Ухвала суду № 37427790, 13.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/12704/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Мойсюка М.І., Черпака Ю.К.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Закритого акціонерного товариства «Укрвторчормет» до Дніпровського районного управління з питань надзвичайних ситуацій Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в м. Києві, третя особа: Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м.Києві, про визнання нечинним припису,

в с т а н о в и в :

У грудні 2008 року Закрите акціонерне товариство «Укрвторчормет» (далі - ЗАТ «Укрвторчормет» ) звернулося до суду із вказаним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2011 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано припис без дати і номера за підписом старшого державного інспектора з питань цивільного захисту та техногенної безпеки Дніпровського районного управління з питань надзвичайних ситуацій Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в м. Києві Білашенка Є.А., що адресований голові правління (генеральному директору) ЗАТ «Укрвторчормет» Вороніну І.А.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржуваний припис Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки винесено з порушенням вимог чинного законодавства України.

Судами встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Укрвторчормет», код юридичної особи 00191483, зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 29 вересня 1994 року.

Позивач 10 листопада 2008 року отримав припис відповідача без номера і дати. Із змісту припису вбачається, що позивачу пропонується виконати заходи щодо реконструкції та обладнання підвального приміщення у відповідності до вимог, які висуваються до обладнання та утримання захисних споруд цивільної оборони. При цьому у приписі міститься заборона здачі в оренду і здійснення перепланування підвального приміщення.

Крім того, у приписі пропонується здійснити роботи з реконструкції приміщення щодо розширення входів (п.13 Припису); встановити у приміщення обладнання та оснащення ( пункти 1-4; 11-12; 16); виконувати великі обсяги робіт з обслуговування, перевірки, освідчення приміщення (пункти 5; 7; 9; 21 припису); вчинити дії (призначити відповідальну особу (п.15 припису); розробити технічну та іншу документацію (п.18 Припису).

Відповідно до Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України), затвердженого Указом Президента України від 10 жовтня 2005 року №1430/2005, це Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (далі - Положення).

Згідно п. 2 Положення МНС України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

Основним завданням МНС України є здійснення державного нагляду за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту населення та запобігання надзвичайним ситуаціям, готовності органів управління та сил реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайної ситуації, безпечного проведення робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та під час утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення, техногенної безпеки на потенційно небезпечних об'єктах і територіях, а також державного гірничого та пожежного нагляду.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. № 877-V (далі - Закон) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно ст. 4 Закону орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч.4 ст. 5 Закону органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Згідно ст. 6 Закону підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Пунктами другим і третім цієї статті Закону передбачено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Відповідно до ч.1 і 2 ст. 7 Закону для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу.

Згідно ч.2 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 та 4 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, якщо відповідачу потрібно довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності, то позивачу необхідно довести факт порушення його прав, свобод чи інтересів рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, на які посилається позивач.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій у відповідача не виникло права на проведення перевірки, оскільки ним не виконано вимог ст.ст. 5,6,7 Закону і не повідомлено позивача про проведення планової (позапланової) перевірки, не ознайомлено його з підставами проведення планової перевірки чи позапланових заходів та предметом перевірки.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які, врахувавши чинне законодавство України та вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», прийняли рішення про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідачем не надано суду доказів які б спростовували посилання позивача та підтверджували дотримання ним вищезазначеного порядку проведення перевірки.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав вважати, що цими судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

М.І. Мойсюк

Ю.К. Черпак