Постанова № 37423159, 12.02.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4516/13-а

12 лютого 2014 року 16год. 20хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Хоменко А.П.

відповідача: представник Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Управління Державної служби охорони при УМВС України в Рівненській області до Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Управління Державної служби охорони при УМВС України в Рівненській області (далі - УДСО при УМВС України в Рівненській області) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у м.Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003342342 від 16.07.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Ф.Т.Р." позивачем сформовано відповідно до вимог Податкового кодексу України. Пояснив, що на виконання умов договору, укладеного між УДСО при УМВС України в Рівненській області та ТОВ "Ф.Т.Р.", останнім для позивача було поставлено товарно-матеріальні цінності (формений одяг), що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Розрахунки за отриманий товар між позивачем та контрагентом проведено в безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Зазначає, що на час існування взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Ф.Т.Р.", останнє мало цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків на додану вартість та не було позбавлено права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства. Також зазначив, що відповідачем безпідставно в акті перевірки заперечується факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Ф.Т.Р.", оскільки вони були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Вказав, що в акті перевірки від 04.07.2013 року № 463/22-200/08596995 ДПІ у м.Рівному покликається на акт перевірки від 09.04.2013 року №658/22.1-07/03961711 "Про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ "Ф.Т.Р." щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "ІВІТЕК ТТК", їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, липень 2012 року"; на неможливість фактичного здійснення ТОВ "Ф.Т.Р." по ланцюгу від ТОВ "ІВІТЕК ТТК" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з постачання ТМЦ.

Вважає, що в акті перевірки податковим органом аналізуються правочини, здійснені зазначеним контрагентом позивача із ТОВ "ІВІТЕК ТТК", з яким УДСО при УМВС України в Рівненській області не мало жодних правовідносин. Так, виключно на підставі акту Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС, направленого на адресу ДПІ у м.Рівному, на обліку якої знаходяться контрагент позивача - ТОВ "Ф.Т.Р." та ТОВ "ІВІТЕК ТТК", податковий орган під час проведення перевірки прийшов до висновку, що всі правочини вчинені ТОВ "Ф.Т.Р." та ТОВ "ІВІТЕК ТТК", у тому числі із позивачем, є фіктивними та нікчемними одночасно.

Пояснив суду, що висновки акта перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених УДСО при УМВС України в Рівненській області з ТОВ "Ф.Т.Р.", ґрунтуються виключно на припущеннях працівників податкового органу, що проводили перевірку та актах інших податкових органів. ДПІ у м.Рівному під час проведення перевірки не доведено що сторони, укладаючи правочини, мали умисел на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

В зв'язку з наведеним, представник позивача вважає висновки акта перевірки № 463/22-200/08596995 від 04.07.2013 року про порушення УДСО при УМВС України в Рівненській області п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України безпідставними, а податкове повідомлення - рішення №0003342342 від 16.07.2013 року таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами позапланової документальної перевірки позивача встановлено порушення УДСО при УМВС України в Рівненській області вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 4320,82 грн., а саме за березень 2012 року на суму 1872,75 грн., за квітень 2012 року на суму 180,00 грн., за травень 2012 року на суму 572,29 грн. та за липень 2012 року на суму 1740,78 грн.

Вказує на те, що на адресу відповідача надійшли матеріали від Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС листом № 2525/7/22.1-13 від 24.04.13 року ( акт перевірки від 09.04.2013 №6858/22.1-07/03961711 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Ф.Т.Р.» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «ІВІТЕК ТТК» їх реальності та повноти відображення в обліку за березень, квітень, травень, липень 2012р.) з яких вбачається, що діяльність ТОВ "ІВІТЕК ТТК" за період з 01.01.2011 р. по 31.09.2012 р. визнана такою, що спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб та є нереальною, ТОВ "Ф.Т.Р" не мало можливості отримати ТМЦ та послуги з пошиттю. Враховуючи вищевикладене, взаємовідносини між ТОВ "Ф.Т.Р" по ланцюгу від ТОВ «ІВІТЕК ТТК" та УДСО при УМВС в Рівненській області, не спричиняють реального настання правових наслідків. На запит ДПІ у м. Рівному щодо надання пояснень по взаєморозрахунках з ТОВ "Ф.Т.Р" позивачем надано документи на підтвердження операцій не в повному обсязі, а саме: не надано ТТН, сертифікати походження ТМЦ, реєстри бухгалтерського та податкового обліку.

Вважає податкове повідомлення-рішення №0003342342 від 16.07.2013 року обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 20 по 24 червня 2013 року ДПІ у м. Рівне ГУ Міндоходів у Рівненській області проведено позапланову виїзну перевірку УДСО при УМВС України в Рівненській області з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Ф.Т.Р.» (код 03961711) за період з 01.03.2012 р. по 31.07.2012 р., за результатами якої складено акт №463/22-200/08596995 від 04.07.13 року.

Перевіркою встановлено порушення УДСО при УМВС України в Рівненській області вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 4320,82 грн., а саме за березень 2012 року на суму 1872,75 грн., за квітень 2012 року на суму 180,00 грн., за травень 2012 року на суму 572,29 грн. та за липень 2012 року на суму 1740,78 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003342342 від 16.07.2013 року, яким УДСО при УМВС України в Рівненській області збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 4320,82 - основного платежу та 1080,20 грн. - штрафної (фінансової) санкції.

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його у адміністративному порядку. Рішеннями Головного управління Міндоходів у Рівненській області та Міністерства доходів і зборів України, податкове повідомлення-рішення №0003342342 від 16.07.2013 року залишено без змін, а скарги УДСО при УМВС України в Рівненській області без задоволення.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0003342342 від 16.07.2013 року, суд виходить з наступного.

В основу визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5401,02 грн. (4320,82 - основного платежу та 1080,20 грн. - штрафної (фінансової) санкції), покладені наступні нарахування на основі висновків про заниження податку на додану вартість на загальну суму 4320,82 грн., а саме за березень 2012 року на суму 1872,75 грн., за квітень 2012 року на суму 180,00 грн., за травень 2012 року на суму 572,29 грн. та за липень 2012 року на суму 1740,78 грн., через безпідставне включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за отримані від ТОВ «Ф.Т.Р.» товарно-матеріальні цінності (формений одяг) на умовах договорів поставки.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій УДСО при УМВС України в Рівненській області та ТОВ «Ф.Т.Р.», висновків Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС , викладених в акті від 09.04.2013 року №658/22.1-07/03961711 "Про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ "Ф.Т.Р." щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "ІВІТЕК ТТК" та ґрунтуються на порушеннях ТОВ "ІВІТЕК ТТК" вимог Податкового кодексу України.

При цьому, основними аргументами працівників ДПІ є відсутність в управління товарно-транспортних накладних та сертифікатів на отриману продукцію, які на їх думку є первинними документами та матеріали, що надійшли від Західної МДПІ м. Харкова листом №2525/7/22.1-13 від 24.04.13 р. (акт перевірки від 09.04.13 р. №658/22.1-07/03961711 «Про результати проведення зустрічної звірки ТзОВ «Ф.Т.Р.» код 03961711 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «ІВІТЕК ТТК» код 36626532, їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень, квітень, травень, липень 2012 р.».

На думку суду, такі висновки відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 розділу ІІІ Податкового кодексу України зроблені необґрунтовано.

Так, ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.

Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів, або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних послуг, або ж призначення остатніх для такого використання.

Судом досліджені докази з приводу предмету спору та встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Ф.Т.Р.» укладено договори №24 від 16.02.12 р., №33/1167 від 02.03.12 р., №55/1209 від 12.04.12 р., №138/1223 від 07.05.12 р., №168/1245 від 30.05.12 р. та №195/1265 від 07.05.12 р., відповідно до яких ТзОВ «Ф.Т.Р.» постачало для УДСО при УМВС України в Рівненській області формений одяг.

На підтвердження вище зазначеного, позивачем надано суду копії платіжних документів за отримані ТМЦ, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні за травень, червень та липень 2012 р., а також роздавально-здавальні відомості, що підтверджують отримання форменого одягу працівниками позивача.

Усі первинні документи з обліку господарських операцій з ТзОВ «Ф.Т.Р» (рахунки, договори, податкові накладні, товарні накладні, товаро-транспортні накладні, роздавально-здавальні відомості) оформлені належним чином, підписані повноважними особами та завірені печатками підприємств.

Що ж стосується сертифіката відповідності державної системи сертифікації або його копії, то слід зазначити, що продукція, яка поставлялася ТзОВ «Ф.Т.Р.» для управління, відповідно до пункту 25.1. наказу Держкомітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005 р. не підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Вказані документи були пред'явлені до перевірки та є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право ДСО на включення до складу своїх валових витрат.

Податковий кредит управління сформовано у відповідний податковий період, на підставі податкових накладних, які виписані в порядку виконання господарських договорів, виконання яких повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку управління. Зауваження до форм і змісту накладних у акті перевірки відсутні. На момент видачі податкових накладних ТзОВ «Ф.Т.Р.» являлося зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Висновки податкового органу про безтоварність вказаної операції, не можуть бути прийняті судом, з огляду на непідтвердження жодними доказами.

Щодо доводів посадових осіб ДПІ, щодо нікчемності та безтоварності перелічених господарських операцій на підставі висновків про відсутність у контрагентів необхідних активів, трудових ресурсів, виробничих потужностей, відсутності їх за зареєстрованим місцезнаходженням та виявлення розбіжності у формуванні ними сум податкових зобов'язань за операціями з управлінням, то відповідно до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, акт перевірки управління та акти перевірки його контрагентів не містять жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують або вказують на наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленими контрагентами.

Акти перевірки, на підставі якого ДПІ винесено спірне рішення, містять лише припущення щодо відсутності наміру у згаданих контрагентів управління на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Твердження ДПІ щодо відсутності у контрагентів управління власних технічних, трудових ресурсів та відсутності підприємств на дату проведення перевірки за їх зареєстрованим місцезнаходженням, виявлення розбіжностей у контрагентів щодо формування ними сум податкових зобов'язань за операціями з управлінням ДСО не спростовують обставин щодо фактичного надходження товарно-матеріальних цінностей управлінню за операціями з обумовленими контрагентами та подальше їх використання у своїй діяльності.

Крім того установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільного правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визнання контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсним (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних остатніми у такому ланцюгу платником податків.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його контрагентом.

Що ж до доводів ДПІ, про те, що правочини управління та названих вище контрагентів порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, відсутність платників податків за зареєстрованим місцезнаходженням або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Такими чином, доводи та висновки ДПІ викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій управління із ТзОВ «Ф.Т.Р.» є такими, що ґрунтуються на припущеннях осіб, що проводили перевірку та не підтверджені відповідними доказами.

Суд акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент (тим більш контрагент по другому ланцюгу) не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, відтак податкове повідомлення-рішення №0003342342 від 16.07.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Судовий збір відповідно до ст. 94 КАС України присуджується на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області №0003342342 від 16.07.2013 року.

Присудити на користь позивача Управління Державної служби охорони при УМВС України в Рівненській області із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 172,05 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.