Постанова № 37411764, 14.01.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 р. Справа № 804/15046/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхно І.В.

при секретарі - Фросіні С.Ю.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського оружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають у проведені документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, код НОМЕР_1, в результаті якої був складений акт від 30.10.2013 року №470/173/НОМЕР_1;

- визнати протиправними дії Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Сімплекс» за червень 2013 року та товариством з обмеженою відповідальністю «Промзахист Н» за червень 2013 року, яке відбулось на підставі акту від 30.10.2013 року №470/173/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість, які визначені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у податкових деклараціях за червень 2013 року;

- зобов'язати Новомосковську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Сімплекс» за червень 2013 року та товариством з обмеженою відповідальністю «Промзахист Н» за червень 2013 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість, які фізична особа-підприємець ОСОБА_2 включив до податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позову зазначив, що в ході перевірки були порушені права Позивача, а саме, Позивач не був попереджений про проведення у нього перевірки у встановленому законодавством порядку. Наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.10.2013 року № 355 та повідомлення № 5501/9/17.3-13 від 30.10.2013 року про надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій Відповідач направив на адресу Позивача 31.10.2013 року. Позивач отримав наказ та повідомлення лише 04.11.2013 року, тоді як перевірка була проведена 30.10.2013 року. Таким чином, Відповідач приступив до проведення перевірки Позивача до часу направлення останньому наказу та повідомлення про проведення перевірки. Таким чином представник позивача наголошував на тому, що Відповідач провів перевірку Позивача без наявних на то повноважень, на момент її проведення, тобто з порушенням ст. 19 Конституції України та пп. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України. Реальність виконання правочинів, укладених Позивачем з ТОВ «ТК «Сімплекс» та ТОВ «Промзахист Н» підтверджується первинними документами. Дані документи підтверджують формування показників податкової звітності Позивача та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Позивач мав відповідну інформацію щодо статусу вищезазначених контрагентів, як платників податку на додану вартість, про те, що вони не виключені з реєстру платників податку, не виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, не визнані банкротами, не існувало даних і щодо анулювання у контрагентів Позивача свідоцтв податку на додану вартість. Підставою для визнання нікчемними правочинів між Позивачем та ТОВ «ТК «Сімплекс», ТОВ «Промзахист Н» став оскаржений у судовому порядку Акт №12/22/3-38548199 від 23.08.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Сімплекс», складений Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області. З огляду на вищевикладене представник позивача вважає, що факти та висновки, зазначені в акті перевірки, що стали підставою для викладення висновку є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не мають достатніх фактичних даних на підтвердження висновків про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за перевіряємий період. Згідно з даними Акту перевірки позивача та відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 року у справі № 804/12413/13-а вбачається, що Відповідачем здійснено коригування показників податкової звітності Позивача, шляхом зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у червні 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «ТК «Сімплекс». Представник позивача зазначив, що дані дії є неправомірними, оскільки відповідно до ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Позивач станом на час подання адміністративного позову та розгляду справи у суді податкове повідомлення-рішення та розрахунок податкового зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ «ТК «Сімплекс» у червні 2013 року не отримувало. Враховуючи вищевикладене представник позивача в судовому засіданні просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач в письмових запереченнях, які містяться в матеріалах справи з позовними вимогами не погодився. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до фіскального чеку «УКРПОШТА» ЦПЗ №8 від 30.10.2013 року наказ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.10.2013 №155 та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки направлено на податкову адресу позивача 30.10.2013 року, а не 31.10.2013 року, тобто умови п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України виконані. В письмових запереченнях зазначено, що Західно-Донбаською ОДПІ надано апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 у справі №804/12413/13-а, тому посилання позивача на те, що податковий орган безпідставно посилався на Акт №12/22/3-38548199 від 23.08.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Сімплекс» є необгрутнованим. В свою чергу в Акті №12/22/3-38548199 від 23.08.2013 року визначено, що ТОВ «ТК «Сімплекс» не підтверджено жодним первинним документом факти здійснення господарських відносин з платниками податків у квітні-червні 2013 року, отже зустрічною звіркою не можливо підтвердити реальність проведених господарських відносин між ТОВ «ТК «Сімплекс» та контрагентами у квітні-липні 2013 року, з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків. Податковий кредит позивача у червні 2013 року сформовано за рахунок первинних документів, отриманих від ТОВ «ТК «Сімплекс». Позивач в свою чергу до перевірки не надав документи, що підтверджують транспортування товару від ТОВ «ТК «Сімплекс», не надано сертифікати, які посвідчують відповідність продукції вимогам відповідних стандартів або технічних умов. В ході перевірки позивача встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) позивачу від ТОВ «ТК «Сімплекс», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Враховуючи зазначене, операції придбання позивачем товару ТОВ «ТК «Сімплекс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Окрім того позивач за червень 2013 року задекларував податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 60567 грн. Перевіркою було встановлено їх завищення у загальній сумі 60233 грн. по взаємовідносинам з покупцем ТОВ «Промзахист Н». В письмових запереченнях зазначено, що діяльність ФОП ОСОБА_2 (в межах поставки товару, отриманого від ТОВ «ТК «Сімплекс») була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, а саме ТОВ «Промзахист Н», з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків. Таким чином, виходячи з вищевикладеного відповідач прийшов до висновку, що позивачем безпідставно сформовано податкові зобов'язання у червні 2013 року по податковим накладним, виписаним на продаж товару на адресу ТОВ «Промзахист Н» на загальну суму 361 401,6 грн., в т.ч. ПДВ 60223,6 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань позивача, оскільки ці первинні документи не мають статусу юридично значимих, чим порушено п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 ПК України, п.3 ст.5, п.1 ст.7 ГК України. Окрім того, відповідно до акту перевірки від 30.10.2013 №470/173/НОМЕР_1 грошове зобов'язання за результатами перевірки не визначалось, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення не приймалось. Враховуючи вищевикладене представник відповідача в письмових запереченнях просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач до суду не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується факсограмою, яка міститься в матеріалах справи. 14.01.2014 року засобами факсимільного зв'язку надав до суду клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні за наявними матеріалами у справі, проти задоволення позову заперечував в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене суд вирішив розглянути справу за даною якою сторін та наявними в матеріалах справи доказами.

Правовідносини, що випливають з позовних вимог регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в редакції чинній на момент правовідносин визначених у позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) перебуває на обліку в Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків та зборів, у тому числі (у період, що розглядається) податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

30.10.2013 року начальником Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято наказ №355 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та повідомлення №215/173 про час проведення перевірки. Вищезазначений наказ та повідомлення були направлені на адресу позивача 30.10.2013 року рекомендованим листом з повідомленням та отримано ним 04.11.2013 року, що підтверджується чеком про відправлення поштової кореспонденції та рекомендованим повідомленням про вручення поштової кореспонденції, копії яких містяться в матеріалах справи. Також в матеріалах справи міститься копія конверта, засвідченого належним чином, з відбитком штемпелю поштового відділення, де зазначена дата - 31.10.2013 року.

Перевірка проводилась 30.10.2013 року, про що зазначено в акті перевірки позивача та не заперечував відповідач.

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п.81.3 ст.81 Податкового кодексу України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що податковим органом в порушення вищезазначених норм Податкового кодексу України було направлено наказ на проведення перевірки поштою у той день, коли була проведена перевірка, взагалі сам наказ було отримано позивачем вже після проведення перевірки. Таким чином позовні вимоги в частині визнати протиправними дій Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають у проведені документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, в результаті якої був складений акт від 30.10.2013 року №470/173/НОМЕР_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

30.10.2013 року посадовою особою відповідача на підставі акту перевірки Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.08.13 №12/22/3-38548199, згідно наказу від 30.10.13 №355, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ТК «Сімплекс» за червень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2013 року №470/173/НОМЕР_1 (далі по тексту - Акт).

Згідно висновків, викладених в Акті, встановлено порушення:

1. ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 при придбанні та продажу товарів. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

2. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за червень 2013 року, які підпадають під визначення ст.188, 187, 188 та 198 розд. III Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із наступними змінами та доповненнями з контрагентом-постачальником ТОВ «ТК «Сімплекс» та контрагентом-покупцем ТОВ «Промзахист Н».

