Постанова № 37418825, 11.12.2013, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/7521/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Ригіної Л.М.

при секретарі Петришин Г.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду а місті Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м.Львова про зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м.Львова встановити підвищення до пенсії за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 02.10.2013 р. звернулася в суд з позовом, в якому просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова встановити до його пенсії з 01 січня 2013 р. підвищення як реабілітованому громадянину у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до п. "г"ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону Ураїни "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що на підставі ст.3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"є реабілітованою. Відповідно до п. "г"ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення"розмір підвищення до її пенсії як реабілітованому громадянину з 01 січня 2012 року повинно становити 205,50 грн., з 01 квітня 2012 року - 209,5 грн., з 01 липня 2012 року - 211 грн. на місяць, а відповідачем, всупереч вимогам вказаного Закону, таке підвищення до пенсії виплачувалося в неповному обсязі.

Ухвалою суду від 11.12.2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання встановити підвищення до пенсії як реабілітованому громадянину у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до п. "г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення"за період з 01 січня 2013 року до 02 квітня 2013 року залишено без розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, покликаючись на мотиви позову, просить суд задоволити в повному обсязі.

Представник Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова в судове засідання не з'явився, суд ухвалив слухати справу у їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на України"було визначено, що цим Законом ліквідуються наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян України, поновлюються їх права, встановлюються компенсація за незаконні репресії та пільги реабілітованим.

Пунктом "г"статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова і щомісячно отримує пенсію, а також підвищення до такої, як примусово переселений член сім'ї реабілітованого. Спірне підвищення до пенсії встановлене позивачці становить 43,52 грн. щомісячно, що є менше розміру встановленого п. "г"ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на пенсійне забезпечення визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 4 ст. 9 КАС України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У 2012р. дія ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зупинена не була і будь-які зміни у зазначений Закон не вносились.

Судом встановлено, що оспорюване позивачкою підвищення до пенсії у 2012р. безпідставно нараховувалося і виплачувалося в неповному обсязі, тому вимоги позивачки в цій частині є підставними.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування"і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення підвищення до пенсії, які мають статус членів сім'ї реабілітованих, не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Ноme Оffiсе (Саsе 41/74 vаn Duyn v. Ноme Оffiсе), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"для розрахунку зазначеного підвищення до пенсії примусово переселених членам сім'ї реабілітованих . Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної підвищення до пенсії, передбаченого ст. 77 Законом України "Про пенсійне

забезпечення".

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ст.28 ч.3 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення"підвищення до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Качко проти України).

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача, що спірне підвищення до пенсії виплачується позивачці в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.2008р. №654, оскільки пільги, компенсації, гарантії, підвищення до пенсії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, а тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права наданого Законом України "Про пенсійне забезпечення", є безпідставним.

Крім того, з аналізу пункту 3 "Перехідних положень"Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік"вбачається, що Кабінету Міністрів України у 2012р не надавалися повноваження встановлювати порядок і розмір підвищення до пенсії, передбаченого ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, та положення ч.1 ст.6 КАС України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з 02 квітня 2012 року.

Судові витрати у справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 161, 162 КАС України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суд, _

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м.

Львова провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення"в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування"з 02 травня 2012 року, з урахуванням фактично отриманих ним сум підвищення.

Повернути ОСОБА_1 32 грн. 19 коп. судового збору за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі.

Суддя:

Постанова є оригіналом.