Ухвала суду № 37424618, 03.03.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-ц/778/69/14р. Головуючий у 1 інстанції: Щаслива О.В.

Суддя-доповідач: Крилова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2014 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

При секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_5, треті особи - Запорізьке міське управління Головного управління МВС України в Запорізькій області в особі сектора громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ Запорізького міського управління Головного управління МВС України в Запорізькій області, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, про усунення перешкод у здійсненні права власності,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначав, що право власності на квартиру, на яку за рішенням Шевченківського районного суду звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним Договором, набув 16 січня 2012 року на прилюдних торгах. В квартирі проживають і перебувають на реєстраційному обліку відповідачі, які є членами сім'ї попереднього власника - ОСОБА_5 Проживання відповідачів у належному йому житлі створює перешкоди для нього у здійсненні права власності. Він через перешкоджання відповідачів, які є сторонніми особами для нього, не може стати до користування та управління належною йому квартирою, а спроби вирішити спір у позасудовому порядку позитивних наслідків не принесли, відповідачі відмовляється в добровільному порядку залишити житло, у зв'язку з чим він, будучи власником квартири, змушений нести видатки з оренди іншого помешкання. Між тим правові підстави для проживання відповідачів та перебування їх на реєстраційному обліку в згаданій квартирі відсутні. Так як відповідачі не є членами його сім'ї, договір про право користування спірним житлом між сторонами не укладався, а в силу закону звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому.

Згодом уточнивши позовні вимоги та посилаючись на зазначені обставини, просив суд, усунути перешкоди у здійсненні права власності на належну йому квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення з житла відповідачів, примусового зняття їх з реєстрації в квартирі та його вселення в належний позивачу об'єкт нерухомості.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2013 року позов задоволено.

Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1.

Вселено ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Заперечуючи проти рішення суду, апелянт зазначає, що при вирішенні справи не було враховано, що її дитина не має іншого місця проживання, а отже не може бути виселена зі спірного приміщення, оскільки це суперечитиме закону України «Про охорону дитинства».

Натомість відповідачем не оспорене ані звернення стягнення на іпотечне майно, ані договір купівлі-продажу квартири з аукціону, на підставі якого позивач став власником спірної квартири.

Позивач є власником квартири. Його право власності не оспорене, пройшло державну реєстрацію, будь-яких обмежень у його праві власності не встановлено.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

За ст. 109 ЖК виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

Таким чином, відповідачка не позбавлена права на звернення з заявою до відповідних органів про надання жилого приміщення з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу.

Відповідно до Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» N 5, 07.02.2014, (п. 34.) право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи, що право власності позивача не оспорене, а відповідач не перебуває з позивачем у будь-яких правовідносинах, що дозволяють їй користуватися чужим майном (оренда, сервітут тощо), судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції і підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Посилання відповідача на необхідність надання їй іншого приміщення не може бути підставою для покладення цього обов'язку на позивача та відмови у задоволенні позову про його вселення у належну йому квартиру.

Керуючись ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2013 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: