Рішення № 37429963, 10.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24016/13 10.02.14

За позовом Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня"

до Фізичної особи-підприємця Чехович Фелікса Едуардовича

про виселення та зобов'язання передати приміщення

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Лебедєв С.В. (за довіреністю від 06.12.2013);

від відповідача: Гладун А.І. (за довіреністю від 19.12.2013).

В судовому засіданні 10 лютого 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

10.12.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" до Фізичної особи-підприємця Чехович Фелікса Едуардовича про виселення та зобов'язання передати приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/24016/13. Розгляд справи призначено на 23.12.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2013 розгляд справи відкладено на 20.01.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20.01.2014 оголошено перерву до 10.02.2014 о 16:40.

В судове засідання, призначене на 10.02.2014, з'явились представники сторін та надали усні пояснення по суті спору.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2009 між Комунальним закладом Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» та Фізичною особою-підприємцем Чеховичем Феліксом Едуардовичем було укладено Договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області №112/09.

Позивач зазначає, що орендоване майно було передано відповідачу на підставі Акту приймання-передачі майна в оренду від 22.11.2009.

Відповідно до Додаткової угоди до Договору №3 від 28.09.2012 сторони дійшли згоди продовжити термін дії Договору строком до 30.09.2013.

Позивач наголошує на тому, що 16.09.2013 направив на адресу відповідача лист-повідомлення №1920 про закінчення строку дії договору та звільнення займаного приміщення.

Однак, як стверджує позивач в позовній заяві, відповідач після закінчення терміну дії Договору зазначене приміщення не звільнив, по Акту прийому-передачі не передав.

На підставі вищезазначеного, з метою захисту порушених прав, позивач звернувся до суду та просить суд виселити ФОП Чеховича Фелікса Едуардовича із займаного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 1 загальною площею 20,17 кв. м.

Відповідач, керуючись правом, наданим чинним законодавством України, звернувся до суду з відзивом, вважає позов передчасним та необґрунтованим. Проти позову заперечує у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що 21.08.2013 та 03.09.2013 письмово звернувся до позивача з заявою продовжити строк дії Договору оренди до 30.09.2014, проте відповіді не отримав. З огляду на вказане відповідач вважає, що було порушено його переважне право як орендаря в розумінні ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». На підставі зазначеного відповідач звернувся з позовом до орендодавця про зобов'язання продовжити строк дії Договору оренди. Наразі, справа перебуває в провадженні Київського апеляційного господарського суду. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2009 між Комунальним закладом Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Чеховичем Феліксом Едуардовичем (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області №112/09.

Між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.1.1. вказаного Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення, площею 20,17 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 1.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2009 між сторонами було укладено Акт приймання-передачі окремого індивідуально-визначеного майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, площею 20,17 кв. м.

Крім того, між сторонами було укладено ряд Додаткових угод, якими було внесено зміни щодо терміну дії Договору. Так, зокрема, Додатковою угодою №3 від 28.09.2012 сторони дійшли взаємної згоди продовжити термін дії Договору №112/09 від 22.11.2009 до 30.09.2013 включно.

Відповідно до п.2.4. Договору у разі припинення цього Договору майно повертається орендарем Комунальному закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня». Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

У відповідності до п.2.5. обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.

Пунктом 10.2. Договору встановлено, що зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємної згоди сторін шляхом укладання відповідного Договору. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Відповідно до п. 10.3. за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п.10.7 Договору, чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2013 позивачем було направлено на адресу відповідача лист, в якому зазначалось, що у зв'язку із закінченням терміну дії Договору оренди, КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» вимагав звільнити приміщення та провести остаточні розрахунки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що всупереч вимог позивача, норм чинного законодавства України та умов Договору оренди, відповідач орендованого приміщення не звільнив.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2013 у справі №910/22302/13 за позовом ФОП Чехович Ф.Е. до КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня», КЗ КОР «Фонд комунального майна» про продовження строку дії договору оренди судом відмовлено у задоволенні позову щодо продовження строку дії Договору оренди №112/09 від 22.11.2009, а також про зобов'язання продовжити строк дії Договору оренди на 1 рік.

У вказаному рішенні суд зазначив наступне: «якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється (Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВСУ від 03.06.2008 р. N 2-11/9948-2007, від 18.08.2009 р. N 2/385).

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з позовом строк дії вищевказаного договору оренди закінчився, і в порядку ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 Цивільного кодексу України продовжений не був».

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п.5.12 орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання Договору повернути в 15-денний термін орендодавцю або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач орендоване приміщення не звільнив, по Акту приймання-передачі не повернув.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на те, що доказів щодо підтвердження права власності або права користування спірними приміщеннями відповідачем не надані, позовні вимоги про виселення відповідача з приміщень площею 20,17 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи;

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження власної позиції, а обставини, викладені у відзиві, спростовуються матеріалами справи.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд зазначає наступне.

Вказане клопотання ґрунтується на тому, що на розгляді Київського апеляційного господарського суду знаходиться апеляційна скарга ФОП Чеховича Ф.Е. на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2013 у справі №910/22302/13 за позовом ФОП Чехович Ф.Е. до КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня», КЗ КОР «Фонд комунального майна» про продовження строку дії договору оренди. На підставі викладеного, відповідач вважає, що до моменту вирішення судом спору про продовження дії договору оренди, розгляд справи про виселення підлягає зупиненню.

У відповідності до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.

З аналізу наведеної статті слідує, що неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Господарський суд міста Києва не вбачає підстав для зупинення провадження у справі №910/24016/13, що пов'язані з неможливістю вирішення вказаного спору до завершення розгляду справи №910/22302/13.

З огляду на вищезазначене судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у сумі 1 147,00 грн. відповідно до платіжного доручення №2918 від 01.11.2013, сплаченого позивачем, з у рахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі..

На підставі викладеного та керуючись статтями 25, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" задовольнити повністю.

2. Виселити Фізичну особу-підприємця Чеховича Фелікса Едуардовича (02097, м. Київ, вул. Бальзака, 87, кв. 42, ідентифікаційний код 2874907612, р/р 26000550125718 в КБ «Хрещатик», МФО 300830) із займаного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 1, ззагальною площею 20,17 кв. м.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чеховича Фелікса Едуардовича (02097, м. Київ, вул. Бальзака, 87, кв. 42, ідентифікаційний код 2874907612, р/р 26000550125718 в КБ «Хрещатик», МФО 300830) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального закладу Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 1, код ЄДРПОУ 01993701, р/р 35428001000113, МФО 821018, в ГУ ДКСУ в Київській обл.) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду витрати по сплаті судового збору у сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.02.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало