Постанова № 37420001, 07.02.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/4615/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріОлійник І.А. за участі:представників позивача Шевчишена М.Є. і Пасєки А.М. представника відповідача Шевчука В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Променерго" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправним та скасувати прийняті на підставі акту перевірки № 347/220/32200932 від 18.05.2013 року податкові повідомлення-рішення Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 07.06.2013 року № 0000532200/127, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 1255692,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1016780,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 238912,0 грн., і №0000542200/12, яким збільшена сума грошового зобов»язання з податку на додану вартість на 321430,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 263195,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 58235,0 грн.

На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача щодо:

заниження скоригованого валового доходу за рахунок не включення до складу валового доходу заборгованості перед ПП «ДСН-Оптстрой» в сумі 1608885,0 грн. та завищення валових витрат по зазначеній операції на суму 1340738,0 грн.;

завищення валових витрат та податкового кредиту по операціях з придбання електротоварів від ПП «Міканіт» та ТОВ «Поліформ-М», які не мали реальних наслідків;

завищення витрат, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування, та податкового кредиту по операціях з придбання робіт від ТОВ «Новобуд-Світ», які фактично не виконувались;

завищення адміністративних витрат та податкового кредиту по операції з оплати ПП «Ареал» послуг із зберігання камери КСУ 399-17066В з вакуумним вимикачем;

завищення податкового кредиту по операції з оплати послуг оренди екскаватора, який належить ТОВ «Камрада», не пов»язаних з господарською діяльністю позивача.

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» і «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України та законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», необхідні для формування валових витрат і податкового кредиту за вказаними господарськими операціями.

Одночасно зазначив, що визначаючи за наслідками перевірки суми грошових зобов»язань з податку на прибуток, відповідач не врахував помилкове заниження позивачем валових витрат у зв»язку з не включенням до їх складу дебіторської заборгованості ТОВ «ТСЦ Поділля» в сумі 2926565,0 грн. на підстав рішення господарського суду Хмельницької області від 25.01.2011 року, витрат на оплату праці в сумі 56669,0 грн., страхових внесків до фондів у зв»язку з нарахуванням заробітної плати в сумі 45990,0 грн, амортизаційних відрахувань в сумі 27123,0 грн. Зазначені витрати, на думку позивача, також впливають на визначення бази оподаткування податком на прибуток.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1, пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі - Закон №334/94-ВР) і пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.8, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та заниження податку на прибуток на суму 1016780 грн., та пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із наступними змінами і доповненнями (надалі - Закон № 168) та заниження податку на додану вартість на загальну суму 303618 грн., встановлені під час перевірки позивача та зафіксовані в акті № 347/220/32200932 від 18.05.2013 року.

Крім того, вказує, що перевіркою не встановлене заниження позивачем за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року задекларованих показників, відображених у рядках декларацій: 04.3 «витрати на оплату праці»; 04.4 «сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов»язкового страхування»; 07 «сума амортизаційних відрахувань». Зазначає, що з урахуванням вимог п.46.1 ст.46, п.54.1 ст.54 і п.56.1 ст.56 ПК України задекларована позивачем сума грошового зобов»язання є узгодженою з моменту подання декларації і не підлягає оскарженню, проте може бути уточнена шляхом подання уточнюючого розрахунку в порядку п.50.3 ст.50 ПК України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Променерго» 12.12.2002 року зареєстроване Хмельницькою райдержадміністрацією. З 23.12.2002 року позивач перебуває на обліку як платник податків в Хмельницькій МДПІ.

Основними видами діяльності позивача є: підготовчі роботи на будівельному майданчику; електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші спеціалізовані будівельні роботи; надання в оренду будівельних машин і устаткування.

В квітні-травні 2013 року на підставі ст. 77 ПК України відповідно плану-графіку планових перевірок та направлень від 12.04.2013 року № № 194, 195, 196, 197 і 198 працівниками Хмельницької МДПІ проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлені актом № 347/220/32200932 від 18.05.2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 07.06.2013 року № 0000532200/127, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на суму 1255692,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1016780,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 238912,0 грн., і №0000542200/12, яким збільшена сума грошового зобов»язання з податку на додану вартість на 321430,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 263195,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 58235,0 грн.

До подання позовної заяви до суду зазначені податкові повідомлення - рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку і залишені без змін рішенням Міністерства доходів і зборів України від 08.10.2013 року №12700.

Податкове повідомлення-рішення від 07.06.2013 року № 0000532200/127, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на суму 1255692,0 грн., базується на викладених в акті перевірки № 347/220/32200932 від 18.05.2013 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1, пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону №334/94-ВР і пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.8, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України, та заниження податку на прибуток на 1016780,0 грн. у зв»язку з заниженням скоригованого доходу в сумі 1731255,0 грн., завищенням валових витрат на 1514604,0 грн. і завищення витрат, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування, на 964031,0 грн.

Відображене в акті перевірки заниження скоригованого доходу в сумі 1731255,0 грн. відбулось у зв»язку з заниженням позивачем задекларованих в додатку К 1/1 до декларацій з податку на прибуток відповідних звітних періодів показників у рядку 01.2 «приріст балансової вартості запасів» у загальній сумі 122370,0 грн. та заниженням валового доходу за 2010 рік за рахунок не включення до складу валового доходу заборгованості перед ПП «ДСН-Оптстрой» в сумі 1608885,0 грн., яка залишилась нестягнутою після його ліквідації у зв»язку з визнанням банкрутом відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2010 року №Б24/33-10.

В судовому засіданні позивач визнав обґрунтованість зазначених вище висновків відповідача щодо заниженням скоригованого доходу в сумі 1731255,0 грн., а відтак, в силу ч.3 ст.72 КАС України їх правомірність не потребує доказування.

За даними перевірки завищення позивачем валових витрат на загальну суму 1514604,0 грн. за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року відбулось у зв»язку з:

безпідставним включенням до складу валових витрат 2010 року вартості товару в сумі 1340738,0 грн. отриманого та не оплаченого в попередніх періодах від ПП «ДСН-Оптстрой»;

безпідставним включенням до валових витрат вартості електротоварів в розмірі 212910,0 грн., в тому числі придбаних від ПП «Міканіт» на суму 2425539,0 грн. та придбаних від ТОВ «Поліформ-М» на суму 12954,0 грн, по операціях, які не мали реальних наслідків і фактично не здійснювались в межах господарської діяльності позивача;

завищенням позивачем задекларованих в додатку К 1/1 до декларацій з податку на прибуток відповідних звітних періодів, що підлягали перевірці, показників у рядку 02.2 «убуток балансової вартості запасів» у загальній сумі 8208,0 грн.;

заниженням валових витрат за 2010 рік на суму 47252,0 грн. за рахунок не включення до їх складу нарахованої орендної плати за земельні ділянки комунальної власності відповідно до договору оренди від 31.12.2009 року, укладеного з Хмельницькою міською радою.

В силу ч.3 ст.72 КАС України завищення позивачем задекларованих показників у рядку 02.2 «убуток балансової вартості запасів» у загальній сумі 8208,0 грн. та заниження валових витрат за 2010 рік на суму 47252,0 грн. не потребують доказування у зв»язку з визнанням їх позивачем.

Досліджуючи правомірність висновків відповідача щодо завищення позивачем валових витрат за 2010 рік по операції з придбання товару від ПП «ДСН-Оптстрой» на суму 1340738,0 грн., суд враховує наведене нижче.

За змістом п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР, який діяв на час існування спірних відносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Пунктами 5 і 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 27/42248, визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Таким чином, вартість придбаного товару включається до валових витрат відповідного звітного періоду по факту отримання товару, або по факту його оплати в залежності від того, яка із зазначених подій відбулась раніше.

На стор.13 акту перевірки від 18.05.2013 року перевіряючі зазначили, що передача товару вартістю 1340738,0 грн. від продавця (ПП «ДСН-Оптстрой») до позивача відбулась у попередніх періодах (до 2010 року), а його оплата взагалі не здійснювалась. Отже, у 2010 році були відсутні визначені законодавством умови для включення позивачем вартості придбаного від ПП «ДСН-Оптстрой» товару до валових витрат зазначеного звітного періоду.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, в редакції, що діяла на час існування спірних відносин, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів. Перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру їх надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків (п.3.5 Положення).

Тому, встановлення факту включення вартості придбаного товару до валових витрат відповідного звітного періоду неможливе без дослідження первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення цієї господарської операції, регістрів бухгалтерського обліку, до яких переносяться зазначені в первинних документах відомості про господарську операцію та документів податкової звітності.

Пунктами 5 і 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (надалі - Порядок № 984). визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч Порядку № 984 акт перевірки не містить жодного послання на первинні документи, позивача зафіксовані в бухгалтерському обліку, які свідчать про віднесення позивачем вартості товару в сумі 1340738,0 грн., отриманого від ПП «ДСН-Оптстрой» у попередніх звітних періодах, до валових витрат у 2010 році.

Натомість, надані позивачем оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 «розрахунки з постачальниками» за 2010 рік, які відображені в акті перевірки як підстава для висновку щодо включення зазначеної вище суми до валових витрат у 2010 році, вказують на наявність кредиторської заборгованості позивача перед ПП «ДСН-Оптстрой» за поставлений товару в сумі 1608885,62 грн. станом на 01.01 кожного звітного місяця 2010 року. Зазначене свідчить про невідповідність висновків відповідача фактичним даним бухгалтерського обліку позивача та одночасно підтверджує доводи останнього щодо не включення вартості отриманого від ПП «ДСН-Оптстрой» у попередніх звітних періодах товару в сумі 1340738,0 грн. до валових витрат у 2010 році.

При цьому, суд враховує, що Законом №334/94-ВР не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів (робіт, послуг), віднесені ним до валових витрат за першою з подій (оприбуткування товару), у разі неоплати товарів у межах строку позовної давності. Аналогічну позицію висловила державна податкова служба України в Узагальнюючій податковій консультації №576 від 05.07.2012 року.

Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат за 2010 рік по операції з придбання товару від ПП «ДСН-Оптстрой» на суму 1340738,0 грн. у попередніх звітних періодах.

По операціях з придбання електротоварів від ПП «Міканіт» на суму 2425539,0 грн. та від ТОВ «Поліформ-М» на суму 12954,0 грн. суд встановив.

Суд встановив, що відповідно до договору поставки №1/1501-09 від 15.01.2009 року ПП «Міканіт» зобов»язалось поставити у власність позивача товар (п.1.1. договору), якість, асортимент та вартість якого вказуються в специфікаціях (п.2.1 договору), оплата за який здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п.6.1 договору). Пунктом 5.2 договору передбачено, що товар поставляється за рахунок постачальника на умовах - склад замовника.

