Ухвала суду № 37428161, 04.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

04 лютого 2014 року м. Київ В/800/318/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючої:Блажівської Н.Є.,Суддів: Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Муравйова О.В., Приходько І. В.

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про перегляд ухвалили Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2013 року

у справі № 815/4700/13 (К/800/46086/13 - номер справи у Вищому

адміністративному суді України)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю малого підприємства

«Брокерська фірма «Бастма»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2013 року у вказаній справі.

Згідно статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2013 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198, підпункту 14.1.54, підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, пункту 163.1 статті 163, пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1, 171.2 статті 171, пункту 172.3, 172.7, 172.11 статті 172 Податкового кодексу України № 2755-VI від 2 грудня 2010 року; підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22 травня 1997 року; підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» віл 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України 27 травня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест» до Державної податкової інспекції у місті Червонограді Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, та постанови Верховного Суду України від 5 березня 2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірним, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень та від 21 січня 2011 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення у яких, на його думку норми матеріального права застосовна інакше, ніж у даній справі.

Так, відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» до рішень, на які може бути зроблено посилання для підтвердження підстав, установлених пунктом 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, не належить рішення Верховного Суду України, ухвалені після 30 липня 2010 року, та судові рішення, ухвалені до 30 липня 2010 року судовими палатами в адміністративних та господарських справах Верховного Суду України і Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України, яка за винятковими обставинами переглядала рішення колегій Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалених у касаційному порядку, а також за винятковими обставинами рішення апеляційних судів як касаційних.

У зв'язку з цим судовими рішеннями, на які зроблено посилання, може бути рішення суду касаційної інстанції, до повноважень якого законодавством, чинним на час ухвалення рішення, було віднесено касаційний розгляд справи.

До таких судових рішень не належать постанови Верховного Суду України, на які заявником здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Між тим, відповідно до положень статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, як об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України наведеної заявником як приклад неоднакового застосування судом норм матеріального права, вбачається, що зміст правовідносин, які у ній розглядалися, відмінний від того, який є у даній справі.

Вимоги статті 237 Кодексу адміністративного України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

В той же час, як вбачається зі змісту поданої заяви та доданої як приклад неоднакового застосування судом норм матеріального права ухвали Вищого адміністративного суду України, неоднакове застосування судом норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє.

За таких обставин, підстави для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі відсутні.

З огляду на наведене, керуючись статтями 236-239, 2391, 2392 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в допуску для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2013 року у справі № 815/4700/13.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча Н.Є. Блажівська Судді І.О. Бухтіярова М. І. Костенко О.В. Муравйов І.В Приходько