Постанова № 37420645, 18.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7687/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЄГА - ІНБУД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЄГА - ІНБУД" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБГ "Княжий затон", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кайлос - Тар" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЄГА - ІНБУД» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБГ "Княжий затон", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кайлос - Тар" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0002992220 від 30.04.2013 року, № 0003002220 від 30.04.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЄГА - ІНБУД" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЄГА - ІНБУД"- задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Товариства з обмеженою відповідальністю "МЄГА - ІНБУД" не доведено реальності укладених господарських договорів, не надано необхідної кількості первинних документів, окрім того, судом взято до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів укладених з ТОВ «Кайлос-Тар», ТОВ «ІБГ «Княжий Затон» ґрунтуються на обставинах викладених у актах перевірок контрагентів, а саме: ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС акт від 27.08.2012 р. № 768/22-317/37267939 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кайлос-Тар», у якому містяться міркування працівників податкового органу щодо відсутності у товариства реальної можливості здійснювати господарську діяльність та виконувати свої зобов'язання за правочинами; ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС акт від 29.03.2013 р. № 1121/22-621-36971784 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІБГ «Княжий Затон» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентів, у якому містяться міркування працівників податкового органу щодо фіктивності та безтоварності господарських операцій ТОВ «ІБГ «Княжий Затон».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить нормам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЄГА - ІНБУД» зареєстроване в Подільській районній у м. Києві держаній адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію № 10651070004000446 від 02.09.2004 року.

У період з 05.04.2013 року по 10.04.2013 року працівниками Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Інбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Кайлос-Тар», ТОВ «ІБГ «Княжий Затон» за період діяльності з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 12.04.2013 року за № 137/22-205/33099586 (надалі - акт перевірки), в якому встановлено порушення позивачем п.п. 139.1.6, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до зниження податку на прибуток у перевіряємий період на загальну суму 1409133,00 грн. та п.198.22, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1266078,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства Окружною державною податковою службою-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби винесено податкові повідомлення рішення:

- № 00002992220 від 30.04.2013р., яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1582597,40 грн., в тому числі за основним платежем - 1266078,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 316519,40 грн.;

- № 00003002220 від 30.04.2013р. яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1532135,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1409133,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 123002,00 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва протиправним, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року, тобто був чинний на дату виписки податкових накладних) та Наказу Міністерства Фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року № 1379 (що також діяв на час виникнення спірних правовідносин) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 22.06.2010 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мєга-Інбуд» укладено договір будівельного підряду № 22/06-10, відповідно до п. 1.1 якого, замовник доручає, а генпідрядник, відповідно до проектної документації бере на себе зобов'язання по виконанню ремонту та перепланування квартир у будинку на вул. Антоновича № 48-Б, у Голосіївському районі, керуючись розпорядженням КМДА від 29.09.2009 року № 1115 про ремонт та перепланування квартир будинку на вул. Антоновича № 48-Б, у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до п. 7.1 генпідрядник має право залучати до виконання спеціальних робіт субпідрядників.

06.12.2011 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мєга-Інбуд» укладено договір будівельного підряду № 06-12/11, відповідно до п. 1.1 якого, замовник доручає, а генпідрядник, відповідно до проектної документації бере на себе зобов'язання по виконанню ремонту та перепланування квартир у будинку у пров. Керамічний 7, у Голосіївському районі, керуючись розпорядженням КМДА від 17.10.2011 року № 1908 про проведення ремонту будинку у пров. Керамічний 7, у Голосіївському районі.

Даним договором також передбачена можливість залучати до робіт субпідрядників.

Аналогічні договори підряду укладались між позивачем та ТОВ «Київська будівельна компанія № 1» (щодо ремонту та перепланування квартир за адресою м. Київ, вул. Фрунзе 85/87а) від 16.01.2012 року № 16/1, № 03/1 від 03.01.2012 року (щодо ремонту та перепланування квартир у пров. Моторний 3а, 4, 6, 8), з ТОВ «Будівельна компанія «УРБІ» (щодо ремонту і перепланування квартир у м. Києві, вул.. Борщагівська 152а, в) від 02.04.2012 року № 9.

З метою належного виконання зобов'язань за вищевказаними договорами, 18.11.2011 року, 01.03.2012 року, 02.04.2012 року, 05.09.2011 року, 14.10.2011 року, 31.01.2012 року тощо позивачем було укладено низку договорів субпідряду, а саме: № 26 від 18.10.2011 року, № 6, 7, 8 від 01.03.2012 року, № 11, 12 від 02.04.2012 року, № 24 від 05.09.2011 року, № 25 від 14.10.2011 року, № 4 від 31.01.2012 року з ТОВ «Кайлос - Тар», відповідно до умов яких, підрядник зобов'язується власними силами та на свій ризик виконати будівельні роботи передбачені цими договорами (у відповідних будинках), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити якісно виконані роботи (додаток № 2 а.с. 1 - 151, додаток № 3 а.с. 13 - 252, додаток № 5 а.с. 1 - 99).

На підтвердження реальності укладених договорів позивачем по кожному з вищевказаних договорів надано:

- договірні ціни на будівництво (на будівництво): житлового будинку на вул.. Петропавлівській 50, 50 б, у Подільському районі м. Києва, на будівництво житлового будинку на вул.. Борщагівській 152-а, 152 - в у Солом'янському районі м. Києва, тощо.

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ - 3): за квітень 2012 року на будівництво житлового будинку на вул.. Петропавлівській 50, 50 б, у Подільському районі м. Києва, за квітень на будівництво житлового будинку на вул.. Борщагівській 152-а, 152 - в у Солом'янському районі м. Києва тощо.

- акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ - 2): № 6 за квітень 2012 року, № 3 за квітень 2012 року тощо. Колегія суддів звертає увагу на той факт, що кожен Акт приймання виконаних робіт містить одиницю виміру, кількість, вартість виконаних робіт, зміст та обсяг господарської операції.

- податкові накладні: № 16 від 17.04.2012 року, № 19 від 19.04.2012 року, № 21 від 20.04.2012 року, № 24 від 23.04.2012 року, № 26 від 24.04.2012 року, № 27 від 25.04.2012 року, № 30 від 26.04.2012 року, № 32 від 27.04.2012 року, № 38 від 30.04.2012 року тощо.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 02.07.2012 року між позивачем та ТОВ «Інвестиційно - будівельна група «Княжий затон» було укладено договір підряду № 19, відповідно до п. 1.1. якого, субпідрядник зобов'язується власними силами та на свій ризик виконати будівельні роботи передбачені даним договором по об'єкту: «ремонт з переплануванням будинку № 7 по вул.. Керамічній у м. Києві», а підрядник зобов'язується прийняти та оплатити якісно виконані роботи.

З метою підтвердження реальності укладеного господарського договору, позивачем надано: договірна ціна на будівництво ремонт з переплануванням будинку № 7 по вул.. Керамічній у м. Києві, що здійснюється у 2012 році, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ - 3) за липень 2012 року, акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ - 2) за липень 2012 року № 1, № 2 , № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9; податкові накладні: № 1 від 03.07.2012 року, № 2 від 05.07.2012 року, № 3 від 09.07.2012 року, № 4 від 11.07.2012 року, № 22 від 25.07.2012 року, № 23 від 27.07.2012 року тощо (додаток № 5 а.с.99 - 187).

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що усі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані контрагентами позивача за результатами укладених договорів містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Варто також зазначити, що згідно з правовою позицією, викладеною у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Так, на підтвердження власної обачності, позивачем надано суду копії Ліцензій Міністерства регіонального розвитку та будівництва України Державної архітектурно - будівельної інспекції (відносно ТОВ «Інвестиційно - будівельна група «Княжий затон» та ТОВ «Кайлос - Тар»), відповідно до яких дані підприємства мають право здійснювати будівельні, монтажні роботи, інженерну підготовку будівництва, монтаж зовнішніх інженерних мереж, систем, споруд та приладів, зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд тощо. Також, позивачем надано довідки з ЄДРПОУ своїх контрагентів, з яких вбачається, що на час вчинення господарських операцій вони обидва контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податків. Відповідачем даного факту не спростовано.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Дана правова позиція відображена також в Листі Вищого адміністративного суду від 02.2011 року № 742/11/13-11.

Так, на підтвердження реальності укладених договорів між позивачем та ТОВ «Кайлос - Тар» та ТОВ «ІБГ «Княжий затон» позивачем не раз наголошувалось, що дані договори підряду були заключні з метою належного виконання зобов'язань позивача перед Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», ТОВ «Київська будівельна компанія № 1», ТОВ «Житлобудекспрес», ТОВ «Будівельна компанія «УРБІ» тощо.

Так, на підтвердження виконання власних зобов'язань, ТОВ «Мега-Інбуд» надано до суду копії наступних документів: договори на виконання підрядних робіт з ремонту та перепланування квартир на вул.. Горького 48 б, м. Київ, вул.. Петропавлівській 50, 50 б, м. Київ, пров. Моторний 3а, 4, 6, 8 м. Київ, пров. Керамічний 7, м. Київ, вул.. Борщагівська 152а, 152 в тощо.

До кожного з цих договорів позивачем також було надано договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, що свідчить про повне виконання ТОВ «Мєга- Інбуд» своїх зобов'язань за вищевказаними договорами із третіми особами (додаток 1 а.с. 7 - 248)

Враховуючи те, що колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів (на час вчинення господарських операцій) податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що як на підставу нікчемності укладених позивачем правочинів, податковий орган та суд першої інстанції посилаються на Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС акт від 27.08.2012 р. № 768/22-317/37267939 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кайлос-Тар», у якому містяться міркування працівників податкового органу щодо відсутності у товариства реальної можливості здійснювати господарську діяльність та виконувати свої зобов'язання за правочинами; та Акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС акт від 29.03.2013 р. № 1121/22-621-36971784 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІБГ «Княжий Затон» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, у якому містяться міркування працівників податкового органу щодо фіктивності та безтоварності господарських операцій ТОВ «ІБГ «Княжий Затон», проте такі доводи не можуть братися колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

У відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи (том 1, додатки 1 - 5), позивачем доведено реальність укладених правочинів з ТОВ «Кайлос - Тар» та ТОВ «ІБГ «Княжий Затон», використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а тому посилання відповідача на Акти перевірки контрагентів є необґрунтованими.

Окрім того, під час апеляційного розгляду справи апелянтом додано до справи Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого перепланування об'єкта (будинок по вул.. Горького 48-Б), висновок про відповідність виконаних робіт з перепланування проекту перепланування житлового чи нежитлового приміщення, будинку (будинок по вул.. Керамічній 7) тощо з яких вбачається, що дані об'єкти були введені в експлуатацію, що підтверджує реальність укладених господарських договорів позивача з контрагентами.

Також апелянтом надано до суду апеляційної інстанції копії платіжних доручень, з яких вбачається, що позивачем протягом 2010 - 2012 років було перераховано до бюджету податку на додану вартість (за заключними позивачем договорами) у розмірі 1406203,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЄГА - ІНБУД" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЄГА - ІНБУД" - задовольнити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЄГА - ІНБУД" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЄГА - ІНБУД" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 квітня 2013 року № 0002992220.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 квітня 2013 року № 0003002220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 18.02.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.