Ухвала суду № 37427976, 03.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2014 року м. Київ К/800/19537/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Моторного О.А.,

суддів: Борисенко І.В., Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012

у справі № 2а-7252/10/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький сталеливарний завод"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 19.08.2010 № 0000222305/0.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом виїзної позапланової перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року, складений акт перевірки від 28.07.2010 № 103/23-5/33920601, в якому зафіксовано порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за травень 2010 року суму 1 124 968,04 грн., яка не є сумою податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, згідно нікчемних правочинів з ТОВ «Люкс-Пром Компані» та ТОВ «Торговий дім Форте-С»; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду до кладу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року на загальну суму 950 922,00 грн.; занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 174 046,04 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2010 № 0000222305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 226 259,80 грн.

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріали справи свідчать, що факт отримання позивачем товару (металопродукції) від постачальників ТОВ «Люкс-Пром Компані» та ТОВ «Торговий дім Форте-С», відповідно до укладених договорів купівлі-продажу, у повній мірі підтверджено необхідними первинним документами та не заперечується відповідачем, ознак фіктивності зазначених договорів, судами не встановлено.

Судами вірно зазначено, що наведені відповідачем обставини щодо контрагентів по ланцюгу постачання, зокрема, ТОВ «Імпера Агро», не можуть рахуватися законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит, оскільки порушення контрагентами, у тому числі за ланцюгом постачання, податкового законодавства за загальним правилом не може призводити до недійсності всіх угод до кінцевого отримувача товару, так як відносини між попереднім постачальником у ланцюгу поставок не позбавляють правового значення належним чином оформлених первинних документів та не впливають на реальність господарських операцій, вчинених між кінцевим отримувачем товарів та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, податковим органом не надано належних доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагентів позивача в якості платників податку на додану вартість, виключення їх з реєстру платників податку на додану вартість не надано. Податкові накладні, на підставі яких суми податку на додану вартість позивачем включені до складу податкового кредиту, складені у відповідності із вимогами пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що в свою чергу, свідчить про правомірність видачі податкових накладних.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що законодавством не передбачено відповідальності платника податку за порушення його контрагентом або контрагентом продавця податкового законодавства, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про відсутність у Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 19.08.2010 № 0000222305/0.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль