Постанова № 37420995, 26.02.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 лютого 2014 р. № 820/1004/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Дзисюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Командира військової частини А0785 про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до командира військової частини А 0785, в якому просив суд визнати протиправною відмову відповідача надати довідку про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, та виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він підполковник Збройних Сил України, проходе військову службу за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 03.02.2011р. строком на п'ять років у військовій частині А 0785 на посаді старшого наукового співробітника науково - дослідного відділу військових еталонів. За час проходження військової служби позивач не отримував у повному обсязі речове майно, право на отримання якого мав відповідно до норм речового забезпечення військовослужбовців у мирний час. Дане майно останній купував за власні кошти. 30.12.2013р. позивач, на виконання вимог ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, письмово звернувся з рапортом про видачу йому розрахунку грошової компенсації за не видане речове майно (довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі) станом на 01.01.2014р. та виплату грошової компенсації замість не виданого речового майна станом на 01.01.2014р.

10.01.2014р. дізнавшись про те, що рапорт від 30.12.2013р. в установленому порядку в діловодстві військової частини не був зареєстрований, позивач звертався до відповідача за рішенням про розрахунок грошової компенсації за не видане речове майно (довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі) станом на 01.01.2014р., проте ніякого рішення не отримав.

13.01.2014р., запобігаючи систематичних втрат своїх рапортів, останній звернувся до командира військової частини з повторним рапортом від 10.01.2014р. за допомогою поштового зв'язку.

21.01.2014р. на виконання вимог ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, позивач звернувся до відповідача за роз'ясненням стосовно прийнятого рішення відносно поданих ним рапортів від 30.12.2013р. та від 10.01.2014р. Відповідач свою відмову у прийнятті рішення пояснив відсутністю фінансування (кошторисних призначень) військової частини А 0785 на грошову компенсацію за не видане речове майно військовослужбовцям.

Отже, за судженням позивача, протиправні дії відповідача полягають у не прийнятті рішення відповідно до чинного законодавства та належних мір по реалізації права позивача на грошову компенсацію за не отримане речове майно. Протиправна бездіяльність відповідача, як стверджує позивач, полягає у невиплаті йому грошової компенсації замість не виданого речового майна, належного до видачі. Позивач вказує, що відповідач свідомо не виконував своїх зобов'язань по наданню йому довідки та грошової компенсації за не отримане речове майно.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи, викладені у позові, наполягав на задоволенні позову.

Відповідач - командир військової частини А0785 О.В. Дзисюк, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с. 20-21) відповідач вказав, що вважає вимоги позивача про визнання протиправною відмову надати довідку про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, та виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно, є безпідставними через те, що командування військової частини зверталось у листі до начальника Центрального управління речового забезпечення Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України від 27.01.14р. за вих. № 141 стосовно фінансового забезпечення відшкодування наявної заборгованості по грошовій компенсації за речове майно підполковнику ОСОБА_1 До теперішнього часу відповідь із зазначеного органу військового управління не надійшла, відповідного фінансування зазначеної потреби довольчим органом не здійснено, і тому позивачу компенсація за невидане речове майно до видачі не нараховувалось. Враховуючи наведене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні відповідач підтримав письмові заперечення на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами, встановленими ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Вирішуючи справу, суд відзначає, що частиною 1 статті 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, а за ч. 4 цієї норми грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів, порядок виплати якого визначається Міністром оборони України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. N 2011-XII (в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року), військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 р. N 1459-III, дію частини другої статті 9 Закону N 2011-XII призупинено в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

Законом України від 03.11.2006 р. N 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 9 Закону N 2011-XII викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 91 (в редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому, положення частини другої статті 91 Закону N 2011-XII регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, підполковник Збройних Сил України, проходив військову службу за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 03.02.2011р. строком на п'ять років у військовій частині А 0785 на посаді старшого наукового співробітника науково - дослідного відділу військових еталонів.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

За час проходження військової служби позивач не отримував у повному обсязі речове майно, право на отримання якого мав відповідно до норм речового забезпечення військовослужбовців у мирний час, що не заперечується відповідачем по справі.

30.12.2013р. позивач, на виконання вимог ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, письмово звернувся з рапортом про видачу йому розрахунку грошової компенсації за не видане речове майно (довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі) станом на 01.01.2014р. та виплату грошової компенсації замість не виданого речового майна станом на 01.01.2014р. (а.с. 9).

13.01.2014р., не отримавши відповіді на свій рапорт, останній звернувся до командира військової частини з повторним рапортом від 10.01.2014р. за допомогою поштового зв'язку. (а.с. 10-11).

21.01.2014р. позивач звернувся до відповідача за роз'ясненням стосовно прийнятого рішення відносно поданих ним рапортів від 30.12.2013р. та від 10.01.2014р.

Листом від 30.01.2014р. за вих. № 163 командир військової частини О.В. Дзисюк повідомив позивача про те, що командування військової частини А0785 звернулось з питанням про видачу грошової компенсації за невидане речове майно до Центрального управління речового забезпечення Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України через відсутність в військовій частині А0785 станом на 30.01.2014р. кошторисних призначень для виплати грошової компенсації за невидане речове майно. В даному листі також зазначено, що при наявності рішення відповідних посадових осіб та проведенні фінансування порушеного позивачем питання, позивача буде повідомлено за його адресою. Згідно додатку, до вказаного листа було додано копію листа на ім'я начальника Центрального управління речового забезпечення Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України. (а.с. 34).

Факт отримання даного листа, ОСОБА_1 під час розгляду справи не оспорював.

Оглянувши згаданий вище лист командира військової частини О.В. Дзисюка та вивчивши його зміст, суд відзначає, що даний лист не містить відмови збоку командира військової частини надати позивачу довідку про грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі, та виплатити позивачу вказану компенсацію. Даний лист лише інформує позивача про вжиті відповідачем заходи щодо вирішення питання про видачу останньому грошової компенсації за невидане речове майно.

Таким чином, судовим розглядом справи не встановлено, факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин, що зумовлює висновок про необґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи наведене та Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Командира військової частини А0785 про визнання дій протиправними - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 03 березня 2014 року.

Суддя Панченко О.В.