Постанова № 37411636, 17.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 лютого 2014 року 10:30 № 826/19164/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представників позивача - Дрозденко К.В., Стець Т.Б.,

представника відповідача - Вільгельм А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-України» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (далі - позивач, ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна») до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправними та скасування припису про усунення порушень дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 18.10.2013 р. та постанови від 14.11.2013 року № 540/13/7/26-35/1411/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 1 032 300 грн.

Позивачем 16.12.2013 року подано позовну заяву з уточненням позовних вимог, якою просить визнати протиправною та скасувати постанову від 14.11.2013 року № 540/13/7/26-35/1411/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята всупереч вимогам чинного законодавства у зв'язку з безпідставним визначенням категорії складності об'єкта будівництва.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов та зазначив, що посадові особи Інспекції під час проведення перевірки та при винесенні оскаржуваної постанови діяли правомірно, виключно на підставі чинного законодавства та у межах повноважень.

Як пояснив представник відповідача, твердження позивача про те, що на об'єкті будівництва не здійснювались будівельні роботи, які потребують отримання дозволу та прийняття об'єкта в експлуатацію не відповідають дійсності.

Крім того, зазначив, що оскільки автозаправочний комплекс є об'єктом підвищеної небезпеки, то належить до V категорії складності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Інспекцією відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №533, на підставі звернення громадської організації «Ліга благоустрою киян» від 27.09.2013 р. № 7/26-2709/1, направлення від 14.10.2013 р. б/н проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» на об'єкті будівництва «Автозаправочний комплекс на вул. Електротехнічна, 30 літера А у Деснянському районі м. Києва».

Відповідачем за результатами проведеної перевірки встановлено, що на вищезазначеному об'єкті ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» експлуатується нежитлова будівля (літера А) відповідно до Технічного паспорту на нежитловий будинок виготовленого 11.05.2010 р. Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, в якій виконано будівельні роботи з реконструкції будівлі, а саме:

- демонтовано перегородку між приміщеннями № 9 (умивальник - відповідно до паспорту БТІ) та № 10 (вбиральня - відповідно до паспорту БТІ) та влаштовано вбиральню;

- влаштовано дверний отвір в перегородці між приміщенням №7 (коридор - відповідно до паспорту БТІ) та № 13 (гардеробна - відповідно до паспорту БТІ);

- у приміщенні № 13 (гардеробна - відповідно до паспорту БТІ) влаштовано душову кімнату шляхом зведення двох перегородок;

- у приміщенні № 8 (кладова - відповідно до паспорту БТІ) влаштовано туалет;

- демонтовано капітальну стіну між приміщеннями № 6 (підсобне - відповідно до паспорту БТІ) та №1 (торговий зал - відповідно до паспорту БТІ);

- закладено дверний отвір між приміщеннями №13 (гардеробна - відповідно до паспорту БТІ) та № 14 (душова - відповідно до паспорту БТІ);

- демонтовано перегородку між приміщеннями № 12 (коридор - відповідно до паспорту БТІ) та № 14 (душова - відповідно до паспорту БТІ).

Таким чином, відповідач дійшов висновку про те на час перевірки вищезазначена нежитлова будівля експлуатується без прийняття в експлуатацію у встановленому чинним законодавством порядку, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та відноситься, як об'єкт підвищеної екологічної небезпеки, до V категорії складності на підставі класу наслідків такого об'єкта будівництва відповідно до ДСТУ-Н Б В. 1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва», ДБН А.2.2-3:2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН В. 1.2-14:2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» та постанови № 557 від 27.04.2011 p.».

За результатами перевірки Інспекцією складено акт перевірки від 18.10.2013 р., в якому зазначені виявлені в ході перевірки порушення та видано припис Інспекції з вимогою з 18.10.2013 р. заборонити експлуатацію автозаправочного комплексу на вул. Електротехнічна, 30 (літера А) у Деснянському районі м. Києва та усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.

Складені за результатами перевірки документи разом із супровідним листом № 7/26-47/1810/02/1 від 18.10.2013 р., в якому зазначається про необхідність прибуття до Інспекції уповноважених посадових осіб для складення протоколу, направленні на адресу позивача рекомендованим з повідомленням листом.

Також, Інспекцією складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 31.10.2013 р.

Інспекцією, за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, 14.11.2013 року винесено постанову № 540/13/7/26-35/1411/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 1 032 300 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VІ встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після:

направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування;

реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;

видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно з ч. 8 ст. 39 вказаного Закону експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що на об'єкті будівництва «Автозаправочний комплекс на вул. Електротехнічна, 30 літера А у Деснянському районі м. Києва» виконані будівельні роботи без дозвільних документів, а саме влаштовано та демонтовано перегородки, влаштовано додаткові санвузли, перенесено інженерні комунікації, тобто змінено основні техніко-економічні показники та функціональне призначення окремих приміщень.

Відповідач, посилаючись на п. 3.10 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», вказує, що зазначені роботи класифікуються як реконструкція та відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вказані приміщення експлуатуються позивачем без прийняття їх в експлуатацію

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджує, що оскільки неправильно віднесено об'єкт будівництва до відповідної категорії складності, Інспекцією неправомірно накладено штраф на позивача за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що об'єкт будівництва «Автозаправочний комплекс на вул. Електротехнічна, 30 літера А у Деснянському районі м. Києва» за своєю суттю є комплексом з об'єктами сервісного обслуговування водіїв, пасажирів, автотранспорту, технічного обслуговування, зберігання та транспортування горючої речовини.

Порядок визначення категорії складності (відповідальності) об'єктів будівництва здійснюється відповідно до статті 32 «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

При визначенні категорії складності об'єкта будівництва «Автозаправочний комплекс на вул. Електротехнічна, 30 літера А у Деснянському районі м. Києва», відповідач виходив, зокрема, із положень Порядку № 557, ДБН В.1.2-14-2009 та Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки». Вважаючи при цьому, що згідно із Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» вказаний об'єкт є об'єктом підвищеної небезпеки та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. № 554, автозаправні станції віднесені до об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, а тому повинні відноситись до V категорій складності.

Відповідно до п. 6 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 557 від 27.04.2011 року (далі - Порядок № 557), до V категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак:

1) згідно із Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» є об'єктами підвищеної небезпеки;

2) розраховані на постійне перебування більш як 400 осіб та (або) періодичне перебування понад 1000 осіб;

3) становлять можливу небезпеку для більш як 50000 осіб, які перебувають поза об'єктом;

4) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації:

можуть спричинити збитки в обсязі понад 150000 мінімальних розмірів заробітних плат;

можуть призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж загальнодержавного значення;

можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини національного значення.

Відповідно до положень ст. 1 Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 року № 2245-ІІІ, об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Статтею 9 Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» визначено, порядок визначення ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки.

Зокрема, суб'єкт господарської діяльності ідентифікує об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин. Нормативи порогової маси небезпечних речовин встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок ідентифікації, форма та зміст оповіщення про її результати регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 956 від 11.07.2002 р. «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки».

Зокрема, зазначений нормативний акт містить вичерпний перелік категорій небезпечних речовин за їх властивостями, а також за видами аварій, що можуть статися виходячи з властивостей небезпечних речовин для цілей ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки, а також передбачає нормативи порогових мас небезпечних речовин.

З аналізу вказаних норм вбачається, що потенційно небезпечний об'єкт вважається об'єктом підвищеної небезпеки відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об'єкті, дорівнює або перевищує встановлений норматив порогової маси.

За критеріями, визначеними положенням Постанови Кабінету Міністрів України № 956 від 11.07.2002 р. з урахуванням змін, внесених постановою від 21.09.2011 р. № 990, нафтопродукти віднесено до горючих речовин 2 класу.

Відповідно до додатку 2 до нормативів порогових мас небезпечних речовин за категоріями (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 р. № 990), порогова маса категорії горючі рідини складає 5 000 т.

Разом з тим, позивачем надано технічні паспорти стальних резервуарів, затверджені директором ТОВ «Оілспецсервіс», відповідно до яких місткість кожного резервуара становить 20,0 куб.м.

Тобто, звідси вбачається, що технологічно комплекс АЗС не може одночасно вміщувати більше 100 т горючої рідини.

Крім того, як зазначив представник позивача в судовому засіданні, на об'єкті можливе перебування не більше 10 осіб, а поблизу АЗС не передбачається перебування сторонніх осіб більш як 50000 осіб.

Зі встановлених характеристик об'єкту містобудування та з урахуванням нормативних величин, вбачається що підстав для віднесення об'єкту будівництва «Автозаправочний комплекс на вул. Електротехнічна, 30 літера А у Деснянському районі м. Києва» до V категорії складності немає.

Як пояснив свідок у судовому засіданні, головний державний інспектор Інспекційного відділу №1 Управління контролю будівництва об'єктів Інспекції ОСОБА_4, який безпосередньо проводив перевірку позивача, при визначенні категорії складності керувався тим, що комплекс автозаправної станції є об'єктом підвищеної екологічної небезпеки, оскільки на ньому зберігаються небезпечні речовини.

Отже, висновки відповідача щодо віднесення використання, транспортування та зберігання позивачем небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси є необґрунтованими та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Відповідачем не надано належних доказів щодо спростування вищезазначеного та на підставі яких він вважає об'єкт таким, що становить підвищену екологічну небезпеку та відноситься до V категорій складності.

Щодо посилань відповідача на положення Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року № 554 (далі - Постанова №554), суд зазначає наступне.

Посилання відповідача у власних поясненнях на Постанову № 554 є необґрунтованим, оскільки вказаний Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку розроблений на виконання вимог Закону України «Про екологічну експертизу», положеннями якого визначається регулювання суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави не має відношення до Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки».

Тому, визначення відповідачем об'єкту будівництва «Автозаправочний комплекс на вул. Електротехнічна, 30 літера А у Деснянському районі м. Києва», як об'єкт що становить підвищену екологічну небезпеку, не може бути підставою для визначення відповідачем категорії складності такого об'єкта до V категорії, а не ІІІ категорії, оскільки Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» не пов'язує визначення об'єкта підвищеної небезпеки з наявністю видів діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку, які відповідно регулюється окремим законодавством.

Крім того, суд звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року № 554, на яку посилається відповідач як на обґрунтування правомірності визначення ним категорії складності об'єкта будівництва, втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 808 від 28.08.2013 р.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, визначивши з порушенням вимог законодавства об'єкту будівництва V категорію складності та нарахувавши позивачу штраф у розмірі, визначеному законодавством у разі експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, необґрунтовано виніс оскаржувану постанову про притягнення ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» до відповідальності.

В силу частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході судового розгляду справи не надано доказів на підтвердження правомірності доводів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в спірних правовідносинах позивачем доведено порушення своїх прав, свобод та інтересів у сфері містобудівної діяльності.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-України» задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 14.11.2013 року №540/13/7/26-35/1411/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 458,80 грн. на користь підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-України» (код ЄДРПОУ 30603572) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 21.02.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко