Постанова № 37422945, 19.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2014 року 13:45 № 826/646/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В. за участю представників: позивача - Нечай О.Ф., Терещенко Т.М., відповідача - Фатьянова Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет»доІнспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області провизнання протиправною та скасування постанови від 10 січня 2014 року № 1, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (далі - ТОВ «Фудмаркет», позивач) з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 10 січня 2014 року № 1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова відповідача є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки у нього були всі законні підстави вимагати від відповідача пояснень щодо підстав проведення перевірки та встановивши їх відсутність не допускати останнього до перевірки, як такої, що суперечить законодавству України та відповідно є незаконною.

Окрім цього, позивач зазначає, що відповідач накладаючи штраф в розмірі 1 045 167, 91 грн. за створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізують політику у сфері контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів не обґрунтував саме такий розмір штрафу та не навів його розрахунок, зокрема не встановив вартість реалізованої продукції за попередній календарний місяць і не зазначив який саме відсоток було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області в своїх запереченнях просила суд в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Фудмаркет» повністю відмовити, оскільки при винесенні постанови діяла в рамках чинного законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на підставі направлення від 04 жовтня 2013 року № 1663/14/1480 вживалися заходи з метою перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів гіпермаркету «Велмарт» в ТВК «Дафі» ТОВ «Фудмаркет» (код за ЄДРПОУ 36387233, м. Київ, Залізничне шосе, 57), що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, бульвар Зоряний, 1-а, за результатами якої складено акт від 07 жовтня 2013 року № 002672.

Проте, позивачем, не було допущено до її перевірки службових осіб відповідача, а

контрольного журналу для реєстрації вказаної перевірки підприємством надано не було.

На підставі вищевказаного, 10 січня 2014 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області прийнято постанову № 1, відповідно до якої на підставі п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» за створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізують політику у сфері контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів до ТОВ «Фудмаркет» застосовано штраф у розмірі 1 045 167, 91 грн.

Незгода з вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «Фудмаркет», виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII (далі - Закон № 1023).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Згідно з п. 2 Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 206 від 09.11.2011 року основними завданнями Інспекцій є реалізація повноважень Держспоживінспекції України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів (крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим), рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд; накладення штрафів на суб'єктів господарювання, а також рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами за порушення прав споживачів у випадках, передбачених законодавством.

При цьому, механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - Держспоживінспекція України) та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства (далі - суб'єкти господарювання), крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим регулюється Порядком проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 року № 310 (далі - Порядок № 310).

Відповідно до п. 1.4 Порядку № 310 перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи у справах захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами з таких підстав:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу з питань захисту прав споживачів про здійснення перевірки за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

- перевірки виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових перевірок органом з питань захисту прав споживачів;

- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Держспоживінспекції України (додаток 1);

- неподання в установлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Пунктом 2.4 Порядку № 310 передбачено, що під час проведення позапланової перевірки встановлюються обставини, які призвели до порушення вимог законодавства про захист прав споживачів.

Згідно п. 1.8 Порядку № 310 на підставі наказу, зазначеного в пункті 2.6 розділу II цього Порядку, оформляється направлення на проведення перевірки (додаток 2), яке підписується керівником або заступником керівника відповідного органу з питань захисту прав споживачів (із зазначенням його прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується гербовою печаткою.

У направленні на проведення перевірки зазначаються:

- найменування органу з питань захисту прав споживачів, що проводить перевірку;

- найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності якого проводиться перевірка;

- місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності якого проводиться перевірка;

- номер і дата наказу, на виконання якого проводиться перевірка;

- перелік посадових осіб, які беруть участь у проведенні перевірки, із зазначенням їх посад, прізвищ, імен та по батькові;

- дата початку та дата закінчення перевірки;

- тип перевірки (планова або позапланова);

- підстави для проведення перевірки;

- предмет проведення перевірки;

- інформація про здійснення попереднього заходу контролю (тип заходу і строк його здійснення).

Відповідно до п. 1.9 Порядку № 310 реєстрація направлень на проведення перевірки здійснюється у журналі реєстрації направлень на проведення перевірки. У направленні на проведення перевірки зазначаються: серія, порядковий номер, а також порядковий номер відповідно до нумерації записів у журналі реєстрації направлень. Журнал реєстрації направлень на проведення перевірки повинен бути прошнурований, пронумерований, завірений підписом та скріплений гербовою печаткою. Направлення на проведення перевірки є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення перевірки. Посадові особи без направлення на проведення перевірки та службового посвідчення, що засвідчує посадову особу органу з питань захисту прав споживачів, не мають права на її проведення.

Відповідно до п. 2.8 Порядку № 310 позапланові перевірки проводяться лише з підстав, зазначених у пункті 1.4 розділу I цього Порядку, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її здійснення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки.

Посадові особи повинні ознайомити суб'єкта господарювання з підставою проведення позапланової перевірки і надати йому копії відповідного документа.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом.

Продовження строку проведення позапланової перевірки не допускається.

Відповідно до п. 1.6 Порядку № 310 суб'єкт господарювання під час проведення посадовими особами перевірки має право:

- вимагати від посадових осіб додержання вимог законодавства України під час здійснення ними державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів;

- перевіряти наявність у посадових осіб службового посвідчення та одержувати копії направлення на проведення перевірки;

- бути присутнім під час проведення перевірки;

- ознайомлювати посадових осіб з переліком відомостей, що становлять комерційну таємницю суб'єкта господарювання, та вимагати їх нерозголошення;

- одержувати та ознайомлюватися з матеріалами перевірки в порядку, визначеному чинним законодавством;

- давати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення, що додаються до акта перевірки;

- оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії органів з питань захисту прав споживачів та їх посадових осіб при проведенні перевірок та видані приписи щодо припинення порушень прав споживачів;

- не допускати посадових осіб до проведення перевірки, якщо:

· вона проводиться з порушенням вимог щодо періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом;

· посадова особа не надала копій документів, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

· посадові особи не пред'явили до початку перевірки службового посвідчення та направлення на проведення перевірки;

· суб'єкт господарювання не отримав повідомлення про проведення планової перевірки.

Згідно із п. 2.1 Порядку № 310 перед початком перевірки суб'єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку, пред'являють керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають суб'єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також інформують цих осіб про мету перевірки.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі -Закон № 877- V) суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею (ч. 5 ст. 7 Закону № 877- V).

Водночас, п. 1.12 Порядку № 310 передбачено, що суб'єкт господарювання під час проведення перевірок зобов'язаний:

- допускати посадових осіб до проведення перевірок за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", цим Порядком, іншими нормативно-правовими актами;

- виконувати вимоги органу з питань захисту прав споживачів та його посадових осіб щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;

- надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час проведення перевірок, відповідно до закону;

- одержувати примірник припису або акта органу з питань захисту прав споживачів за результатами проведеного планового чи позапланового заходу.

При цьому, суд зазначає, що п. 2.5 Порядку № 310 передбачено, що у разі створення перешкод посадовим особам у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування складається відповідний акт, у якому фіксується факт створення перешкод у проведенні перевірки.

Отже, чинним законодавством покладено обов'язок на відповідача перед початком перевірки надати направлення на її проведення та пред'явити службове посвідчення. Невиконання такого обов'язку тягне за собою право суб'єкта господарювання не допустити посадових осіб суб'єкта владних повноважень до її проведення.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для проведення перевірки позивача стало звернення юридичної особи - прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська за вимогою від 13 серпня 2013 року № 1059вих13 та постановою від 13 серпня 2013 року.

09 вересня 2013 року на підставі звернення (листа) прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська від 28 серпня 2013 року № 05/01-23/2179 Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів надано згоду на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Держспоживінспекції у Дніпропетровській області ТОВ «Фудмаркет» магазину «Велмарт», що знаходиться за адресою: Дніпропетровськ, бул. Зоряний, 1а.

Копії відповідних документів, які наявні в матеріалах адміністративної справи, свідчать про наявність у відповідача підстав для проведення позапланової перевірки позивача та їх відповідність вимогам п. 1.4 Порядку № 310 та абз. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Щодо доводів позивача про відсутність такої підстави для проведення перевірки як вимога прокурора, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів, відповідно до ст. 19 вказаного Закону є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною третьою ст. 21 вказаного Закону передбаченого, що для здійснення перевірки прокурор приймає постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої статті 20 цього Закону. Не допускається проведення перевірки без надання копії зазначеної постанови представнику підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичній особі - підприємцю. Постанова прокурора може бути оскаржена цими особами до прокурора вищого рівня або суду в порядку адміністративного судочинства протягом десяти днів з дня одержання копії постанови. За результатами розгляду скарги прокурор вищого рівня приймає рішення про задоволення скарги та скасування постанови або про відмову у задоволенні скарги. Оскарження постанови до прокурора вищого рівня не позбавляє особу права на її оскарження до суду, яке може бути здійснене нею протягом десяти днів з дня одержання рішення прокурора вищого рівня про результати розгляду скарги.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що перевірка дотримання додержання законів, в тому числі і законодавства про захист прав споживачів може бути ініційована на підставі постанови прокурора.

При цьому, суд також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про прокуратуру» законні вимоги прокурора є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Отже, враховуючи, що органи прокуратури є юридичною особою, вимоги якої є обов'язковими, суд приходить до переконання про безпідставність доводів позивача в цій частині.

04 жовтня 2013 року відповідачем видано направлення № 1663/14/1480 на проведення перевірки, яке було отримано керуючим магазином «Велмарт» ОСОБА_5 07 жовтня 2013 року, про що свідчить відмітка на вказаному направленні.

При цьому, з акту від 07 жовтня 2013 року № 002672 вбачається, що перевірка ТОВ «Фудмаркет» розпочалася 07 жовтня 2013 року о 16 год. 00 хв. Контролюючий журнал для реєстрації перевірок адміністрацією підприємства не надано, запису в журналі не здійснено. У вказаному акті також зазначено, що керівництво гіпермаркету не допустило перевіряючих до проведення позапланового заходу (перевірки) згідно вимоги прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська та Згоди Держспоживінспекції України, чим було створено перешкоди службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів.

Факт недопущення позивачем до проведення перевірки посадових осіб відповідача не заперечувався ним під час розгляду даної адміністративної справи та підтверджується доповідними записками ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Окрім цього, з зазначених доказів вбачається, що перед проведенням перевірки уповноваженому представнику позивача, яким є керівник магазину ОСОБА_5 разом з направленням на проведення перевірки, службовими особами відповідача були надані вищевказані вимога прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська, згода Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та пред'явлені службові посвідчення.

Таким чином, відповідачем дотримані вимоги законодавства, невиконання яких дало б право позивачу не допускати службових осіб відповідача до проведення перевірки.

Отже, суд приходить до висновку, факт недопущення відповідача до перевірки є сам по собі створенням перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів у проведенні перевірки якості продукції, що призвело до неможливості реалізувати своє право, а саме зокрема одержати копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В обґрунтування правомірності застосування штрафних санкцій, відповідачем надано копію листа Міністерства доходів і зборів України від 25.12.2013 року № 8050/10/26-15-15-01-07 щодо вартості реалізованої позивачем продукції за вересень 2013 року, який було використано при складанні оскаржуваного рішення.

Таким чином, на підставі акту від 07 жовтня 2013 року № 002672 та п.8 ч. 1 ст. 23 п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачем правомірно винесено постанову № 1 від 10 січня 2014 року та застосовано штраф у розмірі 1 045 167, 91 грн.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384, 80 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГЛЄР» судовий збір у розмірі 4 384, 80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24.02.2014 р.