Постанова № 37411912, 03.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2014 року письмове провадження № 2а-833/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. у порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 01.12.2009 р. №№ 0000802330/0, 0000792330/0, 000168750/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), податку на прибуток приватних підприємств та податку з доходів фізичних осіб і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010 р., у справі № 2а-833/10/2670 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішень задоволенні в повному обсязі: скасовані податкові повідомлення-рішення від 01.12.2009 р. №№ 000168750/0, 0000792330/0, 0000802330/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010 р. в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.12.2009 р. № 000168750/0 в частині визначення податкового зобов'язання в загальній сумі 13891,59 грн. залишені без змін, а в решті судові рішення скасовані і направлені в цій частині на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2013 р. справу № 2а-833/10/2670 прийнято до розгляду в судовому засіданні.

У судове засідання, призначене на 06.02.2014 р., представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи суду не надходило.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.05.2008 р. по 30.06.2009 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 18.11.2009 р. № 193/23-205/35877773, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, зокрема:

пп.4.1.1., пп.4.1.6. п.4.1. ст.4, пп.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 877 903,00 грн., у т.ч. по періодам: 2008 рік - 877 903,00 грн. (4 квартал - 877 903,00 грн.);

пп.3.1.1. п.3.1. ст.3, пп.7.2.1. п.7.2. та пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого знижено податок на додану вартість на загальну суму 903 920,00 грн., у т.ч. по періодам: грудень 2008 року на суму - 69 431,00 грн., січень 2009 року на суму - 174 373,00 грн., лютий 2009 року на суму 190 228,00грн.,березень 2009 року на суму - 75 452,00 грн., квітень 2009 року на суму - 210 280,00 грн., травень 2008 року на суму 184 156,00 грн. та завищено суму податку на додану вартість, що відображається в р.26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» Декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року на загальну суму 84 607,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки позивача від 18.11.2009 р. № 193/23-205/35877773, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 01.12.2009 р. № 0000802330/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 407 790,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 203 895,00 грн.;

від 01.12.2009 р. № 0000792330/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 877 903,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 790 113,00 грн.

Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась відповідачем за період до набрання законної сили Податковим кодексом України, розгляд та вирішення даної адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм законодавства, що діяло до 01.01.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.1. Декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» показників у 4 кварталі 2008 року на суму 252 000,00 грн.

Так, згідно наданих позивачем до перевірки первинних документів податкового та бухгалтерського обліку (квитанції про надання поворотної фінансової допомоги), повернення коштів проводилось з каси підприємства видатковими касовими ордерами.

При цьому, до складу валового доходу у 4 кварталі 2008 року не враховано суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 252 000,00 грн., отриманої від фізичної особи ОСОБА_1, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду (4 квартал 2008 року), що призвело до заниження позивачем валового доходу у 4 кварталі 2008 року на суму 252 000,00 грн. та, відповідно, виникнення податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 63 000,00 грн.

Відповідно до пп.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід, зокрема, включає суму поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається не поверненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу ніж установлена п.7.2. ст.7 цього закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

В той же час, як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій під час первинного розгляду даної справи, а також підтверджено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2013 р., у податкового органу були відсутні підстави для донарахування позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 63 000,00 грн., в результаті зафіксованого в акті перевірки порушення пп.4.1.1., пп.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке, на думку податкового органу, полягало у тому, що позивач не відніс до складу валового доходу у IV кварталі 2008 року поворотну фінансову допомогу в сумі 252 000,00 грн., оскільки таку поворотну фінансову допомогу повернуто у І кварталі 2009 року без збільшення позивачем у цьому періоді валових витрат. Отже, фактично не відбулося заниження податкових зобов'язань за період, що перевірений податковим органом.

Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, з урахуванням даних поданого відповідачем розрахунку основного платежу та фінансових санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01.12.2009 р. № 0000792330/0, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, в частині суми податкового зобов'язання в розмірі 62 331,00 грн. (основний платіж) та 56 098,00 грн. (фінансові санкції).

Також, в ході проведення перевірки позивача, при суцільному обліку первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, книг обліку продажу товарів, робіт, послуг з фактично виданими податковими накладними встановлено, що у реєстрах виданих податкових накладних не на повну суму включено податкові накладні видані ТОВ «Соммельє» (постачальник) та не включені до податкового зобов'язання відповідних періодів, що також підтверджується відомостями, отриманими від ТОВ «Сомельє» (покупець) за результатами проведеної зустрічної перевірки всього на загальну суму 3 532 370,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 706 474,00 грн.), а саме:

податкової накладної № 0000003 І від 25.12.2008 р. маркетингові послуги згідно договору № У-СОМ2 І від 01.12.2008 р. на суму 1 412 948,00 грн. (крім ПДВ - 282 589,60 грн.);

податкової накладної № 0000002 G від 25.12.2008 р. маркетингові послуги згідно договору № У-СОМ2 G від 01.12.2008 р. на суму 1 059 711,00 грн. (крім ПДВ - 211 942,20 грн.);

податкової накладної № 0000001 V від 25.12.2008 р. маркетингові послуги згідно договору № У-СОМ2 V від 01.12.2008 р. на суму 1 059 711,00 грн. (крім ПДВ - 211 942,20 грн.).

Проте, позивачем включено до валового доходу загальну суму 272 757,00 грн. (крім ПДВ - 54 551,40 грн.) на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг):

№ С-0000003І від 25.12.2008 р. на загальну суму 256 405,00 грн. (крім ПДВ - 51 281,00 грн.);

№ С-0000002G від 25.12.2008 р. на загальну суму 8 176,00 грн. (крім ПДВ - 1 635,20 грн.);

№ С-0000001V від 25.12.2008 р. на загальну суму 8 176,00 грн. (крім ПДВ - 1 635,20 грн.).

Крім того, позивачем згідно реєстру отриманих та видних податкових накладних з грудень 2008 року відображено у податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ «Сомельє» на загальну суму 54 551,00 грн.

Відповідач надавши оцінку викладеному, дійшов висновку, що позивачем на порушення пп.4.1.1. п.4.1. ст.4, пп.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено валовий дохід за 2008 рік на загальну суму 3 259 613,00 грн. та, відповідно, занижено податок на прибуток на загальну суму 815 572,00 грн.

При цьому, судом виявлені розбіжності в акті перевірки від 18.11.2009 р. № 193/23-205/35877773 даних щодо сум валового доходу, які, на думку відповідача, були занижені позивачем, а саме: у п.2) (стор.5 акту перевірки) зазначена сума 3 259 613,00 грн., а у п.8) (стор. 6 акту перевірки) - сума 3 511 613,00 грн., що не може відбуватися за правилами діючого законодавства та норм права взагалі.

Також, надавши оцінку вищевикладеному, відповідач дійшов висновку, що позивачем на порушення пп.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податкові зобов'язання по ПДВ на загальну суму 651 923,00 грн. за грудень 2008 року.

Відповідно до п.4.1. та.пп.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, п континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно пп.11.3.1. п.11.3. ст.11 зазначеного закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата ї»ї оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на території України.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Сомельє» укладені договори від 01.12.2008 р. № У-СОМ2І, від 01.12.2008 р. № У-СОМ2V, від 01.12.2008 р. № У-СОМ2G про надання маркетингових послуг, за умовами яких контрагент як замовник доручав, а позивач як виконавець зобов'язувався надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і визначені договорами, відповідно, на суму 1695537,60 грн. (ПДВ - 282589,60 грн.), 1271653,20 грн. (ПДВ - 211942,20 грн.), 1271653,20 грн. (ПДВ - 211942,20 грн.).

Додатковою угодою від 25.12.2008 р. № 1 до договору № У-СОМ2І від 01.12.2008 р., сторони прийшли до згоди зменшити суму оплати за послуги з проведення маркетингових досліджень за договором до 307686,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 51281,00 грн.).

Додатковою угодою від 25.12.2008 р. № 1 до договору № У-СОМ2G від 01.12.2008р., сторони прийшли до згоди зменшити суму оплати за послуги з проведення маркетингових досліджень за договором до 9811,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 1635,20 грн.).

Додатковою угодою від 25.12.2008 р. № 1 до договору № У-СОМ2V від 01.12.2008р., сторони прийшли до згоди зменшити суму оплати за послуги з проведення маркетингових досліджень за договором до 9811,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 1635,20 грн.).

На підтвердження виконання умов зазначених договорів (з урахуванням додаткових угод до них), позивачем виписані ТОВ «Сомельє» наступні первинні документи: податкову накладну від 25.12.2008 р. № 0000003 І на загальну суму 307686,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 51281,00 грн.), податкову накладну від 25.12.2008 р. № 0000002 G на загальну суму 9811,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 1635,20 грн.), податкову накладну від 25.12.2008 р. № 0000001 V на загальну суму 9811,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 1635,20 грн.); акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.12.2008 р. № С-0000003І на суму 256 405,00 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.12.2008 р. № С-0000002G на суму 8176, 00 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.12.2008 р. № С-0000001V на суму 8176, 00 грн.

На підставі зазначених первинних документів, позивачем включено до валового доходу 4 кварталу 2008 року загальну суму 272 757,00 грн. (крім ПДВ - 54 551,40 грн.), як оплату контрагентом наданих позивачем маркетингових послуг за договорами від 01.12.2008 р. № У-СОМ2І, від 01.12.2008 р. № У-СОМ2V, від 01.12.2008 р. № У-СОМ2G з урахуванням положень додаткових угод до них та задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 54 551,80 грн.

В той же час, відповідачем під час перевірки позивача, ТОВ «Сомельє» було скеровано запит від 02.11.2009 р. № 24678/10/23-213 про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо його взаємовідносин з позивачем у періоді з 14.05.2008р. по 30.06.2009 р., а саме: які податкові накладні за вказаний період включені до реєстру виданих податкових накладних (номер і дата податкової накладної, назва товару, кількість, ціна, сума ПДВ, загальна сума), підстави для проведення господарських операцій (угоди, контракти), форма розрахунку між підприємствами.

На зазначений запит контрагентом позивача були надані відповідачу, крім іншого, податкові накладні на маркетингові послуги згідно договорів № У-СОМ2 І від 01.12.2008 р., № У-СОМ2 G від 01.12.2008 р., № У-СОМ2 V від 01.12.2008 р., а саме:

№ 0000003 І від 25.12.2008 р. на суму 1 412 948,00 грн. (крім ПДВ - 282 589,60 грн.);

№ 0000002 G від 25.12.2008 р. на суму 1 059 711,00 грн. (крім ПДВ - 211 942,20 грн.);

№ 0000001 V від 25.12.2008 р. на суму 1 059 711,00 грн. (крім ПДВ - 211 942,20 грн.).

За результатами оцінки даних податкової звітності контрагента позивача ТОВ «Сомельє», зокрема, даних податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2012 року встановлено, що контрагентом за грудень 2008 року задекларовані обсяги поставок по позивачу в сумі 3 752 370,00 грн. та податковий кредит в сумі 750 474,00 грн., проте, згідно даних уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2008 року, ним здійснено коригування (виправлення помилок) задекларованих показників до, відповідно: обсяги поставок - 220 000,00 грн., податковий кредит - 44 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені податкові накладні не зареєстровані позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2008 року.

Згідно п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 зазначеного закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Аналогічні положення закріплені й у Податковому кодексі України.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, податковим законодавством виключена можливість складання платником податку (продавцем) подвійного пакету податкових накладних (з ідентичними реквізитами сторін, датою, номером, посиланням на цивільно-правовий договір тощо) на одну й ту ж саму господарську операцію, проте на різні суми вартості товарів (робіт, послуг) в т.ч. ПДВ.

За результатом системного аналізу викладених норм податкового законодавства та обставин справи, дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи первинних документів, враховуючи фактичну наявність подвійного пакету первинних документів - податкових накладних № 0000003 І від 25.12.2008 р., № 0000002 G від 25.12.2008 р. та № 0000001 V від 25.12.2008 р. до договорів про надання маркетингових послуг від 01.12.2008 р. №№ У-СОМ2І, № У-СОМ2G, від № У-СОМ2V, які містять розбіжності в сумах по наданих послугах (у т.ч. по ПДВ), у суду виникли обґрунтовані сумніви щодо законності таких первинних документів та, відповідно, можливості прийняття їх до уваги в якості доказів у справі та підтвердження правомірності включення позивачем до валового доходу 4 кварталу 2008 року загальну суму 272 757,00 грн. і декларування ним податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 54 551,80 грн., а також спростування висновків відповідача, з урахуванням даних розрахунку основного платежу та фінансових санкцій позивача, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 815 572,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 01.12.2009 р. № 0000792330/0, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, в частині суми податкового зобов'язання в розмірі 815 572,00 грн. (основний платіж) та 734 015,00 грн. (фінансові санкції).

Крім зазначеного, в ході перевірки позивача відповідачем, при суцільному обліку первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, книг обліку придбання товарів, робіт, послуг з фактично отриманими податковими накладними, встановлено, що відсутні податкові накладні, зазначені у реєстрах отриманих податкових накладних позивача та включені до податкового кредиту відповідних періодів, що також підтверджується відомостями, отриманими від контрагента позивача - ТОВ «Сомельє», а саме: фактично відсутні відображені у реєстрі за рудень 2008 року податкові накладні № 06273 від 04.12.2008 р., № 06273 від 08.12.2008 р., № 2730 від 20.12.2008 р.; фактично відсутні відображені у реєстрі за лютий 2009 року податкові накладні № 1 від 02.02.2009 р., № 3 від 02.02.2009 р., № 4 від 02.02.2009 р., № 5 від 02.02.2009 р., № 6 від 02.02.2009 р., № 7 від 02.02.2009 р., № 8 від 02.02.2009 р., № 24 від 02.02.2009 р., № 27 від 02.02.2009 р., № 28 від 02.02.2009 р., що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 496 130,00 грн.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивачем не подані суду, зокрема, і в якості доказу спростування висновків відповідача, відповідні первинні документи - вищевизначені податкові накладні, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за грудень 2008 року та лютий 2009 року, що фактично ставить під сумнів їх існування та, відповідно, з урахуванням положень пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не спростовує висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 01.12.2009 р. № 0000802330/0, з урахуванням даних поданого відповідачем розрахунку основного платежу та фінансових санкцій, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), в частині суми податкового зобов'язання в розмірі 320 305,00 грн. (основний платіж) та 160 152,00 грн. (фінансові санкції).

Також, в ході перевірки реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2008 року встановлено, що до складу податкового кредиту в Декларації з податку на додану вартість позивачем задекларовано суму у розмірі 87 485,00 грн., а саме ВМД від постачальника фірми «F.LLI GANSIA & C.SPA» на загальну суму 317 848,75 грн. (у т.ч. ПДВ - 52974,77 грн.) та на загальну суму 207 062,47 грн. (у т.ч. ПДВ - 34 510,41 грн.).

Проте, на думку відповідача, в перевіряємому періоді, згідно даних АРМ «Митниця», позивачем не здійснювався імпорт товару, отже ним неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 87 485,00 грн.

Такі висновки відповідача є помилковими виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з ТОВ «Сомельє» на підставі договору комісії № 1 від 15.11.2008 р., за умовами якого позивач як комітент доручав, а контрагент як комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента здійснити наступні юридично значимі дії:

за доручення комітента здійснювати купівлю у нерезидентів України продукцію, оплату по яким здійснює комітент, з доставкою товару до пункту призначення на території України, указаного комітентом;

за дорученням комітента укладати договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення купівлі/продажу документи;

за дорученням комітента укладати договори (для митного оформлення товарів) з підприємствами (брокерами), які мають свідоцтво про визнання підприємства декларантом;

за доручення комітента укладати договори з перевізниками (експедиторами) на доставку товару в пункт призначення, зазначений комітентом;

інші дії, пов'язані з вищезазначеними операціями, необхідними для виконання доручень комітента.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: акт прийому-передачі товару № 1 та податкову накладну від 22.12.2008 р. № 408529/408530 на загальну суму 524 911,21 грн. (в т.ч. ПДВ - 87 485,20 грн.). За правилами податкового законодавства, зазначені первинні документи є підставою для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначене, а також положення пп.7.2.1. п.7.2. ст.7, п.4.7. ст.4, пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», надавши оцінку наданим позивачем доказам (первинним документам), суд дійшов висновку про правомірність віднесення ним до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 87 485,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Сомельє».

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 01.12.2009 р. № 0000802330/0, з урахуванням даних поданого відповідачем розрахунку основного платежу та фінансових санкцій, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), в частині суми податкового зобов'язання в розмірі 87 485,00 грн. (основний платіж) та 43 743,00 грн. (фінансові санкції).

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, частково виконаний обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.69-71,94,160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 01.12.2009 р. № 0000792330/0, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 877 903,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 790 113,00 грн., в частині суми податкового зобов'язання в розмірі 62 331,00 грн. (основний платіж) та 56 098,00 грн. (фінансові санкції).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 01.12.2009 р. № 0000802330/0, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 407 790,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 203 895,00 грн. в частині суми податкового зобов'язання в розмірі 87 485,00 грн. (основний платіж) та 43 743,00 грн. (фінансові санкції).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій