Ухвала суду № 37427843, 27.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2014 р. м. Київ К/800/33863/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Розваляєвої Т.С.; Черпіцької Л.Т., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України та житлової комісії Житомирського прикордонного гарнізону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року,

у с т а н о в и л а :

У січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Управління) та житлової комісії Житомирського прикордонного гарнізону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Комісія).

Зазначав, що є військовослужбовцем, звільненим у 2011 році в запас та має вислугу більше 30 років на військовій службі. У 2009 році його зараховано на квартирний облік до загальної черги, а у червні 2011 року - до першочергової. Оскаржуваним рішенням Комісії від 8 листопада 2012 року позивача знято з обліку внаслідок встановлення, що він не потребує поліпшення житлових умов.

Посилаючись на те, що наявність житлового будинку у іншому місті не є підставою для зняття з обліку, просив визнати незаконним та скасувати рішення Комісії від 8 листопада 2012 року, оформлене протоколом № 6. Також просив зобов'язати Комісію поновити його на квартирному обліку.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та оскаржуваних рішень судів в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що позивач проходив військову службу з 1980 року, а у листопаді 2011 року звільнений у запас за станом здоров'я. У січні 2009 року рішенням Комісії позивача зараховано на квартирний облік до загальної черги, а у червні 2011 року позивача визнано таким, що потребує першочергового поліпшення житлових умов.

Також встановлено, що станом на листопад 2011 року позивач не був забезпечений власним житлом, а проживав разом із дружиною та двома дітьми у гуртожитку.

Рішенням Комісії від 8 листопада 2012 року, оформленим протоколом № 6, позивача знято з квартирного обліку. Рішення мотивоване тим, що позивачу належить на праві приватної власності житловий будинок у м. Коростишів, Житомирської області.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що підстави та процедура зняття з квартирного обліку визначені законом. Оскільки встановлено, що такі підстави у цьому конкретному випадку відсутні, то і дії та рішення Комісії незаконні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги зводяться до твердження про втрату позивачем права на отримання житла внаслідок наявності у нього власного житлового будинку у іншому населеному пункті.

З такими доводами касаційний суд не погоджується.

Спірні відносини регулюються Житловим кодексом Української РСР (ЖК УРСР) від 30 червня 1984 року № 5464-Х, Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (Правила), затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081.

За правилами статті 36 ЖК УРСР облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.

Відповідно пункту 2 Правил жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у цьому населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.

Пунктом 15 Правил встановлено, що на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, та постійно проживають, а також прописані у цьому населеному пункті.

З викладеного вбачається, що посилання Комісії у оскаржуваному рішенні на те, що позивач прописаний у іншому населеному пункті, і це позбавляє його права на отримання житла, є необґрунтованим, оскільки встановлено, що на момент зарахування на квартирний облік позивач проходив військову службу та постійно проживав у м. Житомирі, де не мав житла.

Відповідно до пункту 3 Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

У Порядку відсутні виключення з наведеного права внаслідок наявності у військовослужбовця житлового будинку у іншому населеному пункті. Не містять таких перешкод для реалізації права на отримання житла і Правила.

Позивач має вислугу більше 20 років на військовій службі і набув права на отримання постійного житла за місцем служби, проте не забезпечений таким житлом під час її проходження. Це означає, що твердження Управління про необґрунтованість включення позивача до списків осіб, що мають право на отримання житла, є помилковим.

Доводи про те, що позивач втратив таке право також не приймаються до уваги.

Пунктом 27 Правил передбачено, що громадяни виключаються із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, якщо вони були необгрунтовано включені до цих списків або втратили вказане право.

Згідно з пунктом 29 Правил право громадянина перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається у випадку виходу на пенсію.

Пунктом 29 Порядку встановлено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Відповідно до пункту 30 Порядку, військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Підстави для зняття з обліку також передбачені Правилами, а саме пунктом 26, відповідно до вимог якого громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті. Громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках: поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, пунктом 29 цих Правил та іншими актами законодавства Української РСР; засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Судами встановлено, що позивач після виходу в запас продовжує постійно проживати в гуртожитку у м. Житомирі, а підстави для знаття з обліку, передбачені наведеними пунктами Порядку та Правил, у спірному випадку - відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, таких висновків не спростовують, тане дають підстав вважати рішення судів такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

Т.С.Розваляєва

Л.Т.Черпіцька