Постанова № 37420858, 11.02.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року 11 год. 50 хв. Справа № П/808/161/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Лазько Д.В.

представників позивача Балан-Капустіної О.А., Берегової С.М.,

представника відповідача Маріхіна К.В., Ратієва Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» (далі - позивач або ПАТ «Запоріжвогнетрив») звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач або СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001122600 від 23.12.2013, яким позивачу визначені штрафні (фінансові) санкції у сумі 34139,20 грн. з податку на прибуток приватних підприємств.

Позивач посилається на відсутність підстав для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки допущення порушень заповнення податкової звітності, які не вплинули на розмір податкового зобов'язання, не можуть мати наслідком прийняття податкового повідомлення-рішення. Також позивач зазначає про недопущення заниження податкових зобов'язань, у зв'язку з чим підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити та надали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили у повному обсязі, про що подали до суду заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких вважають, що підставами для застосування та нарахування штрафних (фінансових) санкцій стали виявлені порушення вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим простять у задоволенні позову відмовити (а.с. 82-84).

Вислухавши пояснення осіб, які беріть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів у період з 03.12.2013 по 04.12.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Запоріжвогнетрив» з питання достовірності визначення грошових зобов'язань у зв'язку з самостійним виправленням помилок в уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2013 року, за результатами якої складено Акт № 261/26-00/00191885 від 05.12.2013 (а.с. 25-31).

Як зазначено у висновках Акту перевірки, на порушення пункту «а» абзацу 3 пункту 50.1 статті 50, підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями): в поданій уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2013 року не нараховано штраф та пеню на суму самостійно виявленого заниження податкового зобов'язання. Відповідальність платника передбачена пунктом 120.2 статті 120 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України.(а.с. 30).

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що в порушення пункту «а» абзацу 3 пункту 50.1 статті 50, підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України ПАТ «Запоріжвогнетрив» не нараховано штраф та пеню на суму самостійно виявленого заниження податкового зобов'язання, відображеного у рядку 23 уточнюючої податкової декларації за півріччя 2013 року (а.с. 29).

На підставі висновків вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001122600 від 23.12.2013, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток приватних підприємству сумі 34139 грн. 20 коп. (а.с.41).

Як зазначено у податковому повідомленні-рішенні, воно прийнято на підставі пункту 54.3 статті 54, пункту 120.2 статті 120, пункту 11 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для накладення штрафу, та вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та /або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Податковим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)(підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Виключний перелік підстав для визначення податкового зобов'язання контролюючим органом передбачений пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Таким чином, виходячи з приписів статті 58 Податкового кодексу України, згідно якої податкове повідомлення - рішення приймається у разі встановлення податковим органом заниження податкового зобов'язання звітного податкового періоду, у зв'язку з чим допущення платником податку порушень заповнення податкової звітності, що не вплинули на розмір податкового зобов'язання, не можуть мати своїм наслідком прийняття податкового повідомлення-рішення.

Порядок визначення розміру податку на прибуток встановлений розділом III Податкового кодексу України.

Пунктом 152.1 статті 152 Податкового кодексу України встановлено, що податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошову вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до положень Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору, а додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Як встановлено судом, за підсумками декларування податку на прибуток підприємств за три квартали 2012 року та за 2012 рік відповідно до пункту 57.1 статті 57, пункту 2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в січні-березні 2013 року ПАТ «Запоріжвогнетрив» сплачувало авансові внески з податку на прибуток (а.с. 47-51).

Загальна сума сплачених за січень-березень 2013 року авансових внесків з податку на прибуток (з урахуванням уточнюючої декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 рік (реєстраційний №9087710967 від 19.08.2013)), склала 2 279 193 грн., у т.ч.:

- за січень 2013 року - 789 909 грн. (сплачено платіжним дорученням № 124 від 18.01.2013) (а.с. 68);

- за лютий 2013 року - 789 909 грн. (сплачено платіжним дорученням № 291 від 04.02.2013) (а.с. 69);

- за березень 2013 року - 699 375 грн. (682 784 грн. сплачено платіжним дорученням № 497 від 04.03.2013, 16 591 грн. - (сплачено платіжним дорученням № 2868 від 19.08.2013) (а.с.70).

Крім того, позивачем сплачено авансовий внесок з податку на прибуток за квітень 2013 року у розмірі 682784 грн. за платіжним дорученням №1115 від 29.04.2013 (а.с.71).

За І квартал 2013 року позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства (реєстраційний №9027213907 від 13.05.2013) з від'ємним значенням об'єкта оподаткування (у рядку 07 визначив об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності у сумі мінус 2325396 грн.; у рядку 11 визначив податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню, у сумі 0 грн.)(а.с. 55-57).

Також як встановлено судом, 09.08.2013 за реєстраційним №9049117609 позивачем подано звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2013 року, де у рядку 11 визначено податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню, у сумі 633246 грн., у рядках 14 та 16 податок на прибуток за звітний (податковий) період та податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду, у сумі мінус 2312140 грн.; крім того, у додатку до податкової декларації ЗП (реєстраційний №9049118660 від 09.08.2013) у рядку 13.7 сума сплаченого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу II та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України визначена сума у розмірі 2945386 грн. (з урахуванням суми авансового внеску з податку на прибуток за квітень 2013 року 682784 грн.) (а.с. 58-62).

29.08.2013 за вхідним №1719 на адресу позивача надійшов лист СДПІ з обслуговування великих платників у Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів від 27.08.2013 №1195/10/26-00, в якому відповідачем зазначено, що у зв'язку з поданням декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2013 року з від'ємним значенням об'єкта оподаткування, починаючи з II кварталу 2013 року, відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в картці особового рахунку ПАТ «Запоріжвогнетрив» за кодом платежу 11024000 - «авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств» припинено щомісячне нарахування податкових зобов'язань, а сплачений підприємством в квітні 2013 року платіж в розмірі 682784 грн. за кодом платежу 11024000 - «авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств» станом на 01.08.2013 обліковується як надміру сплачена сума, та позивачу запропоновано самостійно подати уточнюючу податкову декларацію з вірно відображеною сумою сплачених авансових внесків 2262602 грн. до закінчення терміну проведення камеральної перевірки (а.с. 17).

03.09.2013 за реєстраційним №9054802540 ПАТ «Запоріжвогнетрив» подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2013 року, де у рядку 11 позивач визначив податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню, у сумі 633246 грн., у рядках 14 та 16 податок на прибуток за звітний (податковий) період та податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду, у сумі мінус 1629356 грн., у рядку 23 збільшення податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється, вказав суму 682784 грн. (а.с.63-64)

У додатку до податкової декларації ЗП (реєстраційний №9054802729 від 03.09.2013) у рядку 13.7 сума сплаченого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до п. 57.1 ст. 57 глави 4 розділу II та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України визначена сума у розмірі 2262602 грн.) (а.с 65).

Таким чином, заповнення позивачем рядку 23 уточнюючої декларації не є самостійним виправленням помилок в уточнюючий податковій декларації з податку на прибуток, а саме - виявленого факту заниження податкового зобов'язання, у зв'язку з чим позивач не повинен був нараховувати штраф та пеню, як це передбачено пунктом «а» абзацу 3 пункту 50.1 статті 50, підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для накладення штрафних санкцій відповідно до пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України.

Крім того, суд також приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України.

Як зазначено у податковому повідомленні-рішенні, воно прийнято на підставі пункту 54.3 статті 54, пункту 120.2 статті 120, пункту 11 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 120.2 статі 120 Податкового кодексу України (у редакції, чинний на час прийняття податкового повідомлення-рішення), невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Абзацом другим пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Редакція пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України, яка передбачає накладення штрафу у разі невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, діє з 01.01.2014.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято 23.12.2013.

Враховуючи, що на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Податковий кодекс України не передбачав накладення на платника податків штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати) у разі не нарахування пені та штрафу на суму самостійно виявленого заниження податкового зобов'язання, як це передбачено пунктом «а» абзацу 3 пункту 50.1 статті 50, підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення прийнято не у спосіб, що передбачений законом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що заповнення позивачем рядку 23 уточнюючої декларації не є самостійним виправленням помилок щодо виявленого факту заниження податкового зобов'язання, у зв'язку з чим позивач не повинен був нараховувати штраф та пеню відповідно до пункту «а» абзацу 3 пункту 50.1 статті 50, підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, та те, що податкове повідомлення-рішення прийнято не у спосіб, що передбачений законом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування такого повідомлення рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присудженню на користь позивача підлягають понесені ним та документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 7 -12, 14, 17, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001122600 від 23.12.2013.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 05 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша