Рішення № 37415738, 26.02.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2014 р.Справа № 916/3488/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 26 395,58 грн.

Суддя - Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Романенко С.О. - довіреність № 3821-4 від 13.12.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 26 395,58 грн., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним у період з 17.09.2007р. по 08.09.2011р. було надано ФОП ОСОБА_1 послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується актами контрольних зйомок показань водолічильників №39658, №4717, актом №3250-ти та актом № 3247-ти.

Разом з тим, як зазначає позивач, ФОП ОСОБА_1 вказані послуги оплачені не були, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у сумі 26 395,58 грн.

При цьому, як вказує позивач, у період з 17.09.2007р. по 31.01.2008р. правовідносини сторін були врегульовані тимчасовим договором на послуги водопостачання та водовідведення №2753/3. В подальшому, у період з 01.02.2008р. по 8.09.2011р., між сторонами не існувало договірних відносин щодо надання послуг водопостачання та водовідведення, отже такі послуги фактично були отримані відповідачем без достатньої на те підстави.

Враховуючи вищевикладене, на думку позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" вартість отриманих послуг, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 19.12.2013р. було порушено провадження у справі №916/3488/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 26.02.2014р. на позовних вимогах наполягав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, яка не змінювалася, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру (а.с.34-35), а також на фактичну адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Місце проживання фізичної особи визначається згідно з вимогами статті 29 Цивільного кодексу України. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що судові ухвали, які надсилались на юридичну та фактичну адреси відповідача, були повернуті поштою із відмітками у довідці поштової установи „за зазначеною адресою не проживає" (а.с.24-27, 41-44, 70-73) та "не розшуканий" (а.с.29-32), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

В силу глави 83 ЦК України зобов'язання також можуть виникати внаслідок безпідставного набуття або збереження майна.

Так, в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, із змісту зазначеної норми права вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є і грошові кошти) однією особою за рахунок іншої та відсутність для цього правових підстав.

Оцінюючи правовідносини, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, з 17.09.2007р. по 31.01.2008р. між ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (Водоканал) та ФОП ОСОБА_1 існували договірні відносини.

Так, відповідно до умов тимчасового договору на послуги водопостачання та водовідведення №2753/3 (а.с.55-56) Водоканал зобов'язався надавати послуги по постачанню питної води на об'єкти Абонента, а також по прийманню стічних вод, які скидаються Абонентом в систему комунальної каналізації згідно з дислокацією об'єктів (додаток №1), а Абонент, в свою чергу, зобов'язався своєчасно сплачувати надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатувати та утримувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та обладнання на них у належному порядку згідно з Правилами користування системами комунального водопостачання та водопостачання міст та селищ України, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ та організацій в систему каналізації м. Одеси, існуючими ДОСТ, іншими нормативними актами, прийнятими в установленому законом порядку, та діючим законодавством.

Згідно п.3.1. договору облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води на об'єктах Абонента.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата послуг водопостачання та водовідведення проводиться щомісячно у наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 100% суми платежу за попередній місяць до 10 числа розрахункового місяця, кінцевий розрахунок 5 числа місяця наступного за розрахунковим. На момент укладання договору діяли наступні тарифи, зокрема, водопостачання - 4,94 грн. за 1 м3; водовідведення - 3,65 грн. за 1 м3.

Згідно з п.5.3 тимчасового договору на послуги водопостачання та водовідведення №2753/3, строк його дії було встановлено з 17.09.2007р. по 31.01.2008р. Таким чином, правовідносини сторін у вказаний період були врегульовані тимчасовим договором на послуги водопостачання та водовідведення №2753/3, який за змістом ст. 629 ЦК України є обов'язковим для його виконання сторонами.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з актів на опломбування №5936/ти (а.с.52), №5934/ти (а.с.53) та акту №39658 (а.с.48), позивачем послуги водопостачання та водовідведення надавалися відповідачу належним чином.

Натомість, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, відповідач не надав суду докази сплати наданих послуг, а також не спростував відповідних посилань позивача про відсутність такої сплати.

Як вбачається з тимчасового договору на послуги водопостачання та водовідведення №2753/3, строк його дії було встановлено до 31.01.2008р. Таким чином, після закінчення строку дії договору, оскільки він не був продовжений сторонами, а саме у період з 01.02.2008р. по 8.09.2011р. (дата демонтування водомірів) між сторонами не існувало договірних відносин, але послуги з водопостачання та водовідведення надавались та були отримані ФОП ОСОБА_1, про що свідчить акт №39658 від 13.05.2011р., відповідно до якого було використано 1803 м3, та акти від 8.09.2011р., відповідно до яких загалом було використано 1809 м3.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить до висновку про те, що фактичне отримання відповідачем від позивача послуг з водопостачання та водовідведення без встановлення обов'язку щодо їх оплати є збереженням відповідачем власного майна, яким є грошові кошти. Вказаний висновок ґрунтується на чинному законодавстві та сформованій судовій практиці (постанова Вищого господарського суду України від 25.01.2005р. по справі №15-25/109-04-3350).

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення вартості наданих послуг водопостачання та водовідведення є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про його методологічну помилковість, пов'язану з неправомірним, на думку суду, рівномірним розподіленням обсягу водопостачання та водовідведення на весь заявлений період. За оцінкою суду, вказане рівномірне розподілення було зроблено без врахування встановленого актом №39658 (а.с.48) обсягу наданих послуг станом на 13.05.2011р.

Враховуючи вищевикладене, судом було зроблено власний розрахунок з урахуванням зміни тарифів водопостачання та водовідведення, які викладені у рішеннях виконавчого комітету Одеської міської ради №99 від 19.05.2006р. (а.с.59-60), №95 від 14.02.2008р. (61-62), №1074 від 25.09.2008р. (а.с.63-64).

Так, оскільки обсяг водовикористання за період з 17.09.2007р. по 13.05.2011р. склав 1803 м3,суд доходить висновку,що щоденне споживання води складало за цей період 1,35 м3. У зв'язку з чим, за період з 17.09.2007р. по 29.02.2008р. відповідачем було спожито 224,1 м3 на суму 1 925,02 грн. (тариф водопостачання та водовідведення 8,59 грн.).

Враховуючи зміну тарифів з 1.03.2008р., за розрахунком суду, у період з 1.03.2008р. по 31.10.2008р. відповідачем було спожито 330,75 м3 на суму3 400,11 грн. (тариф водопостачання та водовідведення 10,28 грн.).

Приймаючи до увагу наступну зміну тарифів з 1.11.2008р., за розрахунком суду, у період з 1.11.2008р. по 13.05.2011р. відповідачем було спожито 1 247,4 м3 на суму 20 619,52 грн. (тариф водопостачання та водовідведення 16,53 грн.).

Крім того, враховуючи, що різниця по показникам водолічильників з 13.05.2011р. по 8.09.2011р. склала 6 м3, з урахуванням того, що діючий на той час тариф складав 16,53 грн., вартість водопостачання та водовідведення за цей період склала 99,18 грн.

Приймаючи до уваги, що докази сплати вартості наданих послуг в матеріалах справи відсутні, суд доходить висновку про правомірність задоволення позовних вимог на суму 26 043,83 грн. (1 925,02 + 3 400,11 + 20 619,52 + 99,18), у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (68000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133) заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 26 043 /двадцять шість тисяч сорок три/ грн. 83 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 697 /одна тисяча шістсот дев'яносто сім/ грн. 57 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.02.2014 р.

Суддя Щавинська Ю.М.