Постанова № 37422966, 03.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2014 року № 826/20670/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Офісний світ»доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003062230, №0003952230 від 24.07.2013ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Офісний світ» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003062230, №0003952230 від 24.07.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновки, які містяться в акті перевірки №410/2203/33994102 від 17.07.2013 (далі - Акт), на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є необґрунтованими.

Представник відповідача адміністративний позов заперечував, посилаючись на порушення позивачем норм податкового законодавства.

З урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпроведена позапланова перевірка ТОВ «Торговельна компанія «Офісний світ» з питань дотримання податкового законодавства, правильності, своєчасності, достовірності нарахування та сплати податків при фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Лурасент», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Олімпік-Трейд» за період з 01.07.2010 по 30.06.2013.

За результатами перевірки складено Акт №410/2203/33994102 від 17.07.2013, відповідно до висновків якого за позивачем встановлені порушення пп. 138.1 п. 138, пп. 138.8.1, пп. 138.8.2 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податку на прибуток за період з 01.03.2012 по 30.09.2012 на суму 96 950 грн.в тому числі по періодам: за 1 квартал 2012 року в сумі 14 700 грн., за 1 півріччя 2012 року в сумі 61 075 грн., за 9 місяців 2012 року в сумі 96 950 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 92 333 грн., в тому числі по періодам: березень 2012 року - 14 000 грн., квітень 2012 року - 15 000 грн., травень 2012 року - 14 167 грн., червень 2012 року - 15 000 грн., липень 2012 року 13 333 грн., серпень 2012 року - 13 333 грн., вересень 2012 року - 7 500 грн.

На підставі зазначеного Акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0003062230 від 24.07.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 92 333 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23 085,25 грн.; №0003052230 від 24.07.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 96 950 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24 237,50 грн.

Однак, позивач не погоджується із зазначеними повідомленнями-рішенням та в обґрунтування своєї позиції зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції ТОВ «Лурасент», ТОВ «Олімпік-Трейд» були реальними.

Відповідач у свою чергу, обгрунтовуючи свою позицію, зазначає, що відносини позивача зі згаданим контрагентом мали безтоварний характер.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, якщо фактичного здіи?снення господарськоі? операціі? не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілеи? ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здіи?снення господарськоі? операціі?.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Лурасент» та ТОВ «Олімпік-Трейд».

Так, між позивачем та ТОВ «Олімпік-Трейд» укладено договір №02/07 від 02.07.2012 про організацію та проведення транспортних послуг. На виконання даного договору позивачем надані відповідні податкові накладні, акти здачі виконаних (наданих) автотранспортних послуг, та банківські виписки.

Відповідач, обгрунтовуючи свою позицію, посилається на лист СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України №53/16-840 від 13.03.2013 року з поясненням директора та засновника ТОВ «Олімпік-Трейд» ОСОБА_1, який заявляє, що відношення до фінансово-господарської діяльності товариства він не має, зареєстрував підприємство на своє ім'я виключно для отримання грошової винагороди.

Також, відповідно до акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС №65/22.9-11/38077394 від 14.06.2013 про неможливість проведення звірки ТОВ «Олімпік-Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Унітон» за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 та з 01.08.2012 по 31.10.2012; ТОВ «Топсел Груп» за період з 01.07.2012 по 31.07.2012, податковий кредит по контрагентах-постачальниках сформований неправомірно та не підтверджений за результатами перевірки, у підприємства відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів.

Таким чином, підсумовуючи сказане можна зробити висновок, що ТОВ «Олімпік-Трейд» створене з метою прикриття незаконної діяльності, що полягає у наданні податкової вигоди третім особам.

Щодо відносин позивача з ТОВ «Лурасент» варто зазначити, що 01.03.2012 вказані підприємства уклали договір №17 про організацію та надання транспортних послуг. На виконання даного договору позивачем надані відповідні податкові накладні, акти здачі виконаних (наданих) автотранспортних послуг, та банківські виписки.

В обгрунтування своєї позиції позивач посилається на службову записку ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС №1250/7/07-2/3 від 15.04.2013 з поясненнями засновника та директора ТОВ «Лурасент» ОСОБА_2, який зазначає що відношення до фінансово-господарської діяльності товариства він не має, зареєстрував підприємство на своє ім'я виключно для отримання грошової винагороди.

Також, відповідно до акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС №1321/22-08/377404229 від 24.12.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лурасент» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за червень 2012 року, акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС №707/22-08/37740429 від 13.08.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лурасент» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Лідероптторг» за березень-квітень 2012 року, податковий кредит по контрагентах-постачальниках сформований неправомірно та не підтверджений за результатами перевірки, у ТОВ «Лурасент» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів.

Отже, виходячи зі сказаного можна зробити висновок, що ТОВ «Лурасент» створене з метою прикриття незаконної діяльності, що полягає у наданні податкової вигоди третім особам.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реального вчинення господарської операції. Формування валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Виходячи зі сказаного, суд вважає, що надані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання Товариством товарів, робіт чи послуг від ТОВ «Лурасент» та ТОВ «Олімпік-Трейд».

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

Наявність укладеного між учасниками господарськоі? операціі? цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недіи?сним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідноі? операціі?.

Наявні на час розгляду справи документи, зокрема податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари, роботи чи послуги фактично не надавалися, то придбання таких товарів, робіт або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно, право на формування валових витрат та податкового кредиту у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - фактичного придбання товарів, робіт (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, висновок Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003062230, №0003952230 від 24.07.2013 немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити;

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук