Постанова № 37411651, 17.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 лютого 2014 року 17:20 № 826/941/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представники позивача - Трут Д.В., Нестеров-Сурменко О.П.,

представник відповідача - Мороз О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2014р. № 0000033720,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (надалі - ТОВ «АТ Каргілл», позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (надалі - Центральний офіс, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2014р. № 0000033720, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 524 039,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 242 019,00 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «АТ Каргілл» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані ТОВ «АТ Каргілл» від ТОВ «Ферко» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.

На думку позивача, перевіряючий орган неправомірно кваліфікував правочини між позивачем та зазначеним контрагентом як нікчемні, так як Центральним офісом не надано жодного доказу наявності вини однієї зі сторін правочинів, який би підтверджувався вироком суду по кримінальній справі, а також податковим органом не враховувалось те, що правочини жодним чином не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Окрім того, позивач зазначає, що під час здійснення господарських операцій ТОВ «Ферко» мало належну й необхідну цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не було позбавлено прав та не мало обмежень укладати будь-які договори у відповідності з діючим законодавством України.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

ТОВ «АТ Каргілл» зареєстроване 05.11.1993р. в Печерській районній в м. Києві держадміністрації, свідоцтво про державу реєстрацію від 05.11.1993р. № 10701450000044096. Код за ЄДРПОУ 20010347.

ТОВ «АТ Каргілл» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.11.1994 р. за №1623 та перебуває на обліку в Центральному офісі.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.08.2011р. №100345971 ТОВ «АТ Каргілл» зареєстровано платником ПДВ з 03.07.1997р. Індивідуальний податковий номер 200103926100.

Центральним офісом на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп..78 1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, постанови про призначення позапланової документальної перевірки старшого слідчого з ОВС відділу кримінальних розслідувань слідчою управління фінансових розслідувань Центральною офісу від 26.11.2013р. та наказу від 18.12.2013р. №860 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «АТ Каргілл» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого до відшкодування на рахунок платника у банку за період з 01.01.2012р.по 31.10.2013р. з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки №1534/40-50/37-20/20010347 від 27.12.2013р. (надалі - Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, встановлено порушення:

- п. 185.1 ст.185. п. 198.3, п 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення в розмірі 524 039 грн., а саме: за лютий 2013 року в сумі 229 602 грн.; за травень 2013 року в сумі 289 341 грн.; за липень 2013 року в сумі 5 096 грн.;

- п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 524 039 грн., яка підлягає зменшенню, а саме: за березень 2013 року в сумі 229 602 грн.; за червень 2013 року в сумі 289 341 грн.; за серпень 2013 року у сумі 5 096 грн.

Висновки Акту перевірки відповідач обґрунтовує тим, що заниження податкових зобов'язань відбулося у результаті завищення позивачем податкового кредиту внаслідок здійснення господарських операцій, що мали безтоварний характер, по формальним угодам з ТОВ «Ферко».

Враховуючи обставини, якi свiдчать про вiдсутнiсть у ТОВ «Ферко» адмiнiстративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та вiдсутнiсть фактичних дiй, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить, i вiдсутнiсть нaмipy реального створення правових наслiдкiв, якi обумовлювалися правочинами (ст. 234 ЦК Укрaїни), а також той факт, що правочини не вiдповідають вимогам дiйсностi правочинiв, якi передбачені частинами 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, та внаслідок того, що правочини спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини i громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, згідно до ч.1 ст. 228 ЦК України вважається таким, що порушує публічний порядок.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки Центральним офісом винесено податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014р. № 0000033720, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 524 039,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 242 019,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Аналіз даних податкової звітності ТОВ «АТ Каргілл» свідчить, що за перевіряємий період податковий кредит підприємства частково сформовано за рахунок контрагента ТОВ «Ферко» на загальну суму 524 039,00 грн.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договори поставки з ТОВ «Ферко».

В підтвердження законності включення до складу податкового кредиту відповідних сум позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, договорів поставки, товарно-транспортних накладних, податкових та видаткових накладних, платіжних доручень, вантажно-митних декларацій, договору про надання товарно-експедиційних послуг, карантинних сертифікатів тощо.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Так, відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, відображеної в Інформаційному листі від 01.11.11 №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «AT Каргілл» протягом періоду з 01.01.2012р. по 31.10.2013р. перебувало у взаємовідносинах з ТОВ «Ферко» (код за і ЄДРПОУ 31681342), якому, згідно даних перевірок регіональних ДПІ, зменшено податкові зобов'язання.

Зокрема, до Центрального офісу від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт від 13.11.2013р. №1854/26-59-22-01/31681342 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ферко» (код за ЄДРПОУ 31681342), щодо господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012р. року по 30.09.2013р.

Згідно вказаного акту, зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що згідно інформаційного ресурсу Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок», станом на момент проведення зустрічної звірки, стан підприємства - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

На дату складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки місцезнаходження ТОВ «Ферко» не встановлено.

Таким чином, звіркою встановлено порушення ТОВ «Ферко» вимог пп.16.1.11 п. 16.1 ст. 16, п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, ст. 93 Цивільного кодексу України, ст. 1, ст. 9, ст. 19 Закову України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.03. 2003р.

Звіркою ТОВ «Ферко» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012р. по 30.09.2013р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки, у зв'язку із чим задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит підлягають зменшенню до 0.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявність у ТОВ «АТ Каргілл» податкових накладних від ТОВ «Ферко» (код за ЄДРПОУ 31681342), на суму ПДВ в розмірі 229 602,17 грн. включених до податкового кредиту лютого 2013 року, на суму ПДВ в розмірі 289 341,21 грн. включених до податкового кредиту травня 2013 року, на суму ПДВ в розмірі 5095,8 грн. включених до податкового кредиту липня 2013 року є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Право на податковий кредит у ТОВ «АТ Каргілл» не виникає оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами п. 185.1. ст. 185, п.198.6. сг.198 Податкового кодексу України.

При цьому, при наданні оцінки господарським правовідносинам між позивачем та його контрагентом судом застосовувалася доктрина «Ділова мета» (business purpose).

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина базується на прецедентах Верховного Суду США (US Supreme Court. Moline Properties, Inc. v. Commissioner, 319 US 436 (1943); US Supreme Court. US v. Phellis, 257 US 156 (1921)), Європейського Суду Справедливості European Court of Justice. Halifax v. Commissioners, Case C-255/02 ("Halifax").

В пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Беручи до уваги усе вищезазначене, суд вважає, що фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів, а отже податкові накладні, виписані зазначеним контрагентом не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення податкового кредиту ТОВ «АТ Каргілл» вказаних сум.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012р. по справі № 21-421а11.

Враховуючи зазначене, суд погоджується із висновком податкового органу, що підприємством ТОВ «АТ Каргілл» порушено вимоги п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, так як безпідставно сформовано суму податкового кредиту за лютий 2013 року у сумі ПДВ 229 602,17 грн., за травень 2013 року у сумі ПДВ 289 341,21 грн., за липень 2013 року у сумі ПДВ 5 095,8 грн. по нікчемних правочинах з ТОВ «Ферко» (код за ЄДРПОУ 31681342), які не підтверджені перевіркою, та підлягає зменшенню.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, встановлення завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 524 039,00 грн. та нараховання штрафних санкцій у розмірі 242 019,00 грн. здійснено Центральним офісом на законних підставах, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014р. № 0000033720 винесене відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 24.02.2014р.

Суддя В.П. Шулежко