Ухвала суду № 37417985, 25.02.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4694/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

відповідача: Сурника Максима Олександровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Сантехсен плюс" Чеського товариства з обмеженою відповідальністю "Імотексен Плюс" до Хмельницької митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання відмови протиправною та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Дочірньє підприємство "Сантехсен плюс" Чеського товариства з обмеженою відповідальністю "Імотексен Плюс" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання відмови протиправною та скасування рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року задоволено позов. Не погоджуючи з вищевказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибути у судове засідання. Враховуючи те, що доводи заявленого клопотання не підтвердженні жодними доказами, колегія суддів вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої та апеляційної інстанції, встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту №04/04 від 15.04.2013 року, укладеного з ТОВ «Імотексен плюс» (Чехія) на умовах СІР Хмельницький, позивач придбав пластмасові труби для каналізаційних систем на загальну суму 81620,47 грн.

21.06.2013 року декларантом позивача до митного оформлення зазначеного товару подана ВМД №4000100000/2013/000003/1 від 21.06.2013 року з рівнем митної вартості імпортованого товару 7735,98 ЄВРО, визначеної за договірною ціною. Для підтвердження заявленої у декларації митної вартості окрім контракту, позивач надав необхідні наявні у нього документи.

Після вивчення поданих документів, відповідач надіслав на електронну адресу позивача повідомлення від 21.06.2013 року, в якому зазначив, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (документи, що містять відомості про вартість навантаження) і зобов'язав позивача у відповідності до п.3 ст.53 МК України подати додаткові документи. 25.06.2013 року митний орган письмово повідомив позивача про те, що на даний час надати додаткові документи позивач не має змоги, проте зобов'язується надати їх впродовж 30-днів.

25.06.2013 року Хмельницькою митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації №4000100000/2013/000008 та рішення №4000100000/2013/000003/1 про коригування митної вартості товару на загальну суму 16786,56 грн., визначивши митну вартість імпортованого товару на рівні 1,92 грн. за одиницю.

02.08.2013 року позивач надіслав відповідачеві додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, що надійшов відповідно до зовнішньоекономічного контракту №04/04 від 15.04.2013 року.

Розглянувши додатково подані документи, відповідач листом від 09.08.2013 року №51/2-09/1528 повідомив позивача про відсутність підстав для скасування рішення №4000100000/2013/000003/1 від 25.06.2013 року про коригування митної вартості товару, оскільки подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не довів, що діяв у межах Закону, а тому дії відповідача щодо винесення оскаржуваних рішень є протиправними, а рішення за цих обставин повинно бути скасоване. Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком.

В силу вимог ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пунктами 1 і 4 частини 1 ст.50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів (п.1) та розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (п.4).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч.1 ст.51 МК України). В силу ч. 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. ч. 1 і 4 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 ст.53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно з переліком.

Таким чином, МК України визначає підстави, за наявності яких у митного органу виникає право вимагати від декларанта додаткові документи, перелік яких визначений в ч. 3 ст.53 МК України. Такими підставами є: розбіжності у поданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення; наявність в них ознак підробки; відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дослідивши документи, подані позивачем для підтвердження задекларованої в ВМД №4000100000/2013/000003/1 від 21.06.2013 року митної вартості товару суд не встановив в цих документах розбіжностей. З метою підтвердження числових значень складових митної вартості імпортованого товару, задекларованої в ВМД №4000100000/2013/000003/1 від 21.06.2013 року, за відсутності таких даних, митний орган мав право витребувати у позивача документи, що підтверджують складові ціни, визначені контрактом (вартість транспортування, транспортної упаковки і маркування). Підстав вимагати у позивача інші документи на підтвердження вартості операцій, пов'язаних з постачання товару, в тому числі з підготовкою до його перевезення, вартість яких сторонами контракту не включена до ціни товару, у відповідача не було.

Крім того, отримавши повідомлення від 21.06.2013 року позивач 25.06.2013 року повідомив відповідача про те, що надасть додаткові документи протягом 30-днів. Проте вже 25.06.2013 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів 4000100000/2013/000003/1 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації №4000100000/2013/000008 у зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Строк подання додаткових документів в силу ч. 3 ст.53 МК України - 10 днів з моменту отримання повідомлення митного органу.

Частиною 1 ст.55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Зазначене свідчить, що митний орган відмовляє у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та приймає рішення про коригування митної вартості не раніше ніж через 10 днів після надіслання повідомлення про необхідність надання додаткових документів.

Суд першої інстанції встановив, що спірні рішення відповідач прийняв з порушенням встановленого МК України строку, через 4 дні після надіслання позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів.

Крім того, пунктом 2.1 контракту №04/04 від 15.04.2013 року визначено, що поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс 2000 СІР Хмельницький.

Відповідно до Правил Інкотермс 2000 термін CIP -CARRIAGE AND INSURANCE PAID TO (...named place of destination) фрахт/ перевезення, страхування оплачені до (...назва місця призначення), означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення та укласти договір страхування і сплатити страхові внески. За умовами терміна CIP продавець за власний рахунок: укладає договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб; укладає договір страхування вантажу у відповідності з договором купівлі-продажу; усі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплачує ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару; несе витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару; забезпечує пакування товару.

Таким чином, ані контрактом №04/04 від 15.04.2013 року, ані умовами поставки не передбачений обов'язок позивача (покупця) щодо оплати вартості робіт, пов'язаних з пакуванням, витрат на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з транспортуванням до місця перевезення на митну територію України, ані, як складової ціни товару, ані додатково. Тому, ненадання документів, що підтверджують вартість цих робіт та послуг, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару, що надійшов відповідно до зазначеного контракту №04/04 від 15.04.2013 року.

В силу вимог ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно ч.3 ст.58 МК України другорядні методи визначення митної вартості, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу, застосовуються у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом.

Оскільки позивач правомірно визначив митну вартість товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, то у відповідача не було підстав для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості №4000100000/2013/000003/1 від 25.06.2013 року з застосуванням шостого методу для визначення митної вартості та картки відмови в митному оформленні товару, задекларованого в ВМД №4000100000/2013/000003/1.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міністерства доходів і зборів України, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 лютого 2014 року .

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.