Вирок № 37417130, 03.03.2014, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа № 477/3291/13-к

Провадження 1-кп/477/28/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.

при секретарі - Чирковій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження № 12013160230001402 відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Жовтневого району Миколаївської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, такого, що має на утриманні неповнолітню доньку та працює трактористом в ТОВ «Інгульська Лоза», раніше не судимого в силу статті 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Омеленчук А.В.,

потерпілої - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2013 року близько 22 години 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_1 знаходячись за місцем свого проживання АДРЕСА_1 на підґрунті неприязних відносин з матір'ю ОСОБА_2, після сварки останньої з його донькою ОСОБА_3, підійшов до потерпілої та умисно наніс потерпілій удар кулаком руки в область обличчя. Оскільки потерпіла ОСОБА_2 є інвалідом та особою похилого віку вона не втрималась на ногах та впала на підлогу. Обвинувачений, знаючи що потерпіла не зможе дати йому відсіч, знову умисно наніс їй ще два удари кулаком в область обличчя та піднявши з підлоги палицю, за допомогою якої ОСОБА_2 пересувалася, наніс нею удар по спині, чим спричинив їй тілесні ушкодження та залишив потерпілу лежати на підлозі. 14 жовтня 2013 року ОСОБА_2 у зв'язку з погіршенням самопочуття госпіталізували до Жовтневої центральної районної лікарні Миколаївської області.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав себе винним частково та пояснив, що 12 жовтня 2013 року о 22 годині 30 хвилин він повернувся з роботи, між його донькою та матір'ю відбулася сварка. Оскільки його матір не одноразово ображала доньку, він не витримав та один раз ударив правою рукою потерпілу по обличчю, вона упала на ліжко. Більше ніяких дій по відношенню до потерпілої не чинив та не чіпав її. Вказав, що ніяких пошкоджень на ОСОБА_2 в той день не було. Свідком всього, що відбувалося була донька. З ранку обвинувачений поїхав на роботу не

поцікавившись самопочуттям матері. Коли дізнався, що потерпіла потрапила в лікарню, їздив її навідувати.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що з 12 на 13 жовтня 2013 року близько 23 години 30 хвилин повернулись додому ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Із-за сильного головного болю ОСОБА_2 випила ліки та попросила ОСОБА_4, яка була у сусідній кімнаті подати їй води. Однак остання на прохання потерпілої не реагувала та продовжувала гратися мобільним телефоном. Через декілька хвилин до кімнати забіг обвинувачений, який був в стані алкогольного сп'яніння, вдарив потерпілу кулаком правої руки по обличчю та по голові. Коли потерпіла намагалась піднятись, обвинувачений схопив палицю, за допомогою якої остання пересувається по будинку, вдарив нею по спині та пнув ногою. Після чого вийшов з кімнати розмовляти по телефону з донькою ОСОБА_2, розповідаючи, що він їй «врізав», оскільки остання його та його доньку «задовбала». Обвинувачений розбив мобільний телефон потерпілої, щоб вона нікому не телефонувала. Після того що сталось, ніхто до неї не зайшов запитати про самопочуття. Потерпіла зранку в понеділок поїхала на інвалідному візку в сільську раду, щоб написати заяву на обвинуваченого за фактом її побиття. ОСОБА_2 скаржилась на сильний головний біль та високий тиск, її самопочуття в приміщенні сільської ради погіршувалось. Працівники сільської ради викликали лікаря, після огляду лікаря її направили до Жовтневої центральної районної лікарні Миколаївської області. Перебуваючи в лікарні потерпіла від обвинуваченого матеріальної допомоги не отримувала, лікувалась за власний рахунок. ОСОБА_1 не намагався попросити пробачення у потерпілої.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, його вина у вчиненому поністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, з показань обвинуваченого вбачається, що він ударив правою рукою потерпілу по обличчю, яка після чого впала на ліжко.

Показаннями свідка ОСОБА_5, допитаної в судовому засіданні, з яких вбачається, що ОСОБА_2 дісталася сільської ради на інвалідному візку написати заяву на свого сина за фактом нанесення їй тілесних ушкоджень. На обличчі у потерпілої була розбита та припухла губа. ОСОБА_2 постійно скаржилась на біль в голові та спині, працівники сільської ради викликали фельдшера, щоб надав їй медичну допомогу, після огляду прийняли рішення направити потерпілу в лікарню. Знайшовши автомобіль, направили потерпілу в Жовтневу центральну районну лікарню. Інцидент, за словами ОСОБА_2, трапився перед вихідними в ніч з п'ятниці на суботу. Потерпілу вона запитала, чому остання нікому не зателефонувала в день скоєння протиправних дій обвинуваченим відносно неї, на що потерпіла повідомила, що їй обвинувачений розбив мобільний телефон. Крім цього, потерпіла показала, чи рушник чи сорочку на яких були сліди крові.

З показань, допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 вбачається, що вона знайома з потерпілою достатньо тривалий час, оскільки разом працювали. Періодично, ОСОБА_2 просила свідка сходити до магазину та придбати їй продукти харчування. В понеділок зранку, ішовши на роботу, свідок побачила, що на інвалідному візку пересувається ОСОБА_2 у якої був синець під оком та розбита губа. Потерпла їй розповіла, що обвинувачений прийшов додому на підпитку, вони посварились і ОСОБА_1 її побив та розбив мобільний телефон. Скаржилась на болі в спині, через які їй тяжко ворушитись. Після чого, свідок пішла на роботу, а ОСОБА_2 продовжила пересуватись на візку до сільської ради. Через декілька годин потерпіла зателефонувала та попросила допомогти їй зібратись в лікарню.

Показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_7, зі змісту яких вбачається, що вона безпосереднім свідком події кримінального правопорушення не була. В понеділок 14 жовтня 2013 року о 09-00 годині ОСОБА_2 приїхала на інвалідному візку в сільську раду до секретаря писати заяву на сина за фактом її побиття. Свідок побачила потерпілу в приміщенні сільської ради на стільці, в інвалідному візку був рушник зі слідами крові. В потерпілої була розбита губа, була наявна гематома на лобі та задній частині голови. Вона скаржилась на біль в голові та підвищений тиск. Самопочуття ОСОБА_2 ставало гірше, в сільській раді викликали медичного працівника, потім потерпілу оглянули та знайшли автомобіль, щоб відвезти її в лікарню. Соціальні працівники часто відвідували сім'ю потерпілої, оскільки вказана сім'я постійно конфліктує. Особливо часто навідували цю сім'ю влітку та неодноразово залучали психолога для спілкування з членами сім'ї по одинці. Як саме обвинувачений наносив пошкодження їй ОСОБА_2 не розповідала.

Показання свідка ОСОБА_4, допитаної в судовому засіданні, суд до уваги не приймає, оскільки з показань зазначеної особи вбачається, що вона не була безпосереднім свідком події кримінального правопорушення, а тому вказані показання не містять істотних фактів, які б вплинули на кваліфікацію та оцінку інкримінованого обвинуваченому правопорушення.

Вина обвинуваченого у вчиненому підтверджується також змістом документів кримінального провадження, досліджених в судовому засіданні, зокрема:

-витягом з кримінального провадження №12013160230001402 від 12 листопада 2013 року, згідно якого до ЄРДР внесені відомості про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 (а.с.32);

- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 14 жовтня 2013 року про скоєння відносно ОСОБА_2 кримінального правопорушення (а.с.33);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 01 листопада 2013 року та фототаблицею до нього, згідно якого потерпіла ОСОБА_2 детально розповіла та показала, як саме ОСОБА_1 наніс їй тілесні ушкодження (а.с.36-39);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 08 листопада 2013 року та фототаблицею до нього, згідно якого обвинувачений ОСОБА_1 детально розповідав та показував, як саме наніс потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження (а.с.40-42).

- висновком судово-медичного експерта від 08 листопада 2013 року № 401, згідно якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забою, подряпин м'яких тканин голови, тулубу, які виникли від дії тупих твердих предметів, по механізму ударів, можливо в термін та при обставинах, вказаних в постанові. У відповідності з розташуванням вказаних в медичних документах тілесних пошкоджень, потерпілій було нанесено не менше трьох ударних впливів, можливо руками, ногами та другими тупими предметами. За ступенем тяжкості вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, спричинивши короткостроковий розлад здоров'я. Можливість утворення вищевказаних пошкоджень в результаті падіння з висоти свого зросту малоймовірна. Встановити розміщення потерпілої та нападаючого один до одного по відомостям медичних документів не можливо. Даних про алкогольне сп'яніння потерпілої в наданих медичних документах відсутні (а.с.31).

Суд не приймає до уваги посилання обвинуваченого ОСОБА_1 на ту обставину, що він, начебто, не знайомий з матеріалами кримінального провадження, оскільки зазначене спростовується протоколом про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 12 листопада 2013 року, згідно якого ОСОБА_1 власноручно підтвердив факт ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження (а.с.60-61).

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає вину обвинуваченого доведеною і кваліфікує дії обвинуваченого за частиною 2 статті 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

До обставин, що обтяжує покарання обвинуваченому суд відносить скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та відносно особи похилого віку.

Обставин, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

Враховуючи обтяжуючи покарання обставини, а також, що ОСОБА_1 скоїв злочин невеликої тяжкості, раніше не судимий в силу статті 89 КК України, офіційно працевлаштований, суд вважає за можливе призначити йому покарання не пов'язане з обмеженням волі, у вигляді виправних робіт, при цьому, призначене судом покарання, є необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

При призначенні покарання суд також врахував, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення є особливо цинічним, оскільки вчинене відносно рідної матері.

Цивільний позов прокурора Жовтневого району Миколаївської області, заявлений в інтересах держави в особі фінансового управління Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області, про стягнення вартості понесених витрат закладом охорони здоров'я, де лікувалася потерпіла, в сумі 2049,45 грн., згідно з положенням статті 1166 та частини 1, 3 статті 1206 ЦК України підлягає задоволенню.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись статтями 370, 371, 373, 374 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді виправних робіт за місцем роботи строком на 1 (один) рік з відрахуванням в дохід держави 10 відсотків від суми заробітку щомісячно.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_1 не обиралась.

Цивільний позов прокурора Жовтневого району Миколаївської області, заявлений в інтересах держави в особі фінансового управління Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області задовольнити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь бюджету Жовтневого району Миколаївської області (р/р 31418544700172, код ЄРДПОУ 37992601 в ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013) вартість понесених витрат закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2, в сумі 2049,45 грн.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Потерпілій надіслати копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку.

Вирок може бути оскарженим до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО