Ухвала суду № 37421176, 18.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13962/13-а( у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У." до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому, з урахуванням об'єднання адміністративних справ № 826/13962/13-а та № 826/13963/13-а, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.06.2013 року № 0000413910 та № 0000423910.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2013 року - без змін, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» надано необхідну кількість первинних та бухгалтерських документів, які підтверджують реальність укладених господарських договорів, натомість висновки податкового органу щодо нікчемності укладених господарських договорів між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» та ТОВ «Константа - Інкорпорейтед» ґрунтуються виключно на висновках, викладених в Акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013 року № 429/22.3-17/37889288 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 року по 30.10.2012 року та Акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 13.11.2012 року № 7594/22-7/37817020 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, що є порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 14.06.2006 року.

01.06.2013 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків складено Акт № 630/39-10/34431547 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 24074 грн., а також порушення п.п. 138.2, 138.10 ст. 138, п.п. 144.1, 144.3 ст. 144 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 24097 грн.

04.04.2013 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000423910, яким у зв'язку з порушенням п.п. 138.2, 138.10 ст. 138, п.п. 144.1, 144.3 ст. 144 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 24097 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6024 грн.;

- № 0000413910, яким у зв'язку з порушенням п. 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24074 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6019 грн. Вважаючи вищевказані податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків протиправним, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачу на підставі усних домовленостей з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», а також на підставі договору підряду від 24.01.2012 року № 24/01-12 з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (далі - Договори) надано відповідні послуги (підготовчі роботи, малярні роботи, монтаж дверей, утеплювача, демонтаж вхідних дверей, фарбування, транспортні послуги тощо), що підтверджується належним чином оформленими:

- рахунками-фактурами: № 20/08-12 від 20.08.2012 року, № 27/08-12-02 від 27.08.2012 року, № 02/08-12 від 02.08.2012 року, № 22/06-12-01 від 22.06.2012 року, № 25/05-12 від 25.05.2012 року, № 25/04-12 від 25.04.2012 року, № 23/04/12-01 від 23.04.2012 року, № 11/01-12-01, № 07/02-12, № 24/01-12 від 24.01.2012 року, № 16/01-12-01 від 16.01.2012 року, № 11/01-12-02 від 11.01.2012 року тощо (т.1 а.с.75 - 88, 131 - 138);

- актами здачі-прийняття матеріалу та виконаних робіт (надання послуг): № 02/08-12-01, № 25/04-12, 23/04-12, № 27/08-12-01, № 28/08-12-03, № 26/06-12, № 23/04-12-02, № 23/04-12-05, № 25/05-12, № 22/06-12, № 27/08-12, № 05/04-12-01, № 22/06-12-01, № 23/04-12-06, № 23/04-12-01, № 14-03-12-01, № 07/02-12, № 16/01-12-03, № 20/01-12-02, № 24/01-12, № 23/01-12-01, № 20/01-12-01 тощо (т.1 а.с.49 - 74, 116 - 130);

- податковими накладними: № 784 від 27.06.2012 року, № 57 від 02.08.2012 року, № 812 від 27.08.2012 року, № 714 від 27.08.2012 року, № 780 від 26.06.2012 року, № 815 від 27.08.2012 року, № 720 від 23.04.2012 року, № 722 від 23.04.2012 року, № 721 від 23.04.2012 року, № 373 від 14.03.2012 року, № 462 від 27.01.2012 року, № 267 від 16.01.2012 року, № 208 від 10.02.2012 року, № 36 від 06.02.2012 року тощо (т.1 а.с. 100 - 112, 144 - 151);

- копією договору підряду № 24/01-12 від 24.01.2012 року.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що усі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані контрагентом позивача за результатами укладеного договору містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач вказані послуги оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні ПДВ у розмірі 24074 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання (т.1 а.с. 89 - 99, 139 - 143).

Варто також зазначити, що згідно з правовою позицією, викладеною у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Так, судом першої інстанції правомірно встановлено, що контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податків, даний факт відповідачем також не спростовано.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що як на підставу нікчемності укладених позивачем правочинів, податковий орган посилається на:

- Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013 року № 429/22.3-17/37889288 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 року по 30.10.2012 року, в якому зазначено, зокрема, про внесення до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей стосовно ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД»; не підтвердження реальності проведених господарських операцій по ланцюгу постачання ТОВ «Комерційна фірма Горизонталь» - ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» та в подальшому на ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.»; відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності; відсутність трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торговельного обладнання у ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД»; відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям;

- Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 13.11.2012 року № 7594/22-7/37817020 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, в якому зазначено, що при допиті в якості свідка засновника та головного бухгалтера ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» ОСОБА_4 відповідно до протоколу від 29.08.2012 року остання показала, що відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не має. Проте такі доводи не можуть братися колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

У відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Окрім того, судом першої інстанції вірно зазначено про безпідставність посилань контролюючого органу на посилання відповідача на вищевказаний протокол допиту, так як відповідачем не надано доказів наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно вказаної особи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.06.2012 у справі № К/9991/29330/12). За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 18.02.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.