На виконання договору відповідно до накладних №780 від 05.02.2010 року, №1777 від 17.03.2010 року і №1776 від 17.03.2010 року та податкових накладних №1777 від 17.03.2010 року, № 1776 від 17.03.2010 року і №780 від 05.02.2010 року ПП «Міканіт» передало у власність позивача електротовари (скриньки для трифазного лічильника, ЩОЕ ПЕ 1-250, підстанцію трифазну на 250 кВа і трансформатор ТМ-160 кВа) на загальну суму 242539,0 грн., в тому числі ПДВ 40423,0 грн. Придбаний товар позивач оплатив платіжними дорученнями №337 від 17.02.2010 року, № 355 від 16.03.2010 року і №367 від 31.03.2010 року.

На підставі виданих позивачем довіреностей товар та супроводжуючі його документи на складі позивача у м.Хмельницькому отримав представник позивача.

Перевезення зазначеного товару від постачальника на склад позивача в м.Хмельницькому здійснювалось транспортом та за рахунок ПП «Міканіт».

Придбаний товар позивач оприбуткував його в складському та бухгалтерському обліку, та використав у власній господарській діяльності шляхом продажу роздрібним покупцям, отримавши від зазначених операцій прибуток. Вказане підтверджується накладними копіями довіреностей, податковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 «товари на складах».

На підставі оформлених постачальником товару накладних та податкової накладних, які засвідчують факт поставки товару від ПП «Міканіт» позивач відніс до валових витрат відповідних звітних періодів вартість товару, а до податкового кредиту - податок на додану вартість, нарахований та сплачений в ціні придбаного товару.

Позивач та його контрагент ПП «Міканіт» відобразили операції з поставки товару у бухгалтерському та податковому обліку. Зазначене підтверджується поясненнями представника відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до договору поставки від 25.01.2011 року ПП «Поліформ-М» зобов»язалось поставити у власність позивача продукцію (п.1.1 договору), кількість, асортимент та вартість якої узгоджується в додаткових угодах до договору (п.2.1 договору). Пунктом 5.1 договору передбачено, що товар поставляється на умовах склад замовника. В додатках №№ 1-4 до договору поставки від 25.01.2011 року позивач та ПП «Поліформ-М» узгодили асортимент електротоварів, що підлягають поставці, їх кількість та вартість, а також порядок оплати - протягом семи календарних днів від дня вимоги постачальника.

На виконання договору відповідно до накладних №902 від 28.04.2011 року, №1114 від 17.05.2011 року, №1607 від 20.06.2011 року і №612 від 25.03.2011 року та податкових накладних №902 від 28.04.2011 року, №1114 від 17.05.2011 року, №1607 від 20.06.2011 року і №612 від 25.03.2011 року ПП «Поліформ-М» передало власність позивача електротовари (контактори, трансформатор, комплекти реле струмових, кабелі, електродвигуни, світильники, лампи ртутні, та ін.). В рахунок оплати зазначеного товару платіжним дорученням №664 від 17.02.2010 року позивач перерахував на рахунок ПП «Поліформ-М» кошти в сумі 72698,56 грн.

На підставі виданих позивачем довіреностей товар та супроводжуючі його документи на складі позивача у м.Хмельницькому отримали представники позивача.

Перевезення зазначеного товару від постачальника на склад позивача в м.Хмельницькому здійснювалось транспортом та за рахунок ПП «Поліформ-М».

Придбаний товар позивач оприбуткував в складському та бухгалтерському обліку, та використав у власній господарській діяльності шляхом продажу роздрібним покупцям, отримавши від зазначених операцій прибуток. Вказане підтверджується накладними копіями довіреностей, податковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 «товари на складах». а також поясненнями свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7

Позивач та його контрагенти (ПП «Міканіт» та ПП «Поліформ-М») відобразили операції з поставки товару у бухгалтерському та податковому обліку. Зазначене підтверджується поясненнями представника відповідача в судовому засіданні.

На підставі оформлених постачальниками товару (ПП «Міканіт» та ПП «Поліформ-М») накладних та податкової накладних, які засвідчують факт поставки товару від цих постачальників позивач відніс до валових витрат відповідних звітних періодів вартість товару, а до податкового кредиту - податок на додану вартість, сплачений в його ціні.

В силу пп.5.2.1 п.5.2 ст.2 Закону №334/94-ВР, який діяв на час існування спірних відносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З урахуванням положень п.5.1 і 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР невід'ємною ознакою правомірності віднесення будь-яких витрат до складу валових витрат є зв'язок цих витрат з її господарською діяльністю.

За змістом п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У відповідності до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Досліджені судом докази свідчать про те, що операції з придбання електротоварів від ПП «Міконіт» та ПП «Поліформ - М» спричинили зміни у стані майна, зобов»язань та фінансових результатів позивача.

Придбані від ПП «Міконіт» та ПП «Поліформ - М» електротовари позивач використав у господарській діяльності, отримавши від їх продажу роздрібним покупцям прибуток. Прим цьому, суд враховує, що перевіркою не встановлено порушень податкового законодавства в частині визначення та сплати прибутку від продажу зазначених вище товарів.

Відтак, позивач правомірно скористався визначеним Законом №334/94-ВР правом на включення до валових витрат вартості придбаних від ПП «Міканіт» та ПП «Поліформ-М» електротоварів, отримання яких підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні».

Суд відхиляє, як безпідставні, доводи відповідача щодо відсутності реальних наслідків договорів поставки, укладених з зазначеними контрагентами, а відтак і безпідставного віднесення вартості придбаних товарів до валових витрат, які ґрунтуються на відсутності у позивача товаро-супровідної документації на перевезення товару (товарно-транспортних накладних, шляхових листів), наявності на дату проведення перевірки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про припинення ПП «Міканіт» та ПП «Поліформ-М» та відсутності працюючих.

За змістом ч.1 ст.656 ЦК України предметом купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

Статтею 664 (пункт 1) ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним зокрема у момент надання товару в розпорядження покупця. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.

Всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено, що ПП «Міканіт» та ПП «Поліформ-М» не були власниками електротоварів, поставка яких оформлена первинними документами.

На час здійснення господарських операцій ПП «Міканіт» та ПП «Поліформ-М» перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

В силу ст. 18 закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними за винятком випадків, коли особа, яка використала ці відомості, знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. В судовому засіданні відповідач не довів, що на час здійснення спірних господарських операцій відомості щодо контрагентів позивача, зазначені в ЄДР, були недостовірними, а також, що позивач був обізнаний з їх недостовірністю.

Наявність на дату проведення перевірки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про припинення ПП «Міканіт» та ПП «Поліформ-М», та в Пошуково-довідковій системі ЦБА ДПС України інформації про відсутність працюючих на цих підприємствах не може слугували доказом неспроможності зазначених суб»єктів господарювання виконати обов»язки щодо поставки позивачеві товару відповідно до укладених договорів. Задовго до проведення перевірки господарські відносини позивача з зазначеними контрагентами завершились. При цьому відповідачем не надано жодного доказу відсутності господарської діяльності цих контрагентів на дату поставки товару, факт якої підтверджений дослідженими судом первинними документами.

Відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ПП «Міканіт» та ПП «Поліформ-М» також не є доказом відсутності поставки від вказаних контрагентів у зв'язку з наведеним.

Статтею 48 закону України «Про автомобільний транспорт в Україні» визначений перелік документів для перевізника і водія, на підставі яких здійснюються перевезення вантажів автомобільним транспортом. В той же час у вказаному Законі відсутнє визначення переліку документів, наявність яких є обов'язковою для покупця товару, який не є замовником перевезення.

За змістом п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 вказаних Правил визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Таким чином, наявність товарно-транспортних накладних є обов»язковою для замовника перевезення та перевізника, які є учасниками процесу транспортування.

Суд встановив, що позивач не був замовником перевезення та не здійснював витрати на перевезення товару від його постачальників з м.Дніпропертовська до м.Хмельницького.

Суд враховує, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця і у випадку їх відсутності покупець товару, який не є замовником перевезення та не несе пов»язаних з цим витрат, позбавлений права на включення до валових витрат вартості придбаного товару, вказаного в накладних та податкових накладних, виписаних постачальником товару.

Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат по операціях з придбання електротоварів від ПП «Міканіт» на суму 2425539,0 грн. та від ТОВ «Поліформ-М» на суму 12954,0 грн.

За даними перевірки завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування, на 964031,0 грн. за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року відбулось у зв»язку з:

заниженням позивачем задекларованих у рядку 05.1 декларацій з податку на прибуток «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 2012 рік показників на суму 809590,0 грн. та завищенням витрат у вказаній сумі за рахунок віднесення до витрат, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування, вартості робіт ТОВ «Новобуд-Світ» на об»єкті альтернативної енергетики в с. Ясинівка Ярмолинецького району відповідно до договору підряду №89 від 29.11.2012 року, які фактично не здійснювались;

завищенням собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт та наданих послуг в сумі 140508,0 грн. за рахунок віднесення позивачем до собівартості вартості електротоварів в сумі 140508,0 грн. по операціях з ПП «Поліформ-М» на загальну суму 168610,0 грн., в т.ч. ПДВ 28102,0 грн., які не мали реальних наслідків;

завищенням адміністративних витрат на суму 13933,0 грн. за рахунок включення до їх складу вартості послуг ПП «Ареол» по зберіганню камери КСО 399-17066В УЗ, які фактично не надавались.

Суд встановив, що відповідно до договору підряду №89 від 29.11.2012 року ТОВ «Новобуд-Світ» зобов»язалось за завданням замовника виконати роботи з прокладання кабельної лінії 0,4 кВ, будівництва огорожі території та встановлення електросилового обладнання на об»єкті альтернативної енергетики з використанням енергії сонця в с. Ясинівка Ярмолинецького району (п.1.1. договору), склад та обсяги яких будуть визначені в актах приймання-передачі виконаних робіт (п.1.2 договору), а остаточна вартість - за фактично виконаними обсягами робіт (п.2.5 договору). Відповідно до умов договору здача-приймання виконаних робіт оформляється актами приймання-передачі виконаних робіт (п.7.1 договору); передача матеріалів для виконання робіт оформлюється актом приймання-передачі або накладної (п.5.3 договору); оплата виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт (п.6.2 договору).

На виконання договору підряду №89 від 29.11.2012 року в грудні 2012 року ТОВ «Новобуд-Світ» з використанням переданих позивачем матеріалів та обладнання виконало роботи з прокладання кабельної лінії 0,4 кВ, встановлення електросилового обладнання на об»єкті альтернативної енергетики з використанням енергії сонця в с. Ясинівка Ярмолинецького району та установлення на зазначеному об»єкті металевої огорожі з сітки. Вказане підтверджується актами передачі матеріалів та обладнання від 29.11.2012 року і від 26.12.2012 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та податковими накладними за грудень 2012 року. Оплата виконаних ТОВ «Новобуд-Світ» робіт здійснена позивачем в повному обсязі відповідно до платіжних доручень.

Фактичне виконання ТОВ «Новобуд-Світ» зазначених робіт підтверджується також поясненнями свідка ОСОБА_8, який відповідно до посадових обов»язків здійснює безпосередній контроль за виконанням підрядниками робіт на об»єкті.

Суд встановив, що виконані ТОВ «Новобуд-Світ» в грудні 2012 року роботи є частиною комплексу електромонтажних робіт 1-черги будівництва об'єкту альтернативної енергетики з використанням енергії сонця в межах с. Ясинівка Ярмолинецького району Хмельницької області, генеральними замовником якого є ТОВ „Екотехнік Україна" відповідно до договору підряду №1УЯс від 18.09.12 року, а генеральним підрядником - позивач.

Після їх завершення позивач передав виконані ТОВ «Новобуд-Світ» роботи генеральному замовнику - ТОВ «Екотехнік Україна», який, в свою чергу, здійснив їх оплату. Вказане підтверджується підписаними представниками позивача та ТОВ «Екотехнік Україна» довідками про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та податковими накладними за грудень 2012 року, а також оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 «розрахунки з постачальниками». Факт прийняття ТОВ «Екотехнік Україна» робіт вартістю та в обсягах, зазначених в актах виконаних робіт ТОВ «Новобуд-Світ», не заперечується також представником відповідача.

Таким чином, виконання в грудні 2012 року ТОВ «Новобуд-Світ» робіт вартістю 809590,0 грн., передбачених договором підряду №89 від 29.11.2012 року, окрім іншого, підтверджується також їх генеральним замовником - ТОВ «Екотехнік Україна», який прийняв від позивача результати цих робіт та оплатив їх вартість. Їх виконання опосередковано підтверджується також самим відповідачем, який в процесі планової перевірки не встановив порушень податкового законодавства щодо декларування позивачем прибутку, отриманого від операції з передачі робіт, виконаних ТОВ «Новобуд-Світ», їх замовнику - ТОВ «Екотехнік Україна».

Позивач та ТОВ «Новобуд-Світ» відобразили операції з поставки в грудні 2012 року робіт, виконаних відповідно до підряду №89 від 29.11.2012 року, у бухгалтерському та податковому обліку.

На підставі актів виконаних робіт за грудень 2012 року та інших первинних документів та податкових накладних, які засвідчують факт виконання робіт ТОВ «Новобуд-Світ» позивач відніс до витрат їх вартість, а до податкового кредиту - податок на додану вартість, сплачений в ціні виконаних робіт.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо виконання зазначених робіт ТОВ «Діксі Буд» відповідно до договору №63-12 від 12.10.2012 року. Досліджені судом докази свідчать про те, що зазначене товариство дійсно зобов»язалось на замовлення позивача виконати електромонтажні роботи на об'єкті альтернативної енергетики з використанням енергії сонця в межах с. Ясинівка Ярмолинецького району, в рахунок попередньої оплати яких позивач перерахував на розрахунковий рахунок останнього кошти в загальній сумі 1044035,46 грн.. Проте, виконавши в жовтні-листопаді 2012 року лише частину передбачених договором №63-12 від 12.10.2012 року робіт, листом від 29.11.2012 року відмовилось від їх виконання в грудні 2012 року через технічні причини. Тому, у позивача виникла необхідність залучення до виконання цих робіт у грудні 2012 року ТОВ «Новобуд Світ». Зазначене підтверджується також поясненнями свідка ОСОБА_8 Той факт, що ТОВ «Діксі Буд» не виконувало в грудні 2012 року електромонтажні роботи об'єкті альтернативної енергетики з використанням енергії сонця в межах с. Ясинівка, окрім іншого, підтверджується довідкою ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 04.04.2013 року №50/244/38113479 про результати зустрічної перевірки ТОВ «Діксі Буд».

Отримані від позивача кошти в рахунок попередньої плати робіт за грудень 2012 року, відповідно до листа позивача №24 від 22.03.2013 року ТОВ «Діксі Буд» повернуло на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується даними бухгалтерського обліку.

Таким чином, суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо відсутності реальних наслідків договору підряду №89 від 29.11.2012 року, укладеного з ТОВ «Новобуд-Світ», оскільки виконання цих робіт та їх оплата підтверджуються наявними у позивача первинними та іншими документами, даними бухгалтерського та податкового обліку. Доводи відповідача про відсутність у позивача актів передачі ТОВ «Новобуд-Світ» будівельних матеріалів для виконання робіт, передбачених договором підряду №89 від 29.11.2012 року, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Досліджуючи правомірність висновків відповідача щодо завищення позивачем собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт в сумі 140508,0 грн. за 2-4 квартали 2011 року по операціях з придбання електротоварів від ПП «Поліформ-М» на загальну суму 168610,0 грн., в т.ч. ПДВ 28102,0 грн., які не мали реальних наслідків, суд враховує, що зазначені товари придбані відповідно до договору поставки від 25.01.2011 року. Поставка цих товарів підтверджується дослідженими судом накладними №902 від 28.04.2011 року, №1114 від 17.05.2011 року, №1607 від 20.06.2011 року і №612 від 25.03.2011 року та податковими накладними №902 від 28.04.2011 року, №1114 від 17.05.2011 року, №1607 від 20.06.2011 року і №612 від 25.03.2011 року, поясненнями свідків та іншими доказами, а часткова оплата - платіжними дорученнями №696 від 17.05.2011 року, №763 від 26.07.2011 року та №753 від 20.07.2011 року.

Придбаний товар позивач оприбуткував в складському та бухгалтерському обліку та використав у власній господарській діяльності, отримавши від зазначених операцій прибуток.

На підставі належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують факт передачі товару вартістю 140508,0 грн. позивач та його контрагент ТОВ «Поліформ-М» відобразили зазначені операції в бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо відсутності реального здійснення операції з придбання електротоварів від ТОВ «Поліформ-М» на суму 140508,0 грн.

