Ухвала суду № 37429201, 16.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 р.Справа № 815/90/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ЕКО-СТАТ» до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2010 року приватне підприємство «ЕКО-СТАТ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси в якому просило суд скасувати податкові повідомлення рішення відповідача від 29 вересня 2009 року № 0002612301/0, від 25 листопада 2009 року № 0002612301/1, від 08 лютого 2010 року № 0002612301/2, від 19 квітня 2010 року № 0002612301/3.

Справа неодноразово розглядалась судами.

Постановою від 16 квітня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив адміністративний позов ПП «ЕКО-СТАТ», визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ в Суворовському районі м. Одеси від 29 вересня 2009 року № 0002612301/0, від 25 листопада 2009 року № 0002612301/1, від 08 лютого 2010 року № 0002612301/2, від 19 квітня 2010 року № 0002612301/3 на суму податку на додані вартість в розмірі 364 590,67 грн. та відповідну суму штрафних санкцій. В решті позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція в Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки за залізничними накладними відправником вантажу зазначено ВАТ «Арсілор Миттал Кривой Ріг», а тому власником вантажу є саме це підприємство, а не позивач. Окрім іншого податкові накладні отримані не від ВАТ «Арсілор Миттал Кривой Ріг», а від ТОВ «Стілко ЛТД», яке не є власником товару.

Також апелянт посилається на те, що у четвертому кварталі 2008 року позивач перерахував ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» суму 1 000 000 грн. за товар, та віднесло до складу податкового кредиту грудня 2008 року суму 166 666,66 грн. відповідно до податкових накладних від 22 грудня 2008 року та 25 грудня 2008 року, але станом на кінець перевіряємого періоду - 31 березня 2009 року, позивач не отримував від ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» товару, що підтверджено даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за І квартал 2009 року. За таких обставин апелянт вважає, що угода між позивачем та ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» є безтоварною, внаслідок чого має ознаки нікчемності, а тому позивач безпідставно вніс зазначену суму до складу податкового кредиту.

Приватне підприємство «ЕКО-СТАТ» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, встановив, що ПП «ЕКО-СТАТ» зареєстроване 06 вересня 2006 року виконкомом Одеської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію №269265 серії А00, діє на підставі Статуту у новій редакції зареєстрованого 28 травня 2008 року (т.1 а.с.142-154), перебуває на податковому обліку у ДПІ Суворовського району м. Одеси з 24 січня 2008 року.

В період з 31 липня по 11 вересня 2009 року ДПІ Суворовського району м. Одеси проведено планову виїзну перевірку ПП «ЕКО-СТАТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 р. по 31 березня 2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року, про що складений акт №5231/23-1/34597568 від 18 вересня 2009 року (т.1 а.с.103-133).

На підставі акту перевірки від 18 вересня 2009 року ДПІ Суворовського району м. Одеси 29 вересня 2009 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0002612301/0, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 570 080,00 гривень (380 053,00 грн. - за основним платежем, та 190 027,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція) за встановлені перевіркою порушення пп. 7.4.1,7.4.4,7.4.5 п.7.4., пп.7.2.1 п. 7.2, пп.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (т.1 а.с.85).

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення №0002612301/0 від 29 вересня 2009 року в адміністративному порядку в ДПІ (а.с.155-164). Рішенням від 25 листопада 2009 року №33393/10/25-008 ДПІ Суворовського району м. Одеси скарга була частково задоволена - податкове повідомлення-рішення №0002612301/0 від 29 вересня 2009 року скасоване в частині 2 129,00 грн. нарахованого податку на додану вартість та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 065,00 грн., в інший частині податкове повідомлення-рішення №0002612301/0 від 29 вересня 2009 року залишено без змін (т.1 а.с.88-93).

На підставі зазначеного рішення ДПІ Суворовського району м. Одеси 25 листопада 2009 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0002612301/1, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 566 886,00 гривень (377 924,00 грн. - за основним платежем, та 188 962,00 грн. - штрафна (фінансова)санкція).