Судом встановлено, що відповідач посилається на відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) позивачем за червень 2013 року з контрагентом-постачальником ТОВ «ТК «Сімплекс» та контрагентом-покупцем ТОВ «Промзахист Н» з огляду на встановлено нереальність здійснення господарських операцій та порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

В акті перевірки позивача від 30.10.2013 року №470/173/НОМЕР_1 відповідач посилається на висновки Акту №12/22/3-38548199 від 23.08.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Сімплекс», складений Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області, який став підставою для визнання нікчемними правочинів між Позивачем та ТОВ «ТК «Сімплекс»,ТОВ «Промзахист Н».

В Акті №12/22/3-38548199 від 23.08.2013 року було встановлено наступне:

- відсутність на момент складання акту перевірки щодо ТОВ «ТК «Сімплекс» будь-яких первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, які б свідчили про здійснення у квітні-липні 2013 року господарських операцій та ведення господарської діяльності;

- не підтвердження жодним первинним документом фінансово-господарських відносин ТОВ «ТК «Сімплекс» за період квітень-липень 2013 року;

- відсутність доказів фактичного транспортування та відвантаження товарів ТОВ «ТК «Сімплекс» на адресу покупців, що свідчить про не підтвердження фактичного відвантаження товарів та реальне транспортування;

- немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного;

- зустрічною звіркою неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин ТОВ «ТК «Сімплекс», з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Відповідач, на підставі викладеного, дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування у позивача по операціях з придбання товарів (послуг) у червні 2013 року з підприємством постачальником ТОВ «ТК «Сімплекс» та контрагентом-покупцем ТОВ «Промзахист Н».

Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на фактичні обставини справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ТК «Сімплекс» (постачальник) на підставі договору поставки №704 від 31.05.13 року, відповідно до умов якого: Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, поставка товару на склад Покупця. Таким чином у позивача були відсутні обов'язки щодо транспортування товару. На підтвердження здійснення господарських операцій по зазначено договору ТОВ «ТК «Сімплекс» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких були надані до суду: податкові накладні - №70 від 03.06.2013 року, №128 від 07.06.2013 року, №90 від 05.06.2013 року, №392 від 26.06.2013 року, №377 від 25.06.2013 року, №151 від 10.06.2013 року, №164 від 11.06.2013 року, №331 від 21.06.2013 року, №228 від 14.06.2013 року; видаткові накладні - №см-060386 від 03.06.2013 року, №см-060759 від 07.06.2013 року, №см-060575 від 05.06.2013 року, №см-06281 від 26.06.2013 року, №см-062573 від 25.06.2013 року, №см-061144 від 11.06.2013 року, №см-062167 від 21.06.2013 року, №см-061461 від 14.06.2013 року, №см-061088 від 10.06.2013 року. Через відсутність можливості оплати Покупцем продукції, отриманої на підставі Договору поставки №704 від 31.05.2013 року, сторони уклали додаткову угоду №1 від 11.11.2013 року про викладення пункту 4 Договору №704 від 31.05.13 року в такій редакції: «платіж за продукцію, поставлену за цим Договором здійснюється у вексельній формі шляхом видачі Покупцем Постачальнику простих безпроцентних векселів з терміном платежу «за пред'явленням» на суму, рівну загальній заборгованості Покупця за Договором чи передачі векселя третьої особи. Покупець зобов'язаний видати прості векселі протягом 10 днів після укладення Додаткової угоди. Факт передачі векселя засвідчується актом прийняття-передачі.» На виконання договору поставки №704 від 31.05.13 року та додаткової угоди №1 до нього позивач передав у власність ТОВ «ТК «Сімплекс», а векселеотримувач прийняв як оплату простий вексель за пред'явленням Серії АА №2582380 від 12.11.2013 року на суму 454 933,83 грн., що підтверджується актом прийому-передачі векселя від 12.11.2013 року та актом про вексельний платіж №1 від 13.11.2013 року (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи). Станом на 11.11.2013 року сальдо на користь ТОВ «ТК «Сімплекс» по розрахункам позивача з зазначеним контрагентом становить 454 933,83 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 11.11.2013 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Отриманий ФОП ОСОБА_2 від ТОВ «ТК «Сімплекс» товар в подальшому був реалізований покупцю ТОВ «Промзахист Н» на підставі договору поставки від 08.01.2013 року №5, відповідно до умов якого: Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Поставка товару на склад Покупця здійснюється транспортом Покупця та за рахунок Покупця. Таким чином у позивача були відсутні обов'язки щодо транспортування товару. На підтвердження здійснення господарських операцій по зазначено договору були складені наступні документи, копії яких були надані до суду: податкові накладні - №1 від 04.06.2013 року, № 2 від 04.06.2013 року, №3 від 04.06.2013 року, № 4 від 06.06.2013 року, №5 від 10.06.2013 року, №6 від 11.06.2013 року, №7 від 12.06.2013 року, №8 від 13.06.2013 року, №10 від 17.06.2013 року, №11 від 25.06.2013 року, №12 від 26.06.2013 року, №13 від 27.06.2013 року, видаткові накладні та рахунки фактур №61 від 04.06.2013 року, №62 від 04.06.2013 року, №63 від 04.06.2013 року, №65 від 06.06.2013 року, №66 від 10.06.2013 року, №67 від 11.06.2013 року, №68 від 12.06.2013 року, № 69 від 13.06.2013 року, №70 від 17.06.2013 року, №71 від 25.06.2013 року, №72 від 26.06.2013 року, №73 від 27.06.2013 року. Розрахунки по зазначеним операціям здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями, а саме: №260 від 30.10.2013 року, №278 від 14.11.2013 року, №277 від 13.11.2013 року, № 266 від 05.11.2013 року, №257 від 23.10.2013 року, №230 від 01.10.2013 року, №237 від 09.10.2013 року, №394 від 28.11.2013 року. Станом на 01.01.2014 року сальдо по розрахункам між позивачем та ТОВ «Промзахист Н» складає 732985, 15 грн. на користь ФОП ОСОБА_2, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.01.2014 року, який міститься в матеріалах справи.

На підтвердження наявності в оренді позивача складського приміщення до суду була надана копія договору оренди нежитлового приміщення №2 від 01.06.2013 року укладеного з ОСОБА_3, на умовах якого орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 100 кв.м., об'єкт передається орендарю для використання з метою проведення підприємницької діяльності, а також копію акту приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 100 кв.м. від 01.06.2013 року. Окрім того, на підтвердження наявності обладнання для здійснення своєї господарської діяльності, позивач надав до суду копію договору оренди обладнання №4 від 01.08.2013 року укладеного з ОСОБА_3 та копію акту приймання-передачі в оренду обладнання від 01.08.2013 року.

Також на підтвердження господарських операцій позивачем було надано до суду витяг з книги обліку товарів ФОП ОСОБА_2 за червень 2013 року, з якого вбачається облік отриманого від ТОВ «ТК «Сімплекс» товару на складі позивача та в подальшому його реалізацію ТОВ «Промзахист Н».

Як на час укладення вищевказаного правочинів Позивача із ТОВ «ТК «Сімплекс», ТОВ «Промзахист Н» так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. Акт перевірки позивача підтверджує статус платника ПДВ ФОП ОСОБА_2 в спірний період, зазначене не оспорює і представник відповідача. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

Основним доказом, яким керувався Відповідач в акті перевірки позивача є Акту №12/22/3-38548199 від 23.08.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Сімплекс», складений Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області.

З аналізу норм права суд приходить до висновку, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012р. №К/9991/32048/12.

Суд звертає увагу не те, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

У відповідності до п.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що на підтвердження факту поставки товарів ТОВ «ТК «Сімплекс», було виписано на адресу позивача податкові та видаткові накладні, в подальшому позивачем на підтвердження факту поставки товарів на адресу ТОВ «Промзахист Н» були виписані податкові та видаткові накладні, рахунки фактури. На момент складання вказаних документів ФОП ОСОБА_2, ТОВ «ТК «Сімплекс», ТОВ «Промзахист Н» були зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Таким чином, дані обставини свідчать про те, що ФОП ОСОБА_2 мав достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем ст.ст.203, 215 та 228 Цивільного кодексу України, оскільки правочини, укладені між позивачем та ТОВ «ТК «Сімплекс», ТОВ «Промзахист Н» не спрямовані на настання реальних наслідків, що обумовлені ними, а в зв'язку з чим по вказаних правочинах товар не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач, роблячи висновки в акті перевірки про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо недійсності укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечить інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами.

