Ухвала суду № 37417003, 17.02.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/1667/13 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.

Провадження № 22-ц/783/820/14 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар - Глинський О.А.

з участю позивача ОСОБА_2 його представника адвоката ОСОБА_3

представника відповідача- ОСОБА_8, третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6 про вселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з указаним позовом та з посиланням на ст.ст. 6, 317-321 ЦК України просив усунути перешкоди у здійсненні ним права користування будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення його в цей будинок. У встановленому законом порядку вимоги уточнив заявою від 19.08.2013р. та в кінцевому, просив ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у здійсненні ним права користування другим та третім поверхом будинку АДРЕСА_1 шляхом вселення його в будинок та зобов»язати відповідача не чинити перешкод у вільному доступі до другого та третього поверху цього будинку через перший поверх до облаштування ним окремого входу на другий та третій поверх.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2013 року позов задоволено. Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування другим та третім поверхом будинку АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_2 в цей будинок. Зобов»язано ОСОБА_5 не чинити перешкод у вільному доступі до другого та третього поверху будинку АДРЕСА_1 через перший поверх цього будинку до облаштування окремого входу на другий та третій поверх будинку. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 114 грн. 70 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_5 Вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, без врахування доводів та доказів, що ним надавались суду, з неправильним дослідженням та оцінкою доказів по справі.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю. Свої вимоги мотивує тим, що жодних перешкод користуванні приміщеннями другого та третього поверху будинку ним не чиняться та не чинились. Ухвалюючи рішення суд всупереч ст. 1, 3 ЦПК України не навів жодної норми законодавства, яка б давала суду право на захист тих прав, які ще не порушені.

Зазначає, що судом порушені положення ст. 131 ЦПК України та Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, оскільки до матеріалів справи як доказ долучено неналежним чином завірену копію рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18.10.2011 року, яке окрім цього не доводить про чинення ним перешкод саме його сину ОСОБА_2. Суд безпідставно зробив висновок про те що він відмовився надавити дільничному інспектору пояснення з приводу звернення позивача, тоді як з висновку ДІМ Личаківського РВ ЛМУ ГУ УМВСУ у Львівській області від 09.10.2013 року лише вказано, що при виході за адресою інспектор його не застав. Судом з порушенням норм процесуального права, після прослуховування пояснень позивача та його представника, представника відповідача та третьої особи прийнято у третьої особи, у якої не було жодних перешкод у поданні доказів у передбачений процесуальним законом строк ряд рішень суддів, які в подальшому поклав в основу оскаржуваного рішення. Вважає, що судом ухвалено рішення лише на припущеннях.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав. Додатково пояснив, що ухвала суду першої інстанції від 17.11.2010 року, якою роз»яснино ухвалу суду про затвердження мирової угоди від 25.12. 2002 року скасована, а щодо постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОКП «БТІ та ЕО» про визнання протиправною реєстрацію права власності на житловий будинок, якому позивачу відмовлено у позові та на яку посилається суд у своєму рішенні, то відповідачем подано заяву про перегляд цієї постанови за нововиявленими обставинами. Крім того, його довіритель звернувся до суду з позовом в порядку ЦПК до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання рішення про реєстрацію права власності на частки у будинку за позивачем та третіми особами незаконним та недійсним. В суді апеляційної інстанції долучив копії матеріалів, на які посилається у додаткових поясненнях. Враховуючи незаконність реєстрації права власності на частину будинку за позивачем та відсутність доказів про чинення перешкод відповідачем у користуванні будинком, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Позивач ОСОБА_2 та його представник, а також третя особа ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечили. Вважають, що судом першої інстанції в повному обсязі з»ясовані обставини справи. Суд дійшов вірного висновку про наявність перешкод, які чиняться відповідачем позивачу і доказом цього є звернення позивача в правоохоронні органи, а також чинення таких перешкод її, як співвласнику будинку, про що судом ухвалено рішення про задоволення її позову. Неодноразові звернення відповідача з позовами, які спрямовані на скасування реєстрації права власності позивача на частку у будинку, свідчать про його небажання визнати позивача співвласником будинку та чинення перешкод у вільному володінні та користування своєю власністю. Скасування ухвали суду про роз»яснення ухвали про затвердження мирової угоди не дає підстав для висновку про незаконну реєстрацію права власності за позивачем на частину будинку що детально аналізувалось судом при вирішенні адміністративного позову відповідача. Просять апеляційну скаргу відхилити.

Інші учасники судового розгляду не з»явились, належно повідомлені про розгляд справи за апеляційною скаргою, про що до справи долучено розписки. Про причини свої неявки суду не повідомили. На підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності осіб, як не з»явились .

Заслухавши суддю - доповідача , перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, думку учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи з таких мотивів.

Відповідно до вимог ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 25.12.2002 року затверджено мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, яку в подальшому ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 17.11.2010 року було роз'яснено. За умови даної мирової угоди ОСОБА_5 переходить право власності на 1/3 ідеальну частину будинку АДРЕСА_1, що складається з приміщень першого поверху будинку: холу, коридору, ванної, кухні та двох житлових кімнат, а також 2/3 частини земельної ділянки, прилеглої до будинку. ОСОБА_4 та на той час неповнолітнім дітям ОСОБА_2, ОСОБА_6 переходить право власності в рівних частинах на 2/3 частки будинку АДРЕСА_1, яка складається з приміщень другого та третього поверхів та 1/3 частини прилеглої земельної ділянки. У спільному користуванні залишено міжповерхову сходову клітку. Ухвала набрала законної сили та на її підставі за ОСОБА_6, ОСОБА_2, як дітьми колишнього подружжя та ОСОБА_4 було зареєстровано право власності, що стверджується витягом про державну реєстрацію прав. /а.с. 5,6/.

Враховуючи те, що за умовками мирової угоди в порядку вирішення питання поділу майна подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на користь ОСОБА_4 перейшла 2/3 ідеальних частки у будинку з визначеними у мировій угоді приміщеннями, остання при проведені реєстрації права власності вирішила належну її частку зареєструвати з врахуванням інтересів дітей подружжя - ОСОБА_2 / позивача у справі/ та ОСОБА_6 / третя особа у справі./

Таким чином судом безспірно встановлено, що позивачу на праві спільної часткової власності належить 2/9 частки у праві спільної часткової приватної власності житлового будинку по АДРЕСА_1. Таке право на час ухвалення рішення суду не скасоване .

Задовольняючи вимоги позивача, суд належно мотивував своє рішення та застосував відповідні правові норми і врахував, що згідно з вимогами ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За правилами абзацу 3 ч. 2 ст. 33 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з копії витягу (а.с.6), право спільної часткової власності позивача на 2/9 частки цього будинку зареєстровано в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 14.07.2011р. Таким чином, судом встановлено, що позивач набув у власність частку в будинку, яка визначена в мировій угоді від 25.12.2002р., а отже, став її повноправним власником.

Суд вірно врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України - право власності становить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд / ч. 1 ст. 319 ЦК / . Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні / ч. 1 ст. 321 ЦК України/.

Відповідно до ст. 358 ЦК, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Судом вірно застосовано та враховано вимоги ст. 319 ЦК України, за змістом якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З посиланням на ці норми, суд дійшов вірного висновку, що за змістом наведених вище норм цивільного законодавства України є підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Суд підставно визнав доведеними позовні вимоги позивача та надав вірну оцінку доказам у справі. Судом враховано встановлені відповідним судовим рішенням обставини, а саме, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18.10.2011р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02.02.2012р.задоволено позов ОСОБА_4та зобов»язано ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 та підходами до нього, надавши їй ключі від вхідних дверей та хвіртки цього будинку. Вказаним рішенням зокрема встановлено, що у спірному будинку фактично проживає відповідач ОСОБА_5 /а.с. 45-48/. Мотиви апеляційної скарги про неналежне завірення копії цього рішення не спростовує правильності висновків суду, оскільки сторони не заперечили наявності такого рішення. До додаткових пояснень представником апелянта в суді апеляційної інстанції долучено копії відповідного судового рішення, яка аналогічно не відповідає вимогам тієї ж інструкції.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник апелянта факту проживання його довірителя у будинку не заперечив, як і не заперечив тієї обставини, що відповідач своє право на частину будинку у встановленому законом порядку не зареєстрував, доказів реєстрації його у цьому будинку, як по місцю проживання також немає.

Судом встановлено відсутність ключів від будинку у позивача, що не спростовано відповідачем.

Суд підставно врахував, як доказ порушеного права позивача - висновок ДІМ Личаківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області від 09.10.2013р., з якого убачається, що 29.09.2013р. позивач звертався до правоохоронних органів з заявою про те, що його батько ОСОБА_5 перешкоджає йому в користуванні його частиною будинку. З описової частини постанови не убачається про необґрунтованість такої заяви ОСОБА_2 /а.с. 52/

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2012р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання протиправним дій і скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, зобов»язання вчинити дії та скасувати державну реєстрацію права власності та запис у державному реєстрі прав про реєстрацію права власності / в тому числі щодо 2/9 ідеальних часток за позивачем ОСОБА_2 / Ця постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.12.2012р.

Суд вірно врахував, що оспорюючи реєстрацію права власності за позивачем по даному позову, відповідач ОСОБА_5 - не узаконивши свої права співвласника на частину будинку, заперечує здійснення таких прав позивачем.

Суд вірно дійшов висновку про наявність спору між сторонами з врахуванням наведених вище доказів а також з врахуванням відсутності можливості врегулювати спір в добровільному порядку.

Посилання представника апелянта про скасування ухвали суду від 17.11.2010р. за заявою ОСОБА_4 та роз»яснення ухвали суду від 25.12.2002р. в частині конкретизації умов затвердженої мирової угоди, а саме , що ОСОБА_5 переходить право власності на 1/3 ідеальну частину будинку АДРЕСА_1, що складається з приміщень першого поверху будинку: холу, коридору, ванної, кухні та двох житлових кімнат, а також 2/3 частини земельної ділянки, прилеглої до будинку ОСОБА_4 та двом неповнолітнім дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_6 переходить право власності в рівних частинах на 2/3 частки будинку АДРЕСА_1, яка складається з приміщень другого та третього поверхів та 1/3 частини прилеглої земельної ділянки у спільному користуванні залишено міжповерхову сходову клітку - не спростовує правильності висновків суду першої інстанції про необхідність задоволення позову, оскільки на час ухвалення рішення у справі означена ухвала була чинною. / а.с. 46/.

За умовами мирової угоди затвердженої судом ухвалою 25.12. 2002 року аналогічні частки та приміщення розділені між сторонами, в тому числі з врахуванням інтересів на той час двох неповнолітніх дітей. / а.с. 5/.

З долученої до справи копії ухвали Апеляційного суду Львівської області від 13.11.2013 року, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції від 17.11.2010 року, вбачається, що ухвала скасована з мотивів не передбачення ЦПК України можливості роз»яснення ухвали суду, а також вирішення питання щодо роз»яснення ухвали без відновлення провадження у справі, котра знищена за спливом терміну зберігання. Суд апеляційної інстанції вказав на інші порушення, які допущені судом при винесені цієї ухвали. Однак з врахуванням існуючої реєстрації права власності за позивачем на 2/9 будинку на час вирішення спору, суд обгрунтовано дійшов висновку про необхідність захист у його прав, як власника, які порушені відповідачем у справі, про що вказано вище.

Інші мотиви апеляційної скарги та додаткових пояснень представника апелянта про звернення його довірителя з заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами та з позовом про скасування реєстрації права власності, в тому числі за позивачем у справі - не спростовує правильності висновків суду першої інстанції .

За таких обставин , колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_5 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 303 , 304, п.1ч.1 ст.307, ст.. 308 , п.1 ч.1 ст.314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді