Ухвала суду № 37420722, 20.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1176/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Печерському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2012 року №0000041704 та № 0000051704.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2012 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що в період з 12.12.2011 року по 23.12.2011 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено планову документальну виїзну перевірку фізичної - особи підприємця ОСОБА_2 за період з 01.10.2008 року по 30.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 30.12.2011 року № 65/1704-2356004930.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 1 та 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998, статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2008-2010 роки на суму 86 311,95 грн. та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за 2009-2010 роки на 1 058 810,00 грн..

Наведені вище обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 16.01.2012 року № 0000041704 та №0000051704, якими фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 323 512,50 грн., у тому числі штрафні санкції у розмірі 264 702,50 грн. та податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 236 560,04 грн..

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

У період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 відповідно до указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ) №727/98 від 03.07.1998 року працював, використовуючи спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку в розмірі 200,00 грн. в місяць. Зокрема, у періоді, що перевірявся надавав експедиційні послуги з перевезення вантажів відповідно договорів доручення на надання транспортно-експедиційних послуг.

Позивач не зареєстрований платником податку на додану вартість.

При перевірці правильності відображення фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 обсягу виручки та валового доходу встановлено розбіжність між задекларованою сумою обсягу виручки за IV квартал 2008 року у розмірі 390 000,00 грн. та фактичною виручкою, обсяг якої сформовано по надходженню коштів у безготівковій формі на розрахунковий рахунок, які надійшли з призначенням платежу «за перевезення вантажу», «за транспортні послуги», «за автотранспортні послуги», у розмірі 702 180,87 грн., на суму 312 180,87 грн., яка виникла у зв'язку з тим, що підприємцем не відображено у звітах єдиного податку та у книзі обліку доходів та витрат суми коштів, які надійшли на його розрахунковий рахунок за надання послуг з організації перевезення вантажів.

Сума фактично отриманої виручки становить 702 180,87 грн., податковий орган дійшов висновку про те, що апелянт відповідно до положень повинен був перейти на загальну систему оподаткування з наступного звітного періоду, а саме з І кварталу 2009 року, а також задекларувати суму перевищення та сплатити податок з даної суми на загальних підставах відповідно до статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

З урахуванням наведеного податковим органом правомірно було встановлено розбіжність між задекларованою сумою валового доходу та фактичною, а саме, обсягом валового доходу сформовано по надходженню коштів у безготівковій формі на розрахунковий рахунок від надання транспортно-експедиційних послуг за 2008 рік на суму 202 180,87 грн., за 2009 рік на суму 2 331 252,89 грн. та за 2010 рік на суму 2 962 793,03 грн. та заниження чистого доходу за 2008 рік на суму 76 582,36 грн., за 2009 рік на суму 736 551,90 грн., та за 2010 рік на суму 763 932,69 грн..

За ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», застосування суб'єктами малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності здійснюється в порядку, встановленому законодавством України, такий порядок визначає Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 року.

Згідно п. 1 ст. 1 зазначеного Указу Президента України встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується до суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Таким чином, порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Згідно ч. 3 ст. 1 Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.

Отже, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді.

Факт того, що частина коштів, отриманих на рахунок позивача, підлягала перерахуванню третім особам на виконання договорів транспортного експедирування, не є підставою для невизнання її виручкою від надання послуг.

Відповідно до ч. 8 ст. 2 Указу лише доходи, отриманні від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточна і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Статтею 5 зазначеного Указу встановлено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід). Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті (п. 7.1 ст. 7 даного Закону).

Виходячи з вищевикладеного, а також враховуючи положення декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року, апеляційна інстанція не може не погодитися з доводами суду першої інстанції, що податок з доходів фізичних осіб складає 15% від суми чистого доходу, який визначається, як різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Згідно акту перевірки № 65/1704-2356004930 від 30.12.2011 року у безготівковій формі на розрахунковий рахунок позивача у 2008 році надійшли кошти у сумі 702 180,87 грн., що не заперечується позивачем, у зв'язку з чим відповідачем встановлено перевищення суми виручки від реалізації товару, яку не повинен допускати суб'єкт малого підприємництва - фізична особа, яка застосовує спрощену систему оподаткування, у VI кварталі 2008 року на 202 180,87 грн.

Таким чином, позивач повинен був задекларувати валовий дохід за IV квартал 2008 року у розмірі 202 180,87 грн. та перейти з І кварталу 2009 року на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

Слід зауважити, що апелянтом не заперечується факт надходження у безготівковій формі на його розрахунковий рахунок у 2009 році коштів у сумі 2 331 252,89 грн. та у 2010 році у сумі 2 962 793,03 грн., а тому, враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення - рішення № 0000051704 від 16.01.2012 року.

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 9.4 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Платник податку у випадку коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» нарахована йому протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) повинен зареєструватись платником податку на додану вартість, а у випадку, якщо він цього не робить, то несе відповідальність за несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) за 2008 рік перевищила 300000,00 грн., заяви для реєстрації платником податку на додану вартість від позивача не надходило, що підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач правомірно встановив порушення позивачем пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Наведене вище свідчить про правомірність донарахування податку на додану вартість на загальну суму 1 058 810,00 грн., накладення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 264 702,50 грн. та прийняття спірного податкового повідомлення - рішення № 0000041704 від 16.01.2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено обґрунтованість і законність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 27.02.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.