Постанова № 37422994, 20.02.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2014 р. 17 год.34 хв.Справа № 821/2836/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мальчевській О.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Щербини Р.О.,

представника третьої особи - Смикова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1836, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Квартирно - експлуатаційного відділу міста Херсона про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У серпні 2007 року ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Дніпровського районного суду м. Херсона з позовом до Військової частини А-1836 ( далі - відповідач, ВЧ А-1836), яким з урахуванням доповнення до позовної заяви від 16.10.2007 р., просить суд визнати незаконними дії щодо виключення позивача з черги на отримання житла і відмови у наданні житла та зобов'язати ВЧ А-1836 відновити позивача в черзі на отримання житла у позачерговому порядку з зазначенням місця обліку та місяця надання квартири - місто Херсон.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2012 року скасовано постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 25.10.2007 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2009 року та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні відповідно до ст. 55 КАС України ухвалено на місці щодо заміни позивача ОСОБА_1 на ОСОБА_1 у зв'язку з укладенням шлюбу та зміною прізвища, що підтверджується наданим до матеріалів справи Свідоцтвом про укладання шлюбу від 07.06.2013 р., видане Сергиєво- Посадським управлінням ЗАГС Головного управління ЗАГС Московської області.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно протоколу засідання житлової комісії В\Ч 53848 Херсонського гарнізону № 2 від 28.02.1994 р. ОСОБА_1 було поставлено на облік для отримання житла. Проте, у 2007 році відповідач повідомив позивача про те, що вона на квартирному обліку вже не перебуває і тому запропонував звернутись до органу місцевого самоврядування. Позивач вказує, що 31.01.1997 р. вона була звільнена з військової служби за сімейними обставинами та неможливістю використання на військовій службі, а тому відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці вказана підстава звільнення надає її право залишитись на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно - експлуатаційних частинах районів та користується правом позачергового одержання житла. Крім того, позивач вказує, що оскільки до теперішнього часу вона проживає у службовій квартирі на території військового містечка сел. Антонівка, тому при наданні службового житлового приміщення військовослужбовці та члени їх сімей з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов за місцем служби, не знімаються.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, мотивуючи тим, що протоколом №2 засідання житлової комісії військової частини 53848 від 28.02.1994 року, на який посилається позивач при обґрунтуванні своїх вимог, на квартирний облік було поставлено гвардії прапорщика ОСОБА_6, який не має ніякого відношення до позивача, оскільки ОСОБА_1 перебувала на військовій службі на посаді телефоніста 18 підрозділу при військовому званні рядовий, що унеможливлює помилку в ініціалах прізвища позивача. При цьому, відповідач стверджує, що протягом проходження позивачем військової служби у в/ч 53848 Херсонського гарнізону житловою комісією рішення про взяття її на квартирний облік не приймалось, що підтверджується Книгою обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень в/ч А-1836. Відповідач також вказує, що у закритому військовому містечку, смт. Антонівка позивач займає відомчу квартиру (а не службову як зазначено у позові) на підставі ордеру, виданого КЕЧ району, проте житлова комісія військової частини не уповноважена вирішувати питання щодо відселення із закритого військового містечка колишніх військовослужбовців, що залишились у ньому проживати, оскільки це не входить до компетенції військової частини, а є повноваженнями місцевих рад відповідно до абзацу третього п.5 ст.18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 26.11.2013 року було протокольно ухвалено про залучення у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона (далі - третя особа, КЕВ м.Херсона).

Третя особа письмових заперечень проти адміністративного позову не надала, проте представник третьої особи в судовому засіданні зазначив, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться в військових частинах та квартирно - експлуатаційних частинах районів, а тому доказом перебування військовослужбовців на квартирному обліку є Книга обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень, до якої вносяться записи на підставі протоколів житлової комісії, яка є колегіальним органом і діє на підставі Положення. Представник третьої особи стверджує, що оскільки позивачем не надано суду доказів прийняття житловою комісією рішення про взяття її на квартирний облік, тому посилання позивача на довідку В/Ч А1836 від 02.03.2005 р. за № 200 щодо перебування її на обліку згідно протоколу № 2 від 28.02.1994 р. не може бути належним доказом, при тому, що вказана довідка засвідчена лише командиром військової частини без підпису на ній голови житлової комісії, який відповідає за достовірність даних, викладених у подібних довідках.

В судовому засіданні представник третьої особи просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 5 ст. 227 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

В ухвалі від 09 листопада 2012 р. Вищим адміністративним судом України зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції не були належним чином встановлені фактичні обставини справи, а саме, не з'ясовано чи є військова частина А1836 правонаступником військової частини 53848; чи стосується позивача запис у протоколі №2 засідання житлової комісії військової частини 53848 Херсонського гарнізону від 28.02.1994 р., оскільки ініціали позивача інші; не досліджено книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень для встановлення перебування позивача на квартирному обліку судами та наявність у нього таких підстав на час звільнення; чи забезпечує вона житловою площею колишніх військовослужбовців військової частини 53848 у зв'язку з їх відселенням; зроблено передчасний висновок судів про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України витрат по оплаті правової допомоги.

Отже, при новому розгляді даної справи судом ураховуються вищенаведені висновки Вищого адміністративного суду України.

Судом встановлено, що на підставі Директиви Генерального штабу Міністерства оборони України від 06 січня 1993 року № 115/1/057 військова частина 53848 була перейменована у військову частину А-1836, про що на стор. 16 в Розділі І історичного формуляру частини, інвентар. №449дск-2010р., міститься запис. Відповідно до наданих відповідачем письмових пояснень підпунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства в Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 16.09.2013 року №200, визначено, що історичний формуляр - документ, в якому відображається організаційний розвиток і бойова діяльність військової частини, важливі події, стан бойової підготовки, стан військової дисципліни та інші відомості.

Як вбачається з матеріалів справи у період з 30 листопада 1993 року по 30 січня 1997 року позивач проходила службу у військовій частині 53848, про що свідчить наказ командира військової частини 53848 від 30.11.1993 року № 243 (по стройовій частині), яким згідно із параграфом 12 громадянку ОСОБА_1, призвану на дійсну військову службу Дніпровським РВК м. Херсона, з 30.11.1993 р. зараховано до списків особового складу військової частини 53848 та призначено на посаду телефоніста 18 підрозділу, присвоєно військове звання рядовий, копія якого наявна у матеріалах справи.

Відповідно до параграфу 12 наказу командира військової частини A-1836 від 30.01.1997 року №21 (по стройовій частині) рядового контрактної служби ОСОБА_1 телефоніста 18 підрозділу звільнено з військової служби зі Збройних Сил України на підставі Тимчасового положення про проходження військової служби громадянами України, затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 року №174/93, стаття 118 пункт "е" через сімейні обставини, та з 31.01.1997 року виключено із списків особового складу частини, копія якого наявна у матеріалах справи.

В судовому засіданні позивач пояснила, що на теперішній час вона проживає у АДРЕСА_1 у військовому містечку сел. Антонівка на правах, визначених рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 25.09.1997 р., копія якого наявна в матеріалах справи. Позивач вказала, що у 2007 р. керівництво військової частини в усній формі повідомило про те, що вона вже не перебуває на квартирному обліку, а доказом такого перебування є підписана командиром в/ч А1836 довідка від 02.03.2005 р. за № 200, якою підтверджено знаходження ОСОБА_1 на обліку у військовій частині в/ч А 1836 для отримання житла згідно чинного законодавства, як звільнений з Лав Збройних Сил у запас (відставку) згідно протоколу № 2 від 28.02.1994 р.

Представники відповідача та третьої особи стверджували, що вказаний спір створено позивачкою надумано, оскільки під час проходження військової служби (30.11.1993 р. - 31.01.1997 р.) позивачка з документами та відповідними клопотаннями до житлової комісії в/ч A 1836 (в/ч 53848) не зверталась, доказів такого звернення суду не надала.

Визначившись з правовою позицією сторін, суд відмічає, що оскільки спірним правовідносинам щодо виключення позивача з черги на отримання житла передують правовідносини щодо постановки та перебування позивача на квартирному обліку у в/ч 53848 (А1836), тому вони підлягають одночасному дослідженню у даній справі, оскільки відповідач заперечує щодо вказаного факту.

Умови і порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщення на момент виникнення спірних правовідносин врегульовано, зокрема, Законом України №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), Житловим кодексом Української РСР та підзаконними нормативними актами.

Відповідно до статті 12 Закону №2011-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу України.

До одержання постійного жилого приміщення військовослужбовцям, зазначеним у цьому пункті, надаються службові жилі приміщення.

В ході розгляду справи позивач не заперечувала, що на теперішній час вона забезпечена житлом, наданим відповідачем. Проте, звільнившись з військової служби, позивач вважає, що вона відноситься до категорії колишніх військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому Законом України № 2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», обґрунтовуючи вказане право довідкою командира в/ч А1836 від 02.03.2005 р. за № 200 та протоколом засідання житлової комісії військової частини 53848 Херсонського гарнізону № 2 від 28.02.1994 року.

Детальний порядок забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями встановлений Положенням про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України № 20 від 03.02.1995 року ( діючий на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №20).

Зокрема, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних частинах районів. На кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформлюється облікова справа, у якій знаходяться необхідні документи: рапорт про прийняття на квартирний облік, який підписується членами сім'ї, що проживають разом з військовослужбовцем, мають самостійне право на отримання житла та бажають разом з ним стати на облік; довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку; довідка про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих комітетах місцевих Рад). Інші документи при потребі житлові комісії самі запитують через командирів військових частин у відповідних державних органів, установ, організацій. Обліковій справі надається номер, що відповідає номеру у книзі обліку осіб, які перебувають у черзі на отримання жилих приміщень. Облікові справи є документами особливої ваги. Вони зберігаються в місцях квартирного обліку військовослужбовців, а після отримання ними жилих приміщень - у виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, чи в квартирно-експлуатаційних частинах районів, які видали ордер на заселення жилих приміщень (п. 9 Положення № 20).

З метою правильного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу та використання жилої площі у гарнізонах та військових частинах, відповідно до наказу Міністра оборони України від 17.11.92 р. №193 зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністра оборони України від 27.05.93 р. №114, утворюються житлові комісії ( п. 9 Положення №20)

Пунктом 11 цього Положення визначено, що військовослужбовці беруться на квартирний облік рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини.

На засіданні комісії має право бути присутнім військовослужбовець, відносно якого вирішується питання прийняття на квартирний облік. Датою постановки на квартирний облік вважається день, коли було винесене рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік. День прийняття на квартирний облік визначає місце військовослужбовця на одержання житлового приміщення.

Списки військовослужбовців, яких прийнято на квартирний облік та окремі списки осіб, які користуються правом першочергового (додаток №3 до цього Положення) та позачергового (додаток № 4 до цього Положення) одержання жилих приміщень, мають бути вивішені для загального огляду.

Військовослужбовці, зараховані на квартирний облік, заносяться до книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень (додаток №1 до цього Положення). Книга повинна бути пронумерована, прошнурована, скріплена печаткою військової частини та підписана секретарем житлової комісії. Книга зберігається як документ особливої ваги (п.9 Положення №20).

Отже, зі змісту вищевказаних норм вбачається, що доказом постановки та перебування військовослужбовця на квартирному обліку є певний перелік документів, які складаються безпосередньо військовослужбовцем ( рапорт та інші документи ) та військовою частиною, у т.ч. житловою комісією (рішення, протокол, довідки), а за наслідками прийняття позитивного рішення житловою комісією вноситься відповідний запис до Книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень та формується облікова справа військовослужбовця.

На вимогу суду відповідачем надано суду для огляду оригінали протоколу житлової комісії в/ч 53848 від 28.02.1194 р. за № 2 та Книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень в\ч А-1836, копії яких залучені до матеріалів справи.

Дослідивши зміст вказаних документів судом встановлено наступне.

Так, пунктом 4 протоколу №2 засідання житлової комісії військової частини 53848 Херсонського гарнізону від 28.02.1994 року, визначено, що у черзі військовослужбовців, які не мають житлової площі та потребують поліпшення житлових умов під номером 89 вказано ОСОБА_6 та пунктом 5 цього протоколу поставлено на квартирний облік гв. пр-ка ОСОБА_6, зі складом сім'ї 4 чол. Вказаний протокол підписаний головою житлової комісії, членами комісії та затверджений командиром в/ч 53848.

В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що визначені у цьому протоколі посадові особи, які входили до складу житлової комісії в/ч 53848 Херсонського гарнізону службу, на даний час у військовій частині A 1836 службу не проходять та не працюють і тому командування військової частини A 1836 не має можливості відібрати пояснення у цих осіб щодо запису у протоколі № 2 від 28.02.1994 року про взяття на квартирний облік гвардії прапорщика ОСОБА_6

Позивач в судовому засіданні зазначила, що гв. пр-к ОСОБА_6 це її колишній чоловік ОСОБА_6, з яким вона перебувала у шлюбі до 20.03.1997 р., а склад сім'ї 4 чоловіка включає чоловіка, її та двоє неповнолітній дітей.

Отже, судом встановлено, що запис у протоколі №2 засідання житлової комісії військової частини 53848 Херсонського гарнізону від 28.02.1994 р., не стосується позивача, а вчинено щодо гвардії прапорщика ОСОБА_6, чим спростовується довід позивача про наявність рішення житлової комісії про постановку ОСОБА_1 на квартирний облік для поліпшення житлових умов.

В ході дослідження Книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень в/ч А-1836, судом встановлено, що книга пронумерована, прошнурована, скріплена печаткою військової частини та підписана секретарем житлової комісії, перший запис до цієї книги вчинено з посиланням на протокол №2 за лютий 1992 року. При цьому, судом встановлено, що зміст вказаної книги не містить запису про постановку на квартирний облік для поліпшення житлових умов ОСОБА_1 у період проходження нею військової служби з 30.11.1993 р. по 31.01.1997 р., що також спростовує твердження позивача про перебування її на квартирному обліку відповідача. Крім того, судом встановлено, що у даній Книзі обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень в/ч А-1836 відсутній запис як щодо постановки на гвардії прапорщика ОСОБА_6, так і ОСОБА_6 (колишнього чоловіка позивача).

Суд не приймає до уваги довід позивачки про те, що довідкою в/ч А-1836 від 02.03.2005 р. за №200 підтверджено її перебування на обліку у військовій частині А-1836 згідно протоколу №2 від 28.02.1994 р., оскільки внаслідок не доведеності факту постановки на квартирний облік ОСОБА_1 згідно рішення житлової комісії військової частини 53848 Херсонського гарнізону та Книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень в/ч А-1836 ( в/ч 53848), тому вказана довідка не може бути безперечним доказом перебування позивачки на квартирному обліку відповідача.

Згідно зі ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У разі якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Враховуючи, що на вимогу суду позивач не надала інших доказів щодо перебування її в черзі на одержання жилих приміщень в/ч А-1836 (в/ч 53848), тому суд приходить до висновку щодо недоведеності позивачем фактів виникнення з відповідачем правовідносин щодо її обліку, як військовослужбовця, який потребує поліпшення житлових умов.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки в ході розгляду справи не встановлено факт перебування позивача у переліку військовослужбовців, зарахованих на квартирний облік, тому відсутні підстави вважати незаконними дії відповідача щодо незаконного виключення ОСОБА_1 з черги на отримання житла, відмови у наданні житла та зобов'язання в/ч А-1836 відновити позивача в черзі на отримання житла у позачерговому порядку з зазначенням місця обліку та місяця надання квартири - місто Херсон.

Крім того, суд приймає до уваги, що з боку позивача на вимогу суду не було надано жодного доказу листування з відповідачем з питань її перебування на квартирному обліку з 1994 р. (дата протоколу) по 2007 р. (повідомлення відповідача про зняття з квартирного обліку), наприклад щорічне надання військовій частині інформації щодо зміни складу сім'ї або житлових умов тощо.

При цьому, судом досліджено надана відповідачем копія Журналів реєстрації пропозицій, заяв, скарг громадян військової частини А1836 за 2007 рік, які пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою частини та підписані уповноваженою особою, з яких не вбачається отримання у 2007 р. військовою частиною А1836 від позивача будь-яких заяв та відповідно надання листів-відповідей на адресу ОСОБА_1

Отже, позивачем не доведено, а відповідачем спростовано факт повідомлення ОСОБА_1 про зняття з квартирного обліку.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач наказом командира військової частини A-1836 від 30.01.1997 року №21 звільнена з військової служби зі Збройних Сил України через сімейні обставини і на теперішній час проживає у квартирі в межах військового містечка смт. Антонівка.

Відповідно до вимог абзацу третього п.5 ст.18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" місцеві ради забезпечують відселення із закритих та віддалених від населених пунктів військових гарнізонів військовослужбовців, звільнених в запас або у відставку.

Отже, судом встановлено, що військова частина A 1836 не забезпечує житловою площею колишніх військовослужбовців військової частини у зв'язку з їх відселенням із закритих військових містечок, оскільки це не входить до компетенції військової частини.

Додатково суд відмічає, що постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 р. №157 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для будівництва (придбання) житла для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, для відселення їх із закритих та віддалених від населених пунктів військових гарнізонів.

Згідно із вказаною Постановою Кабінету Міністрів України відселення колишніх військовослужбовців із закритих військових містечок, які не перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється за відповідною бюджетною програмою у визначеному порядку. Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінсоцполітики, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня - Державна служба з питань інвалідів та ветеранів (відповідальний виконавець бюджетної програми), Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, їх структурні підрозділи, міські, сільські та селищні ради або їх виконавчі органи. Розподіл та надання житла військовослужбовцям, звільненим у запас або відставку, здійснюються у порядку черговості, яка визначається за датою звільнення у запас або відставку. Житло надається виходячи з норми не більш як 21 кв. метр загальної площі житла на одного члена сім'ї та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно з ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги ч. 1 ст. 71 КАС України, якою передбачено обов'язок кожної сторони по справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7-11, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 лютого 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 10.4.2