Ухвала суду № 37421192, 25.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3335/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Логістик" до Державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Логістик" звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Черкаси ДПС від 22.10.2012 року № 0000611504 за формою «В4».

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Логістик" задоволено, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року - скасовано, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Логістик" задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2013 року, постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року - скасовано, справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позовну відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі та нормами Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. З копій платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи вбачається, Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» заборгованість за векселем АА 0211294 в сумі 33 600 000 грн. погашалась частинами протягом 2009-2012 років з останнім платежем від 01.11.2012р. на суму 5 895 185 грн., що свідчить про визнання позивачем свого зобов'язання за векселем, а отже переривання строків позовної давності та незарахування часу, що минув, до нового строку, а отже відсутність у позивача правових підстав для здійснення коригування до зменшення суми податкового кредиту за квітень 2012 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, за результатами проведеної документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» щодо правомірності формування залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за період з 01.04.2012 року по 31.08.2012 року складено акт № 1244/15-4/35755009 від 09.10.2012 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшується сума податкового кредиту за квітень 2012 року на 2 730 840 грн., збільшується позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за квітень 2012 року на 2 730 840 грн., зменшується залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2012 року на 2 730 840 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки 22.10.2012 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000611504 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2 730 840 грн.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що термін позовної давності вимоги за векселем закінчився 11.04.2012 року, а тому платник податків зобов'язаний був відкоригувати суму податкового кредиту шляхом внесення коригуючих записів до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, а також до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Вважаючи такі висновки контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено групи цінних паперів, які можуть бути у цивільному обороті, серед яких зазначено боргові цінні папери (боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплати у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання), до яких Законом віднесено векселі.

Згідно зі статтею 14 цього Закону вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Особливості обігу векселів в Україні визначено Законом України «Про обіг векселів в Україні», Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Відповідно до положень статті 77 Женевської конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Згідно зі статтями 33, 34 цієї Конвенції переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними; переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу (стаття 70 Женевської конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі).

Частиною 1 статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що оскільки початок та переривання перебігу позовної давності Женевською конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, не визначено, тому застосуванню підлягають положення статті 264 Цивільного кодексу України (дана правова позиція викладена також Верховним Судом України у постанові від 20.02.2007 року).

Так, з матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.04.2008 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан», згідно умов якого ціна майна становить 33 600 000 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 5 600 000 грн.; оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів протягом 10 календарних днів з дня укладення та нотаріального посвідчення цього договору. В якості оплати покупець може протягом 10 календарних днів видати продавцю простий вексель на суму 33 600 000 грн. зі строком платежу за пред'явленням, який передається за актом прийому-передачі векселя.

11 квітня 2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» для Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» на підставі акта приймання-передачі векселя виданий простий вексель АА 0211294 номінальною вартістю 33 600 000 грн. Місце складання векселя: м. Київ, підлягає сплаті (місце платежу за векселем) в м. Київ ВАТ ВТБ, Банк м. Києва, р/р 26000301004018, МФО 321767; строк платежу - за пред'явленням.

Пред'явлений вексель до платежу згідно акту 06 квітня 2009 року.

Разом з тим, згідно наданих представником позивача копій: платіжного доручення № 10 від 26.11.2009 р. на суму 3 680 000 грн., платіжного доручення № 11 від 27.11.2009 р. на суму 4 045 920 грн., платіжного доручення № 13 від 30.11.2009 р. на суму 3 877 000 грн., платіжного доручення № 16 від 29.01.2010 р. на суму 1 000 000 грн., платіжного доручення № 18 від 17.02.2010 р. на суму 1 200 000 грн., платіжного доручення № 19 від 19.02.2010 р. на суму 1 323 238 грн. 37 коп., платіжного доручення № 20 від 22.02.2010 р. на суму 676 761 грн. 63 коп., платіжного доручення № 21 від 24.02.2010 р. на суму 788 043 грн., платіжного доручення № 7 від 21.06.2011 р. на суму 624 000 грн., платіжного доручення № 26 від 30.08.2012 р. на суму 3 000 000 грн., платіжного доручення № 6 від 26.09.2012 р. на суму 3 500 000 грн., платіжного доручення № 11 від 05.10.2012 р. на суму 489 852 грн., платіжного доручення № 12 від 30.10.2012 р. на суму 1 750 000 грн., платіжного доручення № 13 від 30.10.2012 р. на суму 1 750 000 грн., платіжного доручення № 28 від 01.11.2012 р. на суму 5 895 185 грн., а також виписки по рахунку № 621 за період з 31.01.2008 р. по 31.10.2013р. вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» заборгованість за векселем АА 0211294 в сумі 33 600 000 грн. погашалась частинами протягом 2009-2012 років з останнім платежем від 01.11.2012 р. на суму 5 895 185 грн., що свідчить про визнання позивачем свого зобов'язання за векселем, а отже переривання строків позовної давності та незарахування часу, що минув, до нового строку.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, оскільки на час проведення перевірки за період з 01.04.2012 року по 31.08.2012 року строк позовної давності за векселем АА 0211294 з урахуванням останнього переривання (поточна сплата за векселем від 30.08.2012 р.) не сплинув, у позивача були відсутні правові підстави для здійснення коригування до зменшення суми податкового кредиту за квітень 2012 року на 2 730 840 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано вірну оцінку дослідженим доказам, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.