Постанова № 37418351, 27.02.2014, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/335/14-а

Провадження № 2-а/0203/72/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2014 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Науменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України до державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Кулеби В.О. про визнання незаконною та скасування постанови,

у с т а н о в и в:

10 січня 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Кулеби В.О. про визнання незаконною та скасування постанови. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.09.2012 р., ухваленої відносно ОСОБА_2 30.12.2013 р. відповідачем було ухвалено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з посиланням на те, що в ході виконавчого провадження було здійснено низку заходів, у результаті яких було встановлено, що конфіскації підлягають лікарські засоби, а стягувач всіляко перешкоджає провадженню виконавчих дій, що унеможливлює виконання вказаної постанови суду. При цьому відповідач не прийняв до уваги, що товар, який підлягає конфіскації, не є лікарським засобом, знаходиться під арештом державної виконавчої служби і не може бути реалізований позивачем. Законом не визначений механізм повернення митному органу арештованого та вилученого майна для зміни способу розпорядження ним. Крім того, позивач не є стягувачем у справі, оскільки відповідно до постанови суду товар конфісковано на користь держави. Відтак, відповідачем не було вжито передбачених законом заходів примусового виконання рішень суду, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання незаконною та скасування постанови від 30.12.2013 р. (а.с.а.с. 1 - 3, 7).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов у повному обсязі.

Відповідач до суду не з'явився, був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 35418644 з виконання постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.09.2012 р., ухваленої у справі № 0418/6008/2012, а саме: конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил - (НОТТА, таблетки № 12/Avena sativa (овес) D12 37.2 мг, Phosphorus (фосфор) D12 37,2 мг, Chamomilla (ромашка) D12 37.2 мг, Coffea (кавове дерево) D12 37.2 мг, Zincum valerianscum (ізовалеріанат цинку) D12 37.2 мг/8371103 UA/10043/01/01,01/10/2009-01/10/2014) - 2400 уп. (а.с. 4).

30 грудня 2013 року відповідачем було ухвалено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, якою вирішено передати товар, що підлягає конфіскації, філії 04 ПП "Нива-В.Ш." та прийняти цей товар позивачем згідно з актом прийому-передачі у триденний строк. При цьому відповідач виходив з того, що позивачем було пред'явлено виконавчий документ без зазначення особливостей товарів, що підлягають конфіскації, а саме: про те, що конфіскації підлягають лікарські засоби (а.с.6).

Постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві була ухвалена на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), оскільки стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні позовних вимог виходить з того, що відповідач помилково керувався у своїх діях при здійсненні виконавчого провадження пунктом 15 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та митних органів при передачі майна, конфіскованого за рішенням судів, та розпорядження ним, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Державною митною службою України від 12.10.2009 р. № 1833/5/943, пунктом 11 Порядку обігу, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядженням ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2001 р. № 1724, оскільки постановою суду від 12.09.2012 р., яка набрала чинності, встановлено, що конфіскований товар не є лікарським засобом, а код класифікації, зазначений ОСОБА_2, є невірним.

У відповідності з частиною 4 статті 72 КАС постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу.

Крім того, в оскаржуваній постанові відповідачем не вказано, для вчинення яких саме дій необхідно передати товар, що підлягає конфіскації, ПП "Нива-В.Ш." та прийняти його позивачем.

Відповідачем не було вжито передбачених Законом № 606-ХІV заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

З огляду на викладені обставини, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

У порядку статті 94 КАС судові витрати необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 7 - 12, 17 - 20, 86, 87, 94, 98, 158 - 163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України до державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Кулеби В.О. про визнання незаконною та скасування постанови задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Кулеби В.О. про повернення виконавчого документу від 30 грудня 2013 року (виконавче провадження № 35418644).

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її ухвалення. У разі застосування судом частини 3 статті 160 цього Кодексу, а також ухвалення постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то 10-денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення 5-денного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 03 березня 2014 року.

Суддя М.О. Католікян