Ухвала суду № 37430488, 20.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14287/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к позивача Калімулліна М.Ш.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «УКРСВІТЛОСЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003902207 від 23.08.2013 року -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «УКРСВІТЛОСЕРВІС» звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003902207 від 23.08.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, неповне з'ясування матеріалів справи просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення податку на додану вартість за період з 01.04.2013 року по 31.05.2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТРОЙБУД» (код за ЄДРПОУ 38319715), ТОВ «ТЕРЕНС ГРУП» (код за ЄДРПОУ 37932081), ТОВ «БІЛДІНГ ГРУП ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 37614989).

За результатами перевірки позивача відповідачем складено акт від 09.08.2013 року № 594/22-20/23705654, в якому зафіксовано порушення позивачем п.197.1 ст.197, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень-травень 2013 року - 127323 грн., в т.ч. за квітень 2013 року в сумі 119039,0 грн., за травень 2013 року в сумі 8284,0 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача та його контрагентів актів податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок по ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТРОЙБУД», ТОВ «ТЕРЕНС ГРУП», ТОВ «БІЛДІНГ ГРУП ПЛЮС», в яких зазначено про наявність ознак фіктивності та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності.

За таких підстав податковий орган дійшов висновку про відсутність реальності вчинення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами, а також відсутність підстав для податкового обліку здійснених між ними операцій.

23.08.2013 року відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0003902207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 127323,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 31831,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступне.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТРОЙБУД» укладено наступні договори:

- договір субпідряду від 14.03.2013 р. № 14/03-13, за умовами якого позивач як підрядник доручав, а контрагента як субпідрядник приймав на себе виконання ремонтних робот по коридорам адміністративної будівлі ПрАТ «Пластмаш», при цьому, підрядник зобов'язувався прийняти виконану роботу і оплатити її в порядку і на умовах визначених у даному Договорі. Загальна вартість робіт склала 30126,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5021,00 грн.

- договір субпідряду від 18.03.2013 р. № 18/03-13, за умовами якого позивач як підрядник доручав, а контрагента як субпідрядник приймав на себе виконання робіт з демонтажу вікон центрального Київського радіо механічного коледжу НАУ по вул. Бориспільській, 5, при цьому, підрядник зобов'язувався прийняти виконану роботу і оплатити її в порядку і на умовах визначених у даному Договорі. Загальна вартість робіт склала 15864,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2644,00 грн.

- договір субпідряду від 15.03.2013 р. № 15/03-13, за умовами якого позивач як підрядник доручав, а контрагента як субпідрядник приймав на себе виконання робіт по установлення вікон центрального корпусу Київського радіо механічного коледжу НАУ по вул. Бориспільській, 5, при цьому, підрядник зобов'язувався прийняти виконану роботу і оплатити її в порядку і на умовах визначених у даному Договорі. Загальна вартість робіт склала 64836,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10806,00 грн.

До зазначених договорів складено локальні кошториси та відомості ресурсів.

Фактичне виконання замовлених робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: № 1 за квітень 2013 року, № 2 за квітень 2013 року, № 1 за травень 2013 року, а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

28.05.2012 року між позивачем та ТОВ «БІЛДІНГ ГРУП ПЛЮС» укладено договір субпідряду № 28/05-12, за умовами якого позивач як підрядник доручав, а контрагента як субпідрядник приймав на себе виконання ремонтних робіт приміщень ТОВ «ОЛТЕСТ» за адресою Житомирська область, м. Коростень, вул. Шевченко 2/7, при цьому, підрядник зобов'язувався прийняти виконану роботу і оплатити її в порядку і на умовах визначених у даному Договорі. Загальна вартість робіт склала 45331,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7555,00 грн. До договору складено локальний кошторис № 2-1-1 на об'єкт та відомість ресурсів.

Фактичне виконання замовлених робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року форми КБ-3.

Крім того, підтвердженням виконання договірних правовідносин позивача з ТОВ «ТЕРЕНС ГРУП» про купівлю-продаж товару є рахунок фактура від 01.05.2013 р. № СФ-0004021, видаткова накладна № РН-0000048 від 31.05.2013 р., податкова накладна № 38 від 31.05.2013 р.

Факт надання товарів та послуг позивачу за зазначеними договорами та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Таким чином, позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів бухгалтерського обліку

Відповідачем не надано доказів того, що суми сплаченого (нарахованого) позивачем податку, у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або останні оформлені з порушенням вимог закону.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, контрагенти останнього були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не надано.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми нарахованого податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від контрагентів є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 25.02.14 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.