Вирок № 37427630, 24.01.2014, Новоодеський районний суд Миколаївської області

24.01.2014

справа № 482/1754/13-к В И Р О К

Іменем України

24 січня 2014 року

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Гажі О.П.

при секретарі судового засідання Шведовій Я.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Нова Одеса, справу кримінального провадження №12013160280000662 про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новоінгулка Новоодеського району Миколаївської області, громадянина України, військовозобов'язаного, з середньою освітою, працездатного, не працюючого, одруженого, має на утриманні малолітню доньку - ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого і проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого, у скоєні кримінальних правопорушень, що передбачені ст.ст.122ч.1, 289ч.1 КК України.

У розгляді даної справи приймали участь сторони кримінального провадження: процесуальний прокурор прокуратури Новоодеського району Миколаївської області Єрошкін В.В., захисник ОСОБА_3, обвинувачений ОСОБА_1, потерпілий ОСОБА_4

СУД, В С Т А Н О В И В і ВВАЖАЄ ДОВЕДЕНИМ, ЩО :

06 травня 2013 року, близько 24 години ночі, біля будинку культури, що розташований по АДРЕСА_2, в процесі конфлікту, який виник на грунті особистих неприязнених відносин між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_4, ОСОБА_1, з ціллю спричинення потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень невизначеного ступеня тяжкості, наніс останньому один удар кулаком руки в обличчя, внаслідок чого спричинив йому закриту черепно-мозкову травму зі струсом головного мозку та відкритий двосторонній перелом нижньої щелепи з права, в області підборіддя, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Крім того, після цього, 06 травня 2013 року, приблизно в той же час, ОСОБА_1, знаходячись біля будинку культури, що розташований по АДРЕСА_2, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_4, за допомогою ключа, відкрив двері і проник в салон автомобіля потерпілого ОСОБА_4 марки «ВАЗ 21033», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що стояв біля цього будинку культури.

Знаходячись в салоні цього автомобіля, ОСОБА_1 завів його двигун і від'їхав на ньому з місця стоянки.

Через деякий час, ОСОБА_1 повернувся до будинку культури, забрав його власника - потерпілого ОСОБА_4 і на автомобілі останнього, повіз його до нього додому за документами на автомобіль.

Отримавши відмову від потерпілого ОСОБА_4 на передачу документів на цей автомобіль, ОСОБА_1, з метою його подальшого продажу, на цьому автомобілі ОСОБА_4 марки «ВАЗ 21033», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з місця події зник.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я та кримінальне правопорушення, передбачене ст.289ч.1 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом.

В подальшому автомобіль, яким ОСОБА_1 заволодів у потерпілого, було повернуто ним у власність потерпілого.

Потерпілим ОСОБА_4 цивільний позов по справі не заявлявся.

По справі було заявлено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської обласної лікарні до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в розмірі 319,68 гривень.

Доказами на підтвердження вищезазначених, встановлених судом обставин, являються покази допитаного в суді обвинуваченого, потерпілого, свідків та досліджені в суді висновки експерта та документи.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив, що повністю визнає свою вину у скоєні інкримінованих йому в провину злочинах, що передбачені ст.ст.122ч.1 та ст.289 ч.1 КК України.

По суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_1 пояснив, що він в ніч з 05 на 06 травня 2013 року перебував на дискотеці в будинку культури с. Новоінгулка Новоодеського району, де дізнався про те, що сталася ДТП, внаслідок якої автомобіль ОСОБА_4 зіткнувся з його автомобілем. В процесі з'ясування стосунків з приводу цієї ДТП, між ним та ОСОБА_4 виник конфлікт, внаслідок чого він наніс удар кулаком руки в обличчя ОСОБА_4 від чого той упав, а після того як піднявся, то відійшов від цього автомобіля. Після цього, він сів в автомобіль ОСОБА_4 і завів його. ОСОБА_4 не хотів сідати в автомобіль, щоб їхати до нього додому, за документами на нього, тоді він посадив ОСОБА_4 в автомобіль і вони поїхали до нього додому. Там, ОСОБА_4 відмовився видавати йому документи на автомобіль, внаслідок чого, він забрав автомобіль, з метою його подальшого продажу і на автомобілі ОСОБА_4 поїхав до себе додому. Зазначив, що наступного дня, після того, як він відвіз ОСОБА_4 до лікарні, він повернув йому його автомобіль. Заявив, що в скоєному кається, усвідомивши свої дії. Вибачився перед потерпілим у суді. Просить суд суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_4, будучи допитаним в судовому засіданні, зазначив, що в ніч з 05 на 06 травня 2013 року він на своєму автомобілі «ВАЗ 21033» був біля будинку культури в с. Новоінгулка Новоодеського району. Там, він передав кермування своїм автомобілем своїй знайомій, яка не впоралася з керуванням і здійснила ДТП, вдаривши у дверці автомобіль «Москвич». Після цього до нього підійшов обвинувачений ОСОБА_1, почав кричати, вимагав документи на автомобіль, а потім ударив рукою в щелепу, від чого він упав. Коли його підняли знайомі із землі, то він не міг довго прийти до свідомості, а після цього відчув біль у щелепі. ОСОБА_1 не міг довго завести його автомобіль, а коли завів, то вимагав від нього документи, а після чого посадив його до автомобіля і вони поїхали за документами додому. Там він відмовив ОСОБА_1 у передачі документів, після чого він забрав автомобіль і уїхав на ньому від його двору. Так, як у нього сильно боліла щелепа, він не міг говорити і робити ковтки, то його відвезли до лікарні, де встановили, що щелепа зламана. Лікарі про цей випадок повідомили до міліції, де ОСОБА_1 визнав, що це він зламав щелепу. В судовому засіданні потерпілий заявив, що приймає вибачення від обвинуваченого. Цивільний позов не заявляв.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили факт нанесення обвинуваченим ОСОБА_1 удару рукою в щелепу та заволодіння ним автомобілем потерпілого ОСОБА_4

Дослідивши в судовому засіданні покази обвинуваченого, потерпілого, допитаних свідків та всі інші фактичні обставини справи, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що крім визнання обвинуваченим своєї вини у скоєні злочинів, передбачених ст.ст.122 ч.1, ст.289 ч.1 КК України та його признательних показань з цього приводу, його вина в інкримінованих йому в провину злочинах повністю доведена в судовому засіданні дослідженими доказами і підтверджується також показами потерпілого, свідків, дослідженими в суді висновком експерта, а також документами справи.

Так, згідно досліджених в суді висновків судово-медичного експерта №841 від 27.05.2013 року і №952/841-13 від 14.06.2013 року, вбачається, що у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку, відкритого двостороннього перелому нижньої щелепи справа в підборідній області, зліва в області кута без зміщення відламків, які виникли внаслідок прямої ударної дії тупого твердого предмету в область нижньої щелепи, при обставинах про які вказує потерпілий, в результаті удару кулаком руки в область нижньої щелепи. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.

Згідно довідок Миколаївської обласної лікарні, потерпілий ОСОБА_4 знаходився вісім ліжко-днів на стаціонарному лікуванні в лікарні з приводу відкритого перелому нижньої щелепи та струсу головного мозку, внаслідок чого фінансові затрати на його лікування скали 319,68 грн., на лікування використовувались медикаменти, придбані за рахунок хворого.

Згідно з досліджених в судовому засіданні витягів з ЄРДР, протоколів прийняття заяви потерпілого ОСОБА_4 про вчинені кримінальні правопорушення, з обставин викладених в цих протоколах, вбачається, що працівниками міліції було внесено до ЄРДР повідомлення потерпілого про його побиття і незаконне заволодіння транспортним засобом.

Кримінальні провадження заведенні по заявах потерпілого, постановою прокурора від 05.06.2013 року було об'єднанні в одне провадження.

Всі дослідженні в судовому засіданні докази, а саме: покази обвинуваченого, потерпілого, допитаних в суді свідків, висновки експерта, досліджені документи, узгоджуються як між собою, так і з показами обвинуваченого щодо повіданих ним фактичних обставин і підтверджують, як умисел обвинуваченого на вчинення інкримінованих йому протиправних дій направлених на умисне спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень так і на незаконне заволодіння транспортним засобом.

Аналіз досліджених в судовому засіданні доказів та всіх фактичних обставин цієї справи свідчить про те, що обвинувачений діяв з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечних характер своїх дій та передбачав суспільно-небезпечні наслідки цих дій і бажав їх настання.

Докази, що були досліджені в суді, повністю підтверджують факт скоєння обвинуваченим злочинів при обставинах, що викладені в обвинуваченні і які доводять, що він дійсно вчинив ці злочини і, що його признательні свідчення та розкаювання у скоєному, відповідають фактичним обставинам справи.

За таких обставин, дослідивши в судовому засіданні покази обвинуваченого та всі інші фактичні обставини справи, суд приходить до висновку що вина ОСОБА_1 в інкримінованих йому в провину злочинах повністю доведена дослідженими доказами, які відповідно до ст.ст.84-86 КПК України, являються належними і допустимими та, які слід покласти в основу обвинувального вироку суду.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого кваліфіковані за ст.ст.122ч.1 та за ст.289 ч.1 КК України.

