Постанова № 37423012, 03.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2014 року № 826/20667/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оксі-К»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008112208, №0008102208 від 20.12.2013ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оксі-К» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008112208, №0008102208 від 20.12.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновки, які містяться в акті перевірки №460/1-22-08-33934902 від 18.12.2013 (далі - Акт), на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є необґрунтованими.

Представник відповідача адміністративний позов заперечував, посилаючись на порушення позивачем норм податкового законодавства.

У судовому засіданні 13.02.2014, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі довідки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №346/04-26 від 14.10.2013 головним державним ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Жуковським М.С., керуючись пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Оксі-К» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Майстер-Гео» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012.

За результатами перевірки складено Акт №460/1-22-08-33934902 від 18.12.2013, відповідно до висновків якого за позивачем встановлені порушення пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 4 111 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 3 915 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижен податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Майстер-Гео» в загальній сумі 3 915 грн., в тому числі за листопад 2012 року на суму 3 915 грн.

На підставі зазначеного Акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0008112208 від 20.12.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 3 915 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 978,75 грн.; №0008102208 від 20.12.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 4 111 грн та за за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1028 грн.

Однак, позивач не погоджується із зазначеними повідомленнями-рішенням та в обґрунтування своєї позиції зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції ТОВ «Оксі-К» з ТОВ «Майстер-Гео» були реальними.

Відповідач у свою чергу, обгрунтовуючи свою позицію, зазначає, що відносини позивача зі згаданим контрагентом мали безтоварний характер.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, якщо фактичного здіи?снення господарськоі? операціі? не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілеи? ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здіи?снення господарськоі? операціі?.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Мастер-гео» (виконавець) та ТОВ «Оксі-К» (замовник) укладено договір №70 від 06.11.2012 про виконання робіт, зокрема інженерних відшукуваннь для будівництва автосервісного комплексу на вул. Зодчих, 5А у Святошинському районі м. Києва, у тому числі топографічно-геодезичних робіт по зйомці ділянки М 1:500 та інженерно-геологічні вишукування. На виконання даного договору позивачем надана необхідна первинна документація.

Згідно акту Броварської ОДПІ ДПС №112/10-06/22-02/31988359 від 02.09.2013 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Майстер-гео» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Катрейд» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 ТОВ «Майстер-гео» у листопаді 2012 року мало господарські відносини з ТОВ «Катрейд», згідно договорів про виконання допоміжних робіт № 121101 від 01.11.2012, №121108 від 08.11.2012, №121113 від 12.11.2012.

Також, ТОВ «Майстер-гео» мало взаємовідносини з ТОВ «Гранд Сіті Компані», згідно договорів №121015 від 15.10.2012 та №121105 від 05.11.2012, відповідно до яких ТОВ «Гранд Сіті Компані» приймає на себе зобов'язання з наданя допоміжних послуг у тому числі на вул. Зодчих у м. Києві. Згідно договору про переведення боргу б/н від 09.11.2012 ТОВ «Гранд Сіті Компані» (первісний боржник) переводить свій борг на користь ТОВ «Катрейд» (новй боржник), таким чином новий боржник заміняє первісного боржника по зобов'язаннях у вище зазначених договорах договорах №121015 від 15.10.2012 та №121105 від 05.11.2012.

Таким чином, ТОВ «Катрейд» виконувало роботи, які ТОВ «Майстер-гео» мало виконати за договором №70 від 06.11.2012 на користь ТОВ «Оксі-К».

Згідно акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС №1095/22.8-17/38185978 від 30.05.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Катрейд» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.06.2012 по 31.01.2013, ТОВ «Катрейд» за податковою адресою не знаходиться, останню декларацію з ПДВ подано за січень 2013 року, а з податку на прибуток за півріччя 2012 року, у товариста відсумні основні засоби, матеріальні та трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності.

Виходячи зі сказаного, ТОВ «Катрейд» не мало можливості виконати роботи на користь ТОВ «Майстер-гео», результати яких у подальшому мали передаватися ТОВ «Оксі-К». У даному випадку вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реального вчинення господарської операції. Формування валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Виходячи зі сказаного, суд вважає, що надані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання Товариством товарів, робіт чи послуг від ТОВ «Майстер-Гео».

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

Наявність укладеного між учасниками господарськоі? операціі? цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недіи?сним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідноі? операціі?.

Наявні на час розгляду справи документи, зокрема податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари, роботи чи послуги фактично не надавалися, то придбання таких товарів, робіт або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно, право на формування валових витрат та податкового кредиту у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - фактичного придбання товарів, робіт (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, висновок Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008112208, №0008102208 від 20.12.2013 немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити;

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук