Рішення № 37429913, 03.03.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 лютого 2014 р. Справа № 903/119/14

за позовом Ковельського госпрозрахункового ринку, м. Ковель, Волинська обл.

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Гаруша, Турійський р-н., Волинська обл.

про стягнення 2281,16 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Горблюк Р.В. - довіреність №7 від 11.01.14р.

від відповідача: ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_2 від 20.12.1996р.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Ковельський госпрозрахунковий ринок звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2281,16 грн. заборгованості, з них 1349,46 грн. основного боргу по орендній платі, 62,12 грн. пені, 869,58 грн. - штрафу та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди торгівельного місця НОМЕР_3 від 29.12.2012р. та претензію №8 від 03.12.2013р..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 17.02.2014р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 26.02.2014р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

26.02.2013р. через канцелярію суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 17.02.2014р. подано довідку з управління державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області про зарахування коштів по сплаті судового збору згідно платіжного доручення №77 від 11.02.2014р., оригінал опису вкладення для долучення до матеріалів справи та підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

В судовому засіданні 26.02.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні 26.02.2014р. позов визнав, несплату орендної плати пояснював скрутним матеріальним становищем.

З урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

29.12.2012 року між Ковельським госпрозрахунковим ринком(далі-Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1(далі-Орендар) було укладено договір оренди торгівельного місця НОМЕР_3(далі-Договір).

Згідно п.1.1 Договору предметом Договору є торгівельне місце НОМЕР_4 загальною площею 3,57 кв.м., яке розташоване на території центрального ринку в м.Ковель по вул.Брестська, 2(далі - об'єкт оренди), та надається Орендодавцем у тимчасове користуванням Орендареві для провадження торговельної діяльності.

Згідно п.1.3 Договору Орендар набуває права користування об'єктом оренди з дня підписання Договору.

Згідно п.2.1.2 Договору Орендодавець має право вимагати в Орендаря своєчасно та у повному розмірі сплачувати орендну плату.

Згідно п.3.2.3 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсацію за спожиту електроенергію.

Згідно п.4.1 Договору розмір орендної плати за об'єкт оренди становить за місяць оренди 149,94 грн..

Згідно п.4.2 Договору орендна плата вноситься до 10 числа місяця, за який проводиться оплата. Орендна плата підлягає сплаті, незалежно від результатів провадження господарської діяльності Орендаря.

Договір діє з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. включно(п.6.1 Договору).

Відповідач в супереч умов Договору в період з 01.04.2013р. по 31.12.2013р. оплату по оренді торгівельного місця не проводив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 1349,46 грн..

Позивач 05.12.2013р. з метою досудового врегулювання спору надіслав на адресу відповідача претензію №8 від 03.12.2013р. з вимогою оплатити заборгованість по орендній плата та та суму нарахованих штрафних санкцій, проте дана претензія була залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

Заборгованість в сумі 1349,46 грн. визнана відповідачем у судовому засіданні 26.02.2013р..

Пояснення відповідача щодо скрутного фінансового становища судом відхиляється, оскільки, згідно ст.617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч.2 ст.218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майна у користування за плату на певний строк.

Згідно п.5 ст.762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір оренди торгівельного місця НОМЕР_3 від 29.12.2012р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору та не проведення при цьому відповідачем оплати за оренду торгівельного місця в період з 01.04.2013р. по 31.12.2013р., суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1349,46 грн..

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 62,12 грн. пені, слід зазначити наступне.

Згідно п.5.3 Договору за порушення термінів сплати орендної плати, встановлених в п.4.2 даного Договору, Орендар сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем було допущено помилку у визначені дати початку періоду нарахувань пені за періоди з 11.05.2013р. по 10.11.2013р. та з 11.08.2013р. по 31.12.2013р..

Право на нарахування у позивача виникає з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок (ст. 253 ЦК України).

Також згідно ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, в першому випадку (період з 11.05.2013р. по 10.11.2013р.) пеню слід нараховувати з 13.05.2013р.(11.05.2013р., 12.05.2013р. - вихідні дні) по 10.11.2013р. на суму 149,94 грн. та остання становить 10,21 грн., а в другому випадку (період з 11.08.2013р. по 31.12.2013р.) пеню слід нараховувати з 12.08.2013р.(11.08.2013р. - вихідний день) по 31.12.2013р. на суму 149,94 грн. та остання становить 7,59 грн..

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення пені в розмірі 62,12 грн. підлягає до часткового задоволення в сумі 61,96 грн., в решті вимоги щодо стягнення пені у розмірі 0,16 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 869,58 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п.5.3 Договору у випадку несплати орендарем без поважних причин орендної плати та пені до закінчення розрахункового місяця, з 1-го числа наступного місяця, що слідує за розрахунковим, Орендарю нараховується штраф у розмірі 20% від суми боргу. З 1-го числа другого місяця, який слідує за місяцем, по якому не проведена оплата, Орендарю нараховується штраф у розмірі 50% від суми боргу.

Згідно ч.2 ст.231 Господарського кодексу України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі № 3-24гс12).

Суд перевіривши правильність нарахування штрафу, приходить до висновку, що дана вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 869,58 грн. підставна та підлягає до задоволення.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 2281,16 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 2281 грн., з них 1349,46 грн. основна сума заборгованості по орендній платі, 869,58 грн. - штраф, 61,96 грн., а в частині стягнення 0,16 грн. пені - відмовити.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1826,87 грн. судового збору, в іншій частині (0,13 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Ковельського госпрозрахункового ринку (45000, Волинська область, м.Ковель, вул.Брестська, 2, код ЄДРПОУ 01557420) 2281 (дві тисячі двісті вісімдесят одну гривню) грн., з них 1349,46 грн. основна сума заборгованості по орендній платі, 869,58 грн. - штраф, 61,96 грн. - пеня та 1826,87 (одну тисячу вісімсот двадцять шість гривень вісімдесят сім копійок) грн. витрат позивача по сплаті судового збору.

3. У позовних вимогах Ковельського госпрозрахункового ринку до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення 0,16 грн. пені - відмовити.

Повний текст рішення складено

03.03.14

Суддя А. С. Вороняк