Рішення № 37428799, 25.02.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2014 р.Справа № 916/1036/13

Позивач: Публічне акціонерне товариство „Концерн Стирол";

Відповідач: Державне підприємств Одеська залізниця

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива"

Про стягнення 38731,44грн.

Суддя Демешин О.А.

Представники:

Від позивача: Макагон Ю.А. - довіреність;

Від відповідача: Гордієнко М.В. - довіреність;

Від третьої особи: не з`явився;

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Одеська залізниця" (далі - Відповідач) про стягнення збитків завданих нестачею вантажу у розмірі 38731,44 гривень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „ТІС-Міндобрива".

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.08.2013р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р. - позов було задоволено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2013р. вищевказані судові рішення скасовано, а справу передано до господарського суду Одеської області на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.01.2014р. справу прийнято до свого провадження суддею Демешиним О.А.

Позивач позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач з позовом не згоден, з підстав, викладених у відзиві.

В С Т А Н О В И В :

09.10.2012р. за накладною №53196291 Донецькою залізницею було прийнято до перевезення за маршрутом із 60 вагонів завантажених 3302,18 тон карбаміду (мочевина штучна), призначенням на станцію Чорноморська-експорт Одеської залізниці. Відправником вантажу по накладній є Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол", а отримувачем ТОВ „ТІС -Міндобрива".

Під час переважування вагонів №59259820, 59256313, 58864216, 58864620 (накладна №52180452) 11.10.2012 року було виявлено недостачу вантажу, у зв'язку з чим ТОВ „Транінвестсервіс" було направлено вимогу щодо видачі комерційного акту за відправленням по накладній №53196291 у зв'язку з встановленим фактом прибуття вищезазначених вагонів з нестачею вантажу (а.с. 18). Комерційний акт по даному випадку залізницею складено не було.

Тієї ж дати начальником ЖДЦ ТОВ „Трансінвестсервіс" було подано начальнику ст.Чорноморська Сливці М.І. заявку з проханням виділити прийомоздавальника для участі в перевірці маси вантажу та тари вагону на вагах вантажоотримувача, яка була отримана Одеською залізницею, про що свідчить штемпель Одеської залізниці (а.с.17).

Також, 11.10.2012 року ТОВ „Трансінвестсервіс" (ТОВ „ТІС) направлено заявку про виділення прийомоздавальника для участі в перевірці маси вантажу та тари вагону на вагах вантажоотримувача, перевірки маси вантажу буде проведення в присутності працівника ТПП України, начало приймання 11.10.2012 року в період з 12:00-14:00 год (а.с. 68).

В той же день, - 11.10.2012р. (вих.№1110/01) особисто вантажоодержувач (ТОВ „ТІС-Міндобрива") звернувся до начальника Одеської дирекції залізничних перевезень Войцех С.В. та начальника станції Чорноморська Сливка М.І. зі скаргою на відмову від складання комерційного акту, в якій вимагав надати мотивовану відповідь по суті скарги не пізніше трьохденного строку, та надати розпорядження про складання комерційного акту для засвідчення обставин невідповідності маси вантажу даним, вказаним в перевізних документах. Відповіді на скаргу надано не було (а.с.15).

11.10.2012р. експертом Одеської регіональної Торгово-промислової палати України було проведено експертизу, та 12.10.2012р. було складено акт експертизи №УТЭ-2842. Експерту були надані залізничні вагони: №59256313, №58864216, №58864620. При зовнішньому огляді вагонів експертизою встановлено: усі ЗПУ на вагонах зі слідами деформації, деформовані запорні штоки люків №1,2,4, явні сліди їх згинання та розгинання. Запорний шток завантажувального люку №2 вагону № 59256313 був відламаний. На запорному штоку завантажувального люку №1 вагону № 58864620 малась тріщина.

Обгрунтовудючи свої позовні вимоги про стягнення збитків, завданих внаслідок нестачі вантажу, позивач зазначає, що в порушення п.2 Правил складання актів, комерційний акт для фіксування обставин невідповідності виявлених на ст. призначення - Чорноморська Одеської залізниці - маси вантажу у вагонах, даним, зазначеним у залізничних накладних складено не було, та експертиза Торгово-промислової палати вказує на явні ознаки крадіжки вантажу у восьми залізничних вагонах. На скарги з вимогами щодо видачі комерційних актів вмотивованої відповіді по суті не пізніше трьохденного терміну після отримання скарги, на виконання п.17 Правил складання актів, Дирекцією залізничних перевезень надано не було, а крім того розпорядження про складання комерційного акту, у випадку обґрунтованості скарги, Начальником Дирекції залізничних перевезень не видано. Так як при відправленні вантаж у повному обсязі було прийнято до перевезення залізницею на ст. Горлівка та претензій по кількості вантажу не надходило, нестача вантажу не могла виникнути внаслідок неправильного зазначення його кількості у накладній. Вагони були опломбовані ЗПУ, що відповідає даним, зазначеним у залізничній накладній, що встановлено в акті експертизи. Таким чином, вагони прийняті залізницею до перевезення з масою вантажу зазначеною у залізничних накладних, а нестача вантажу виникла внаслідок крадіжки на шляху слідування до станції призначення, що трапилось внаслідок незабезпечення його схоронності залізницею на шляху слідування.

Відповідно до переуступочного напису зробленого на накладних ТОВ "ТІС Міндобрива" передав право на пред'явлення претензій та позовів відправнику вантажу - ПАТ "Концерн Стирол".

Згідно з розрахунком, наданим позивачем вартість нестачі вантажу складає 38731,44 гривень.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими що не підлягають задоволенню, та просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог, з підстав які викладені у запереченні на позов

Так в обґрунтування заперечень зазначає про те, що відповідно до залізничної накладної №53196291, завантаження вагонів №59256313, №58864216, №58864620 проводилося на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. Згідно акту експертизи №УТЭ-2842 від 12.10.2012р. при огляді верхніх завантажувальних люків встановлено, що на всіх пред'явлених вагонах були деформовані запорні штоки люків №1,2,4, малися сліди їх згинання та розгинання. Запорний шток завантажувального люку №2 вагону № 59256313 був відламаний. На запорному штоку завантажувального люку №1 вагону № 58864620 малась тріщина. Однак даний акт експертизи від 12.10.2012р. №УТЭ-2842, складений Одеською регіональною торгово-промисловою палатою не приймається до уваги в зв'язку з тим, що дослідження здійснено всупереч п.30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України. 24.11.2000р. за №862/5083, а саме абз.2 цього пункту, яким передбачено присутність під час проведення експертизи начальника станції або іншого працівника, уповноваженого начальником станції. Акт експертизи від 12.10.2012р. №УТЭ-2842 однозначно не визначає причину недостачі, вказуючи лише на деформацію запорних штоків люків №№1, 2, 4.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, щор позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Статутом залізниць України та відповідними нормами діючого законодавства в сфері перевезення залізничним транспортом.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ПАТ "Концерн "Стирол" (відправник) і ДП "Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь ТОВ „ТІС-Міндобрива" (вантажоодержувач).

Накладна, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. В силу положень ст.ст. 22, 23 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагони здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 16 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу від 28.05.2002 р. № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 08.07.2002 за № 567/6855, встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил, одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень.

Як встановлено актом загальної форми №5677 від 11.10.2012 року, вагони прибули до станції призначення Чорноморська Одеської залізниці в технічно справному стані, зі справними ЗПП вантажовідправника, при огляді вагонів ЗПП на вагонах справні, виконують свої функції, течі вантажу немає, в акті зазначено, що вказані вагони були оглянуті на 32 колії зернового парку (а.с.170).

З матеріалів справи вбачається, що вантажоотримувач ТОВ „ТІС-Міндобрива" в той же день виявив прибуття вантажу з ознаками недостачі та особисто звертався до представників Одеської залізниці з вимогами прийняття участі прийомоздавальника у комісійній видачі вантажу. З такими ж вимогами зверталося і ТОВ „ТІС", що діяло на підставі укладеного з ТОВ „ТІС Міндобрива" договору від 01.10.2008р.№0110/01-М про добросусідські відносиним та співробітництво.

Між тим, Одеська залізниця безпідставно відмовилась від прийняття участі прийомоздавальника у комісійній видачі вантажу.

Згідно пункту 17 Правил складання актів, затверджених Наказом Мінтрансу від 28.05.2002р. № 334, начальник Дирекції на скаргу про відмову від складання комерційного акта (акта загальної форми) або про неправильне його оформлення повинен дати мотивовану відповідь по суті скарги: стосовно швидкопсувних вантажів - протягом доби, а стосовно інших вантажів - не пізніше триденного терміну після отримання скарги.

Однак, Одеська залізниця, всупереч приписам п.17 Правил складання актів, затверджених Наказом Мінтрансу від 28.05.2002р. № 334, не надала мотивованої відповіді протягом трьохденного строку на скаргу про відмову від складання комерційного акту, та жодним чином не відреагувала на звернення вантажоодержувача щодо комісійної видачі вантажу, що ускладнює приймання вантажу та встановлення причини втрати вантажу.

Приймаючи до уваги, що Одеська залізниця неодноразово одержувала вимогим про виділення прийомоздавальника в перевірці маси вантажу та тари вагону, слід вважати, що перевізник був належним чином повідомлений про участь експерта Торгово-промислової палати України у приманні вантажу.

11.10.2012 року, експертом ТПП проведено експертизу, згідно висновку якої встановлено недостачу вантажу у розмірі 10340 кг та при огляді верхніх завантажувальних люків встановлено, що усі ЗПУ на вагонах зі слідами деформації, деформовані запорні штоки люків №1,2,4, явні сліди їх згинання та розгинання. Запорний шток завантажувального люку №2 вагону № 59256313 був відламаний. На запорному штоку завантажувального люку №1 вагону № 58864620 малась тріщина.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Статтею 314 Господарського кодексу України, яка трансформується із пунктом 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що:

- залізницею прийнято вантаж до перевезення без жодних зауважень та претензій до маси, стану вантажу згідно залізничної накладної, вагони знаходились у справному вагоні та були опломбовані ЗПП перед відправленням вантажу;

- відповідач повідомлений належним чином про участь експерта Торгово-промислової палати у перевірці вантажу, оскільки ним жодним чином не спростовано неприйняття заявок та листів на виділення приймоздавальника, не надано відповіді на скаргу вантажоодержувача про відмову від складання комерційного акту та ніяк не обґрунтовано таку відмову;

- актом експертизи №УТЭ-2842 від 12.10.2012р. встановлено недостачу вантажу у розмірі 10340 кг, при огляді верхніх завантажувальних люків встановлено, що усі ЗПУ на вагонах зі слідами деформації, деформовані запорні штоки люків №1,2,4, явні сліди їх згинання та розгинання, запорний шток завантажувального люку №2 вагону № 59256313 відламаний, на запорному штоку завантажувального люку №1 вагону № 58864620 тріщина.

Посилання представника Одеської залізниці на наявність акту загальної форми, в якому зазначено про справність ЗПП, на думку суду, не звільняє Одеську залізницю від обов'язку скласти комерційний акт, за умови звернення вантажоодержувача у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, які було неможливо було виявити при загальному огляді всіх вагонів.

Як зазначено вище, експертами встановлено наявність пошкодження пломб та люків з верхнього боку вагонів, про що не було вказано в акті загальної форми. При цьому комерційний акт взагалі не складався.

Отже, відповідно до приписів ст.113 Статуту України за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

У постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2013р. по цій спарві, якою було скасовано рішення господарського суду Одеської області від 28.08.2013р. та постанову Одеського апеляційного суду від 17.10.2013р., вказано на неповноту дослідження справи судами попередніх інстанцій справи та ненадання ними оцінки певним обставинам та доводам сторін, що містяться у справі.

Зокрема, у вищевказаній постанові звернуто увагу на те, що:

- судами попередніх інстанцій не встановлено, на підставі чого при перевезенні мінеральних добрив навалом без упаковки на спірні вагони накладались запірно-пломбувальні пристрої, в той час як Додатком до Правил пломбування вагонів і контейнерів, затверджених Наказом Мінтрансу від 20.08.2001 № 542, зареєстрованому в Мінюсті 10.09.2001 за №793/5984, такий вантаж дозволяється перевозити у внутрішньому сполученні без ЗПП (пломб) за закрутками;

- судами не встановлено, за якою ознакою, передбаченою у статті 52 Статуту залізниць, вантажоодержувачем було заявлено вимогу для видачі спірних вагонів з перевіркою, та чи була ця вимога заявлена безпосередньо в момент приймання вагонів одержувачем від залізниці ( підписання пам'ятки користування вагонами), оскільки стаття 110 Статуту залізниць покладає на залізницю відповідальність за збереження вантажу саме до видачі вантажу одержувачу;

- суди встановили, що 11.10.2012 ТОВ "ТІС " просив забезпечити присутність комерційного агента 11.10.2012р. на переважуванні вагонів та комісійній видачі вантажу в присутності експерта ТПП України, проте, судами не зазначено, на підставі якого нормативно-правового акта ТОВ "ТІС", який не є вантажоодержувачем, заявляв вимогу начальнику станції 11.10.2012 видати вантаж з перевіркою та складанням комерційного акту.

- суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки змісту Акту експертизи № УТЕ-2842 від 12.10.2012 приймаючи до уваги, що при зовнішньому огляді вагонів експертизою встановлено: усі ЗПУ на вагонах зі слідами деформації, деформовані запірні штоки люків, явні сліди їх згинання та розгинання. Запірний шток завантажувального люку був відламаний, на запірному штоку завантажувального люку малась тріщина, проте експертом при зазначенні причин несправності не відображено характер пошкодження, тобто чи мало воно сліди свіжого походження або пошкодження старе внаслідок природного зносу.

- поза увагою судів попередніх інстанцій залишились обставини вчинення переуступного напису на залізничній накладній та не надано правової оцінки цьому напису з встановленням наявності права вантажовідправника (ПАТ „Концерн „Стірол") на звернення до суду з вимогами щодо віджшкодування вартості нестачі вантажу.

Частиною 1 статті 111-12 ГПК України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, суд, приймаючи рішення по цій справі, вважає за необхідне зазначити наступне:

- Відповідно до Правил пломбування вагонів і контейнерів, затверджених Наказом Мінтрансу від 20.08.2001 № 542, зареєстрованому в Мінюсті 10.09.2001 за №793/5984, вагони та контейнеру пломбуються запірно-пломбувальними пристроями призначеними для одночасного запирання та пломбування вагонів і контейнерів або свинцовою пломбою (рп.1 Правил). При цьому в пункті 3 Правил визначено в яких завантажених вагонах здійснюється пломбування запірно-пломбувальними пристроями та при перевезення яких, зазначених в додатку, вантажів допускається їх перевезення без пломбування, але з обов`язковим накладенням закруток (п.п.3,4 Правил). Між тим, вищевказані Правила не містять заборони щодо перевезення вантажів, вказаних в додатку (зокрема - мінеральних добрив) з пломбуванням вагонів в яких ці вантажі перевозяться;

- стаття 110 Статуту залізниць покладає на залізницю відповідальність за збереження вантажу до видачі вантажу одержувачу. Нестача вантажу у трьох вагонах була виявлена під час приймання вантажу на станції призначення, однак від оформлення комерційного акту відповідач відмовився, що стало підставою для звернення вантажоодержувачем із скаргою до начальника Одеської дирекції залізничних перевезень та начальника станції Чорноморська. Таким чином, у будь-якому разі, відповідачу було відомо про виявлення нестачі вантажу і про необхідність складення відповідного комерційцного акту. Тобто, така вимога заявлялась і самим вантажоодержувачем (ТОВ „ТІС-Міндобриіа"). Сам факт направлення вантажоодержувачем скарги із зазначенням необхідності складення комерційного акту про недостачу вантажу свідчить, що на момент надання цієї скарги перевізнику, ТОВ „ТІС-Міндобрива", яік вантажоодержувач, вантажу ще не отримувало;

- дійсно, ТОВ "ТІС", не являлось вантажоодержувачем, і підстав для заявлення вимог про видачи вантажу з перевіркою та складанням комерційного акту, у вказаного товариства не було. Однак, ці обставини не звільняли Одеську залізницю від обов`язку видачі вантажу вантажоодержувачу (з перевіркою та складенням комерційного акту) на підставі вищевказаної скарги ТОВ „ТІС-Міндобрива" (власне вантажоодержувача);

- Актом експертизи № УТЕ-2842 від 12.10.2012р. зазначено, що при зовнішньому огляді вагонів експертизою встановлено сліди деформації запірних штоків завантажувальних люків, сліди їх згинання та розгинання. При цьому експертом не відображено характер пошкодження - чи мало воно сліди свіжого походження або пошкодження старе внаслідок природного зносу. Суд вважає, що висновок вказаної експертизи слід оцінювати в цілому, оскільки в ньому містяться відомості не лише стосовно характеру пошкоджень запірних штоків, а і безпосередньо відомості щодо слідів доступу до самого вантажу. Так, через відкриті завантажувальні люки експертом на поверхні вантажу виявлені нерівності, заглиблення у вигляді виборок та сліди забруднення вантажу. Зазначене, безумовно свідчить про невжиття залізницею заходів щодо збереження вантажу, що перевозився.

- щодо обставини вчинення переуступного напису на залізничній накладній та пов`язаного з цим права вантажовідправника (ПАТ „Концерн „Стірол") на звернення до суду з вимогами щодо віджшкодування вартості нестачі вантажу, слід зазначити, що статтею 133 Статуту залізниць України встановлено, що передача іншим організаціям права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, що засвідчується переуступним написом на документі (накладній).

Правила заявлення та розгляду претензій, затверджені Наказом Мінтрансу від 28.05.2002 № 334, зареєстровані в Мінюсті 08.07.2002 за № 568/6856, встановлюють, що переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

На зворотному боці залізничної накладної № 53196291(т.1,а.с.14) міститься переуступний напис про передачу вантажоодержувачем (ТОВ „ТІС-Міндобрива") права на пред`явлення претензії та позову вантажовідправнику (ПАТ „Концерн Стирол"). Вказаний напис підписано працівниками ТОВ „ТІС-Міндобрива" - заступником директора по комерційній роботі Валявіним О.В. та головним бухгалтером Галдун Е.Г.

Також, вказаний переуступний напис скріплено печаткою ТОВ „ТІС-Міндобрива".

Як вбачаєься з матеріалів справи (т.1, а.с.253), заступнику директора по комерційній роботі ТОВ „ТІС-Міндобрива" Валявіну Олегу Вячеславовичу було надано право на підписання переуступного напису по довіреності від 01.04.2012р.

Відповідно до ст.238 ЦК України - правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Таким чином, суд вважає, що ПАТ „Концерн" Стирол" набув право на звернення з позовом до Одеської залізниці, оскільки переуступний напис про це був підписаний уповноваженими особами ТОВ „ТІС-Міндобрива" - заступником директора по комерційній рлоботі, що діяв на підставі довіренеості та головним бухгалтером товариства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд зазначає, що Одеською залізницею не доведено належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у втраті вантажу, оскільки матеріалами справи встановлено, що втрата вантажу відбулась саме у період від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, оскільки Одеська залізниця безпідставно відмовилася від складання комерційного акту та комісійної видачі вантажу, при цьому висновком експертизи від 11.10.2012р. підтвердився факт недостачі вантажу.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" до відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення збитків за втрачений вантаж у розмірі 38731,44грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 гривень.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26031100003 в Одеській філії АБ"Експресс-Банк", МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горловської дивізії, 10, код ЄДРПОУ 05761614, р/р 26005300520001 в банк ПАО КБ "Надра", МФО 380764) 38731 гривню 44коп. збитків за втрачений вантаж та 1720 гривень 50коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.03.2014р.

Суддя Демешин О.А.