З наданих до суду документів встановлено, що ФОП ОСОБА_2, ТОВ «ТК «Сімплекс», ТОВ «Промзахист Н» при вчиненні угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту пункту 201.8 Податкового кодексу мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Крім того, ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ТК «Сімплекс», ТОВ «Промзахист Н» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що ФОП ОСОБА_2 було відомо про порушення ТОВ «ТК «Сімплекс» вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення правочину який не спрямований не реальне настання наслідків - відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, суд не вважає зазначені угоди фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені розглядуваними правочинами, реально настали для сторін цих угод (позивачем було отримано товар, а постачальник отримав оплату за товар), в подальшому отриманий товар було реалізовано ТОВ «Промзахист Н» (позивачем було отримано оплату, його контрагентом - товар).

Відтак, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення угоди із ТОВ «ТК «Сімплекс» та в подальшому з ТОВ «Промзахист Н» мети суперечної інтересам держави та суспільства.

За результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В акті перевірки позивача №470/173/НОМЕР_1 від 30.10.2013 року встановлено, що у звітному періоді за червень 2013 року ФОП ОСОБА_2 задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість (в межах поставки робочого одягу в асортименті, отриманого від ТОВ «ТК «Сімплекс») у сумі 60567 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за червень 2013 року встановлено їх завищення у загальній сумі 60223 грн. Податкові зобов'язання ФОП ОСОБА_2 у червні 2013 року сформовано за рахунок покупця ТОВ «Промзахист Н». Враховуючи порушення встановлені у вищенаведеному акті перевірки податковим органом було скориговано в електронній базі даних АІС «Деталізованій інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» показники податкової звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_2 по взаємовідносинам з ТОВ «ТК «Сімплекс» та ТОВ «Промзахист Н» за червень 2013 року, що підтверджується поясненнями представника відповідача в судовому засіданні та наданими до суду витягами з перегляду результатів співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів з інформаційної системи "Податковий блок" по ФОП ОСОБА_2 за червень 2013 року.

Щодо здійснення зазначеного коригування показників податкової звітності позивача в електронній базі даних АІС «Деталізованій інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.2.1 розділу 2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платника податків затвердженого Міністерством фінансів України 28.11.2012 №1236 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 р. за № 2135/22447 (далі - Порядок №1236), орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо:

а) платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію;

б) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках;

в) згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби;

г) рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

ґ) дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом;

д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено статтею 58 глави 4 розділу ІІ Кодексу.

Згідно з п.2.2 розділу 2 Положення №1236, у випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення.

Пунктом 2.3 розділу 2 вищезазначеного Положення визначено, що податкове повідомлення-рішення складається у двох примірниках за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами, пенею), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.2.4 розділу 2 Положення №1236, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов'язання, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання.

Суд вважає за необхідне зазначити, що діючим законодавством не передбачено на підставі даних перевірок результатів діяльності платника податків коригувати показники податкової звітності платника податку без винесення відповідного податкового повідомлення-рішення.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

З огляду на зазначене, дії відповідача щодо проведення коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_2 по взаємовідносинам з ТОВ «ТК «Сімплекс» та ТОВ «Промзахист Н» за червень 2013 року, в електронній базі даних АІС «Деталізованій інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення, а лише на підставі акту перевірки від акт від 30.10.2013 року №470/173/НОМЕР_1 - є протиправними.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають у проведені документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, код НОМЕР_1, в результаті якої був складений акт від 30.10.2013 року №470/173/НОМЕР_1.

Визнати протиправними дії Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Сімплекс» за червень 2013 року та товариством з обмеженою відповідальністю «Промзахист Н» за червень 2013 року, яке відбулось на підставі акту від 30.10.2013 року №470/173/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість, які визначені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у податкових деклараціях за червень 2013 року.

Зобов'язати Новомосковську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Сімплекс» за червень 2013 року та товариством з обмеженою відповідальністю «Промзахист Н» за червень 2013 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість, які фізична особа-підприємець ОСОБА_2 включив до податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 68 (шістдесяти восьми) грн. 82 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст.186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 20 січня 2014 року.

Суддя І.В. Юхно