Постанова № 37423347, 24.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2014 р. Справа№ 910/16507/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Шпак Т.Г., довіреність № 7091 від 20.12.2013;

відповідача:Тихоплава С.О., довіреність б/н від 08.02.2014;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Фудмаркет»

на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013

у справі № 910/16507/13 (суддя: Стасюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальність «Фудмаркет»

про стягнення 7142,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Ерде Банк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» про стягнення 7142,10 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16507/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" на користь Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" 7142,00 грн. заборгованості, 1720,50 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16507/13 та прийняти нове рішення, яким припинити провадження по справі.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 № 910/16507/13 у справі № 910/16507/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 910/16507/13. Розгляд апеляційної скарги призначений на 24.02.2014 об 11:00.

24.02.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

24.02.2014 представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

24.02.2014 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16507/13 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

24.02.2011 між Публічним акціонерним товариством "Ерде банк" (виконавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" (замовник), укладено Договір №349/і на інкасацію коштів (надалі - договір).

Згідно з умовами договору виконавець власними силами і засобами в зазначені дні та години проводить індексацію коштів у замовника, а також доставляє готівку до власної каси, здійснює перерахування інкасованої виручки і забезпечує її своєчасний переказ, наступного дня після робочого дня на поточний рахунок замовника, а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги у визначених договором розмірах і термінах (строках) та виконати інші свої зобов'язання, визначені договором у повному обсязі.

За своєю правовою природою договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В п. 4.1. договору сторони погодили, що розмір винагороди виконавцю за послуги, що надаються замовнику визначається тарифом, який встановлюється : по інкасації коштів - у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок за кожен календарний місяць, незалежно від кількості днів користування послугами з одного пункту інкасації; за обмін банкнот на розмінну монету - 20 (двадцять ) гривень, 00 копійок за кожну тисячу монет та 150 (сто п'ятдесят) гривень, 00 копійок за обмін банкнот на банкноти дрібних номіналів. За кожну операцію обміну.

Відповідно до п. 4.2. договору виконавець зобов'язується надавати замовнику до 5 числа місяця наступного за звітним рахунок - фактуру із зазначенням суми грошових коштів, що підлягають сплаті замовником за звітний місяць, та в двох примірниках акт про надані послуги за звітний місяць.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що замовник зобов'язується не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання 2-х примірників акта про надані послуги за звітний місяць, повернути виконавцю один підписаний уповноваженою особою замовника примірник акту про надані послуги за звітний місяць.

Договір укладено строком на 12 місяців і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. У випадку неотримання за 30 днів до дати закінчення строку дії Договору однією із сторін повідомлення про припинення строку дії Договору, Договір вважається продовженим на тих же умовах на наступні 12 місяців (пункт 6.1. Договору).

В той же час, в п. 6.2. договору сторони погодили, що мають право достроково припинити дію Договору, попередивши про такі наміри іншу сторону за 10 календарних днів.

Суд зазнає, що договір підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких зауважень і застережень та скріплені їх печатками.

До того ж, договір не визнаний в судовому порядку недійсним, а тому є підставою існування договірних зобов'язань які породжують для сторін права та обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надавались, а відповідачем приймались послуги на підставі договору.

Однак, станом на 21 серпня 2013 року відповідач, в порушення умов договору не оплатив надані позивачем послуги за квітень 2012 року (1300,00 грн.), за травень 2012 року (3290,00 грн.), за липень 2012 року (402,00 грн.), за липень 2012 року (2150,00 грн.), в результаті чого перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 7142,10 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог скаржник стверджує, що припинення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" перед Публічним акціонерним товариством "Ерде банк" відбулось шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.08.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Згідно із п. 4.3. договору замовник зобов'язаний здійснювати оплату наданого виконавцем рахунку - фактури до 20 числа включно, місяця, що слідує за звітним, шляхом перерахування суми коштів на рахунок виконавця, зазначений у рахунку - фактурі.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір про надання послуг є оплатним, і обов'язок виконавця надати послугу відповідає обов'язку замовника цю послугу прийняти та оплатити.

Як вбачається з матеріалів справи, строк оплати послуг на підставі договору за квітень 2012 року (1300,00 грн.), за травень 2012 року (3290,00 грн.), за липень 2012 року (402,00 грн.), за липень 2012 року наступив і відповідач не заперечує у нього наявність боргу за дані місяці.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний.

Однак, вважає, що зобов'язання по сплаті боргу є припиненим в порядку статті 601 Цивільного кодексу України на підставі вчиненого ним одностороннього правочину про зарахування зустрічних вимог, а саме заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, за змістом якої сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" перед Публічним акціонерним товариством "Ерде банк" у розмірі 23071,10 грн. підлягає зарахуванню як зустрічна однорідна вимога, відтак, після проведеного зарахування сума боргу позивача перед відповідачем становить 1135 344,90 грн.

З аналізу положень ст. 202 ГК України, ст. 598, 601 ЦК України випливає, що за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду, і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи, зокрема щодо визнання недійсним даного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено, що залік як односторонній правочин визнаний недійсним згідно норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Проте, в матеріалах справи наявний лист, з додатками (рахунки - фактури та акти наданих послуг) Публічного акціонерного товариства "Ерде банк" за вих. № 4917 від 18.06.2013 року, адресований Товариству з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" з вимогою про сплату суми заборгованості у розмірі 23071,10 грн. за надані позивачем послуги на підставі договору, що свідчить про незгоду позивача на здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог.

До того ж, 09.01.2013 Національним банком України було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Ерде банк", в результаті чого, відповідно до частини 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23.02.2012 року, уповноважена особа протягом 90 днів з дня опублікування відомостей про ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Ерде банк" зобов'язана вчинити такі дії: 1. Визначити суму заборгованості кожному кредитору та віднести вимоги до певної черги погашення; 2. Відхилити вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у їх розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявити в установленому законодавство порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3. Скласти реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду; 4. Подати на затвердження виконавчій дирекції Фонду реєстр акцептованих вимог кредиторів.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" відповідно до наданого позивачем Витягу з переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Ерде банк", акцептованих уповноваженою особою Фонду, у розмірі 1158416,00 грн. включена до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Ерде банк". Таким чином, припинення зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" шляхом зарахування зустрічних вимог, порушує черговість задоволення вимог кредиторів банку, які передбачені статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" , який є пріоритетним для правовідносин. що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа фонду.

З оскаржуваного рішення вбачається, що місцевим господарським судом було вірно встановлено, що при проведенні обрахунку основного боргу, позивач допустився помилки, нарахувавши 7142 (сім тисяч сто сорок дві) гривні, 10 копійок, замість 7142 (сім тисяч сто сорок дві) гривні, 00 копійок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції частково.

Крім цього, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні, що позивач, визначивши у мотивувальній частині позовної заяви розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, надавши суду розрахунок пені, на зазначив про неї в прохальній частині позовної заяви шляхом включення до складу позовних вимог, а тому суд, не маючи підстав для виходу за межі позовних вимог, не розглядає даний розрахунок та можливість стягнення з відповідача пені.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16507/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Фудмаркет» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16507/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/16507/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко