Рішення № 37413313, 18.02.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа № 911/4626/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», м.Вишгород

про стягнення 19295,80 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників:

Від позивача: Михайловська І.Г.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі - відповідач) про стягнення 19295,80 грн.

Провадження у справі №911/4626/13 порушено відповідно до ухвали суду від 13.12.2013 року та призначено справу до розгляду на 09.01.2014 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 09.01.2014 року без поважних причин не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи відкладався на 23.01.2014 року.

У судовому засіданні 23.01.2014 року представник відповідача подав пояснення, в яких позов визнає частково, за вирахуванням франшизи, за умови надання належних доказів своєчасного звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Розгляд справи відкладався до 06.02.2014 року.

В судовому засіданні 06.02.2014 року у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів оголошувалась перерва до 18.02.2014 року.

В судовому засіданні 18.02.2014 року позивач позовні вимоги підтримав та надав витребувані судом пояснення. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 18.02.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

20.07.2009 року між Приватним акціонерним товариством «СК «Українська страхова група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» був укладений Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2828-0157, а в подальшому додатковий договір предметом якого є страхування транспортного засобу «Volkswagen», державний № АА6695КО.

14.11.2012 року в м. Павлоград, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volkswagen», державний № АЕ4556ЕХ під керуванням водія Савченко Вадима В'ячеславовича (потерпілий водій) та автомобіля «Volkswagen», державний № АА6695КО під керуванням Плещьова Сергія Володимировича та транспортного засобу «ГАЗ», державний № АЕ0066АО, під керуванням водія Кузнєцова Павла Сергійовича (винний водій).

До ПАТ «СК «Українська страхова група» звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування і надав при цьому усі необхідні документи.

27.12.2012 року ПАТ «СК «Українська страхова група» на підставі рахунку № КС00002846 від 20.11.2012 року було складено страховий акт № КА-2449.

На підставі вищевказаних документів ПАТ «СК «Українська страхова група» здійснила виплату страхового відшкодування в сумі 19295,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17438 від 28.12.2012 року.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно постанови № 429/11671/12 Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.11.2012 року, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась в наслідок порушення водієм «ГАЗ», державний № АЕ0066АО Кузнєцовим Павлом Сергійовичем вимог ПДР України та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України.

Цивільна відповідальність транспортного засобу «ГАЗ», державний № АЕ0066АО винної сторони, застраховано в ТДВ «СК «Провіта» згідно полісу № АВ 9941294.

На адресу ТДВ «СК «Провіта» (відповідач) пред'явлено заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 800АПС від 06.06.2013 року, що підтверджується фіскальним чеком № 8031 від 12.06.2013 року.

Однак відповідачем не було здійснено ніяких дій спрямованих на виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Згідно Полісу, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, складає 50 000 грн., франшиза - 1000 грн.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язковий ліміт відповідальності страховика, в межах якого страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно із ст. 29 цього ж Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, також додаються витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Крім того, з огляду на норму ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування, яке підлягає сплаті відповідачем, зменшується на суму франшизи в сумі 1000,00 грн., яка відшкодовується виключно Страхувальником, а не відповідачем.

Як встановлено судом, відшкодуванню заподіяної шкоди у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає в підтвердженому розмірі за вирахуванням франшизи, що складає 19295,80 грн. - 1000 грн. = 18295,80 грн.

Відповідач в своїх запереченнях посилається на недотримання позивачем порядку, встановленого .36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначає, що позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, що виключає настання строку відповідної страхової виплати.

У зв'язку з чим, суд враховує, що Постановою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.08.2012 року (у справі № 23/279) встановлено, що ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Згідно зі ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі оціненої шкоди за вирахуванням франшизи, що складає 18295,80 грн.

Відшкодування витрат на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код 31704186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32а, код 30859524) 18295,80 грн. відшкодування в порядку регресу та 1631,33 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя Кошик А.Ю.

дата підписання 28.02.2014 р.