Постанова № 37420312, 24.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2014 р. Справа№ 911/3684/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Куксова В.В.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

від позивача: Чміль В.В., довіреність №14/20-4/14 від 08.01.2014 року;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Проджект»

на рішення господарського суду Київської області від 19.11.2013 року

у справі №911/3684/13 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

до товариства з обмежною відповідальністю «Агро Проджект»

про стягнення 193616,23 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 19.11.2013 року у справі №911/3684/13 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з ТОВ «Агро Проджект» на користь Державного ПАТ «НАК «Украгролізинг» 192 519,13 грн. заборгованості, 891,39 грн. пені, 205,71 грн. 3% річних.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 19.11.2013 року у справі №911/3684/13 в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 43 919,86 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року у справі №911/3684/13 апеляційну скаргу ТОВ «Агро Проджект» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 29.01.2014 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача в судових засіданнях 29.01.2014 року та 24.02.2014 року надав усні пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення;

Представник відповідача в судові засідання 29.01.2014 року та 24.02.2014 року не з'являвся, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.07.2011 року між ВАТ «НАК «Украгролізинг» (найменування якого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 року №951 змінено на Державне публічне акціонерне товариство «НАК «Украгролізинг») (далі - лізингодавець) та ТОВ «Агро Проджект» (далі - лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №10-11-14 плс/417 (далі - договір), відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу власне майно, яке знаходиться у користуванні у ТОВ «Мега Буд» на умовах договору фінансового лізингу №10-10-555 ств-фл/917 від 17.11.2010 року і було повернуто лізингодавцю (п.2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору строк лізингу відраховується з дати укладення між сторонами акта приймання - передачі у користування предмета лізингу, що укладається у 4-х автентичних примірниках.

На виконання умов договору, 20.08.2011 року сторонами складено акти приймання - передачі (а.с. 21), згідно з яким лізингоодержувач прийняв предмет лізингу , а саме станки для маток індивідуальні в розібраному стані в комплекті СДФС (21 х 2289,70), станки для маток групові в розібраному стані в комплекті СДСГ (100 х 725,77), станки для дорощування в розібраному стані в комплекті СДП (160 х 559,73), станки для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО (16 х 8167,51) та станки для відгодів в розібраному стані в комплекті СДВ (160 х 478,40)

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. договору сторонами погоджено, що з моменту підписання акта передачі одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі. Розмір лізингових платежів, а також їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Додатками №1, 2, 4, 6, 8, 10 до договору сторони погодили кількість, ціну, вартість предмету лізингу та графіки сплати лізингових платежів.

Пунктом 8.1. договору сторонами встановлено, що цей договір набуває чинності з дня, наступного за днем підписання його сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем, всупереч умовам п. 4.1. договору та його додатків за період з 20.08.2013 року по 03.09.2013 року не виконано зобов'язання щодо сплати лізингових платежів на суму 192 519,13 грн., доказів щодо здійснення сплати наявної заборгованості відповідачем суду першої інстанції не надано.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 та ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі в порядку, встановленому договором.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідачем перед позивачем відповідно до умов договору фінансового лізингу №10-11-14 плс/417.

Отже, оскільки відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення сплати наявної заборгованості, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Агро Проджект» на користь Державного ПАТ «НАК «Украгролізинг» 192519,13 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 205,71 грн. 3% річних та 891,39 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1. договору сторонами передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати лізингових платежів, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 205,71 грн. 3% річних та 891,39 грн. пені. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки 3% річних та пені, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що майно за договором нібито не було передано відповідачеві, що на його думку підтверджується відсутністю відповідного акту приймання - передачі сільськогосподарської техніки від 20.08.2011 року.

Однак вказані доводи не є обґрунтовані, оскільки в матеріалах справи міститься акт приймання - передачі від 20.08.2011 року (а.с. 21), який належним чином завірений та підписаний сторонами. Знаходження майна у ТОВ «Агро Проджект» також підтверджує факт здійснення відповідачем лізингових платежів за користування предметом лізингу, проти чого позивач не заперечував.

Крім того, факт знаходження цього майна у ТОВ «Агро Проджект» також підтверджується самим відповідачем при здійсненні лізингових платежів.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 19.11.2013 року у справі №911/3684/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Проджект» на рішення господарського суду Київської області від 19.11.2013 року у справі №911/3684/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 19.11.2013 року у справі №911/3684/13 залишити без змін.

3. Справу №911/3684/13 повернути до господарського суду Київської області.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді В.В. Куксов

А.Г. Майданевич