Рішення № 37424591, 03.03.2014, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 03.03.2014

Справа № 334/9859/13-ц

Провадження № 2/334/929/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Козлової Н.Ю.

при секретарі Франчук Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Жовтневого району до ОСОБА_1 про стягнення вартості безпідставно набутого майна,

в с т а н о в и в :

Представник Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Жовтневого району звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї вартості безпідставно набутої теплової енергії в сумі 31822,40, вказуючи, що Концерн „Міські теплові мережі" здійснює постачання теплової енергії в будинок АДРЕСА_1.

В позові також було зазначено, що згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.08.2009 року № 23692430 приміщення АДРЕСА_1 належить до категорії нежилих. Право власності на зазначене приміщення з 19.08.2009 року належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.2009 року.

ОСОБА_1, всупереч нормам діючого законодавства не укладала своєчасно з Концерном „МТМ" договір про купівлю - продаж теплової енергії в гарячій воді, по незалежним від Позивача підставам, у зв"язку з чим, позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачу в приміщення АДРЕСА_1 без договору, а нарахування проводились на особовий рахунок НОМЕР_1, за період з вересня 2010 року по березень 2012року.

Таким чином, у період з вересня 2010 року по березень 2012 року позивачем було надано послуги з теплопостачання в вищезазначене приміщення, однак оплату за надані послуги відповідачем не були здійсненні, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 31 822,40 гривень.

15.05.2013 року на адресу ОСОБА_1 було направлено Вимогу про погашення заборгованості за теплову енергію, але вона залишилася без виконання. Станом на 19.09.2013 року суму боргу не сплачено.

В зв'язку з вищевказаним представник позивача просить суд стягнути з відповідача вартість безпідставно набутої теплової енергії в період з вересня 2010 року по березень 2012 року включно у сумі 31 822,40 гривень.

У судовому засіданні представник позивача наполягаючи на позовних вимогах, довів суду обґрунтованість поданого позову, надавши при цьому відповідні докази та пояснення. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка у судовому засіданні проти позову заперечувала. В обґрунтування своїх заперечень доводила суду, що вона дійсно є власником нежилого приміщення АДРЕСА_1 починаючи з 19.08.2009 року. Але дане приміщення було здано нею в оренду ПП «ТЕР». У відповідності до п. 4.4 Договору оренди - витрати на сплату комунальних послуг (на споживання теплової та електричної енергії, постачання води, водовідведення) є окремими витратами та сплачуються Орендарем самостійно, згідно укладеної ним угоди з підприємством-постачальником таких послуг та на адресу підприємств, що постачають комунальні послуги, шляхом безпосереднього перерахування грошових коштів останнім на рахунки таких підприємств.

Крім того, ОСОБА_1 повідомила суд, що між ПП «ТЕР» та Концерном «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Жовтневого району вже було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 993/04/06 від 01.05.2003 року з додатковою угодою до цього договору від 01.10.2004 р., з додатковою угодою до цього договору від 01.06.2007 р., та Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600993 від 01.06.2007 року з додатковою угодою до цього договору від 01.08.2008 р. Ці договори були також діючими за вказаний період з вересня 2010 р. по березень 2012 р. та залишалися чинними.

Таким чином, відповідачка вважає себе неналежним відповідачем та просила суд відмовити позивачу у позову.

Представник відповідача підтримав позицію свого довірителя, вважаючи ОСОБА_1 не належним відповідачем. Представник вважає, що оскільки договір між ПП „ТЕР" та Концерном «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Жовтневого району є чинними, а період за який позивач намагається стягнути суму боргу приходиться саме на період дії договору оренди, відповідний позов повинен бути пред"явлений саме до ПП „ТЕР".

Розглянувши матеріали справи вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані у суді письмові докази, а саме: договори між ПП «ТЕР» та Концерном «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Жовтневого району № 993/04/06 від 01.05.2003 року з додатковою угодою до цього договору від 01.10.2004 р., з додатковою угодою до цього договору від 01.06.2007 р., та Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600993 від 01.06.2007 року з додатковою угодою до цього договору від 01.08.2008 року, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Законом припускається можливість застосування судової форми захисту цивільних справ та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи зі змісту та розуміння цієї норми Закону слід розуміти, що при тому існувало порушення цього права. Позивач та його представник у судовому засіданні намагався довести суду, що саме діями відповідача було порушені його права та інтереси.

По встановленим ЦПК України нормам (ст.. 60 ЦПК України), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У судовому засіданні було встановлено, що Концерн „Міські теплові мережі" здійснює постачання теплової енергії в будинок АДРЕСА_1.

Згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.08.2009 року № 23692430 приміщення АДРЕСА_1 належить до категорії нежилих. Право власності на зазначене приміщення з 19.08.2009 року належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.2009 року (а.с.25).

Згідно норм ст. 1 ЗУ „Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Законом передбачено, що „Теплогенеруюча" організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу" (п.4 ст. 19 Закону).

Згідно п. 1 „Правил користування тепловою енергією", правила користування тепловою енергією визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Пунктом 3 „Правил користування тепловою енергією" передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно з п. 4 „Правил користування тепловою енергією" - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.

Пунктом 14 „Правил користування тепловою енергією" передбачений обов'язок Споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Стаття 24 „Про теплопостачання" передбачає, що основними обов'язками споживача теплової енергії є - своєчасне укладення договору з Теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Проте, з наданих суду доказів вбачається, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться у власності ОСОБА_1 було здано в оренду ПП «ТЕР».

19.08.2009 року між ОСОБА_1 та ПП «ТЕР» було укладено договір оренди нежитлового приміщення.

У відповідності до п. 4.4 Договору оренди - витрати на сплату комунальних послуг (на споживання теплової та електричної енергії, постачання води, водовідведення) є окремими витратами та сплачуються Орендарем самостійно, згідно укладеної ним угоди з підприємством-постачальником таких послуг та на адресу підприємств, що постачають комунальні послуги, шляхом безпосереднього перерахування грошових коштів останнім на рахунки таких підприємств.

Крім того, між ПП «ТЕР» та Концерном «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Жовтневого району було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 993/04/06 від 01.05.2003 року з додатковою угодою до цього договору від 01.10.2004 р., з додатковою угодою до цього договору від 01.06.2007 р., та Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600993 від 01.06.2007 року з додатковою угодою до цього договору від 01.08.2008 р. Ці договори були також діючими за вказаний період з вересня 2010 р. по березень 2012 р. та залишалися чинними.

Даний факт був підтверджений у судовому засіданні письмовими доказами та не заперечувалися представником позивача.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача за період з вересня 2010 року по березень 2012 року повинні бути пред"явлені до суб'єкту підприємницької діяльності, чи юридичній особі, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Виходячи з встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного процесу, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог підставі доказів сторін та інших осіб, яжгберуть участь у справи

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо пред"явлення

спору на власний розсуд.

Згідно ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення його судом. При цьому ініціатором процесу являється позивач, який і вказує відповідач; особу, до якої ним заявляються вимоги.

Залучення до участі у справі іншої особу співвідповідача, відповідно до положень ч.1 ст. 33 ЦПК України, може здійснюватися лише за клопотанням позивача.

За змістом ст. 119 ЦПК України конкретні вимоги позивача становлять предмет, позову і в силу ст. 31 ЦПК України зміна предмета позову є виключним правом позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом лише до власника будинку АДРЕСА_1, в якому просив суд стягнути з нього вартість безпідставно набутої теплової енергії.

При цьому, представник позивача підтвердив, що договір про постачання теплової енергії в гарячій воді він укладав з орендарем даного приміщення - ПП „ТЕР", який згідно договору оренди несе повну відповідальність за оплату усіх комунальних послуг.

Інших доказів того, що ОСОБА_1 безпідставно набула майно з підстав, викладених у ст.. 387 ЦК України представником позивача не надано, та в суді добуто не було.

З огляду на викладене у суду відсутні підстави для задоволення заявленого позивачем позову, а звідси у стягненні з ОСОБА_1 вартості безпідставно набутого майна - слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 15,16 ЦК України, ст. 14, 24 Закону України «Про теплопостачання», п. 1; 3 „Правил користування тепловою енергією", суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Концерну „Міські теплові мережі" в особі філії Концерну „МТМ" Жовтневого району м.Запоріжжя до ОСОБА_1 про стягнення вартості безпідставно набутого майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Н.Ю.Козлова