Рішення № 37420244, 27.02.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року Справа № 925/2141/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: не з'явився, відповідача: не з‘явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до приватного акціонерного товариства "Миронівська птахофабрика"

про стягнення 6 093 грн. 58 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 6 093 грн. 58 коп., зокрема 5 313 грн. 69 коп. боргу за природний газ, отриманий відповідачем в серпні-вересні 2011 року відповідно до укладеного між сторонами договору № 55/337/11 від 30.08.2011 поставки природного газу, 410 грн. 71 коп. пені, 7 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 361 грн. 46 коп. три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати вартості спожитого газу в установлені в договорі строки.

У Запереченні на позовну заяву (а. с. 36 -37) повністю заперечив проти позову з мотивів відсутності заборгованості перед позивачем у зв’язку з тим, що між сторонами були укладені чотири господарські договори про постачання природного газу, по яких позивач поставляв природний газ, а відповідач його оплачував, при цьому станом за 2011 рік була переплата відповідачем коштів в сумі 2888782,62 грн. за газ, отриманий по договорах № 77/217/11П і № 77/218/11П від 26.05.2011; в лютому 2012 року позивач повернув відповідачу зайво перераховані кошти за мінусом боргу відповідача по договорах № 55/304/11П і № 55/337/11П від 30.08.2011, тому відповідач вважає, що жодної заборгованості перед позивачем не має, а позивач при поверненні коштів повинен був надіслати на адресу ВАТ "Миронівська птахофабрика" лист про взаємозалік коштів по вищевказаних договорах.

У Поясненні від 11.02.2014 позивач повністю заперечив проти доводів відповідача щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог, стверджуючи, що такий залік не проводився, а акт звірки взаємних розрахунків, на який посилався представник відповідача, не може розцінюватися як залік зустрічних вимог, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом, на підставі якого здійснюється зміна призначення платежу чи зарахування зустрічних однорідних вимог, він лише відображає відомості, що містять в бухгалтерському обліку підприємства щодо певної господарської операції, з огляду на що позивач просив врахувати наведені пояснення та задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. 27.02.2012 від позивача надійшов акт звіряння розрахунків станом на 31.01.2014, в якому вказана заборгованість ВАТ "Миронівська птахофабрика" по договору № 55/337/11 в сумі 5313,69 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'вився. В телеграмі від 25.01.2014 позивач просив розглянути справу за наявними матеріалами. Суд не визнавав обов’язковою участь представника позивача у судовому засіданні, тому вважає можливим розглядати справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.01.2014 повністю заперечила проти позову з підстав, викладенні у письмовому запереченні від 29.01.2014, та пояснила, що у відповідача борг перед позивачем відсутній і це підтверджується в акті звірки розрахунків від 20.11.2013 станом на 30.11.2013, складеному позивачем, із акту звірки розрахунків за 2011 рік вбачається, що по договорах № 77/217 та № 77/218 обліковувалася переплата відповідачем коштів більше ніж 4 млн. грн., а по договорах № 55/304 та № 55/337 рахувався за відповідачем борг в сумі 1175277,70 грн., ці суми були позивачем зараховані, тому в акті звірки від 20.11.2013 заборгованість відсутня, просила повністю відмовити в позові.

У судові засідання 20.02.2014 та 27.02.2014 представник відповідача не з’явилася, не повідомила суду причини нез'явлення, заяви, клопотання не надходили. Представник відповідача у судовому засіданні 30.01.2014 була повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що власноручно вказала у розписці, доданій до матеріалів справи. Ухвала від 20.02.2014 надіслана відповідачу рекомендованим листом. Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов’язку суду відкладати розгляд справи у разі відсутності представника сторони. За приписом частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Встановлений статтею 69 ГПК України 2-місячний строк розгляду спору закінчився, заяви про його продовження від сторін не надходили. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне розглядати справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 27.02.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника відповідача у судовому засіданні 30.01.2014, суд встановив таке.

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець за договором, позивач у справі) та приватним акціонерним товариством "Миронівська птахофабрика" (Покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 55/337/11 поставки природного газу від 30 серпня 2011 року (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставити відповідачеві імпортований природний газ, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього Договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

В пункті 3 Договору вказана ціна природного газу та зазначено, що загальна вартість цього Договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно пункту 4.1 Договору остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно умови пункту 5.1. Договору строк поставки газу: з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року включно.

В пункті 7.3.1 Договору сторони передбачили, що у разі порушення Покупцем умов п. 4.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно пункту 9.3 Договору строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

На виконання Договору протягом серпня - вересня 2011 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 5 313 грн. 69 коп., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу від 31.08.201 на суму 2 401 грн. 61 коп. та від 30.09.2011 на суму 2 912 грн. 08 коп. Вказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені їхніми печатками, належним чином засвідчені їх копії містяться в матеріалах справи, спір щодо вартості та ціни природного газу між сторонами відсутній.

У зв’язку з тим, що відповідач не сплатив кошти за поставлений позивачем по вказаному Договору газ, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 5 313 грн. 69 коп. боргу та нарахованих на цю суму пені, індексу інфляції і три проценти річних та за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку.

Відповідач повністю заперечив наявність боргу перед позивачем за отриманий природний газ, посилаючись на підписаний позивачем акт звіряння розрахунків від 20.11.2013, відповідно до якого станом на 30.10.2013 заборгованість відповідача перед позивачем по цьому Договору відсутня.

Представник позивача у поясненні від 11.02.2014 заперечив проти проведення взаємозаліку, стверджуючи, що акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається відповідач, не є первинним бухгалтерським документом, на підставі якого здійснюється зміна призначення платежу чи зарахування зустрічних однорідних вимог, а лише відображає відомості, що містять в бухгалтерському обліку підприємства щодо певної господарської операції, він не містить вимоги про зарахування, посилання на статтю 601 ЦК України та 203 ГК України, тому позивач просить врахувати наведені у поясненні доводи та задовольнити позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в повному обсязі.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на таке.

Договір № 55/337/11 поставки природного газу від 30 серпня 2011 року, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, він містить всі істотні умови для договорів даного виду.

Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається і відповідачем підтверджено, що позивач поставив відповідачу по Договору № 55/337/11, а останній отримав природний газ на загальну суму 5 313 грн. 69 коп., про що сторони підписали акти прийому-передачі природного газу від 31.08.2011, від 30.09.201. Факт підписання вказаних актів відповідачем не заперечується.

Відповідно до пункту 4.1. Договору відповідач повинен був розрахуватися із позивачем за поставлений газ до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, тобто відповідач повинен був перерахувати позивачу кошти по цьому Договору не пізніше 04.09.2011 та 04.10.2011.

Із матеріалів справи вбачається і відповідачем не спростовано, що він у вказані строки кошти за отриманий по Договору № 55/337/11 природний газ не перерахував, перерахування коштів у вказаній сумі відповідачем не здійснювалося і в подальшому.

Доводи відповідача про відсутність у нього заборгованості за природний газ, отриманий у серпні-вересні 2011 року по Договору № 55/337/11, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, виходячи із такого.

Стверджуючи про відсутність у нього заборгованості перед позивачем по Договору № 55/337/11, відповідач вказує на проведення заліку зустрічних вимог та посилається на акт звіряння розрахунків від 20.11.2013 (а.с. 42), в якому вказано про те, що сальдо на 31.10.2013 на користь ДК "Газ України" становить 0 грн. 00 коп.

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічне положення виписане також у частині 1 статті 601 Цивільного кодексу України, в якій вказано, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Із змісту вказаних норм вбачається, що повинно бути волевиявлення сторони на зарахування зустрічних вимог і про це волевиявлення повинно бути повідомлено іншу сторону.

