Постанова № 37420264, 24.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2014 р. Справа№ 910/14161/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Куксова В.В.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судових засідань від 24.02.2014 року;

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал»

на рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року

у справі №910/14161/13 (суддя Ломака В.С.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал»

до Державного територіального-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київська міська рада,

про стягнення 82 951,63 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі №910/14161/13 в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі №910/14161/13 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року апеляційну скаргу ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 29.01.2014 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 24.02.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні 24.02.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання 24.02.2014 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.01.2001 року між ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» та Київською міською радою було укладено договір на право тимчасового користування землею (далі - договір), відповідно до умов якого Київська міська рада надає, а позивач приймає в тимчасове користування земельні ділянки, загальною площею 66 108 кв.м., згідно з планом землекористування, що додається (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору земельні ділянки надаються в тимчасове довгострокове користування строком на 10 років для експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд на вул. Жилянська, 97 у Радянському районі.

13.02.2001 року Міністерством транспорту України було прийнято наказ №88 яким Київський електротехнічний завод «Транссигнал» зобов'язано передати з балансу, а Південно-Західній залізниці - прийняти на баланс будівлі, споруди з їх обладнанням, інженерними мережами та залізничними коліями на визначеній в натурі ділянці землі, площею 14 390 кв.м., а також приміщення 2, 3, 4 поверхів побутового корпусу заводу, загальною площею 1 500 кв.м., які розташовані на території заводу по праву сторону річки Либідь. Передачу зобов'язано було здійснити станом на 01.02.2001 року у двотижневий термін згідно з чинним законодавством.

Пунктом 2 даного наказу зобов'язано Київському електротехнічному заводу «Транссигнал» підготувати спільно з Південно-Західною залізницею в Управлінні земельних ресурсів міста Києва необхідну документацію по вилученню земельної ділянки.

На виконання вказаного наказу, 15.02.2001 року позивач передав з балансу по акту приймання-передачі, а відповідач прийняв на баланс по вулиці Жилянській, 97 у місті Києві будівлі, споруди з їх обладнанням, інженерними мережами та залізничними коліями разом з земельною ділянкою площею 14 390 кв.м. (кадастровий номер 88:186:002).

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, фактично володіючи вказаною земельною ділянкою та розмістивши на ній структурний підрозділ - Київську дистанцію електропостачання, відповідач юридичного оформлення необхідної документації по її вилученню не провів та право користування такою земельною ділянкою не оформив.

У зв'язку з наведеним, листом №241 від 23.02.2001 року позивач звернувся до Голови Київської міської державної адміністрації з проханням припинити його право користування земельною ділянкою площею 14 390 кв.м. (кадастровий №88:86:002), оскільки дана земельна ділянка передана з його балансу відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі від 15.02.2001 року.

Листом №225-СК-933 від 07.09.2006 року Київська міська рада повідомила позивача про те, що його звернення було направлено в постійну комісію Київради з питань містобудування та землекористування для подальшого розгляду.

В той же час, як слідує із матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» за період з 01.04.2005 року до 31.03.2006 року, за результатами якої складено акт перевірки від 31.08.2006 року №391/23-6/00260652.

Даною перевіркою було встановлено, що за позивачем обліковується земельна ділянка площею 14 390 кв.м. (кадастровий №88:86:002), проте земельний податок за вказану земельну ділянку не нараховувався та не сплачувався.

На підставі акта перевірки, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0007512311/0 від 04.03.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок у розмірі 65 232,70 грн. та штрафні (фінансові) санкції, на загальну суму 32 616,35 грн.

Відтак, ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» звернувся з позовом до суду з вимогою стягнути з відповідача 82 951,63 грн. шкоди.

Вказаний позов мотивований тим, що відповідач несе відповідальність за відшкодування заявленої шкоди, внаслідок його бездіяльності щодо переоформлення спірної земельної ділянки та як наслідок нарахування податковими органами податкових зобов'язань позивачу.

Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При аналізі змісту наведеної правової норми можна дійти висновку про те, що при прийнятті рішення про відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (ухвала Верховного Суду України від 21.12.2005 року).

Проте, всупереч зазначеному, як вірно встановлено судом першої інстанції, понесені позивачем витрати у вигляді сум податкових зобов'язань за платежами земельного податку та штрафних санкцій (обов'язкові платежі), які сплачує землекористувач земельної ділянки з урахуванням вимог земельного та податкового законодавства України, ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» помилково ототожнені з матеріальною шкодою, в розумінні ст. 1166 Цивільного кодексу України, яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивач, в порядку ст.ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, не довів наявності протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між діями відповідача та збитками та наявності вини у відповідача.

Крім того, як слідує із матеріалів справи, між тими ж сторонами уже розглядався спір з приводу тих же правовідносин, що і в даній справі №910/14161/13, що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва у справі №51/614 від 21.04.2010 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2010 року, яким відмовлено в задоволенні позову.

Вказаними судовими рішеннями було встановлено відсутність підстав для стягнення шкоди з відповідача, у зв'язку з відсутністю вини останнього в тому, що спірну земельну ділянку до цього часу не переоформлено, оскільки відповідач неодноразово звертався у відповідні органи для оформлення необхідних документів (лист Київській міській державній адміністрації від 23.02.2001 року №119-УСТ-264, лист Шевченківській районній державній адміністрації у місті Києві від 13.01.2006 року №43, лист Київській міській раді від 10.05.2006 року №455, лист Київській міській раді та Головному управлінню земельних ресурсів від 06.09.2006 року №877).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В силу ч. 5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Отже, на підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність вини відповідача у зволіканні відповідних органів в оформленні необхідних документів по вилученню спірної земельної ділянки у позивача, а отже і відсутні підстави вважати, що витрати, які поніс позивач за податковим повідомленням-рішенням підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки позивач їх поніс не з вини відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 82 951,63 грн., завданих відповідачем через бездіяльність щодо переоформлення спірної земельної ділянки, оскільки відсутня наявність всіх умов щодо відшкодування шкоди, передбачених ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі №910/14161/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі №910/14161/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі №910/14161/13 залишити без змін.

3. Справу №910/14161/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді В.В. Куксов

А.Г. Майданевич