Ухвала суду № 37411734, 26.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Справа № 39811/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представників відповідача Рацина Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства фірма «Тернопільбудінвестзамовник» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року у справі за його позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2011 року комунальне підприємство фірма «Тернопільбудінвестзамовник» (далі - КП) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ) № 0002411501 від 30.06.2011 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року у справі № 2а-1970/3554/11 у задоволенні позову було відмовлено.

Зазначену постанову суду першої інстанції у апеляційному порядку оскаржено КП, яке у поданій апеляційній скарзі просить зазначене судове рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що сума в розмірі 39500,00 грн. є дивідендом, який підлягає сплаті позивачем на користь органу місцевого самоврядування, а не податковим платежем. Зазначає, що податковим законодавством не було передбачено та не визначено на даний час повноважень податкових органів щодо контролю за сплатою дивідендів. Тому вважає, що податковий орган вийшов за межі повноважень, визначених Податковим кодексом України (далі - ПК).

Представник ОДПІ у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість апеляційних вимоги, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Представник КП на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог КП, суд першої інстанції виходив із того, що проведеною ОДПІ невиїзною документальною перевіркою податкової звітності з податку на прибуток за результатами фінансово-господарської діяльності 2010 року платника податку на прибуток КП (акт № 4592/15-01/14055223 від 17.06.2011 року) було встановлено порушення позивачем пп. 7.8.2, п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме платником не подано до ОДПІ розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджетів за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2010 році, занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2010 рік в сумі 9875,00 грн. та податкового зобов'язання з частини прибутку (доходу), отриманого за результатами фінансово-господарської діяльності 2010 році в сумі 39500,00 грн.

Зроблені під час вказаної перевірки контролюючим органом висновки стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2011 року № 0002411501, яким визначено суму податкового зобов'язання відповідачу за платежем частина чистого прибутку (доходу) комунальних, унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучаються до бюджету в розмірі 49454,00 грн., в тому числі: 39500,00 грн. - за основним платежем та 10045,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Виходячи із аналізу норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК, а також відповідно до вимог п. 11 рішення Тернопільської міської ради від 5 січня 2011 року № 6/4/6, згідно з яким комунальні унітарні підприємства, які зареєстровані на території міста і належать до спільної власності територіальної громади міста та їх об'єднання і дочірні підприємства, що перебувають на загальній системі оподаткування, сплачують до загального фонду міського бюджету частину прибутку (доходу) у розмірі 50% чистого прибутку (доходу), розрахованого згідного з положеннями бухгалтерського обліку та подають до органів державної податкової служби розрахунок частини чистого прибутку (доходу) у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не подано до ОДПІ розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджетів за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності та не сплачено до загального фонду міського бюджету 39500,00 грн. частини прибутку (доходу), отриманого за результатами фінансово-господарської діяльності 2010 року. Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог податкового законодавства і підстав для його скасування немає.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, під час проведення працівниками ОДПІ невиїзної документальної перевірки податкової звітності позивача за 2010 рік (акт № 4592/15-01/14055223 від 17.06.2011 року) було встановлено отримання КП за результатами фінансово-господарської діяльності у 2010 році чистого прибутку в сумі 79000,00 грн., заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2010 рік в сумі 9875,00 грн. та зобов'язання із сплати частини прибутку (доходу), отриманого за наслідками фінансово-господарської діяльності у 2010 році на суму 39500,00 грн.

За правилами п. 1.9. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Згідно із пп. 7.8.1. п. 7.8 ст. 7 вказаного Закону у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Окрім того, положеннями пп. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 цього ж Закону передбачено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Одночасно приписами п. 14.1.49. ПК визначено, що дивідендами є платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, що здійснюється державним унітарним, комерційним, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому позитивне або від'ємне значення об'єкта оподаткування, розраховане згідно з розділом III цього Кодексу, не впливає на порядок нарахування дивідендів;

Відповідно до вимог п. 11 рішення Тернопільської міської ради від 5 січня 2011 року № 6/4/6, комунальні унітарні підприємства, які зареєстровані на території міста і належать до спільної власності територіальної громади міста та їх об'єднання і дочірні підприємства, що перебувають на загальній системі оподаткування, сплачують до загального фонду міського бюджету частину прибутку (доходу) у розмірі 50% чистого прибутку (доходу), розрахованого згідного з положеннями бухгалтерського обліку та подають до органів державної податкової служби розрахунок частини чистого прибутку (доходу) у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток (а.с. 19-20).

При цьому апелянтом не заперечується того, що ним не було виконання вказане рішення органу місцевого самоврядування щодо сплати до загального фонду міського бюджету частини прибутку (доходу) у розмірі 50 % чистого прибутку (доходу), розрахованого згідного з положеннями бухгалтерського обліку та подання до органів державної податкової служби розрахунку частини чистого прибутку (доходу) у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток.

За правилами п. 123.1 ст. 123 ПК у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1., 54.3.2., 54.3.5., 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 120.1 ст. 120 цього ж кодексу, визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170,00 грн., за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Покликання апелянта на ту обставину, що податковим законодавством не визначено повноважень податкових органів щодо контролю за сплатою дивідендів, судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки згідно з п.3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних податків належить податок на прибуток підприємств у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

При цьому апеляційний суд погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що дивіденди, до яких прирівнюється платіж, що здійснюється комунальним підприємством на користь органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, є одним із видом податку, контроль за сплатою якого покладено на органи державної податкової служби.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу комунального підприємства фірма «Тернопільбудінвестзамовник» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року у справі № 2а-1970/3554/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 27 лютого 2014 року.