Суду не подано доказів надіслання якоюсь із сторін заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог відповідно до приписів вказаних норм. Відповідач не подав суду доказів отримання від позивача заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та не подано доказів надіслання позивачу такої заяви. Твердження відповідача у Запереченні на позовну заяву про те, що позивач при поверненні коштів повинен був надіслати на адресу відповідача лист про взаємозалік коштів не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки такий обов’язок сторони за договором не виписаний ні в законі, ні у договорі, тобто, надіслання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог є правом сторони, а не обов'язком.

Акт звіряння розрахунків від 20.11.2013, на який посилається відповідач, не може вважатися заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки він має своє найменування і має своє значення саме як акт звіряння розрахунків, оскільки у заяві однієї сторони до іншої повинна бути чітко виражена воля контрагента за договором саме про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Із пояснення представника позивача від 11.02.2014 вбачається, що такий залік не проведений, а наявність заборгованості відповідача перед позивачем по договору № 55/337/11 у бухгалтерському обліку ДК "Газ України" станом на 31.01.2014 підтверджується у надісланому позивачем акті звіряння розрахунків від 25.01.2014.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі 5 313 грн. 69 коп.

В статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

В частині 6 статті 231 ГК України вказано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В пункті 7.3.1 Договору сторони передбачили обов’язок сплати відповідачем пені у разі прострочення сплати основної суми боргу та встановили розмір цієї пені, а також в пункті 9.3 Договору сторони збільшили позовну давність до вимог про стягнення неустойки до трьох років.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що при розрахунку пені не враховано, що 2012 рік мав 366 днів, та період прострочення починається з наступного дня, коли зобов’язання мало бути виконане, тобто, з 05.09.2011 та з 05.10.2011 і закінчується відповідно 04.03.2012 та 04.04.2012. В результаті перерахунку пені за прострочення сплати боргу в межах початку прострочення, вказаного позивачем, та із врахуванням кінцевих дат прострочення сплати, а також із врахуванням зміни облікової ставки НБУ у вказаний період, належна до стягнення пеня складає 408 грн. 65 коп., відповідно до розрахунку:

2401,61 х 117 дн.(06.09.2011-31.12.2011) х 15,5%: 365:100 = 119,32 грн.; 2401,61 х 64 дн. (01.01.2012- 04.03.2012) х 15,5%: 366:100 = 65,09 грн.;

2912,08 х 87 дн. (06.10.2011- 31.12.2011) х 15,5%: 365:100 = 107,59 грн.;

2912,08 х 82 дн. (01.01.2012- 22.03.2012) х 15,5%: 366:100 = 101,13 грн.;

2912,08 х 13 дн. (23.03.2012- 04.04.2012) х 15 %: 366:100 = 15,52 грн.;

Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених сумах, відповідно до припису статті 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок індексу інфляції позивачем виконаний вірно, сума трьох процентів річних підлягає стягненню з відповідача в межах заявленої позивачем суми, які відповідач не спростував. Тому вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних в сумі 361 грн. 46 коп. та 7 грн. 72 коп. індексу інфляції підлягають задоволенню.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору сумі 1 719 грн. 92 коп.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із приватного акціонерного товариства "Миронівська птахофабрика" (19031, Черкаська область, Канівський район, с. Степанці, вул. Жовтнева, 25, ідентифікаційний код 30830662) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Б. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) - 5 313 грн. 69 коп. (п'ять тисяч триста тринадцять гривень 69 копійок) боргу, 408 грн. 65 коп. ( чотириста вісім гривень 65 копійок) пені, 7 грн. 72 коп. (сім гривень 72 копійки) індексу інфляції, 361 грн. 46 коп. (триста шістдесят одну гривню 46 копійок) три проценти річних, 1 719 грн. 92 коп. (одну тисячу сімсот дев'ятнадцять гривень 92 копійки) судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.03.2014.

Суддя А.Д. Пащенко