Відповідно до ст.94 КПК України, аналізуючи та оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази, як кожного окремо, так і всіх їх у сукупності, суд, діючи у межах пред'явленого обвинувачення, приходить до висновку, що така кваліфікація дій обвинуваченого, що дана органом досудового розслідування, являється правильною.

В зв'язку з чим, за вищевикладених обставин, суд дії ОСОБА_1 кваліфікує за ст.ст.122ч.1 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я та за ст. 289 ч.1 КК України, так як він вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він являється військовозобов'язаним, громадянином України, який не перебуває на обліку у лікарів Новоодеської ЦРЛ, раніше не судимий, за місцем свого проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні малолітню доньку, заробляє на прожиття тимчасовими заробітками, так як не має постійної роботи.

Тому, призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує, як ступінь тяжкості, характер та обставини кожного із скоєних ним злочинів, так враховує і особу обвинуваченого, в тому числі його матеріальний та сімейний стан, а також обставини, що як обтяжують, так і пом'якшують йому покарання.

Так, суд враховує, що скоєнні обвинуваченим діяння відносяться до категорії середньої тяжкості і вчинені ним без зазначення обставин, що обтяжують йому покарання.

Серед обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд враховує визнання ним своєї провини, його каяття, вибачення перед потерпілим.

Як обставини, що позитивно характеризують особу обвинуваченого, а також як такі, що пом'якшують йому покарання, суд враховує, його позитивну характеристику за місцем проживання, його сімейний стан, наявність на утриманні малолітньої дитини.

За таких вищевказаних обставин, відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України, із врахуванням середньої тяжкості скоєних злочинів, а також приймаючи до уваги обставини, що позитивно характеризують особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що суспільна небезпечність діяння, вчиненого ОСОБА_1, його поведінка, характеристика, свідчать про те, що йому слід призначити покарання у виді обмеження волі, що передбачене санкціями як ч.1 ст.122 так і ч.1 ст.289 КК України, яке буде необхідним і достатнім заходом як для виправлення обвинуваченого так і попередження вчинення ним нових злочинів.

На підставі ст.70 КК України, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, йому необхідно призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань.

Враховуючи вищевикладені у цьому вироку суду обставини, що позитивно характеризують особу обвинуваченого та пом'якшують йому покарання, з урахуванням повного усвідомлення підсудним негативних наслідків вчиненого ним злочину та визнанням ним своєї вини, усунення заподіяної потерпілому шкоди, наявність у нього на утриманні малолітньої дитини, суд приходить до висновку, що каяття обвинуваченого у скоєному злочині являється щирим, а тому приходить до висновку, що його виправлення і перевиховання можливе без реального відбування ним покарання у виді обмеження волі, а з наданням йому можливості виправлення, шляхом звільнення його від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України та із застосуванням обмежень, передбачених ст. 76 КК України.

На підставі ст.ст.36ч.2, п.12 ст.128 КПК України, ст.1206 ЦК України підлягає повному задоволенню позов прокурора, заявлений ним в інтересах держави в особі Миколаївської обласної лікарні до обвинуваченого про стягнення 319,68 гривень на відшкодування шкоди і витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Відповідно до ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку заподіяння шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово, внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно з ч.3 ст.1206 ЦК України, кошти на відшкодування витрат на лікування потерпілого зараховуються до відповідного бюджету територіальної громади у власності якої перебуває медичний заклад.

Так, з досліджених в судовому засіданні довідок Миколаївської обласної лікарні від 29.05.2013 року вбачається, що за 8 днів перебування потерпілого на лікуванні в цьому закладу охорони здоров'я, затрати на лікування потерпілого склали 319,68 гривень.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. ст.368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні, у скоєні злочинів, передбачених ст.ст.122ч.1 та 289 ч.1 КК України і призначити йому покарання:

- за ст.122 ч.1 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

- за ст.289 ч.1 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю цих злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції,

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання.

Цивільний позов прокурора задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Миколаївської обласної лікарні на рахунок місцевого бюджету Миколаївської області, на р/р 35418001001161 в ГУДКСУ Миколаївської області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 01998383, - 319, 68 гривень витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого на досудовому розслідування не обирався і підстав його обрання, до вступу вироку в закону силу, не має.

Вирок суду може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його оголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги, а засудженим в той же строк з моменту одержання копії вироку.

Копія вироку після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору, а потерпілому роз'яснюється його право отримати копію вироку в суді.

Головуючий: