Ухвала суду № 37432457, 18.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 р. Справа № 876/5246/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Матковської З. М., Гулида Р. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова Державної податкової служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі № 813/586/13-а за позовом приватного акціонерного товариства «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2013 року приватне акціонерне товариство «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова Державної податкової служби України (надалі ДПІ у Личаківському районі), яким просило просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2012 року №0003482320/14-991, 0003472320/14-992, 0003462320/14-993, 0003452320/14-994.

Позовні вимоги мотивовані тим, що посилання відповідача на нереальність операцій позивача з контрагентами є безпідставними, оскільки виконання зобов'язань перед контрагентами підтверджується доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року позов задоволено повністю.

З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що з 10 вересня 2012 року терміном на 5 робочих днів проводилась позапланова виїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин із СПД-ФО ОСОБА_1 за період з 1 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року, ПП "Віалекс" за період з 1 листопада 2009 року по 30 листопада 2009 року, ТзОВ "Львівське шляхове товариство" за період з 1 жовтня 2010 року по 30 листопада 2010 року, ПП "МКМ-Сервіс" за період з 1 листопада 2010 року по 30 листопада 2010 року та ЛКП ШРП Личаківського району за період з 1 червня 2011 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт 269/22-10/03331134 від 21 вересня 2012 року. В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки встановлено завищення позивачем податкового кредиту у сумі 176985 грн та завищення валових витрат в сумі 730838 грн. Зокрема порушено підпункт пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункт 1.7 статті 1 , підпункти 7.4.1, 7.4.4, пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

На основі Акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2012 року № 0003462320/14993, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на 165663 грн, №0003452320/14994, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 228387,5 грн, № 0003482320/14991 та № 0003472320/14992, якими зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за відповідні податкові періоди.

Щодо відносин позивача з СПД-ФО ОСОБА_1 то відповідач вказує, що, під час перевірки не представлено договорів, актів прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, які б підтверджували транспортування товару (компресора) від постачальника до покупця, актів введення в експлуатацію. Також акт перевірки посилається на акт Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС № 879/17-311/3080210112 від 19 квітня 2012 року, згідно з висновком якого, угоди, укладені СПД-ФО ОСОБА_1 не спричиняють реальних правових наслідків та є нікчемними.

Відповідно до матеріалів справи між позивачем та СПД-ФО ОСОБА_1 20 жовтня 2011 року було укладено договір № 1-11 купівлі-продажу компресора 6ВВ-32 б/у. (а. с. 48)

Факт виконання договору підтверджується актом прийому-передачі обладнання від 20 жовтня 2011 року (а. с. 49),товарно-транспортною накладною серія ААК № 01 від 25 жовтня 2011 року (а. с. 50), видатковою накладною № КБ-0000217 від 1 листопада 2011 року (а. с. 51), товарно-транспортною накладною №1 від 1 листопада 2011 року та податковою накладною № 4 від 1 листопада 2011 року. 1 листопада 2011 року оплатив суму передбачену договором, що підтверджується випискою банку (а. с. 53).

Крім того факт реальності виконання договору СПД-ФО ОСОБА_1 підтверджується рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року № 2а-1670/3943/12, яке було залишене без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року.

Оскільки статтею 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що договір між позивачем та СПД-ФО ОСОБА_1 був укладений правомірно, виконаний та потягнув за собою реальні наслідки.

Щодо відносин позивача з ПП "Віалекс", то відповідач вказує, що, під час перевірки не надано договору, видаткової накладної, актів виконаних робіт, які б підтверджували надання послуг по ремонту трансформатора та електричного обладнання. Також відповідач вказує на те, що на момент виписки податкової накладної (30 листопада 2009 року) свідоцтво платника ПДВ ПП "Віалекс" було анульовано (дата анулювання - 10 листопада 2009 року). Також акт перевірки посилається на, складений ДПІ у Залізничному районі м. Львова, акт перевірки ПП "Віалекс" від 24 грудня 2010 року № 3181/23-2/35528851, з якого можна зробити висновок про нікчемність правочинів, укладених ПП "Віалекс" із його контрагентами.

30 вересня 2009 року між позивачем та ПП "БФ "Віалекс" було укладено договір № 13-С на виконання робіт, а саме ремонт системи електропостачання на території замовника.

Факт виконання договору підтверджується податковою накладною № 118 від 2 жовтня 2009 року (а. с. 106), Актом про прийняття-передачі виконаних робіт від 2 жовтня 2009 року (а. с. 107). До матеріалів справи долучено аналіз субконто за 4-й квартал 2009 року, з якого вбачається, що по контрагенту ПП "Віалекс" на кінець періоду дебетове сальдо дорівнює кредитовому та складає 42000 грн, що відповідає розміру господарської операції.

З аналізу наведеного можна зробити висновок, про фактичне виконання умов договору, а відтак про його реальність.

Щодо відносин позивача з ТзОВ "Львівське шляхове товариство", то відповідач вказує, що, під час перевірки не надано актів прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, які б підтверджували транспортування товару від постачальника до покупця. В акті перевірки міститься покликання на акт від 7 листопада 2011 року № 2810/342/23-118/33753921 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Львівське шляхове товариство" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах із СП ТзОВ "Тала", яким встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод із метою настання реальних наслідків.

Водночас, в матеріалах справи є рахунки-фактури №3 від 13 жовтня 2010 року, №4 від 18 жовтня 2010 року, №6 від 21 жовтня 2010 року, №7 від 22 жовтня 2010 року, №10 від 26 жовтня 2010 року, №14 від 2 листопада 2010 року (а. с. 112-117), якими підтверджується придбання в контрагента товарів. На підтвердження отримання та оплати товарів у відповідні дати також складені видаткові накладні (а. с. 118-123) та податкові накладні (а. с. 124-129). Отримання товарів за договором також підтверджується актами приймання-передання товару від 13 жовтня 2010 року, від 18 жовтня 2010 року, від 21 жовтня 2010 року, від 22 жовтня 2010 року, від 26 жовтня 2010 року, від 2 листопада 2010 року.

Також варто зазначити, що ТзОВ "Львівське шляхове товариство" орендує у позивача офісні приміщення, залізно-дорожню вітку та склад сипучих матеріалів, згідно з договорами оренди від 3 січня 2008 року № 18, від 3 січня 2008 року № 19 та від 03.01.2008 року № 20 за якими Тому фактично переміщення придбаного у ТзОВ "Львівське шляхове товариство" здійснювалось на території позивача. Наведеним пояснюється факт відсутності у ПАТ "Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління" товарно-транспортних накладних.

Щодо посилання відповідача на акт від 7 листопада 2011 року № 2810/342/23-118/33753921 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Львівське шляхове товариство" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах із СП ТзОВ "Тала", то такий акт не може бути взятий до уваги, оскільки він стосується виключно питань взаємовідносин ТзОВ "Львівське шляхове товариство" та СП ТзОВ "Тала", а не взаємовідносин з позивачем.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про реальність взаємовідносин між вказаними контрагентами.

Щодо відносин позивача з "МКМ-Сервіс", то відповідач вказує, що, під час перевірки не надано актів прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, які б підтверджували транспортування товару. Відповідач посилається на акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 23 червня 2011 року № 1649/23-209/35383180, яким встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод із метою настання реальних наслідків.

Згідно з матеріалами справи 1 листопада 2010 року між позивачем та ПП "МКМ-Сервіс" було укладено договір № 12 купівлі-продажу щебеню (а. с. 153). Відповідно до пункту 2.5 Договору поставку товару здійснює продавець.

Факт сплати позивачем суми за договором підтверджується видатковою накладною № РН-11-2909 від 29 листопада 2011 року (а. с. 156) та податковою накладною № 1129000009 від 29 листопада 2011 року. Факт перерахунку коштів позивачем підтверджено випискою з банку по особовому рахунку позивача за 24 листопада 2010 року (а. с. 158)

Факт використання позивачем поставлених контрагентом матеріалів підтверджено довідкою про списання матеріалів згідно розхідних накладних (а. с. 159-161). Наявність продукції за місцем зберігання підтверджується картками рахунку 20 (а. с. 162-163). В матеріалах справи також є акти, складені позивачем, щодо використання поставлених товарів (а. с. 167-174).

Відтак твердження про безтоварність чи фіктивність такого договору не знаходить підтвердження.

Необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно відхилено посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б засвідчували поставку товарів за договором. Зокрема судом вірно роз'яснено, що товарно-транспортна накладна взагалі не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з купівлі-продажу товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з купівлі-продажу товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Також сама собою наявність або відсутність окремих документів, а, так само, помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того позивач не повинен відповідати за дії своїх контрагентів, а відтак дані перевірки контрагентів не свідчать про фіктивність усіх договорів з даними контрагентами.

В пункті 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", чинного на момент господарських операцій у 2010 році, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 14.1.27 статті 14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

А пунктом 139.1. статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України затверджено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (Податкового кодексу України).

Крім того згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Щодо первинних документів, що є в матеріалах справи, то Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 встановлено вимоги до таких документів. Зокрема для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якої складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції та складання первинного документа.

Вивчивши первинні документи надані позивачем, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про їх відповідність наведеним вимогам, а відтак ці документи можуть використовуватись для підтвердження зазначених в них фактів.

Отже суд першої інстанції вірно зазначив, що твердження відповідача про фіктивність та безтоварність операцій позивача з контрагентами є безпідставними. А відтак податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2012 року №0003482320/14-991, 0003472320/14-992, 0003462320/14-993, 0003452320/14-994, які ґрунтуються на таких висновках, належать до скасування.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова ДПС - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі № 813/586/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Матковська З. М.

Гулид Р. М.