Постанова № 37415845, 25.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р. Справа№ 911/4224/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від прокурора - Біньковська А.В.

від позивача - Семенов С.В.

від відповідача - Закута О.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пані Аптека» на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2013 року (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Прокурора м. Кам`янець -Подільського в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Міськтепловодоенергія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пані Аптека»

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Прокурор м. Кам`янець -Подільського в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Міськтепловодоенергія» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Пані Аптека» про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.12.2013 року позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 40658,70 грн. пені. В частині стягнення суми основного боргу провадження по справі було припинено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято з порушення норм процесуального права, а тому просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2013 року та прийняти нове рішення.

Ухвалою суду від 10.02.2014 року відновлено апелянту строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду.

Представник позивача, прокурора та відповідача в судове засідання на вказану дату з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

01.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТУР-К» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пані Аптека» був укладений договір № 01/04/3 оренди нежитлового приміщення загальною площею 407,2 кв.м., що знаходиться по вул. Князів Коріатовичів, 7 в м. Кам'янці-Подільському Хмельницької області.

Відповідно до вимог п. 3.4. розділу 3 договору оренди відповідач зобов'язався фактичні витрати пов'язані з утриманням приміщення, а саме: на оплату послуг з опалення, водопостачання, водовідведення, вивіз ТПВ і т.п. (комунальні послуги) сплачувати безпосередньо відповідним організаціям на підставі прямих договорів, укладених з даними службами (підприємствами, організаціями).

01.05.2011 року між Комунальним підприємством «Міськтепловоденергія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пані Аптека» був укладений договір № КП-1292 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до укладеного договору КП «Міськтепловоденергія» взяло на себе зобов'язання надавати на об'єкт відповідача за адресою: вул. Князів Коріатовичів, 7 в м. Кам'янці-Подільському послуги з постачання теплової енергії, холодної води і водовідведення, а ТОВ «Пані Аптека» зобов'язалося проводити оплату наданих йому послуг.

На виконання умов договору за період з січня по квітень 2013 року КП «Міськтепловоденергія» на об'єкт відповідача по вул. Князів Коріатовичів, 7 в м. Кам'янці-Подільському було надано послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 40 65870 грн., а саме: в січні 2013 року на суму 15 849,19 грн., про що свідчить акт-рахунок № 5357/1 від 31 січня 2013 року, в лютому 2013 року на суму 9350,36 грн., про що свідчить акт-рахунок № 5357/2 від 28.02.2013 року, в березні 2013 року на суму 9038,76 грн., про що свідчить акт-рахунок № 5357/3 від 31.03.2013 року, та в квітні 2013 року на суму 6420,40 грн., про що свідчить акт-рахунок № 5357/4 від 30.04.2013 року.

Акти-рахунки підписані повноважними представниками сторін, факт надання послуг відповідачем не заперечується та не спростовується. Також, про визнання факту надання послуг свідчить погашення відповідачем заборгованості по оплаті наданих послуг.

Відповідно до п. 9 договору, остаточний розрахунок за надані послуги проводиться до 10 числа наступного за розрахунковим місяця.

Однак, відповідач, в порушення умов договору надані позивачем послуги своєчасно та в повному обсязі не оплачував, у зв'язку з чим, станом на момент звернення до суду з даним позовом, за відповідачем утворилась заборгованість по оплаті послуг на суму 40658,70 грн.

Дана заборгованістьбула сплачена відповідачем після подання позову до суду, що підтверджується наданими позивачем банківським виписками, які долучені разом з заявою про зменшення позовних вимог до матеріалів справи, поданої суду першої інстанції.

Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 12 розділу «Оплата спожитих послуг» договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня, встановлена законом, в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Таким чином, у зв'язку з несвоєчасною оплатою спожитих комунальних послуг, відповідачу було нараховано у відповідності до ч.3 ст. 1 вказаного Закону України та п. 12 договору пеню згідно уточненого розрахунку позову на суму боргу 40658,70 грн. за період прострочення з 11.02.2013 року по 31.07.2013 року в розмірі 1 % від суми боргу, що становить 55860,37 грн.

Оскільки, згідно з ч.3 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» розмір пені не може перевищувати 100 % від загальної суми боргу, а тому позивач просив стягнути з відповідача пеню в межах 100% суми боргу, що складає 40658,70 грн.

В Постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 року, прийнятій за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду України від 13.11.2012 року у справі № 18/957/12 у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права, Верховний Суд України висловив єдину позицію щодо стягнення пені у розмірі, встановленому умовами договору, якими передбачено визначення розміру пені відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Відповідач, звертаючись з апеляційною скаргою до суду, зазначає, що судом першої інстанції неправомірно була задоволено позов в частині стягнення пені, оскільки сторони, під час розгляду позову судом першої інстанції, подали до суду мирову угоду, підписану як уповноваженим представником позивача так і уповноваженим представником відповідача, відповідно до умов якої, позивач відмовився від стягнення пені з відповідача з урахуванням того, що останнім була сплачена сума основного боргу в повному обсязі.

Колегія суддів не приймає дане твердження відповідача до уваги та погоджується з висновком суду першої інстанції з даного приводу, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, до суду з позовом звертався прокурор м. Кам`янець - Подільського в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Міськтепловодоенергія».

Відповідно до тексту рішення, прокуратура заперечувала проти затвердження мирової угоди на погоджених позивачем та відповідачем умовах, якою фактично здійснено відмову від позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Таким чином, оскільки умовами поданої на затвердження суду мирової угоди, позивачем фактично здійснено відмову від позову в частині стягнення пені, така мирова угода обґрунтовано не була затверджена судом, оскільки прокуратура наполягає на розгляді по суті поданого нею позову.

Крім того, в апеляційній інстанції, при розгляді апеляційної скарги, представник позивача також заперечував проти прийняття мирової угоди, поданої сторонами в суді першої інстанції, підтримав позицію прокурора в даному спорі та просив рішення Господарського суду Київської області залишити без змін.

Таким чином, враховуючи вище зазначене та норми чинного законодавства України, вимога про стягнення з відповідача 40658,70 грн. пені є обґрунтованою та законною, а тому підлягає задоволенню.

Пунктом 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, в разі відсутності предмету спору.

Оскільки відповідач сплатив суму основного боргу після подачі позовної заяви, на день розгляду справи відсутній предмет спору, тому відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 40658,70 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги Прокурора м. Кам`янець - Подільського в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Міськтепловодоенергія», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Пані Аптека» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Пані Аптека» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пані Аптека» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2013 року у справі № 911/4224/13- без змін.

2. Матеріали справи № 911/4224/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов