Ухвала суду № 37432450, 18.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 р. Справа № 876/5075/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Матковської З. М., Гулида Р. М.,

за участю секретаря Корнієнко О. А.

представника позивача Кукоба Ю. М.

представника позивача Алтухова А. Г.

представника відповідача Сторожука Н. Б.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі № 2а-813/514/13-а за позовом Комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2013 року Комунальне підприємство «Червонограджитлокомунсервіс» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби (надалі ДПІ у м. Червонограді), яким просило просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 27 грудня 2012 року № 0001091521, а також визнати протиправними дії ДПІ по розподілу та спрямуванню сум у 2010 році, сплачених КП "Червонограджитлокомунсервіс" платіжними дорученнями з конкретним призначенням платежу, вказаних в платіжних дорученнях № 1480 від 18 червня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за травень 2010 року"; № 1490 від 21 червня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за травень 2010 року", № 427 від 22 червня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за травень 2010 року", № 432 від 23 червня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за травень 2010 року", № 430 від 23 червня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за травень 2010 року", № 1516 від 23 червня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за травень 2010 року", № 435 від 24 червня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за травень 2010 року", № 1547 від 24 червня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за травень 2010 року", № 438 від 25 червня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за травень 2010 року", № 1566 від 25 червня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за травень 2010 року", № 1556 від 25 червня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за травень 2010 року", № 1580 від 29 червня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за травень 2010 року", № 1568 від 29 червня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за травень 2010 року", № 1567 від 29 червня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за травень 2010 року", № 1585 від 30 червня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за травень 2010 року", № 456 від 30 червня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за травень 2010 року", № 251 від 24 червня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за травень 2010 року", № 1613 від 1 липня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за червень 2010 року", № 1618 від 2 липня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за червень 2010 року", № 469 від 6 липня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за червень 2010 року", № 1646 від 12 липня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за червень 2010 року", № 1793 від 21 липня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за червень 2010 року", № 546 від 29 липня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за червень 2010 року", № 1891 від 29 липня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за червень 2010 року", № 1906 від 30 липня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за червень 2010 року", № 547 від 30 липня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за червень 2010 року", № 275 від 27 липня 2010 року з призначенням платежу "ПДВ за червень 2010 року" та зобов'язати зарахувати вказані суми згідно їх призначення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач самостійно визначив та перерахував суми податку на додану вартість. Оскільки зобов'язання ним були виконані вважає застосування штрафних санкцій безпідставним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року позов задоволено повністю.

З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким закрити провадження в частині заявленої вимоги про визнання протиправними дії відповідача по розподілу та спрямуванню сум сплачених у 2010 році позивачем з конкретними призначеннями платежів визначених у платіжних дорученнях та зобов'язати відповідача зарахувати вказані суми згідно їх призначення, в задоволенні решти вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги того факту, що у позивача була заборгованість по податкових зобов'язаннях, а тому сплачені ним кошти перераховувались на погашення заборгованості.

Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення, просили апеляційну залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні, надав пояснення, підтримав апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження в частині заявленої вимоги про визнання протиправними дії відповідача по розподілу та спрямуванню сум сплачених у 2010 році позивачем з конкретними призначеннями платежів визначених у платіжних дорученнях та зобов'язати відповідача зарахувати вказані суми згідно їх призначення, в задоволенні решти вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 26 грудня 2012 року відповідачем було проведено перевірку позивача щодо дотримання вимог статті 57 Податкового кодексу України за період з 1 липня 2010 року по 24 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт 2024/306/15-016/31616100 від 26 грудня 2012 року. В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем. Зокрема порушено підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та статті 57 Податкового кодексу України.

На основі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2012 року №0001091521, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку на 884 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 431489,15 грн позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 86297,83 грн.

Зокрема в податковому повідомленні-рішенні вказано, що позивачем порушено граничні строки сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно декларації з податку на додану вартість від 18 червня 2010 року за травень 2010 року на суму 223531 грн та декларації з податку на додану вартість від 15 липня 2010 року за червень 2010 року на суму 246710 грн.

Судом встановлено, що позивачем було сплачено суму узгодженої заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Зокрема в матеріалах справи є платіжне доручення № 1480 від 18 червня 2010 року про сплату 10000 грн з призначенням платежу «ПДВ за травень 2010 року»; № 1490 від 21 червня 2010 року про сплату 10000 грн з призначенням платежу «ПДВ за травень 2010 року»; № 427 від 22 червня 2010 року про сплату 20000 грн з призначенням платежу «ПДВ за травень 2010 року»; № 432 від 23 червня 2010 року про сплату 18000 грн з призначенням платежу «ПДВ за травень 2010 року»; № 430 від 23 червня 2010 року про сплату 2000 грн з призначенням платежу «ПДВ за травень 2010 року»; №1516 від 23 червня 2010 року про сплату 5000 грн. з призначенням платежу «ПДВ за травень 2010 року»; №435 від 24 червня 2010 року про сплату 11000 грн з призначенням платежу «ПДВ за травень 2010 року»; №1547 від 24 червня 2010 року про сплату 6000 грн з призначенням платежу «ПДВ за травень 2010 року»; №438 від 25 червня 2010 року, про сплату 3000 грн з призначенням платежу «ПДВ за травень 2010 року»; №1566 від 25 червня 2010 року про сплату 32000 грн з призначенням платежу «ПДВ за травень 2010 року»; № 1556 від 25 червня 2010 року про сплату 470,41 грн з призначенням платежу «ПДВ за травень 2010 року»; № 1580 від 29 червня 2010 року про сплату 16600 грн з призначенням платежу «ПДВ за травень 2010 року»; № 1568 від 29 червня 2010 року про сплату 1050 грн з призначенням платежу «ПДВ за травень 2010 року»; № 1567 від 29 червня 2010 року про сплату 2000 грн з призначенням платежу «ПДВ за травень 2010 року»; № 1585 від 30 червня 2010 року про сплату 5000 грн з призначенням платежу «ПДВ за травень 2010 року»; №456 від 30 червня 2010 року про сплату 3050 грн з призначенням платежу «ПДВ за травень 2010 року»; №251 від 24 червня 2010 року про сплату 3000 грн з призначенням платежу «ПДВ за травень 2010 року»; №1613 від 1 липня 2010 року про сплату 14510,72 грн з призначенням платежу «ПДВ за червень 2010 року»; № 1618 від 2 липня 2010 року про сплату 400 грн з призначенням платежу «ПДВ за червень 2010 року»; № 469 від 6 липня 2010 року про сплату 1965,67 грн з призначенням платежу «ПДВ за червень 2010 року»; №1646 від 12 липня 2010 року про сплату 130000 грн з призначенням платежу «ПДВ за червень 2010 року»; № 1793 від 21 липня 2010 року про сплату 1876,87 грн з призначенням платежу «ПДВ за червень 2010 року»; № 546 від 29 липня 2010 року про сплату 3722,37 грн з призначенням платежу «ПДВ за червень 2010 року»; № 1891 від 29 липня 2010 року про сплату 11000 грн з призначенням платежу «ПДВ за червень 2010 року»; № 1906 від 30 липня 2010 року про сплату 34000 грн з призначенням платежу «ПДВ за червень 2010 року»; № 547 від 30 липня 2010 року про сплату 12100 грн з призначенням платежу «ПДВ за червень 2010 року»; № 275 від 27 липня 2010 року про сплату 300 грн з призначенням платежу «ПДВ за червень 2010 року»; № 260 від 12 липня 2010 року про сплату 314,28 грн з призначенням платежу «ПДВ за червень 2010 року».

Водночас сплачені позивачем кошти були направлені відповідачем в рахунок погашення податкового боргу по ПДВ платника податків. Це підтверджується актами відповідача: № 114 від 1 червня 2010 року, № 115 від 2 червня 2010 року, № 116 від 3 червня 2010 року, № 117 від 4 червня 2010 року, № 118 від 7 червня 2010 року, № 119 від 8 червня 2010 року, № 120 від 9 червня 2010 року, № 121 від 10 червня 2010 року, № 123 від 11 червня 2010 року, № 124 від 14 червня 2010 року, № 126 від 15 червня 2010 року, № 127 від 16 червня 2010 року, № 128 від 17 червня 2010 року, № 130 від 18 червня 2010 року, № 131 від 21 червня 2010 року, № 133 від 22 червня 2010 року, № 134 від 23 червня 2010 року, № 135 від 24 червня 2010 року, № 137 від 25 червня 2010 року, № 138 від 30 червня 2010 року, № 139 від 2 липня 2010 року, № 140 від 5 липня 2010 року, № 141 від 6 липня 2010 року, № 142 від 7 липня 2010 року, № 144 від 8 липня 2010 року, № 145 від 9 липня 2010 року, № 146 від 12 липня 2010 року, № 147 від 13 липня 2010 року, № 149 від 14 липня 2010 року, № 151 від 15 липня 2010 року, № 152 від 16 липня 2010 року, № 153 від 19 липня 2010 року, № 156 від 20 липня 2010 року, № 157 від 21 липня 2010 року, № 158 від 22 липня 2010 року, № 159 від 23 липня 2010 року, № 160 від 26 липня 2010 року, № 162 від 27 липня 2010 року, № 163 від 28 липня 2010 року.

Як встановлено судом, відповідачем було самовільно змінено призначення цих платежів під час перерахування коштів до бюджету, що відображено в додатку до акта перевірки.

Таку зміну призначення платежів відповідач обґрунтовує положеннями абзацу 1 пункту 87.9 статті 87 ПК України, яким передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таке твердження не може бути взятим до уваги судом, оскільки Податковий кодекс України набрав чинності 1 січня 2011 року, а самовільна зміна відповідачем призначення платежів позивача відбувалась з 1 червня 2010 року по 28 липня 2010 року.

На період виникнення спірних правовідносин була чинна Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22. Пунктом 1.7 цієї Інструкції передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Пунктом 3.8 даної Інструкції передбачено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відтак, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок, що право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України на момент погашення податкових зобов'язань визначених у податковій декларації з податку на додану вартість за травень, червень 2010 року, належало виключно платнику.

Отже суми податкових зобов'язань або податкового боргу, на погашення якого здійснювався платіж, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (що має місце в даному випадку), крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.1 статті 5 цього Закону передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Цим же Законом встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Оскільки у відповідача відсутні повноваження для зміни призначення платежу, то вказані кошти повинні бути зараховані за призначенням визначеним позивачем при сплаті. Враховуючи цей факт позивачем повністю сплачено заборгованість за податком на додану вартість, на основі якої було прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення. Відтак таке податкове повідомлення-рішення є безпідставним та таким, що прийняте з порушеннями закону.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області ДПС - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі № 2а-813/514/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Матковська З. М.

Гулид Р. М.

Повний текст ухвали складено 21 лютого 2014 року