Ухвала суду № 37427972, 03.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2014 року м. Київ К/800/24678/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013

у справі № 2а/1270/9941/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Мавр»

до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 27.07.2012 № 0000282301, № 0000013500 та № 0000272301.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування і повноти сплати до бюджету податку на прибуток за II, II-III квартали 2011 року та правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень, серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Інсатбуд» та ТОВ «Іст Реалтігруп», складено акт від 13.07.2012 № 402/22/21831455, в якому зафіксовано порушення позивачем: пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток на 64 828,00 грн; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України , внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на суму 50 646,00 грн.

На підставі акта перевірки, 27.07.2012 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000282301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 30 523,00 грн., з яких: 24 418,00 грн. - за основним платежем, 6 105,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000272301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на 64 828,00 грн., з яких: 64 828,00 грн. - за основним платежем; № 0000013500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 26 229,00 грн., з яких: 26 228,00 грн. - за основним платежем.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Інсатбуд» укладено договори № 0206/11 від 02.06.2011 і № 1006/11 від 10.06.2011 на виконання будівельних робіт, між ТОВ «Іст Реалтігруп» та позивачем укладено договори: № 0208/11 від 02.08.2011, № 0408/11 від 04.08.2011 і № 2608/11 від 26.08.2011 на виконання послуг прочищення каналізаційних трубопроводів та каналізаційних резервуарів.

Фактичне виконання зазначених договорів повною мірою підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт, виписками банку про сплату послуг за прочищення каналізації та резервуарів.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Інсатбуд» та ТОВ «Іст Реалтігруп», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а відтак - протиправність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль