Постанова № 37423146, 13.02.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/31/14

13 лютого 2014 року 11год. 45хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Журов Р.В., Трощій В.І.,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сировинний Альянс" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сировинний Альянс» звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ Міндоходів в Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.09.2013 р. № 0004172342, яким позивача збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 8 719,50 грн. (в тому числі 5 813,00 грн. - сума основного зобов'язання та 2 906,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Вказане податкове повідомлення-рішення винесене на підставі висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки позивача від 19.08.2013 р. № 617/17-16-22/37943093 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Сировинний Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ОСОБА_5 за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2013 р.».

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що посадові особи відповідача за наслідком проведеної перевірки безпідставно прийшли до висновку, про порушення ним вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1. ст 187, п. 188.1. ст 188, п. 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті представники позивача позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив. Оспорюване податкове повідомлення - рішення, вважає правомірними та обґрунтованими.

Додатково зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено порушення, які слідують з підстав висновків проведеної перевірки ФОП ОСОБА_5 як постачальника ТОВ «Сировинний Альянс», що правочини між ними носять безтоварний характер, відсутні ТТН, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на суму 134 661 грн. та безпідставно сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по операціям з подальшого продажу товарів для покупців в квітні 2013 р. на суму 131 031,00 грн. Просив в суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши подані документи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Судом встановлено, що ТОВ «Сировинний Альянс» зареєстроване 25.10.2011 р. виконавчим комітетом Рівненської міської ради та з 26.10.2011 р. перебуває на податковому обліку в ДПІ ум. Рівному.

З 12.06.2012 р. ТОВ «Сировинний Альянс» є платником податком на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ № 200051406, індивідуальний податковий № 379430917168).

В період з 06.08.2013 р. по 12.08.2013 р. ДПІ у м. Рівному на підставі наказу № 144 від 05.08.2013 р. проводилась позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Сировинний Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ОСОБА_5 за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2013 р.

За результатами перевірки контролюючим органом встановлено що позивачем в порушення п. 44.1 ст. 44 р.І, п. 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198 р. V Податкового кодексу України завищено податковий кредит по безтоварних операціях з ФОП ОСОБА_5 на суму 134 661 грн. та в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1. ст 187, п. 188.1. ст 188 Податкового кодексу України безпідставно сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по опереціям з подальшого продажу товарів для покупців в квітні 2013 р. на суму 131 031,00 грн.

Враховуючи наведене, за наслідком проведеної перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000442342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 8 719,50 грн. (в тому числі 5 813,00 грн. - сума основного зобов'язання та 2 906,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погодившись з вказаним висновкам викладеними в акті перевірки від 19.08.2013 р. № 617/17-16-22/37943093, винесеним на його підставі податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Контролюючий орган в акті перевірки посилається на обставини, викладені в акті ДПІ у м. Чернігові № 177/17/НОМЕР_3 від 25.07.2013 р. документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_5, зокрема, через відсутність в нього об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у постачальників та по операціях з продажу цих товарів покупцям.

З акту слідує, що в ході аналізу податкової звітності ФОП ОСОБА_5 відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного та іншого транспорту, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, в ДПІ у м. Чернігові відсутні відомості про наявність в нього власних або орендованих основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників, внаслідок чого на думку контролюючого органу здійсненні операції не мають реального товарного характеру.

При цьому акт не містить конкретизації визначення «відсутність»; в акті немає посилань на джерела відомостей про відсутність об'єктів нерухомості: у власності, оренді, безоплатному користуванні; перевірки дотримання вимог трудового законодавства на предмет законної реєстрації усіх працюючих. Акт перевірки не містить логічно ув'язаного зв'язку між інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у них основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, видаткових накладних та податкових накладних не обумовлені наявністю у них матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

З метою обґрунтування своїх висновків відповідач вказує лише на сумнівність та припускає формальність оформлених документів по господарських операціях.

Позиція органу владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях та на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який ведеться підприємством та є обов'язковим видом обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 185.1 «а» ст. 181 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В п. 198.1 «а» ст. 198 вказаного Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Позивачем з метою доведення його позиції про товарність усіх операцій згідно угод укладених між ним та ФОП ОСОБА_5, представлено суду копії договору, всіх належним чином оформлених платіжних доручень, податкових накладних, видаткових накладних, облікових регістрів бухгалтерського та податкового обліку тощо.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання договору позивач, здійснивши попередню оплату у відповідності до приписів Податкового кодексу України, по першій події отримав право на податковий кредит та скористався ним на підставі податкових накладних, оформлених ФОП ОСОБА_5 згідно з чинним податковим законодавством.

За умовами договору № ДГ-0014 від 01.03.2013 р. та повідомлення ФОП ОСОБА_5 здійснював продаж цукру позивачеві на умовах EXW (інкотермс 2000), тобто на складі виробника ПАТ «Гнідавський цукровий завод», з огляду на це суд вважає безпідставною вимогу відповідача щодо необхідності наявності у позивача товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування товару.

Крім того, позивачем на підтвердження факту використання в його господарській діяльності товарів, отриманих від ФОП ОСОБА_5, представлено копії договорів, довіреностей покупців, видаткових накладних, які виписувалися при подальшій реалізації позивачем вказаної продукції, а також облікові картки по руху отриманих та відпущених товарів, податкові накладні, реєстри податкових накладних.

Судом беруться до уваги вищенаведені представлені позивачем первинні та облікові документи, які є відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами в розумінні приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують товарність вказаних операцій.

Системний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України та документів, наявних в матеріалах справи (видаткових та податкових накладних, тощо) дає підстави зробити висновок, що такі документи, відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Докази, подані позивачем переконують у обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які позивач покликається як на підставу виникнення у неї права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Щодо тверджень контролюючого органу про відсутність інших документів, то суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 44.1 ст. 44, п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України позивачем надано вичерпний перелік документів в розумінні чинного законодавства для здійснення бухгалтерського та податкового обліку, а також подачі передбаченої звітності.

З урахуванням наведеного, представлені позивачем докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій з ФОП ОСОБА_5 та покупцями, оскільки є прямими, а не опосередкованими.

Судом не може бути взято до уваги твердження представника ДПІ в м Рівному щодо анулювання у ФОП ОСОБА_5 свідоцтва платника ПДВ, оскільки воно було анульоване 15.07.2013 р., тобто в період, коли жодних операцій між позивачем та вказаними юридичними особами не відбувалось.

Добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

Тому, зазначені в акті перевірки висновки про безтоварність операцій, з виконання договірних зобов'язань між позивачем та його контрагентами є нічим іншим як припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів.

Відповідач не надав суду достатніх та належних доказів на підтвердження обставин, які б слугувати підставою вважати фінансово-господарські операції між сторонами безтоварними.

Судом також береться до уваги той факт, що договори, які ставить під сумнів відповідач та вважає їх безтоварними, в судовому порядку недійсними не визнавалися.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все вище наведене, суд дійшов висновку, що ТОВ «Сировинний Альянс» в квітні 2013 року правомірно сформувало податковий кредит по операціях з ФОП ОСОБА_5 в сумі 134 661,00 грн., а також податкові зобов'язання по операціях з покупцями в сумі 131 031,00 грн., а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Судовий збір відповідно до ст. 94КАС України присуджується на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0004172342 від 02.09.2013 року.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сировинний Альянс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.