Рішення № 37432416, 27.02.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/11/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2014 Справа № 908/323/14

За позовом Державного підприємства "АНТОНОВ" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1)

до відповідача: Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О. Г. Івченка (69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 2)

про стягнення суми 513767,12 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Деяк Я.В. (довіреність № 35/224 від 15.01.2014 р.)

Від відповідача - Сидорова О.А. (довіреність № 79-08/125 від 02.08.2013 р.);

- Олексенко Т.М. (довіреність № 8353 від 29.07.2013 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 513767,12 грн., із яких: 500000,00 грн. основного боргу по договору № 104/12-НИО від 23.11.2012 р., 13767,12 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/323/14, справі присвоєно номер провадження 20/11/14, судове засідання призначено на 27.02.2014 р.

27.02.2014 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, просить стягнути з відповідача суму 13767,12 грн. - 3% річних за період з 26.01.2013 р. по 26.12.2013 р. Стосовно суми 500000,00 грн. основного боргу, який виник за договором № 104/12-НИО від 23.11.2012 р., представник позивача в судовому засіданні повідомив, що дана сума боргу була повністю сплачена позивачем 12.02.1014 р. Позов обґрунтовано ст.ст. 530, 625, 892, 894, 898 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, умовами договору № 104/12-НИО від 23.11.2012 р..

Відповідач позов визнав частково на суму 500000,00 грн., про що зазначив у письмовому відзиві. Позовні вимоги в частині відшкодування 3% річних у розмірі 13767,12 грн. вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Посилається на те, що 15.01.2013 р. відповідачем був отриманий рахунок-фактура № СФ-1352 від 29.12.2012 р. для оплати виконаних робіт за договором. Однак, оплата за рахунком здійснена не була через його невірне оформлення (зазначені інші ніж в договорі банківські реквізити). Дублікат рахунку, отриманий відповідачем 03.04.2013 р., також залишився без оплати з тих же підстав. Позивач до теперішнього часу не здійснив передбачених договором дій, які є підставою для настання строку виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати. Таким чином, відповідач не може вважатися таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, та до нього не можуть застосовуватися положення ч. 2 ст. 625 ЦК України. Враховуючи, що основну заборгованість в сумі 500000,00 грн. відповідачем погашено 12.02.2014 р., просить провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 500000,00 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 3% річних в сумі 13767,12 грн. відмовити.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглянуті судом в судовому засіданні, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.11.2012 р. між Державним підприємством "АНТОНОВ" (виконавець, позивач у справі) та Державним підприємством "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О. Г. Івченка (замовник, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю науково-дослідних робіт № 104/12-НИО, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався у листопаді-грудні 2012 р. виконати науково-дослідні роботи за темою: «Розробка технічних вимог до ТРДД у класі 6500-9000 кгс для перспективних модифікацій літаків», а замовник зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити такі роботи (п.п. 1.1, 6.1.1 договору).

Термін надання робіт за договором - 05.12.2012 р. (п.п. 2.2, 5.1 договору). Датою завершення робіт за договором є дата підписання замовником акту здачі-приймання виконаних робіт(п. 5.3.1).

За умовами п. 3.1 договору ціна договору складає 500000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 83333,33 грн. Розрахунок кошторисної вартості робіт (додаток № 2) є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.1 замовник сплачує вартість виконаних робіт на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний у розділі ХІІІ договору, на підставі двостороннього підписаного акту здачі-приймання виконаних робіт, впродовж 10 днів, від дня його підписання, на підставі пред'явленого виконавцем рахунку на оплату робіт.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 23.12.2013 р.).

До договору був складений додаток № 2 «Розрахунок кошторисної вартості», відповідно до якого кошторисна вартість (ціна, яка підлягає сплаті) за договором № 104/12-НИО складає суму 500,0 тис. грн.

Матеріали справи свідчать, що 05.12.2012 р. сторонами договору без зауважень було підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання виконаних робіт (а.с. 16), згідно з якими позивачем в повному об'ємі виконано, а відповідачем прийнято роботи по темі «Розробка технічних вимог до ТРДД у класі 6500-9000 кгс для перспективних модифікацій літаків», загальна вартість виконаних робіт, що підлягає сплаті становить 500000,00 грн.

10.01.2013 р. супровідним листом № 21/359 позивач надіслав відповідачу рахунок-фактуру № СФ-1352 від 29.12.2012 р. на суму 500000,00 грн. (а.с. 17-18). 28.03.2013 р. відповідачу було надіслано вимогу про погашення заборгованості у сумі 500000,00 грн. разом із дублікатом рахунку-фактури № СФ-1352 від 29.12.2012 р.

У зв'язку з наявною заборгованістю за договором № 104/12-НИО, позивач у лютому 2014 року звернувся до господарського суду із позовною заявою, за якою порушено провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми законодавства, вислухавши представників сторін, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково на наступних підставах.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 894, ст. 898 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором (п. 4.1) встановлений порядок здійснення розрахунків: замовник сплачує вартість виконаних робіт на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний у розділі ХІІІ договору, на підставі двостороннього підписаного акту здачі-приймання виконаних робіт, впродовж 10 днів, від дня його підписання, на підставі пред'явленого виконавцем рахунку на оплату робіт.

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а саме: виконав обумовлені договором роботи на суму 500000,00 грн., про що 05.12.2012 р. оформлений акт здачі-приймання виконаних робіт, який без зауважень підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб. В акті зазначено, що він (акт) є підставою для проведення фінансових взаєморозрахунків між сторонами.

Рахунок на оплату виконаних робіт в сумі 500000,00 грн. був надісланий відповідачу із супровідним листом від 10.01.2013 р., дублікат рахунку надісланий разом із вимогою від 26.03.2013 р.

Відповідач позов у частині стягнення основного боргу в сумі 500000,00 грн. визнав, надав копію платіжного доручення № 857 від 12.02.2014 р., відповідно до якого відповідачем на рахунок позивача перераховано суму 500000,00 грн. по договору № 104/12//-НИО, просив провадження по справі в цій частині припинити.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив надходження від відповідача суми 500000,00 грн. основного боргу за договором № 104/12//-НИО від 23.11.2012 р.

Враховуючи, що відповідачем під час розгляду справи в суді було сплачено суму 500000,00 грн. основного боргу, який виник за договором про закупівлю науково-дослідних робіт № 104/12-НИО від 23.11.2012 р., провадження у справі в частині стягнення суми 500000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Обґрунтовуючи вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 13767,12 грн. за період 26.01.2013 р. по 26.12.2013 р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає встановленим факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення 3% річних заявлені правомірно, розрахунок позивачем здійснений вірно. Таким чином, судом стягується з відповідача 13767,12 грн. - 3% річних за заявлений позивачем період 26.01.2013 р. по 26.12.2013 р. включно (335 днів).

Заперечення відповідача стосовно заявленої до стягнення суми 13767,12 грн. 3% річних судом відхиляються, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України (ст.ст. 6, 627) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У пункті 4.1 договору № 104/12-НИО сторони визначили умови, за яких замовник повинен сплатити вартість виконаних робіт, а саме: на підставі двостороннього підписаного акту здачі-приймання виконаних робіт, впродовж 10 днів, від дня його підписання, на підставі пред'явленого виконавцем рахунку на оплату робіт.

Тобто, основною умовою для оплати робіт є підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт і саме з дати підписання встановлено 10 днів для оплати. Такий акт був підписаний сторонами без зауважень 05.12.2012 р.

Ціна договору (сума, яка підлягає оплаті) була визначена сторонами в п. 3.1 договору, додатку № 2 до договору та зазначена у акті здачі-приймання виконаних робіт. Суперечностей щодо суми виконаних робіт між сторонами не виникло.

Рахунок-фактура № СФ-1352 від 29.12.2012 р. на суму 500000,00 грн. був отриманий відповідачем 15.01.2013 р., згідно зі штампом вхідної кореспонденції відповідача.

Заперечуючи проти позову в частині стягнення 3% річних, відповідач зазначає, що даний рахунок-фактура, разом як і дублікат рахунку, не були прийняті ним до оплати в зв'язку з неналежним його оформленням (невідповідність банківських реквізитів, зазначених в рахунку, реквізитам, вказаним у договорі).

Пунктом 6.2.3 договору встановлено право замовника повернути рахунок виконавцю без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів.

Натомість, відповідачем рахунок-фактура позивачеві повернутий не був, будь-яких письмових заперечень, зауважень на даний рахунок, в т.ч. і стосовно невідповідності банківських реквізитів, відповідач позивачу не направив. Листом від 10.04.2013 р. вих. № 35/1166-28, адресованим позивачу на його вимогу № 35/2965 від 26.03.2013 р. (а.с. 19), відповідач повідомляє про відсутність коштів, зазначає, що не відмовляється від виконання зобов'язань по договору № 104/12-НИО.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно, рахунок-фактура № СФ-1352 від 29.12.2012 р. є первинним документом та містить усі обов'язкові реквізити. Відмінність банківських реквізитів, зазначених у рахунку-фактурі, банківським реквізитам позивача, визначеним договором № 104/12-НИО, не може бути підставою для відмови від оплати виконаних за договором робіт за наявності підписаного сторонами акту здачі-прийняття виконаних робіт. Крім того, пунктом 4.1 договору зазначено про здійснення оплати на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний у розділі ХІІІ договору. Тобто, відповідачу були відомі як сума, належна до оплати, так і банківські реквізити, на які необхідно здійснити перерахування грошових коштів. Саме на банківські реквізити, вказані в договорі, відповідач здійснив оплату основного боргу платіжним дорученням № 857 від 12.02.2014 р., і в судовому засіданні представник позивача підтвердив, що цей рахунок у КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль» є дійсним, не закритий. Крім того, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити виконані роботи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 р. у справі №37/405.

Враховуючи, що факт порушення зобов'язання відповідачем суд вважає доведеним, розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних позивачем здійснений вірно, позов у частині стягнення суми 13767,12 грн. 3% річних судом задовольняється.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір у сумі 10275,34 грн. покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій, сума 500000,00 грн. основного боргу сплачена відповідачем після порушення судом провадження у даній справі.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О. Г. Івченка (69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 2, код ЄДРПОУ 14312921) на користь Державного підприємства «АНТОНОВ» (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1, код ЄДРПОУ 14307529) суму 13767 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 12 коп. - 3% річних, суму 10275 (десять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 34 коп. судового збору. Видати наказ.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 500000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. суми основної заборгованості за відсутністю предмета спору.

Рішення складено у повному обсязі 04.03.2014 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення (підписання) у повному обсязі.