Ухвала суду № 37432095, 25.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/1747/13-ц 25.02.2014 25.02.2014 25.02.2014

Провадження №22ц/784/547/14 Головуюча в першій інстанції Корнешова Т.В.

Категорія 57 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Орельській Н.М.,

за участю представника ПП «Нива-В.Ш. Лупенка Р.С.,

представника 3 особи ОСОБА_4 ОСОБА_5,

представника ОСОБА_6 ОСОБА_7,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2013 року по справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції

(далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»)

до

приватного підприємства «Нива-В.Ш.» філія № 15

(далі - ПП «Нива-В.Ш.»),

треті особи: відділ державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції (далі - відділ ДВС), ОСОБА_4, ОСОБА_6

про визнання недійсними прилюдних торгів

та за позовом

ОСОБА_6

до

відділу ДВС, ПП «Нива-В.Ш.»,

ОСОБА_4, ОСОБА_9

про визнання права спільної сумісної власності на квартиру, визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, визнання недійсними протоколу, акту проведення торгів та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів,

ВСТАНОВИЛА:

28 лютого 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ПП «Нива-В.Ш.» про визнання прилюдних торгів, проведених 05 жовтня 2012 року недійсними.

Позивач зазначав, що на виконанні відділу ДВС перебував виконавчий лист № 2-6360/2010 про стягнення з ОСОБА_9 на його користь заборгованості за кредитним договором № 014/08-112/64270 в розмірі 464 136 грн. 40 коп.

27 лютого 2011 року державним виконавцем відділу ДВС було описано й арештовано нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1, яка знаходиться в заставі Банку. Згідно експертної оцінки вартість нерухомого майна складала 196 500 грн. Реалізація вказаного нерухомого майна була доручена ПП «Нива-В.Ш.». 08 серпня 2012 року, в зв'язку з нереалізацією спірного майна, проведено його уцінка на 1%, її вартість склала 194 535 грн.

27 вересня 2012 року товариством отримано повідомлення відносно проведення прилюдних торгів 05 жовтня 2012 року, але про проведення уцінки майна боржника на 50% Банк не був повідомлений. Після цієї уцінки вартість майна склала 98 250 грн.

05 жовтня 2012 року вищезазначена квартира була реалізована на третіх прилюдних торгах, про що було складено відповідний протокол, згідно якого переможцем став ОСОБА_10, який не вніс належної суми у відведений строк, а тому переможцем прилюдних торгів, відповідно до вимог ст. 46 Закону України «Про іпотеку», було визнано ОСОБА_4, який запропонував 98 250 грн. Проте, третій учасник прилюдних торгів ОСОБА_11 запропонувала 150 000 грн., але це не було зафіксовано у протоколі проведення прилюдних торгів.

Вважає, що прилюдні торги були проведені з порушенням Тимчасового положення про проведення публічних торгів з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 року № 1448 (далі - Тимчасові положення), майно було реалізовано по значно заниженій вартості, а тому Банком не була отримана достатня сума коштів для погашення кредитної заборгованості.

13 лютого 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до відділу ДВС, ПП «Нива-В.Ш.», ОСОБА_4 та ОСОБА_9 про визнання права спільної сумісної власності на квартиру, визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, визнання недійсними протоколу, акту проведення торгів та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів. Свої вимоги ОСОБА_6 обґрунтувала тим, що спірна квартира належала їй та ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності, а тому в порушення вимог ст. 60 Сімейного кодексу України, ст. 368 ЦК України, державний виконавець не мав права здійснювати продаж вищезазначеного нерухомого майна. Крім того, при проведенні прилюдних торгів було порушено п. п. 4.14, 4.15, 7.1 Тимчасового положення.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2013 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та позов ОСОБА_6 об'єднані в одне провадження.

Рішенням цього ж суду від 20 листопада 2013 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано недійсними правочин відчуження - продаж з прилюдних торгів від 05 жовтня 2012 року нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 та складені за результатами проведення цих торгів: протокол ПП «Нива-В.Ш.» № 1512216 від 22 жовтня 2012 року, акт державного виконавця відділу ДВС від 23 жовтня 2012 року та свідоцтво нотаріуса від 24 жовтня 2012 року про придбання ОСОБА_4 у власність спірної квартири. Визнано за ОСОБА_6 право спільної сумісної власності разом з ОСОБА_9 на вказану квартиру. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 в задоволенні позовів в повному обсязі. На думку апелянта рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ПП «Нива-В.Ш.», представників ОСОБА_4 та ОСОБА_6, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2010 року стягнуто з ОСОБА_9 і ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 462 316 грн. 40 коп. заборгованості за кредитним договором, а кредитний договір та договір поруки розірвано (а.с. 122).

В забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_9 05 червня 2007 року було укладено договір іпотеки за яким, ОСОБА_9, за згодою своєї дружини ОСОБА_6, передав в іпотеку спірну квартиру (а.с. 171, 103).

09 лютого 2011 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист для виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 13).

22 лютого 2011 року державним виконавцем відділу ДВС відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа виданого за рішенням суду про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 12 зворот).

27 лютого 2011 року державним виконавцем відділу ДВС на підставі Закону України «Про виконавче провадження» було проведено опис та арешт майна (а.с. 179) та 05 жовтня 2012 року спірна квартира була реалізована як іпотечне майно з третіх публічних торгів (а.с. 78).

Спірні прилюдні торги були проведені на підставі договору про надання послуг по організації проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна боржника (предмета іпотеки), укладеного між органом державної виконавчої служби та ПП «Нива - В.Ш.», що передбачено ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах та комісійних засадах.

Прилюдні торги - це продаж майна, на яке звернено стягнення і яке підлягає реалізації. Під час проведення прилюдних торгів укладається угода про передачу майна у власність, сторонами якої, з одного боку, є покупець - учасник прилюдних торгів, котрим може бути фізична чи юридична особа, а з другого - продавець - відділ ДВС в особі спеціалізованої організації, яка організовує та провадить ці прилюдні торги за договором з Державною виконавчою службою. Власником цього майна стає покупець, котрий запропонував за нього у ході торгів найвищу ціну.

Враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладання, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 передбачені певні правила проведення торгів, а саме: визначення процедури підготовки проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення в неналежному виданні або порушення строків його опублікування; невідповідність змісту цього повідомлення вимогам, встановленим п. 3.6 цього положення); регулювання порядку їх проведення (відмову в допуску до участі в торгах учасників, які виконали умови допуску до торгів; допуск до участі учасників, які не виконали умови допуску до торгів; порушення процедури проведення торгів) та правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (підписання протоколу про проведення прилюдних торгів особою, яка не є їх переможцем, або його підписання на інших умовах, ніж це було запропоновано переможцем торгів).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2013 року визнано неправомірні дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції щодо не передачі вищезазначеного виконавчого листа до Заводського відділу ДВС, тобто за місцем проживання та знаходження спірного майна боржника. Також визнані неправомірними дії державного виконавця щодо не направлення на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження, повідомлень про оцінку та переоцінку спірної квартири, щодо її опису і арешту та скасовано акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації спірної квартири як предмета іпотеки (а.с. 201).

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2013 року зазначена ухвала Заводського районного суду м. Миколаєва в частині задоволення вимог про визнання протиправним та скасування акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки від 23 жовтня 2012 року скасована і справа в цій частині направлена на новий розгляд. В іншій частині ухвала суду залишена без змін та набрала законної сили 16 травня 2013 року (а.с. 205).

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 серпня 2013 року скарга ОСОБА_9 в частині визнання протиправними і скасування акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки від 23 жовтня 2012 року залишена без розгляду (а.с. 209).

Також, матеріалами справи підтверджується, що спірна квартира була передана на реалізацію з публічних торгів на виконання рішення суду про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_9 і ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором, але з публічних торгів вона була реалізована не як арештоване майно, а як іпотечне майно.

Згідно положень ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 33 ЗУ «Про іпотеку»).

Проте, в матеріалах справи відсутні рішення суду та виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у ч. 2 п. 45 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що у разі якщо за судовим рішенням із відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то судом не може бути змінений спосіб виконання такого рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватись за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Тобто, спірні прилюдні торги проданої квартири проведено з порушенням вимог закону поза межами виконавчого провадження із зверненням стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про порушення вимог закону в момент проведення прилюдних торгів та незаконну організацію їх проведення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірної квартири, а тому її неможливо у нього витребувати є безпідставними.

Так, у разі, якщо проведені на виконання судового рішення прилюдні торги з реалізації майна визнано судом такими, що проведені з порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень, то особа, яка придбала це майно, не є добросовісним набувачем, у якого майно не може бути витребувано відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України.

Також не можна прийняти до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції поклав в основу свого рішення ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2013 року, яка не набрала законної сили.

Дійсно, за межами строку звернення з апеляційною скаргою, який був поновлений апеляційною інстанцією, відділ ДВС звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2013 року. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 26 грудня 2013 року в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, а ухвала суду першої інстанції залишена без змін. Проте, колегія суддів враховує, що на час розгляду справи судом першої інстанції ухвала Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2013 року вже була переглянута в апеляційному порядку за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, а також те, що посилання на цю ухвалу в рішенні суду хоча і суперечить вимогам закону, але не призвело до неправильного прийняття рішення.

Не заслуговують на увагу і посилання в апеляційній скарзі на положення ст. 48 ЗУ «Про іпотеку» щодо строків оскарження результатів прилюдних торгів, так як спірне майно повинно було реалізовуватись як арештоване майно на загальних підставах, а тому строк позовної давності в даному випадку встановлений ЦК України в три роки.

Інші доводи апеляційної скарги та, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, також не заслуговують на увагу та спростовуються вищезазначеним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду, яке перевірялось в межах доводів апеляційної скарги, є законним, обґрунтованим та постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись статтями 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді