Рішення № 37423290, 18.02.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2014 р.

Справа № 924/90/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Шпак В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „Місечко та Партнери” м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Самобранка-2” с.Волиця Красилівського району Хмельницької області

про стягнення 24 894,08грн., з яких 24 000грн. заборгованості, 548,49грн. пені, 149,59грн. 3% річних, 196грн. інфляційних

Представники сторін

Позивача: не з’явився

Відповідача: не з’явився

Суть спору:

Представник позивача в судове засідання не з’явився, листом від 08.02.2014р. заявив клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Місечко та партнери" м.Київ звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Самобранка-2" с.Волиця Красилівський район про стягнення 24894,08 грн., з яких 24 000грн. заборгованості, 548,49грн. пені, 149,59грн. 3% річних, 196грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання договору №04/04-11 про надання юридичних послуг від 04.04.2011р.

Відповідач в судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів не подав. Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про дати, час та місце слухання справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

04.04.2011р. між ТОВ „Юридична фірма „Місечко та Партнери” (виконавець) та ТОВ „Агропромислова компанія „Самобранка-2” (замовник) укладено договір №04/04-11 про надання юридичних послуг.

Пунктами 1.1, 1.2 передбачено, що відповідно до умов цього Договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику юридичні послуги, які визначені в п.1.2 цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти надані Послуги та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі згідно з умовами цього Договору. Сторони домовились, що Виконавець надає Замовнику комплекс Послуг щодо апеляційного оскарження Постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року у справі №2-а-6079/10/2270 за адміністративним позовом Замовника до Хмельницької районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, а саме: аналіз наданих Замовником документів; підготовка та подача до Львівського апеляційного адміністративного суду змін та доповнень до поданої Замовником апеляційної скарги; представництво інтересів Замовника під час розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом його апеляційної скарги на Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року у справі №2-а-6079/10/2270.

Відповідно до п.2.1, п.2.2 винагорода Виконавцю за Послуги складається з професійної винагороди (вартість Послуг). Сторони домовились, що Сума Винагороди за визначені види Послуг, вказані у п.1.2.1. -1.2.3. цього Договору становить 8 000,00 (вісім тисяч) гривень та сплачується Замовником протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання Сторонами цього Договору. Крім цього, в разі отримання Замовником позитивного результату щодо послуг, передбачених п.1.2. Договору (в цьому випадку позитивний результат - це рішення Львівського апеляційного адміністративного суду, яким апеляційна вимога Замовника задоволена) Замовник сплачує на користь Виконавця додатково 32 000,00 (тридцять дві тисячі) гривень протягом 5 (п'яти) днів з моменту винесення Львівським апеляційним адміністративним судом такого позитивного рішення.

Замовник зобов’язався своєчасно оплачувати надані виконавцем послуги в порядку, встановленому цим договором (п.п.3.3.3).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Самобранка-2” - задоволено. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.09.2010 року у справі № 2а-6079/10/2270 - скасовано та прийнято нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Самобранка-2” задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області щодо поновлення на новий термін договору оренди земельної ділянки „Агропромислова компанія „Самобранка-2”. Зобов'язано Хмельницьку районну державну адміністрацію Хмельницької області подати на розгляд сесії Хмельницької районної ради питання щодо поновлення на новий термін договору оренди земельної ділянки з „Агропромислова компанія „Самобранка-2”.

18.12.2013р. позивач звернувся до відповідача із вимогою сплатити 24 000грн. заборгованості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст.526,527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином. Відповідач умов договору належним чином та в повному обсязі не виконав.

Станом на 20.01.2014р. у відповідача утворилась заборгованість за надані юридичні послуги в сумі 24 000грн.

Вимога позивача про стягнення 24 000грн. заборгованості є правомірною та підлягає задоволенню.

Пунктом 7.2 договору від 04.04.2011р. передбачено, що у випадку, якщо замовник затримує здійснення оплати за послуги, надані виконавцем, на період, що перевищує 30 днів з моменту надання відповідного рахунку, виконавець має право вимагати сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплачених сум за кожний день затримки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позивачем нараховано 548,49грн. пені, 149,59грн. 3% річних, 196грн. інфляційних.

Нарахування пені та 3% річних позивач здійснює починаючи з 14.10.2013р.

Здійснивши перерахунок пені та 3% річних, суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача 529,97грн. пені та 122,30грн. 3% річних.

У стягненні 18,52грн. пені та 27,29грн. 3% річних належить відмовити.

Щодо нарахування інфляційних суд виходить з наступного.

Позивачем нараховано 56грн. інфляційних за період з 14.11.2013р. по 26.11.2013р. та 140грн інфляційних за період з 26.11.2013р. по 13.01.2014р. Всього 196грн. інфляційних.

Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” передбачено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Отже, правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача 120грн. інфляційних за грудень 2013р. (повний місяць) на суму 24 000грн.

У стягненні 76грн. інфляційних належить відмовити.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „Місечко та Партнери” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Самобранка-2” с.Волиця Красилівського району Хмельницької області про стягнення 24 894,08грн., з яких 24 000грн. заборгованості, 548,49грн. пені, 149,59грн. 3% річних, 196грн. інфляційних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Самобранка-2” с.Волиця Красилівського району Хмельницької області, вул. Шкільна, 6 (код ЄДРПОУ 32791107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Місечко та Партнери” м. Київ, вул. Володимирська, буд. 76 Б, офіс 7 (код ЄДРПОУ 36482724) – 24 000грн. (двадцять чотири тисячі гривень) заборгованості, 529,97грн. (п’ятсот двадцять дев’ять гривень 97коп.) пені, 122,30грн. (сто двадцять дві гривні 30коп.) 3% річних, 120грн. (сто двадцять гривень) інфляційних, 1 817,86грн. (одна тисяча вісімсот сімнадцять гривень 86коп.) судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 18,52грн. пені, 27,29грн. 3% річних, 76грн. інфляційних відмовити.

Повне рішення складено 24.02.2014р.

Суддя В.О. Шпак

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, м.Київ, вул. Володимирська, буд. 76 Б , офіс 7

3 - відповідачу. Хмельницька обл., Красилівський р-н, с.Волиця, вул. Шкільна, б.6. Всім простими листами.