Повторні скарги були направлені позивачем до ДПА в Одеській області (а.с.165-174), та ДПА України (а.с.175-185). Рішеннями про результати розгляду повторної скарги ДПА в Одеській області №2971/10/25-0007 від 29.01.10 року (а.с.94-98) та ДПА України №3433/6/25-0115 від 09.04.2010 року (а.с.99-102) повторні скарги залишені без задоволення. На підставі вказаних рішень ДПІ Суворовського району м. Одеси прийняло 08 лютого 2010 року податкове повідомлення-рішення №0002612301/2, 19 квітня 2010 року - №0002612301/3, якими позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 566 886,00 гривень (377 924,00 грн. - за основним платежем, 188 962,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція (т.1 а.с.87-87а).

Згідно висновків акту перевірки внаслідок порушення ПП «ЕКО-СТАТ» вимог п.п.7.4.1,7.4.4,7.4.5 п.7.4, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим органом встановлено заниження ПП «ЕКО-СТАТ» податку на додану вартість у сумі 380 053,00 грн., в тому числі за червень 2008 року в сумі 200 053,00 грн., за грудень 2008 року в сумі 180 000,00 грн. (за рахунок завищення податкового кредиту у січні, лютому та грудні 2008 року). Заниження ПДВ відбулося у зв'язку з порушеннями законодавства у господарських відносинах позивача з ТОВ «Стілко ЛТД», ПП «ПРОБІЗНЕССЕРВІС», ПП «СТРОЙПРОФ-Л».

Податковий орган зазначив в акті перевірки, що ПП «ЕКО-СТАТ» віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним виписаним ТОВ «Стілко ЛТД», яке не є постачальником товару, що, на думку податкового органу, підтверджено залізничними накладними, згідно яких постачальником товару є ВАТ «Арсіор Миттал Кривой Рог».

Суд першої інстанції встановив, що ПП «ЕКО-СТАТ» 27.08.2007 року уклало з ТОВ «Стілко ЛТД» договір комісії (т.1 а.с.82-84). Згідно цього договору комісіонер (ТОВ «Стілко ЛТД») зобов'язався за дорученням комітента (ПП «ЕКО-СТАТ») за винагороду придбати та забезпечити доставку комітенту товару, якій є власністю комітента.

Відповідно до залізничних накладних вантажовідправником товару є ВАТ «Арсіор Миттал Кривой Рог», отримувач - ПП «ЕКО-СТАТ», власника товару не зазначено, проте податкові накладні на цей товар виписані ТОВ «Стілко ЛТД» (т.1 а.с.19-23).

Відповідно до вказівок Вищого адміністративного суду України, які містяться в його ухвалі по цій справі від 18 жовтня 2012 року (а.с.136-140 т.2) суд першої інстанції при новому розгляді справи встановив суть правовідносин, які виникли між позивачем з ТОВ «Стілко ЛТД» та з ВАТ «Арсіор Миттал Кривой Рог».

Так, суд першої інстанції встановив, що відповідно до укладеного договору комісії від 27 серпня 2007 року комісіонер ТОВ «Стілко ЛТД» за дорученням позивача - комітента придбало та забезпечило доставку на адресу позивача - комітента залізну арматуру різного розміру, що підтверджено залученими під час нового розгляду справи первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: актами приймання-передачі товарів з комісії від 03.01.2008 року №3.01 (а.с.179 т.2), від 14.01.2008 року №4.01 (а.с.182 т.2), від 02.01.2008 року №1.01 (а.с.185 т.2), від 03.01.2008 року №2.01 (а.с.188 т.2), від 17.01.2008 року №7.01 (а.с.191 т.2), та первинними документами податкового обліку, а саме: податковими накладними, які виписані комісіонером ТОВ «Стілко ЛТД» (а.с.178,181,184,190 т.2).

Факт переміщення вантажу від постачальника ВАТ «Арсіор Миттал Кривой Рог» до комітента ПП «ЕКО-СТАТ» підтверджений залізничними накладними (а.с.177,180,183,186,189,192-193 т.2) з відмітками перевізника про прийняття вантажу до перевезення та видачі його представниками отримувача.

Відповідність відвантаженої продукції на адресу позивача підтверджена наданими супровідними сертифікатами якості (а.с.194-207 т.2).

Подальша реалізація отриманої позивачем продукції споживачам підтверджена видатковими накладними (а.с.207-210 т.2) та факт проведення оплати вартості відвантаженої продукції споживачем підтверджена платіжними дорученнями (а.с.211-214 т.2).

Таким чином, з урахуванням встановлених фактичних обставин щодо порядку виконання договору комісії від 27.08.2007 року та наданих додаткових документів щодо фактичного виконання його умов, суд першої інстанції встановив, що комісіонер за цим договором ТОВ «Стілко ЛТД» виконало його умови, в зв'язку із чим, з урахуванням особливостей оподаткування ПДВ операцій, що виконуються в рамках виконання такого роду договорів, правомірно включило до податкових накладних усю суму вартості відвантаженої на адресу позивача продукції з урахуванням ПДВ., в наслідок чого позивач - ПП «ЕКО-СТАТ» правомірно сформував податковий кредит з ПДВ у відповідних податкових періодах, що відповідає вимогам п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також суд першої інстанції встановив, що в акті перевірки зазначено, що у 4 кварталі 2008 року ПП «ЕКО-СТАТ» перерахувало на розрахунковий рахунок ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» 1 000 000,00 грн. за придбання товару та віднесло до податкового кредиту ПДВ у грудні 2008 року у сумі 166 666,66 грн. згідно податковим накладним №221202 від 22.12.2008 року на суму 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33 333,33грн. (т. 1 а.с. 24), №251201 від 25.12.2008 року на суму 800 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 133 333,33 грн. (т. 1 а.с. 25). Станом на кінець перевіреного періоду - на 31 березня 2008 року товар по даній операції не отримано, що підтверджено даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 1 квартал 2009 року (Д-т сальдо по рахунку 631 станом на 31 березня 2009 року складає 1 000 000,00 грн.) В податкових накладних вказано номенклатуру товару, а не передплата за товар, як було здійснено фактично. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що вказана операція є безтоварною. Крім того, підчас перевірки не було надано оформлених належним чином документів на підтвердження того, що перерахування коштів здійснено з наміром використання у власній господарської діяльності, а саме за даними бухгалтерського та податкового обліку станом на 31 березня 2009 року залишки отриманих ТМЦ відсутні; згідно даним пошуково-довідкової бази ПК ПДС - ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р»" знаходиться у розшуку (т.1 а.с.125).

Суд першої інстанції встановив, що 17 грудня 2008 року ПП «ЕКО-СТАТ» уклало з ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» договір №08/12/17, предметом якого, відповідно до п.1, є поставка позивачу за оплату товару, асортимент кількість, ціна якого зазначається у специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною договору. Пунктом 6.2 договору передбачено здійснення покупцем передоплати у розмірі 1 000 000,00 грн. у 10-денний термін з моменту підписання цього договору у рахунок майбутніх поставок. Відповідно до п.10.1 договір діє до 17 грудня 2009 року (т. 1 а.с. 13-15). Позивач перерахував ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» 22 грудня 2008 року 200 000,00 грн., 25 грудня 2008 року - 800 000,00 грн., із зазначенням призначення платежу «передплата за металопрокат згідно договору №08/12/17 від 17.12.2008 року» (т.1 а.с.16-18).

Також суд першої інстанції встановив, що позивач отримав від ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» податкові накладні №221202 від 22.12.2008 року на суму 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33 333,33грн., №251201 від 25.12.2008 року на суму 800 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 133 333,33грн. (т.1 а.с. 25,26), на підставі яких відніс до податкового кредиту ПДВ у грудні 2008 року у сумі 166 666,66грн.

Задовольняючи адміністративний позов в цій частині, суд першої інстанції встановив, що позивач, згідно податкової накладної від 25 грудня 2008 року, отримав товар 15 грудня 2009 року, що відповідає умовам договору №08/12/17 від 17.12.2008 року, та підтверджено видатковою накладною №133 від 15 грудня 2009 року (т.1 а.с.24-25).

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що проведена позивачем передоплата була пов'язана з подальшим отриманням від постачальника ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» товарів, а тому позивач правомірно відніс до суми податкового кредиту з ПДВ за грудень 2008 року суму ПДВ в розмірі 166 666,66 грн. у складі передоплати вартості поставлених у подальшому товарів та на підставі отриманих від постачальника товарів податкових накладних №221202 від 22.12.2008 року на суму 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33 333,33 грн., №251201 від 25.12.2008 року на суму 800 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 133 333,33 грн. (т.1 а.с. 25,26).

Суд першої інстанції встановив, що в акті перевірки зазначено про те, що у 4 кварталі 2008 року ПП «ЕКО-СТАТ» перерахувало на розрахунковий рахунок ПП «СТРОЙПРОФ-Л» 80 000,00 грн. за маркетингове дослідження, та віднесло до складу податкового кредиту ПДВ у грудні 2008 року суму 13 333,33 грн. згідно податкової накладної №2912207 від 29.12.2008 року (т. 1 а.с. 26). Відповідно наданим до перевірки документам ПП «ЕКО-СТАТ» з жовтня 2008 року фінансово-господарську діяльність не здійснювало. Остання операція з продажу товарів здійснена у вересні 2008 року. Таким чином дана операція не пов'язана з фінансово-господарською діяльністю (до складу валових витрат дані послуги не включені), а тому за висновком перевірки підприємством завищено податковий кредит на 13333,33грн. (т.1 а.с.125). Також було встановлено, що постановою господарського суду Одеської області ПП «СТРОЙПРОФ-Л» від 14.08.2009 року по справі №7/219-09-2687 визнано банкрутом.

Погоджуючись частково з таким висновком податкового органу, суд першої інстанції встановив, що ПП «ЕКО-СТАТ» 02 грудня 2008 року уклало з ПП «СТРОЙПРОФ-Л» договір №02/12/08 про надання маркетингових послуг. Предметом маркетингових досліджень є ринок газобетону, керамічної і силікатної цегли. Оплата послуг з ПДВ 80 000,00 грн. (т.1 а.с.27-29). Умови договору виконані обома сторонами (т.1 а.с.30-69), що не заперечується і в акті перевірки.

Проте суд першої інстанції встановив обґрунтованість висновків акту перевірки щодо протиправного віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у грудні 2008 року суму 13 333,33 грн. згідно податкової накладної №2912207 від 29.12.2008 року, оскільки перевіркою встановлено, та не заперечується позивачем, що у з жовтня 2008 року, ПП «ЕКО-СТАТ» не здійснювало господарську діяльність.

Також суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу про те, що витрати за договором №02/12/08, укладеним позивачем з ПП «СТРОЙПРОФ-Л» про надання маркетингових послуг, не підпадають під поняття валових витрат, визначених п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку), оскільки ПП «СТРОЙПРОФ-Л» виконавець робіт не є науково-технічною організацією, як того вимагає Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Методичні рекомендації щодо віднесення витрат подвійного призначення до складу валових, затверджених наказом Міністерства України у справах науки і технологій від 21.01.1999 року №15.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, прокурора, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

В період з 31 липня по 11 вересня 2009 року ДПІ Суворовського району м. Одеси проведено планову виїзну перевірку ПП «ЕКО-СТАТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 р. по 31 березня 2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року, про що складений акт №5231/23-1/34597568 від 18 вересня 2009 року (т.1 а.с.103-133).

На підставі акту перевірки від 18 вересня 2009 року ДПІ Суворовського району м. Одеси 29 вересня 2009 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0002612301/0, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 570 080,00 гривень (380 053,00 грн. - за основним платежем, та 190 027,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція) за встановлені перевіркою порушення пп. 7.4.1,7.4.4,7.4.5 п.7.4., пп.7.2.1 п. 7.2, пп.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (т.1 а.с.85).

За результатами адміністративного оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень ДПІ Суворовського району м. Одеси прийняло 08 лютого 2010 року податкове повідомлення-рішення №0002612301/2, та 19 квітня 2010 року - №0002612301/3, якими позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 566 886,00 гривень (377 924,00 грн. - за основним платежем, 188 962,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція (т.1 а.с.87-87а).

ПП «ЕКО-СТАТ» 27.08.2007 року уклало з ТОВ «Стілко ЛТД» договір комісії (т.1 а.с.82-84). Згідно цього договору комісіонер (ТОВ «Стілко ЛТД») зобов'язався за дорученням комітента (ПП «ЕКО-СТАТ») за винагороду придбати та забезпечити доставку комітенту товару, якій є власністю комітента.

Відповідно до залізничних накладних вантажовідправником товару є ВАТ «Арсіор Миттал Кривой Рог», отримувач - ПП «ЕКО-СТАТ», власника товару не зазначено, проте податкові накладні на цей товар виписані ТОВ «Стілко ЛТД» (т.1 а.с.19-23).

Відповідно до укладеного договору комісії від 27 серпня 2007 року комісіонер ТОВ «Стілко ЛТД» за дорученням позивача - комітента придбало та забезпечило доставку на адресу позивача - комітента залізну арматуру різного розміру, що підтверджено залученими під час нового розгляду справи первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: актами приймання-передачі товарів з комісії від 03.01.2008 року №3.01 (а.с.179 т.2), від 14.01.2008 року №4.01 (а.с.182 т.2), від 02.01.2008 року №1.01 (а.с.185 т.2), від 03.01.2008 року №2.01 (а.с.188 т.2), від 17.01.2008 року №7.01 (а.с.191 т.2), та первинними документами податкового обліку, а саме: податковими накладними, які виписані комісіонером ТОВ «Стілко ЛТД» (а.с.178,181,184,190 т.2). Факт переміщення вантажу від постачальника ВАТ «Арсіор Миттал Кривой Рог» до комітента ПП «ЕКО-СТАТ» підтверджений залізничними накладними (а.с.177,180,183,186,189,192-193 т.2) з відмітками перевізника про прийняття вантажу до перевезення та видачі його представниками отримувача. Відповідність відвантаженої продукції на адресу позивача підтверджена наданими супровідними сертифікатами якості (а.с.194-207 т.2). Подальша реалізація отриманої позивачем продукції споживачам підтверджена видатковими накладними (а.с.207-210 т.2) та факт проведення оплати вартості відвантаженої продукції споживачем підтверджена платіжними дорученнями (а.с.211-214 т.2).

З урахуванням вимог п. 4.7 ст.4 , п.п.7.4.1,7.4.4,7.4.5 п.7.4, п.п.7.2.1, п.п. 27.2.3 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, та за відсутності належного законодавчого обґрунтування апелянтом вимог апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення до податкових накладних усієї суми вартості відвантаженої на адресу позивача продукції з урахуванням ПДВ, в наслідок чого позивач - ПП «ЕКО-СТАТ» правомірно сформував податковий кредит з ПДВ у відповідних податкових періодах.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до суми податкового кредиту з ПДВ за грудень 2008 року суму ПДВ в розмірі 166 666,66 грн. у складі передоплати вартості поставлених ПП «ПРО-БІЗНЕССЕРВІС Р» у подальшому товарів (в періоді, якій не увійшов до перевірки - грудень 2009 року) та на підставі отриманих від постачальника товарів податкових накладних №221202 від 22.12.2008 року на суму 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33 333,33 грн., №251201 від 25.12.2008 року на суму 800 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 133 333,33 грн., що відповідає вимогам п.п.7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 70, 71, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 25 лютого 2014 року.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко