Ухвала суду № 37430537, 25.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15514/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Русанівка» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Русанівка» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Русанівка» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2013 року №0010351510.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності Позивача з податку на прибуток, за результатами якої 03.06.2013 року складено акт №3046-15/03062252.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено заниження Позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 113 004,00 грн.

21.06.2013 року Відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0010351510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 140 536,25 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 112 429,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 28 107,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження Позивачем вказаного податкового рішення останнє залишено без змін.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби, зокерма, мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно п.76.1 ст.76 Кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Позивачем у декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік від 09.02.2011 року перевищено ліміт витрат на поліпшення власних і орендованих основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

В рядку 04.10 К1 «витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин» декларації за 2010 рік зазначено суму у розмірі 909 503,00 грн, проте, розмір ліміту відповідно декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року від 06.05.2010 року №74824 становить 457 489,00 грн.

Однак, Позивачем було допущено помилку та у додатку К1/1 до декларації за І квартал 2010 року сукупна балансова вартість на початок звітного року зазначена у розмірі 4 597 888,00 грн.

Вказана помилка самостійно виправлена Позивачем шляхом зазначення уточнюючих показників у складі декларації за 2010 рік.

Так, в декларації за 2010 рік в рядку 04.10 К1 «витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин» Позивачем зазначено суму в розмірі 909 503,00 грн, а у додатку К1/1 до вказаної декларації сукупну балансову вартість на початок звітного року зазначено в розмірі 9 095 025,00 грн, суму на звітний рік (ліміт) - 909 503,00 грн, рік - 909 503,00 грн.

Згідно пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зазначений Позивачем у декларації за 2010 рік розмір витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, в тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, не перевищує визначений законодавством розмір (9 095 025,00 грн - 10% = 909 503,00 грн).

Відповідно положень п.2.1 розділу 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року №143, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Згідно п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Колегія суддів вважає вірною позицію суду першої інстанції, щодо відображення Позивачем в декларації за 2010 рік уточнюючих показників відповідно вимог законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Проте, Позивачем не дотримано вимог пп.8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та при виправленні помилки не відображено в рядку 02.2 та рядку 05.2 декларації за 2010 рік суми раніше занижених (завищених) показників декларації за І квартал 2010 року.

Також, Позивачем у декларації за 2010 рік самостійно не визначено суму штрафу, що встановлено положенням 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно п.50.1 ст.50 Кодексу в разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно пункту 1 підрозділу 4 Перехідних положень Кодексу розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

На момент заповнення декларації за 2010 рік додаток «виправлення помилок» до декларації з податку на прибуток підприємства затверджено не було.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає обгрунтованим та законним рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2013 року №0010351510.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Русанівка» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 28 лютого 2014 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.