З»ясовуючи обгрунтованість висновків відповідача щодо завищення позивачем задекларованих показників у рядку 06.2 Декларації "Адміністративні витрати" за рахунок включення до адміністративних витрат вартості послуг ПП «Ареолл» по зберіганню камери КСУ 399-17066В з вакуумним вимикачем суд встановив.

На замовлення окремого відділу капітального будівництва Академії Державної прикордонної служби України в м.Хмельницькому у грудні 2012 року відповідно до накладної №444 від 08.12.2011 року позивач придбав у ПП «Ареолл» камеру КСУ 399-17066В з вакуумним вимикачем вартістю 226537,18 грн., в тому числі ПДВ 37756,2 грн. Листом від 30.12.2011 року №631-184 відділ капітального будівництва Академії Державної прикордонної служби України в м.Хмельницькому повідомив позивача про неможливість встановлення в трансформаторну підстанцію камери КСУ 399-17066В у зв»язку з погодними умовами та просив забезпечити її зберігання до закінчення опалювального сезону (квітень - травень 2012 року), встановлення зазначеного обладнання в зимовий період є неможливим.

Оскільки у зв»язку із зверненням замовника у позивача відпала необхідність встановлення камери 399-17066В з вакуумним вимикачем в грудні 2011 року, та одночасно виникла потреба у її зберіганні, позивач уклав з ПП «Ареолл» договір зберігання №8.1.-12/12 від 08.12.2011 року.

Відповідно до договору зберігання №8.1.-12/12 від 08.12.2011 року ПП «Ареолл» зобов»язалось зберігати камеру КСУ 399-17066В з вакуумним вимикачем (п.п.1.1.-1.2 договору) та повернути зазначене майно на першу вимогу позивача (п.2.1.2 договору). Договором передбачено, що винагорода зберігача становить 4400,0 грн., в т.ч. ПДВ 733,33 грн. за календарний місяць (п.3.1 договору); до п»ятого числа кожного місяця, що настає за розрахунковим, зберігач передає акт надання послуг (п.3.2 договору).

8 грудня 2011 року відповідно до акту прийому-передачі обладнання на збереження позивач передав, а ПП «Ареолл» прийняло на збереження камеру КСУ 399-17066В з вакуумним вимикачем у законсервованому стані. Виконання договору зберігання підтверджується щомісячними актами здачі - прийняття послуг зберігання від 31.12.2011 року, від 31.01.2012 року, від 29.02.2012 року і від 30.03.2012 року, податковими накладними №4740 від 31.12.2011 року, №399 від 31.01.2012 року, №781 від 29.02.2012 року і №1240 від 30.03.2012 року, товарно-транспортною накладною від 02.04.2012 року про перевезення камери зі складу ПП «Ареолл» до м. Хмельницького, а оплата послуг - платіжними дорученнями.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що камера КСУ 399-17066В з вакуумним вимикачем змонтована у зовнішню мережу електропостачання від ПС «Центральна» до ТП - 178 Національної академії Державної прикордонної служби України у квітні 2012 року, а до цього часу в період з грудня 2011 року по березень 2012 року перебувала на зберіганні ПП «Ареолл».

Таким чином, суд вважає встановленим факт виконання ПП «Ареолл» договору зберігання №8.1.-12/12 від 08.12.2011 року та надання позивачеві послуг із зберігання камери 399-17066В з вакуумним вимикачем протягом грудня 2011 року - березня 2012 року.

Акт №3 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт, складений додатково до акту приймання виконаних позивачем будівельних робіт з будівництва зовнішніх мереж електропостачання за грудень 2011 року, не може слугували доказом встановлення камери КСУ 399-17066В з вакуумним вимикачем у грудні 2011 року, а відтак і відсутності послуг ПП «Ареолл» щодо її зберігання, оскільки не містить дати його складання та підписання, що унеможливлює встановлення дати монтажу зазначеного обладнання.

На підставі актів здачі - прийняття послуг зберігання та податкових накладних, які підтверджують факт надання послуг зберігання позивач включив до витрат відповідних звітних періодів вартість цих послуг, а до податкового кредиту - ПДВ, сплачений в їх ціні. Позивач та його контрагент ПП «Ареолл» відобразили зазначені операції в бухгалтерському та податковому обліку.

В силу п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктами 5 і 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

За змістом п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу п. 2 ст. 3 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

У відповідності до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд встановив, що наявні у позивача накладні, акти приймання виконаних робіт, акти приймання-передачі послуг зберігання, якими оформлене придбання електромонтажних робіт від ТОВ «Новобуд-Світ», електротоварів від ТОВ «Поліформ-М» і послуг зберігання від ПП «Ареолл», відповідають вимогам до первинних документів і є достатньою підставою для віднесення вартості товару , побіт та послуг до витрат, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування, відповідних звітних періодів.

Тому, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування, на 964031,0 грн. за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, в тому числі: в сумі 809590,0 грн. по операції з придбання робіт ТОВ «Новобуд-Світ» на об»єкті альтернативної енергетики в с. Ясинівка Ярмолинецького району, в сумі 140508,0 грн. по операції з придбання електротоварів від ПП «Поліформ-М» і в сумі 13933,0 грн. по операції з придбання від ПП «Ареолл» послуг зберігання камери КСО 399-17066В УЗ.

Таким чином, в процесі судового розгляду суд встановив, що висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1, пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону №334/94-ВР і пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.8, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України, та заниження податку на прибуток на 1016780,0 грн. у зв»язку з заниженням скоригованого доходу в сумі 1731255,0 грн., завищенням валових витрат на 1514604,0 грн. і витрат, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування, на 964031,0 грн. є правомірними в частині визнаних позивачем висновків щодо заниження скоригованого доходу в сумі 1731255,0 грн., завищення задекларованих показників у рядку 02.2 «убуток балансової вартості запасів» у загальній сумі 8208,0 грн. та заниження валових витрат на 47252,0 грн. по орендній платі за земельні ділянки. Водночас, безпідставними є висновки щодо завищення валових витрат по операції з придбання товару від ПП «ДСН-Оптстрой» на суму 1340738,0 грн.; завищення валових витрат по операціях з придбання електротоварів від ПП «Міканіт» та ТОВ «Поліформ-М»; завищення витрат, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування, по операціях з придбання робіт від ТОВ «Новобуд-Світ» та завищення адміністративних витрат по операції з оплати ПП «Ареал» послуг із зберігання камери КСУ 399-17066В з вакуумним вимикачем.

Разом з тим суд враховує, що вказана в податковому повідомленні-рішенні від 07.06.2013 року № 0000532200/127 сума грошового зобов"язання з податку на прибуток в розмірі 1255692,0 грн. визначена відповідачем без урахування заниження позивачем витрат у зв»язку з не включенням до їх складу ряду витрат, підтверджених первинними та іншими документами, даними бухгалтерського та податкового обліку позивача, а саме:

дебіторської заборгованості ТОВ «ТСЦ ПОДІЛЛЯ», ПП «Сардонікс 2» і ТОВ «Командос» в загальній сумі 2195255,69 грн. за виконані позивачем роботи, стягнутої на його користь рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.01.2011 року по справі №18/702 (за 1 квартал 2011 року);

витрат на оплату праці за період з 01.01.2010 року по 01.03.2011 року в сумі 56669,0 грн. та, витрат на сплату страхових внесків в сумі 45990 грн.;

заниження задекларованих амортизаційних відрахувань на суму 27123 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на прибуток за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року (п. 3.1.3 Акту перевірки) не встановлено заниження або завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04.3. Декларацій «витрати на оплату праці», які за вказаний період становили 94844,0 грн. Проте, за даними тієї ж перевірки, зазначеними на сторінці 59 Акту в сформованій таблиці нарахованої заробітної плати працівникам позивача зазначено, що за період з 01.01.2010 року по 01.03.2011 року відповідно до даних бухгалтерського обліку та даних встановлених перевіркою «витрати на оплату праці становлять» склали 151513,00 грн. Відтак, під час перевірки відповідачем не враховане заниження позивачем валових витрат на суму 56669,0 грн. Витрати на оплату праці в розмірі 151513,0 грн. за вказаний період підтверджуються також податковими розрахунками 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку».

Перевіркою також не встановлено заниження або завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04.4. Декларацій «сума страхового збору до фондів державного загальнообов'язкового страхування». Проте, відповідно до Звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування за відповідні звітні періоди загальна сума нарахованих та плачених внесків становить 58305,0 грн., а не 12315,0 грн., як зазначено в акті перевірки. Таким чином, перевіряючі не врахували заниження позивачем валових витрат на суму 45990 грн.

Крім того, перевіркою (п. 3.1.5. Акту) не встановлено заниження або завищення задекларованих товариством показників у рядку 07 Декларацій «Сума амортизаційних відрахувань» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року в сумі 88454,0 грн. Проте, за даними бухгалтерського обліку позивача ( відомості по рахунках №10 «будівлі та споруди», №104 «машини та обладнання» і № 124 «інші матеріальні активи») фактично амортизаційні відрахування склали 115577,0 грн., що свідчить про заниження позивачем амортизаційних відрахувань на суму 27123,0 грн., яке також не враховане відповідачем.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Пунктом 6 Порядку передбачено, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В силу пп.54.3.2. п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Тому, перевіривши первинні документи, дані бухгалтерського та податкового обліку позивача, відповідач зобов»язаний був врахувати зазначене заниження позивачем валових витрат під час визначення грошових зобов»язань з податку на прибуток.

У зв»язку з неврахуванням відповідачем зазначених порушень, які впливають на визначення об»єкта оподаткування податком на прибуток, суд, який не має повноважень контролюючого органу щодо визначення грошових зобов»язань, позбавлений можливості виокремити та ідентифікувати неправомірну частину податкового повідомлення-рішення від 07.06.2013 року №0000532200/127.

З урахуванням положень п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, при умові, що ці окремі положення може бути ідентифіковано (відокремлено, названо). Рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити і ідентифікувати, є неправомірним в цілому.

Оскільки у спірному податковому повідомленні-рішенні від 07.06.2013 року №0000532200/127 неправомірну частину не можна відокремити та ідентифікувати, то суд вважає за необхідне визнати його неправомірним в цілому.

Податкове повідомлення-рішення від 07.06.2013 року №0000542200/12, яким збільшена сума грошового зобов»язання з податку на додану вартість на 321430,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 263195,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 58235,0 грн., базується на викладених в акті перевірки № 347/220/32200932 від 18.05.2013 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 і п.187.1 ст.187, п.п. 198.1, 198.3 і 198.6 ст.198 ПК України, та заниження податку на додану вартість на загальну суму 303618,0 грн. у зв»язку з завищенням податкового кредиту по операціях з придбання робіт від ТОВ «Новобуд-Світ», придбання електротоварів від ПП «Міканіт» та ТОВ «Поліформ-М», придбання від ПП «Ареал» послуг із зберігання камери КСУ 399-17066В з вакуумним вимикачем, які фактично не здійснювались, та по операції з оплати послуг оренди екскаватора, який належить ТОВ «Камрада», непов»язаних з господарською діяльністю позивача.

Суд встановив, що сформувавши на підставі належним чином оформлених первинних документів валові витрати по операціях з придбання від ТОВ «Новобуд-Світ» робіт на об»єкті альтернативної енергетики в с. Ясинівка Ярмолинецького району, електротоварів від ПП «Міканіт» та ТОВ «Поліформ-М», та послуг із зберігання камери КСУ 399-17066В з вакуумним вимикачем від ПП «Ареолл», на підставі оформлених цими постачальниками податкових накладних позивач до податкового кредиту податок на додану вартість, нарахований та сплачений в ціні придбаних робіт товарів та послуг, а саме: по операції з ТОВ «Новобуд-Світ» - 202398,0 грн., по операції з ПП «Міканіт» - 40423,0 грн., по операції з ТОВ «Поліформ-М» - 30261,0 грн. і по операції з ПП «Ареолл» - 2786,0 грн. Зазначені операції досліджені судом в процесі дослідження правомірності формування позивачем валових витрат.

Крім того, позивач відніс до податкового кредиту ПДВ в сумі 27750,0 грн. по операції з придбання від ТОВ «Камрада» послуг оренди екскаватора.

Суд встановив, що відповідно до договору оренди №4-Н (А) від 13.08.2012 року ТОВ «Камрада» передало позивачеві в строкове платне користування строком до 31.12.2012 року новий екскаватор навантажувач, 2012 року випуску (п.1.1 і п.4.1 договору). Договором передбачено, що передача предмета оренди оформлюється актом приймання-передачі (п.3.3 договору); розмір орендної плати за серпень 2012 року становить 166500,0 грн., в тому числі ПДВ (п.5 договору). На виконання договору оренди відповідно до акту приймання - передачі від 13.08.2012 року ТОВ «Камрада» передало, а позивач прийняв екскаватор навантажувач HIDROMEK HMK 102 В (2012 року випуску).

Орендований екскаватор навантажувач HIDROMEK HMK 102 В (2012 року випуску) позивач використав для виконання земляних робіт під час будівництва пожежних резервуарів на Веснянській дільниці ТОВ «Кононівський елеватор» в м.Старокостянтинові на замовлення ТОВ «Случ Агро», що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року. Виконані позивачем з залученням орендованого екскаватора будівельні роботи ТОВ «Случ Агро» оплатило в повному обсязі.

Таким чином, передача екскаватора в оренду, оплата послуг оренди, використання його позивачем в господарській діяльності та отримання прибутку, підтверджуються первинними документами та даними бухгалтерського обліку позивача.

Оплата послуг оренди екскаватора за серпень 2012 року в загальній сумі 166500,0 грн. здійснена позивачем платіжними дорученнями №1397 від 13.08.2012 року, №1398 від 14.08.2012 року і №1427 від 20.08.2012 року. Отримавши від позивача орендну плату, ТОВ «Камрада» оформило податкові накладні №2 від 31.08.2012 року, №3 від 14.08.2012 року і № 6 від 20.08.2012 року, на підставі яких позивач відніс до податкового кредиту в серпні 2012 року ПДВ в сумі 27750,0 грн.

З урахуванням пп. 7.5.1 п.7.5. і пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, на підставі якого позивач сформував податковий кредит в сумі 40423,0 грн. по операції з ПП «Міканіт», право на нарахування податкового кредиту виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару. В силу п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Законом не передбачено.

Під час перевірки посадові особи відповідача не встановили, та в судовому засіданні представник відповідача не довів, що податкові накладні на поставку товару, оформлені ПП «Міканіт» з порушенням вимог п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, якою встановлені вимоги до податкових накладних.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, продавцем товару (ПП «Міканіт»), яка підтверджує факт придбання електротоварів, є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

При цьому, суд враховує, що факт поставки товару від вказаного контрагента, їх оплати, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт використання позивачем цих товарів в господарській діяльності підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем в судовому засіданні.

Правовою підставою для формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «Новобуд-Світ», ТОВ «Поліформ-М», ПП «Ареолл» і від ТОВ «Камрада» слугували відповідні положення ПК України.

За змістом підпункту «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товару виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару.

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В судовому засіданні суд встановив, що податкові накладні, оформлені ТОВ «Новобуд-Світ», ТОВ «Поліформ-М», ПП «Ареолл» і від ТОВ «Камрада», відповідають вимогам Закону №168/97-ВР та ПК України відповідно.

Суд враховує, що факт поставки товарів, робіт та послуг від вказаних контрагентів, їх оплати, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт використання позивачем зазначених товарів, робіт і послуг в господарській діяльності підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем в судовому засіданні.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальниками товару та робіт, які засвідчують факт їх придбання, є достатньою підставою для віднесення нарахованого та сплаченого в ціні товару та послуг ПДВ до податкового кредиту.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень від 07.06.2013 року №0000542200/126 і №000542200/127, а отже позовні вимоги позивача про визнання їх протиправними та скасування підлягають до задоволення.

У відповідності до ст.94 КАС України та закону України «Про судовий збір» у зв»язку з задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про податок на додану вартість» і «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 07.06.2013 року №0000542200/126 і №000542200/127.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Променерго" 488,0 грн. судового збору шляхом безспірного списання з розрахункового рахунку Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Стягнути з судовий збір у сумі 3900,0 грн. (90% судового збору) шляхом їх безспірного списання із рахунку Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (рахунок отримувача 31217206784002, отримувач: УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ 38045529, банк отримувача: ГУДКСУ у Хмельницькій області, код банку (МФО) 815013, призначення платежу *;101; судовий збір; 35173158; пункт, за яким сплачується судовий збір).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 12 лютого 2014 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя