Вирок № 37425344, 01.10.2012, Новоодеський районний суд Миколаївської області

01.10.2012

Справа № 1- 57/2011

В И Р О К

Іменем України

01 жовтня 2012 року

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Гажі О.П.

при секретарі Шведової Я.О.

з участю: прокурора Румянцева О.В.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника ССД Новоодеської РДА Козбур Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса справу про обвинувачення:

1. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Себине Новоодеського району Миколаївської області, громадянина України, не військовозобов'язаного, з середньою спеціальною освітою, за спеціальністю столяр-плотник, не працюючого, одруженого, неповнолітніх дітей на утримані не має, проживаючого по АДРЕСА_1, зареєстрований в АДРЕСА_2 раніше не судимого, в скоєні злочинів, передбачених ст.ст.121ч.2, 122ч.1, 186ч.3, 304ч.1 КК України,

та

2. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Чистопілля Кокчектавської області, громадянина України, військовозобов'язаного, з середньою спеціальною освітою, за спеціальністю механізатора, не працюючого, не одруженого, неповнолітніх дітей на утримані не має, проживаючого в АДРЕСА_3, раніше не судимого, в скоєні злочинів, передбачених ст.121 ч.2, 186ч.3 КК України , -

В С Т А Н О В И В :

05 грудня 2008 року, близько 23 години, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і підсудні: ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_5, перебували в стані алкогольного сп'яніння і знаходились на АДРЕСА_4.

Там, в цей час, вони зустрілись з ОСОБА_8, який також перебував в стані алкогольного сп'яніння і, у якого, на грунті особистих неприязненних відносин виникла сварка з ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6

Під час сварки, з метою нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, який спровокував сварку, підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спільно з іншими особами, які до кримінальної відповідальності не притягувались, діючи спільно, у групі, наздогнали ОСОБА_8 на АДРЕСА_4, де стали умисно наносити ОСОБА_8 удари руками і ногами по різним частинам тіла, чим спричинили останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини, з переломом 7-8 ребер зліва, лівостороннім пневмотораксом та підшкірною емфіземою, які являються небезпечними для життя потерпілого в момент їх заподіяння.

Крім того, ОСОБА_4, 05.12.2008 року, близько 23 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та наносячи тілесні пошкодження ОСОБА_8, наніс останньому також удар ногою в ліву частину обличчя, внаслідок чого спричинив потерпілому закритий перелом нижньої щелепи справа, що відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Далі, 05 грудня 2008 року, близько 23 години 30 хвилин, після спричинення тілесних пошкоджень потерпілому ОСОБА_8, коли його побитого занесли до нього додому, в будинок АДРЕСА_4, підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шляхом вільного доступу проникли в середину цього будинку.

Перебуваючи, в цей час, в стані алкогольного сп'яніння, в середині будинку, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи спільно за попередньою змовою між собою, відкрито заволоділи чужим майном, а саме з однієї з кімнат будинку відкрито викрали телевізор «Старт», вартістю 425,25 гривень, ковдру, вартістю 10 гривень, в яку поклали цей телевізор, підсилювач до антени, вартістю 7 гривень, ножиці, вартістю 5 гривень, крупу в кількості 5 пакетів, вартістю 4 грн. за один пакет, яку склали в господарську сумку, вартістю 7 гривень.

Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли і розпорядились цим майном на власний розсуд, внаслідок чого заподіяли власниці будинку - потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 489,25 гривень.

Крім того, ОСОБА_4, завідомо знаючи про те, що ОСОБА_5 являється неповнолітнім, 05 грудня 2008 року, в період часу з 23 години до 23 години 30 хвилин, за вищевказаних обставин, запропонував неповнолітньому ОСОБА_5 викрасти чуже майно з будинку ОСОБА_9, чим побудив у неповнолітнього бажання скоїти цей злочин, на що неповнолітній дав свою згоду, чим схилив його до цього злочину, а після цього заручившись підтримкою неповнолітнього, вони за попередньою змовою між собою, відкрито викрали чуже майно з будинку ОСОБА_9 на суму 489,25 гривень.

По справі заявлено цивільний позов прокурора Новоодеського району Миколаївської області про солідарне стягнення з підсудних на користь держави в особі фінансового управляння Новоодеської райдержадміністрації 5109,52 гривень витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_8, який проходив таке лікування в Новоодеській ЦРЛ в період з 06.12.2008 року по 18.12.2008 року.

Потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 цивільні позови не заявлялись.

Допитаний в якості підсудного ОСОБА_4 в судовому засіданні заявив, що визнає себе частково винним у скоєні інкримінованих йому в провину злочинах, передбачених ст.ст.121 ч.2, 122ч.1, 186ч.3, 304ч.1 КК України, а саме визнає себе винним по подіям, але не згодний з юридичною кваліфікацією його дій.

По суті пред'явленого обвинувачення підсудний ОСОБА_4 пояснив, що через значний час, який пройшов, небагато пам'ятає з того, що сталося. Визнав, що вони були в стані алкогольного сп'яніння і всі били ОСОБА_8 біля його будинку за те, що він наніс шкоду ОСОБА_5 і не хотів за це вибачатися. Заявив, що він наніс пару ударів ОСОБА_8 і, що ОСОБА_5 також декілька разів ударив ОСОБА_8. Відповідаючи на запитання заявив, що він ногою бив у бік ОСОБА_8, а рукою наносив удари йому в лице, а куди, в яке місце, бив ОСОБА_5 ОСОБА_8 він вже не пам'ятає. Пояснив, що також не пам'ятає, як він опинився в хаті у ОСОБА_8, але пам'ятає, як він вийшов з хати з телевізором, але для чого він його брав не розуміє і пояснити не може. Зазначив, що телевізор виносив, в той час, коли ОСОБА_7 з ОСОБА_6 заводили ОСОБА_8 в хату. Визнав, що взяв телевізор і сумку з крупами, що стояла біля басини, а після всього заніс ці речі до себе додому, розраховуючи на те, що віддасть їх ОСОБА_8, коли той вибачиться. Не погодився з тим, що він зламав щелепу потерпілому ОСОБА_8

Допитаний в якості підсудного ОСОБА_5 в судовому засіданні заявив, що визнає себе частково винним у скоєні інкримінованих йому в провину злочинах, передбачених ст.121 ч.2, 186ч.3 КК України, а саме визнає себе частково винним за ст.121 ч.2 КК України і не визнає себе винним за обвинуваченням по ст.186ч.3 КК України.

По суті пред'явленого обвинувачення пояснив, що за сплином часу і через раніше отриману травму голови, він вже нічого не пам'ятає з обставин побиття ОСОБА_8 і не пам'ятає, чи він взагалі бив його. Відповідаючи на запитання підсудний ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_8, з невідомих йому на то причин, порізав йому руку, а тому за це його і побили. Свою вину за ст.186ч.3 КК України не визнає, заявивши, що з будинку у ОСОБА_8 нічого не брав.

Цивільний позов прокурора підсудні визнали частково, а саме не згодні з сумою затрат, понесених лікарнею на лікування потерпілого.

З матеріалів кримінальної справи та досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що не дивлячись на часткове визнання підсудними своєї вини в пред'явленому їм обвинуваченні, їх вина знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доводиться дослідженими доказами.

Так, крім часткового визнання підсудними своєї вини і їх показань та повідані ними фактичні обставини, їх вина доводиться показами допитаних в суді свідків, показами потерпілої ОСОБА_9, висновками експертиз, протоколами слідчих дій та документами кримінальної справи.

З показів допитаних в суді свідків ОСОБА_6, ОСОБА_10 вбачається, що після того, як ОСОБА_8 порізав ножем руку ОСОБА_5, виник конфлікт з ОСОБА_8, який почав від них тікати, а вони його догнали і почали бити. Як, хто і куди наносив удари ОСОБА_8 через сплин часу вже не пам'ятають. Зазначили, що коли ОСОБА_4 і ОСОБА_5 били ОСОБА_8, то їх зупинив ОСОБА_6 Після цього, ОСОБА_6 з ОСОБА_10 затягнули ОСОБА_8 до нього додому, де більше нікого не було. ОСОБА_4 із ОСОБА_5 зайшли до хати ОСОБА_8, а через деякий час ОСОБА_4 з хати виніс телевізор, який ніс в ковдрі на плечах, а ОСОБА_5 ніс сумку з крупами. Також з показань цих свідків вбачається, що на вимогу свідка ОСОБА_6 повернути взяті речі назад до будинку, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповіли відмовою, заспокоївши їх і пояснивши, що все буде добре.

З показань допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_9 вбачається, що потерпілий ОСОБА_8 являється її сином. Пояснила, що коли сталося побиття її сина підсудними, її дома не було, так як вона в цей час перебувала в лікарні. Зазначила, що сина привезли до лікарні, але він нічого не розповідав про те, як і хто його побив, так як перші дні був без свідомості, а потім говорив, що нічого не пам'ятає. Повернувшись додому з лікарні вона виявила відсутність майна, про що заявила в міліцію. Відповідаючи на запитання, потерпіла повідомила, що її син зловживає спиртними напоями і, будучи п'яним, зачіпає інших людей, веде себе агресивно у цьому стані. Заявила, що два рази син її бив, так, що внаслідок цього вона лікувалася в лікарні. Також пояснила, що її син - ОСОБА_8 залишив лікування в лікарні і після цього випадку зник з місця проживання в невідомому напрямку і їй невідомо його теперішнє місце перебування. Також заявила, що нічого не знає про те, як і хто побив її сина. Зазначила, що вона не має ніяких претензій до підсудних.

З досліджених в судовому засіданні документів вбачається, що 06.12.2008 року ОСОБА_8 було доставлено в хірургічне відділення Новоодеської ЦРЛ з тяжкими тілесними пошкодженнями, про що свідчить рапорт чергового Новоодеського РВ УМВС, медична довідка (т.1 а.с.2-3).

З протоколу огляду місця пригоди (т.1 а.с.5) встановлено, що за місцем помешкання потерпілого ОСОБА_8, в будинку, де він проживав були виявлені сліди крові та безлад в кімнатах.

Викрадений з будинку ОСОБА_8 телевізор, співмешканкою ОСОБА_4 - ОСОБА_11, було видано працівникам міліції (т.1 а.с.19), після цього телевізор було оглянуто(т.1 а.с.20,38) і повернуто під розписку потерпілій ОСОБА_8(т.1 а.с.77) .

Згідно висновку товарознавчої експертизи (т.1 а.с.30), залишкова середньо-ринкова вартість викраденого телевізору «Старт», станом на 09.12.2008 року, склала 425,25 гривень.

У відповідності до висновку СМЕ(т.1 а.с.83) вбачається, що у потерпілого ОСОБА_8 мали місце чисельні тілесні пошкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку, забійної рани правої надбрівної дуги, синці і садна обличчя, закритий перелом нижньої щелепи справа, закритої травми грудної клітини з переломом 7-8 ребер зліва, з лівостороннім пневмотораксом та підшкірною емфіземою, чисельні синці і садна тулуба і кінцівок, виникнення яких не виключається 05.12.2008 року, внаслідок неодноразової дії тупих твердих предметів, не менше 4-х ударів по обличчю, не менше 2-3 ударів в грудну клітину і які за ступенем тяжкості відносяться як до категорії тяжких тілесних за ознакою небезпечності для життя, так і до категорії середньої тяжкості та до легких тілесних пошкоджень.

З висновків комісійних СМЕ №65-К від 17.06.2009 року (т.2 а.с.7), №84-К від 31.08.2010 року (т.2 а.с.219), №115-К від 26.07.2012р. вбачається, що лівосторонній пневмоторакс у потерпілого міг виникнути в результаті безпосереднього розриву легеневої плеври внаслідок дії відломків ребер і являється наслідком нанесення ударів з великою силою в область грудної клітини тупими, твердими предметами, якими могли бути як рука, так і взута нога і т.д. Наносились ці удари потерпілому як спереду, так і з лівої бокової поверхні тіла. Також експертами категорично виключається виникнення цих тілесних пошкоджень внаслідок одноразового падіння потерпілого з висоти власного росту.

Суд не бере до уваги висновки цих комісійних експертиз щодо осіб, яких вказали експерти, як таких, що нанесли ці тілесні пошкодження потерпілому, так як вважає, що експерти вийшли за межі наданих їм повноважень і дали відповідь на правові питання, на які вони не мали права відповідати, а тому їх висновок в цій частині не може бути належними і допустимим доказом по справі.

З оголошених в судовому засідання показань потерпілого ОСОБА_8(т.1 а.с.74), неявка якого в судове засідання визнана з поважних причин, вбачається, що він нічого не пам'ятає про те, як, хто і коли його побив. Заявив, що прийшов до свідомості лише в лікарні. Претензій з приводу його побиття він ні до кого не має.(т.2 а.с.55).

Відсутні будь-які претензії до підсудних і у потерпілої ОСОБА_9 (а.с.56)

Покази свідків та обвинувачених, ті суперечності в їх показах, перевірялись на очних ставках(т.1 а.с.63,98,101,105). З проведених очних ставок і встановлених в процесі їх проведення обставин вбачається, що підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_12 вдвох заподіювали потерпілому ОСОБА_8 удари як ногами, так і руками і били, як в обличчя та голову, так і в інші, різні, частини тулубу із значною силою і, що їх дії зупинив свідок ОСОБА_6.

Показання свідка ОСОБА_6 були перевірені при проведені з його участю В.О.О.П. (т.1 а.с.170). В процесі проведення цієї слідчої дії були підтвердженні обставини, про які свідок давав свої свідчення щодо місця пригоди та обставини побиття ОСОБА_8 підсудними.

Також були перевірені показання свідка ОСОБА_10 в процесі проведення з його участю В.О.О.П. (т.1 а.с.178). За результатами проведення цієї слідчої дії були підтвердженні обставини, про які свідок давав свої свідчення щодо місця пригоди та про

обставини побиття ОСОБА_8 підсудними ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Показання підозрюваного ОСОБА_4 також перевірялись шляхом проведення з його участю В.О.О.П. (т.1 а.с.185). В процесі проведення цієї слідчої дії були підтвердженні обставини, про які ОСОБА_4 давав свої свідчення щодо місця пригоди та про обставини побиття ним та ОСОБА_5 ОСОБА_8 та про обставини викрадення майна з будинку потерпілого.

Показання підозрюваного ОСОБА_5 були перевірені при проведені з його участю В.О.О.П. (т.1 а.с.201). В процесі проведення цієї слідчої дії були підтвердженні обставини, про які ОСОБА_5 давав свої свідчення щодо місця пригоди та про обставини побиття ОСОБА_8 та про обставини викрадення майна з будинку потерпілого.

З висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи(т.1 а.с.142) вбачається, що підсудний ОСОБА_4 визнаний осудним. Також в ході проведення цієї експертизи підсудний розповів експертам про обставини заподіяння ним тілесних пошкоджень потерпілому ОСОБА_8, визнавав факт спричинення ним потерпілому декількох ударів і частково визнавав свою провину у спричиненні потерпілому тяжких тілесних пошкоджень.

На підставі аналізу досліджених в судовому засіданні доказів, а саме показів даних підсудними в суді, показів свідків, після проведення аналізу цих обставин та обставин, викладених в протоколах слідчих дій, в тому числі в протоколах очних ставок, протоколах відтворення обстановки і обставин подій з участю підсудних і свідків, з урахуванням їх свідчень з цього приводу на досудовому слідстві і в суді, аналізуючи та оцінюючи ці докази, як кожного окремо, так і всіх в їх сукупності, порівнюючи ці докази з іншими фактичними даними, в тому числі і з висновком судово-медичної експертизи, суд приходить до висновку, що тяжкі тілесні пошкодження були спричиненні потерпілому ОСОБА_8 внаслідок спільних дій підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які наносили вдвох ці удари руками і ногами ОСОБА_8, тоді і в той час, коли свідки по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_10 стояли рядом і в бійку вже не втручалися.

Не дивлячись на те, що підсудні частково визнали свою вину в інкримінованих їм в провину злочинах, дослідженні в судовому засіданні докази повністю доводять їх вину у заподіянні потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних пошкоджень групою осіб та у вчинені підсудними відкритого викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, а крім того, також доводять вину підсудного ОСОБА_4 у нанесенні ним потерпілому ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесних пошкоджень у виді перелому нижньої щелепи зліва та у втягненні неповнолітнього ОСОБА_5 у злочинну діяльність.

Навмисність спільних дій підсудних у нанесені потерпілому ОСОБА_8 побоїв та у спричиненні йому тяжких тілесних пошкоджень, вчинення цих дій в групі, без попередньої між ними домовленості, підтверджується всіма дослідженими в судовому засіданні фактичними обставинами справи, і в першу чергу, показами свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та показами самих підсудних.

Сама по собі незгода підсудних з юридичною кваліфікацією їх дій за ч.2 ст.121 КК України, не спростовує їх вини у цьому діянні.

Невизнання підсудними своєї вини за ч.3 ст.186 КК України, їх незгода з юридичною оцінкою цих дій, також спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Про відкритий характер завершених дій підсудних по викраденню чужого майна, за попередньою змовою у групі осіб, з проникненням у житло потерпілого ОСОБА_8, свідчать покази тих же свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_10, з яких вбачається, що після того, як ОСОБА_6 і ОСОБА_10, завівши ОСОБА_8 до будинку, вийшли звідки, то в будинок зайшли ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Перед цим ОСОБА_4 позвав ОСОБА_5 із собою і той пішов з ним. Саме про відкритий характер цього викрадення чужого майна свідчить той факт, що ці свідки бачили, як після цього ОСОБА_4 вийшов з будинку з телевізором, який ніс на своїх плечах у ковдрі, а ОСОБА_5 ніс пакет з речами і, ці свідки, розуміли, що сталося викрадення чужого майна. Після цього, на вимогу ОСОБА_6 повернути речі назад до будинку, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповіли відмовою, запевнивши, що все буде добре, тобто підсудні усвідомлювали значення своїх протиправних, злочинних дій та відкритий характер посягання на чуже майно, але проігнорували застереження ОСОБА_6.

З показів підсудного ОСОБА_4 також вбачається очевидність для нього того факту, що він достовірно знав про неповнолітній вік ОСОБА_5.

Органом досудового слідства дії підсудних кваліфіковані: - ОСОБА_4 за ст.ст. 121 ч.2, 122 ч.1, 186ч.3, 304ч.1 КК України, а підсудного ОСОБА_5 за ст.ст.121ч.2, 186ч.3 КК України.

Аналізуючи та оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що кваліфікація дій підсудних є правильною.

Тому суд, відповідно до встановленого, кваліфікує дії ОСОБА_4:

- за ст.121 ч.2 КК України, у заподіяні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненого групою осіб;

- за ст.122 ч.1КК України, у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я;

- за ст.186 ч.3 КК України, у відкритому викрадені чужого майна(грабежі), скоєному за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням в житло;

- за ст.304 ч.1 КК України, у втягненні неповнолітнього у злочинну діяльність.

Дії підсудного ОСОБА_5 суд кваліфікує за:

- ст.121 ч.2 КК України, у заподіяні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненого групою осіб та

- за ст.186 ч.3 КК України, у відкритому викрадені чужого майна(грабежі), скоєному за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням в житло.

Вивченням особи потерпілого ОСОБА_8 встановлено, що він як за місцем свого проживання, так і зі сторони матері, органів місцевого самоврядування і мешканців села характеризується з вкрай негативної сторони, як особа, яка зловживає спиртними напоями, який має агресивний характер, як дебошир.

Підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за місцем свого проживання, навчання, характеризуються позитивно, раніше не судимі і вперше притягуються до кримінальної відповідальності.

Умови життя та виховання неповнолітнього ОСОБА_5, за матеріалами кримінальної справи, мають задовільний характер.

Призначаючи покарання підсудним, суд враховує, як ступінь тяжкості та характер скоєного злочину, так і обставини скоєння цих злочинів, враховує як особи обох підсудних, їх роль та участь кожного з них у вчинені злочину, а також враховує особу потерпілого, його протиправну, провокаційну поведінку по відношенню до підсудних.

Також судом враховуються обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання підсудним.

Так, суд враховує, що скоєні підсудними злочини відноситься до категорії тяжких і середньої тяжкості.

Як обставини, що обтяжують покарання підсудних, суд враховує факт скоєння ними цих злочинів у стані алкогольного сп'яніння.

Серед обставин, що пом'якшують покарання підсудних, суд враховує часткове визнання ними своєї вини, їх каяття в скоєному, відсутність з боку потерпілих будь-яких претензій, вчинення злочину під впливом неправомірної поведінки потерпілого по відношенню до підсудних, який також перебував в стані алкогольного сп'яніння.

При призначені виду і міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості кожного скоєного злочину та особу кожного підсудного, їх вік, стан здоров`я, матеріальний та сімейний стан кожного з підсудних, їх характеристики за місцем проживання, навчання, неповнолітній вік підсудного ОСОБА_5 в момент вчинення злочину, умови його життя і виховання та факт втягнення неповнолітнього у скоєння злочину.

Враховуючи наявність декількох вищезазначених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості скоєного злочину кожним підсудним, з урахуванням фактичних обставин справи та з урахуванням факту неправомірної, провокаційної поведінки самого потерпілого, приймаючи до уваги особу кожного з підсудних, суд вважає можливим застосувати в даному випадку ст.69 КК України і призначити підсудним покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті 121 ч.2 КК України у виді позбавлення волі.

За таких вищевказаних обставин, на підставі ст.ст.65-67,69,102-104 КК України, враховуючи ступінь тяжкості скоєних злочинів та особу кожного підсудного, суд приходить до висновку, що їм, з урахуванням всіх обставин скоєних злочинів, має бути призначене покарання, на підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

З урахуванням вищевикладених обставин, що позитивно характеризують особу кожного підсудного і пом'якшують їм покарання, при наявності у них декількох обставин, що пом'якшують покарання, приймаючи до уваги визнання ними вини, їх позитивні характеристики, факт не вчинення ними злочинів, як до часу вищеописаних подій, так і після цих подій, суд приходить до висновку про щирість каяття підсудних і, що вони дійсно усвідомили як свої протиправні дії, так і їх негативні наслідки, а тому, враховуючи тодішню і теперішню поведінку підсудних, враховуючи протиправну і провокаційну поведінку потерпілого, враховуючи відсутність у потерпілих будь-яких претензій до підсудних, суд вважає, що виправлення підсудних все ж таки можливе без їх ізоляції від суспільства і без призначення реального відбування покарання в місцях позбавлення волі, а з наданням їм можливості такого виправлення, шляхом звільнення від відбування покарання, з випробуванням, на підставі ст.75 КК України.

Цивільний позов прокурора підлягає повному задоволенню. Як вбачається з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи, спільними, винними, протиправними, злочинними діями обох підсудних, потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно тяжкі тілесні пошкодження, з якими він знаходився на стаціонарному лікуванні в Новоодеській ЦРЛ, де на його стаціонарне лікування цим лікувальним закладом були витрачені грошові кошти в сумі 5109,52 гривень.

Згідно зі ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати в повному обсязі витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

З урахуванням досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи, приймаючи увагу факт спільного заподіяння підсудними таких тілесних пошкоджень потерпілому, з урахуванням досягнення підсудним ОСОБА_5 повноліття, така відповідальність підсудних повинна бути солідарною, а тому, згідно зі ст.1206 ЦК України, з них підлягають стягненню в солідарному порядку на користь держави в особі фінансового управління Новоодеської райдержадміністрації витрати в сумі 5109,52 гривень за стаціонарне лікування потерпілого в Новоодеській ЦРЛ.

Відповідно до вимог ст.93 КПК України, з підсудних слід стягнути судові витрати по справі в сумі 152,13 гривні за проведення товарознавчої експертизи, на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області.

Керуючись ст. ст.321, 323-324, 328-338 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 121 ч.2, 122ч.1, 186 ч.3, 304 ч.1 КК України і призначити йому покарання:

- за ст.121 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4(чотири) роки 6 (шість) місяців;

- за ст.122 ч.1 КК України у виді позбавлення волі на строк 2(два) роки;

- за ст.186 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк 4(чотири) роки;

- за ст.304 ч.1 КК України у виді позбавлення волі на строк 3(три) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити підсудному ОСОБА_4 до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6(шість) місяців.

На підставі ст.ст.75 України, звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,

- повідомляти ці органи про зміну свого місця проживання,

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_5 визнати винним у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 121 ч.2, 186 ч.3 КК України і призначити йому покарання:

- за ст.121 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4(чотири) роки 6 (шість) місяців;

- за ст.186 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк 4(чотири) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити підсудному ОСОБА_5 до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст.ст.75, 104 України, звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,

- повідомляти ці органи про зміну свого місця проживання,

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави в особі фінансового управління Новоодеської райдержадміністрації 5109,52 гривні витрат понесених Новоодеською ЦРЛ на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_8

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області на р/р 31251272210005 в ГШУДК в Миколаївській області МФО 826013 код ЗКПО 25574110 76,06 гривень судових витрат за проведення товарознавчої експертизи.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області на р/р 31251272210005 в ГШУДК в Миколаївській області МФО 826013 код ЗКПО 25574110 76,06 гривень судових витрат за проведення товарознавчої експертизи.

Речові докази по справі, що були передані під розписку потерпілій ОСОБА_9 залишити у її власності.

Запобіжний захід у відношенні засуджених до вступу вироку в закону силу залишити без зміни у виді підписки про невиїзд.

Вирок суду може бути оскаржений протягом 15 діб до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляції, а засудженими в той же строк з моменту одержання копії вироку.

Головуючий: